16 грудня 2024 року м.Київ № №320/34716/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо не зарахування ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) періодів роботи з 13.12.1982 - 09.06.1983, 15.06.1983 - 20.03.1984, 10.04.1984 - 10.01.1985, 22.10.1991 - 28.11.1994;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з врахуванням періодів роботи з 13.12.1982 - 09.06.1983, 15.06.1983 - 20.03.1984, 10.04.1984 - 10.01.1985, 22.10.1991 - 28.11.1994, починаючи з 24.01.2022;
- встановити судовий контроль у формі надання звіту Головним Управлінням ПФУ в м. Києві щодо виконання рішення суду;
- звернути до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.01.2022. Однак, при призначенні пенсії відповідач не врахував декілька періодів роботи позивача. Позивач звернувся до відповідача з заявою щодо зарахування до трудового стажу його періодів роботи згідно трудової книжки з 13.12.1982 - 09.06.1983, 15.06.1983 - 20.03.1984, 10.04.1984 - 10.01.1985, 22.10.1991 - 28.11.1994 та здійснити перерахунок пенсії. Відповідач надав відповідь, в якій зазначив, що періоди роботи згідно трудової книжки з 13.12.1982 - 09.06.1983, 15.06.1983 - 20.03.1984, 10.04.1984 - 10.01.1985 не враховані, оскільки записи внесені з порушенням Інструкції, а саме відсутнє посилання на статтю, а періоди роботи з 22.10.1991 - 28.11.1994 не враховані, оскільки запис внесена іншим чорнилом. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 13.10.2023 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 надіслав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що згідно даних пенсійної справи до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 13.12.1982 по 09.06.1983, з 15.06.1983 по 20.03.1984, з 10.04.1984 по 10.01.1985, оскільки записи внесені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Для можливості зарахування до страхового стажу вищезазначених періодів роботи позивачеві рекомендовано надати уточнюючі довідки, які б містили відомості про періоди роботи з підставою видачі, завірені керівними особами, печаткою та штампом установи, організації, підприємства, яке її видає, та довідку про перейменування, якщо таке мало місце, про що позивача повідомлено листом Головного управління від 09.08.2023 №27340-27854/13-02/8-2600/23. Відтак, відповідач вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України є правомірними, у спірних правовідносинах Головне управління діяло у відповідності до чинного законодавства та в межах своєї компетенції.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.01.2022.
17.02.2022 відповідач надав розпорядження про призначення пенсії та розрахунок стажу, в якому зазначено, що періоди роботи з 13.12.1982 - 09.06.1983, 15.06.1983 - 20.03.1984, 10.04.1984 - 10.01.1985, 22.10.1991 - 28.11.1994 не враховані до стажу.
Відповідно до трудової книжки позивач у спірні періоди працював:
- 13.12.1982 (наказ №15-к віт 13.12.1982) по 09.06.1983 (наказ №39-к від 03.06.1983) в конторі матеріально-технічного постачання ВАТ «Інтурист» в м. Києві на посаді водія автомобіля;
- 15.06.1983 (розпорядження №35 від 15.06.1983) по 20.03.1984 (розпорядження №66 від 19.03.1984) в Київському обласному комітеті профспілок на посаді водія автомобіля;
- 10.04.1984 (наказ №44-л від 21.05.1984) по 10.01.1985 (наказ №164-л від 10.01.1985) працював теслярем на території російської федерації;
- 22.10.1991 (наказ №22 від 22.10.1991) по 28.11.1994 (наказ №36 від 28.11.1994) в редакції журналу «Сигнал» на посаді водія.
25.07.2023 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо зарахування до трудового стажу періодів роботи згідно трудової книжки з 13.12.1982 - 09.06.1983, 15.06.1983 - 20.03.1984, 10.04.1984 - 10.01.1985, 22.10.1991 - 28.11.1994 та здійснити перерахунок пенсії.
09.08.2023 відповідач надав відповідь, в якій зазначив, що періоди роботи згідно трудової книжки з 13.12.1982 - 09.06.1983, 15.06.1983 - 20.03.1984, 10.04.1984 - 10.01.1985 не враховані, оскільки записи внесені з порушенням Інструкції, а саме відсутнє посилання на статтю, а періоди роботи з 22.10.1991 - 28.11.1994 не враховані, оскільки запис внесена іншим чорнилом.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно із ст. 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами пункту 20 вказаного Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5)
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17
Відповідно до трудової книжки позивач у спірні періоди працював :
- 13.12.1982 (наказ №15-к віт 13.12.1982) по 09.06.1983 (наказ №39-к від 03.06.1983) в конторі матеріально-технічного постачання ВАТ «Інтурист» в м. Києві на посаді водія автомобіля;
- 15.06.1983 (розпорядження №35 від 15.06.1983) по 20.03.1984 (розпорядження №66 від 19.03.1984) в Київському обласному комітеті профспілок на посаді водія автомобіля;
- 10.04.1984 (наказ №44-л від 21.05.1984) по 10.01.1985 (наказ №164-л від 10.01.1985) працював теслярем на території російської федерації;
- 22.10.1991 (наказ №22 від 22.10.1991) по 28.11.1994 (наказ №36 від 28.11.1994) в редакції журналу «Сигнал» на посаді водія.
