ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" грудня 2024 р. справа № 300/7107/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій
Адвокат Вінтоняк Назарій Михайлович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про
визнання протиправним, скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.08.2024 № 092750010959 про відмову в призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком;
зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на території РФ: з 01.01.1992 по 11.07.1994, з 01.08.1994 по 18.01.1998, з 02.02.1998 по 31.05.2000, з 20.09.2002 по 26.09.2005, з 20.10.2005 по 10.01.2014 згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 24.07.1987 і призначити дострокову пенсію за віком з 16.08.2024.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно прийнято оскаржуване рішення про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 статті 115 Закону № 1058-IVза відсутності необхідного страхового стажу, оскільки безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача спірні періоди роботи на території РФ з 01.01.1992 по 11.07.1994, з 01.08.1994 по 18.01.1998, з 02.02.1998 по 31.05.2000, з 20.09.2002 по 26.09.2005, з 20.10.2005 по 10.01.2014 згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 24.07.1987 з мотивів, що РФ припинила з 01.01.2023 участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Зазначено, що на даний час позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить службу у Військовій частині НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 бригада СП "АЗОВ" Національної гвардії України) та бере участь у заходах, необхідних забезпечення оборони України, а тому ним було долучено до відповідної заяви про призначення дострокової пенсії, яка була подана, документ, про безпосередню участь у заходах, необхідних забезпечення оборони України.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачі скористалися правом на подання відзиву на позовну заяву.
30.09.2024 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (а.с.26-32). Згідно відзиву відповідач щодо задоволення позовної заяви заперечив, вказавши, що страховий стаж позивача складає 09 років 06 місяці 17 днів. Рішенням Головного управління від 23.08.2024 за № 092750010959 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу 25 років. Міжнародні угоди надавали можливість враховувати стаж роботи набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди після 31.12.1991 року. Однак, оскільки з 01.01.2023 РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, то з 01.01.2023 Угода залишається чинною та обов'язковою до виконання між іншими її підписантами, окрім РФ. Україна, в свою чергу, постановою КМУ від 29.11.2022 № 1328, яка набрала чинності 02.12.2022, анонсувала свій вихід з Угоди. У зв'язку з цим, пенсії громадянам, які проживали/працювали на території РФ, призначаються на умовах, визначених Законом № 1058, при цьому, до страхового стажу зараховується періоди роботи на території РФ по 31.12.1991. Після зупинення дії, Конвенція 1993 року не застосовується у відносинах з РФ щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених у РФ, незалежно від дати їх видачі, посвідчення. Документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31.12.1991, уточнюючі довідки та інші документи враховуються при призначенні пенсії за умови легалізації, в даному випадку, проставлення апостиля. Представник відповідача просив суд в задоволенні позову відмовити.
14.10.2024 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до якого представник відповідача вважає позов безпідставним, необґрунтованим та просить в задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі. Зазначено, що враховуючи припинення участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, згідно якої проводилось взаємне визнання та зарахування стажу, стаж роботи на території РФ з 01.01.1992 не враховується до страхового стажу, а тому підстав для врахування позивачу до стажу спірних періодів роботи на території РФ немає (а.с.39-47).
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.08.2024 через вебпортал електронних послуг звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії за віком (учасник бойових дій) відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно посвідчення від 19.07.2023 серії НОМЕР_4 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.11).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення від 23.08.2024 № 092750010959 про відмову в призначенні позивачу дострокової пенсії за віком в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (не менше 25 років).
Враховано страховий стаж 09 років 06 місяці 17 днів.
Серед іншого, до страхового стажу не враховано спірні періоди роботи на території РФ: з 01.01.1992 по 11.07.1994, з 01.08.1994 по 18.01.1998, з 02.02.1998 по 31.05.2000, з 20.09.2002 по 26.09.2005, з 20.10.2005 по 10.01.2014 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 24.07.1987, оскільки з 01.01.2023 РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Зазначено, що наразі чинним законодавством не передбачено зарахування до страхового стажу періодів роботи в РФ починаючи з 01.01.1992 (а.с.12, 13).