Всі записи в трудовій книжці заповнені вірно, без виправлення, з зазначенням наказів про прийняття та звільнення, наявні печаті та підписи відповідальних осіб.
Також, відповідно до підпункту 2.1. пункту 2 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29,07,1993 № 58 (далі - Інструкція) трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
Згідно підпункту 2.3. пункту 2 Інструкції, записи в трудовій книжці при звільненні, або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
У підпункті 2.4. пункту 2 Інструкції зазначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніші тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказ) (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, . чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагороджень та заохочення.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом де було зроблено відповідний запис.
Згідно пунктів 2.11-2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджене наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України. Міністерства захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція), зазначено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, або скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорт або свідоцтва про народження.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і лагу народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документ (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та і батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику цьому необхідну допомогу.
Суд зазначає, що п.4 Постановою «Про трудові книжки працівників» Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 встановлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Судом встановлено, що підставою неврахування відповідачем до страхового стажу позивача спірних періодів є відсутність у записах трудової книжки посилання на статтю КЗпП та здійснення записів роботодавцями позивача іншим кольором чорнила.
При цьому суд зазначає, що Верховний суд України у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 вказав, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
У зв'язку з тим, що позивач не несе відповідальності за правильність ведення його трудової книжки та вжив всіх необхідних заходів для підтвердження свого трудового стажу, то до страхового стажу повинні бути зараховані періоди з 13.12.1982 - 09.06.1983, 15.06.1983 - 20.03.1984, 10.04.1984 - 10.01.1985, 22.10.1991 - 28.11.1994.
Аналогічну позицію підтримує Верховний суд України в Постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, в якій суд вказав: «відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка зазнала такого порушення, а отже, й не може впливати на її особисті права.» .
Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Також Верховним судом України в постанові №490/12392/16-а від 24.05.2018 вказано, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Тому позбавлення позивача конституційного права на соціальне забезпечення у зв'язку з недотриманням встановлених вимог ведення трудових книжок його роботодавцем - є неправомірним.
Крім того, згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання зазначеної вимоги позивач вчинив всі необхідні дії з метою підтвердження свого стажу роботи, зокрема, позивач здійснив пошуки своїх підприємств.
Так, на звернення позивача, 10.01.2023 Державний архів м. Києва надав відповідь в якій зазначив, що даних про дані підприємства немає.
Архівний відділ Шевченківської РДА в м. Києві надав відповідь, що відомостей про дані підприємства немає.
Відповідно до поштового конверту Київська обласна рада професійних профспілок листи повернулись за закінченням терміну зберігання. Підприємство не значиться за адресою.
Відповідь на запит від 16.03.2022 в Архівний відділ Подільської РДА в м. Києві не надійшла.
З наведеного вбачається, що позивач позбавлений можливості отримати уточнюючі документи за періоди з 13.12.1982 - 09.06.1983, 15.06.1983 - 20.03.1984, 10.04.1984 - 10.01.1985 (підприємство знаходилось на території російської федерації, 22.10.1991 - 28.11.1994.
Однак, відповідно до ч.3 ст. 44 Закону № 1058- IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Проте, відповідачем не були вжиті заходи для підтвердження відомостей про роботу позивача у спірний період, що призвело до порушення конституційного права позивача на соціальний захист.
Отже, дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 13.12.1982 - 09.06.1983, 15.06.1983 - 20.03.1984, 10.04.1984 - 10.01.1985, 22.10.1991 - 28.11.1994 є протиправними.
Відповідно до частини другої статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Суд дійшов висновку, що пенсія позивачу повинна бути перерахована з 24.01.2022, оскільки позивач досяг свого пенсійного віку та звернувся за призначенням пенсії до відповідача та надав всі необхідні документи, а неврахування спірних періодів роботи позивача відбулось з вини відповідача.
Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. ч. 1-3ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, заявленого позивачем у прохальній частині позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд звертає увагу, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов'язком, тому таке процесуальне питання приймається з урахуванням обставин справи.
Відтак, суд зазначає, що наразі відсутні підстави вважати, що відповідач ухилиться від обов'язку виконання вимог даного рішення, у зв'язку із чим, суд відмовляє у такому клопотанні позивача.
Щодо заяви позивача про звернення рішення до негайного виконання, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
При цьому, відповідно до пункту 1 частини другої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
Враховуючи, що предметом спору є визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання вчинити певні дії, та за рішенням суду не вирішується питання про стягнення конкретно визначеного розміру суми пенсії, а лише вирішується питання щодо зобов'язання вчинити відповідача дії по виплаті пенсії, така заява позивача не підлягає задоволенню.
У силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити адміністративний позов.
Визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо незарахування ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) періодів роботи з 13.12.1982 - 09.06.1983, 15.06.1983 - 20.03.1984, 10.04.1984 - 10.01.1985, 22.10.1991 - 28.11.1994.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ - 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з врахуванням періодів роботи з 13.12.1982 до 09.06.1983, з 15.06.1983 до 20.03.1984, з 10.04.1984 до 10.01.1985, з 22.10.1991 до 28.11.1994, починаючи з 24.01.2022, з урахуванням фактично виплачених сум.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звернення рішення до негайного виконання.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ - 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн 88 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.