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови призначення дострокової пенсії за віком врегульовані статтею 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Відповідно до статті 48 Кодекс законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудова книжка ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів, тобто перебувають у трудових відносинах. На позаштатних працівників трудова книжка ведеться за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Також відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Суд встановив, що записи трудової книжки НОМЕР_1 про прийняття та звільнення з роботи у спірні періоди роботи на території РФ: з 01.01.1992 по 11.07.1994, з 01.08.1994 по 18.01.1998, з 02.02.1998 по 31.05.2000, з 20.09.2002 по 26.09.2005, з 20.10.2005 по 10.01.2014 містять дати прийому, звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посаду на якій позивач працював, а також завірені підписом відповідальної особи. Вказані записи скріплені печатками (а.с.14, 15).
Як встановлено, єдиною підставою для не зарахування спірних періодів роботи позивача у РФ є мотиви того, що з 01.01.2023 РФ припинила участь в угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, та наразі чинним законодавством не передбачено зарахування до страхового стажу періодів роботи в РФ починаючи з 01.01.1992 (а.с.12, 13), з приводу чого, суд зазначає наступне.
Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Як передбачено частиною другою статті 4 Закону 1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та РФ (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковане у Офіційному віснику України 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.
У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З урахуванням викладеного суд констатує, що на час трудової діяльності позивача у спірний період Угода була чинною, а тому її положення протиправно не були застосовані відповідачем та, як наслідок, не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 01.01.1992 на території РФ.
За таких обставин безпідставними є посилання Управління на ту обставину, що з 01.01.2023 РФ також припинила участь в Угоді, позаяк вказане не впливає на чинність Угоди для України до 19.06.2023.
Крім того, з урахуванням статті 13 Угоди не зважаючи на вихід України з цього міжнародного договору, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 18 листопада 2024 року у справі № 340/4436/23.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує вищенаведені висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 18 листопада 2024 року у справі № 340/4436/23.
Враховуючи вищенаведене оскаржуваним рішенням протиправно не враховано до страхового стажу позивача спірні періоди роботи на території РФ: з 01.01.1992 по 11.07.1994, з 01.08.1994 по 18.01.1998, з 02.02.1998 по 31.05.2000, з 20.09.2002 по 26.09.2005, з 20.10.2005 по 10.01.2014 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 24.07.1987, з обґрунтувань з 01.01.2023 РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року та наразі чинним законодавством не передбачено зарахування до страхового стажу періодів роботи в РФ починаючи з 01.01.1992 (а.с.12, 13).
Ураховуючи до врахованого відповідачем страхового стажу (09 років 06 місяці 17 днів) спірні періоди робіт (19 років 6 місяців 28 днів) страховий стаж роботи позивача становить не менше 25 років, необхідних для призначення дострокової пенсії за віком відповідно до 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV. При цьому, учасниками справи не заперечується безпосередня участь позивача у заходах, необхідних забезпечення оборони України.
Отже, позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , має достатній вік, стаж, і віднесений до визначених законодавством осіб, для призначення дострокової пенсії за віком відповідно до 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV з 16.08.2024.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Надаючи оцінку факту порушеного права позивача, враховуючи відсутність будь-яких ефективних засобів правового захисту порушеного права позивача, окрім судового, оскільки, згідно ч. 5. ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії, суд дійшов висновку, що слід вийти за межі позовних вимог шляхом: визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.08.2024 № 092750010959 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на території РФ згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 : з 01.01.1992 по 11.07.1994, з 01.08.1994 по 18.01.1998, з 02.02.1998 по 31.05.2000, з 20.09.2002 по 26.09.2005, з 20.10.2005 по 10.01.2014; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити позивачу з 16.08.2024 дострокову пенсію за віком відповідно до 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області слід відмовити.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська обл., 65012) від 23.08.2024 № 092750010959 про відмову в призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) періоди роботи на території РФ згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 : з 01.01.1992 по 11.07.1994, з 01.08.1994 по 18.01.1998, з 02.02.1998 по 31.05.2000, з 20.09.2002 по 26.09.2005, з 20.10.2005 по 10.01.2014.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 16.08.2024 дострокову пенсію за віком відповідно до 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.