ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"16" грудня 2024 р. справа №300/9249/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Скільський І.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області пов'язані із умисним ненаданням повної інформації на письмові запити, призначенням пенсії станом на 18.06.2017 в розмірі, який не відповідає дійсному та є заниженим, не проведенням належного перерахунку пенсії протягом кожних двох років за період з 18.06.2017 по 04.12.2024 протиправним;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити нарахування позивачу ОСОБА_1 пенсії на час її призначення в розмірі, який відповідає вимогам ст. ст. 40, 41, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та здійснити перерахунок пенсії із врахуванням розміру пенсії на час її призначення за період з 01.03.2019 по 04.12.2024 із врахуванням стажу періоду роботи КП ЕАТ (Електроавтотранс).
Пунктами 3 та 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує: чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина 1 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України).
Так, частиною 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5).
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 5 КАС України).
Відтак, суд роз'яснює позивачу, що зміст позову - це частина позову, яка, з одного боку, відображає вид судового захисту, а саме - звернену до суду вимогу позивача щодо застосування конкретних способів захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права; відповідно до змісту позовних вимог встановлюються межі судового розгляду і предмет доказування. З іншого боку, зміст позовних вимог складають матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, щодо яких суд повинен ухвалити рішення. Через це зміст позовних вимог має формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Спосіб захисту порушеного права має відповідати положенням статті 5 КАС України.
Перевіряючи на відповідність позовну заяву вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив, що позивач у прохальній частині позовної заяви просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області пов'язані із умисним ненаданням повної інформації на письмові запити, призначенням пенсії станом на 18.06.2017 в розмірі, який не відповідає дійсному та є заниженим, не проведенням належного перерахунку пенсії протягом кожних двох років за період з 18.06.2017 по 04.12.2024 протиправним; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити нарахування позивачу ОСОБА_1 пенсії на час її призначення в розмірі, який відповідає вимогам ст. ст. 40, 41, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та здійснити перерахунок пенсії із врахуванням розміру пенсії на час її призначення за період з 01.03.2019 по 04.12.2024 із врахуванням стажу періоду роботи КП ЕАТ (Електроавтотранс). В той же час позивачем не конкретизовано:
- на які письмові запити відповідачем не надано повну інформацію;
- дату з якої необхідно провести перерахунок пенсії, який саме період трудової діяльності необхідно зарахувати до страхового стажу позивача.
Враховуючи вищевикладене, позивачем не належно сформульовано прохальну частину позову, що не дає можливості суду чітко визначити предмет даного спору.
Також, позивачем у позовній заяві не викладено обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо невідповідності розміру призначеної пенсії вимогам ст. ст. 40, 41, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Також частиною 6 статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України визначено, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до позиції Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладеної у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Крім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Суд звертає увагу на те, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Крім цього, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Перевіряючи позовну заяву ОСОБА_1 на відповідність вимогам КАС України, судом встановлено, що позивачем пропущено встановлений частиною 2 статті 122 КАС України строк звернення до суду, та всупереч вимогам частини 6 статті 161 КАС України, не надано обґрунтованої заяви про поновлення цього строку та доказів поважності причин його пропуску.
Так, позивач серед іншого просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити нарахування позивачу ОСОБА_1 пенсії на час її призначення в розмірі, який відповідає вимогам ст. ст. 40, 41, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та здійснити перерахунок пенсії із врахуванням розміру пенсії на час її призначення за період з 01.03.2019 по 04.12.2024 із врахуванням стажу періоду роботи КП ЕАТ (Електроавтотранс).
Судом встановлено, ОСОБА_1 з 18.06.2017 отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи те, що пенсія є щомісячним періодичним платежем позивач починаючи з липня 2017 року, знав або щонайменше - мав би знати, чи мав можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання від пенсійного органу інформації щодо його пенсійного забезпечення.
Натомість, позивач тільки в червні 2023 року почав вчиняти активні дії з метою отримання від пенсійного органу інформації щодо його пенсійного забезпечення, шляхом звернення з запитами на які Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надано відповіді з приводу порушених у них питань.
Суд звертає увагу на те, що факт отримання позивачем листа відповідача від 23.10.2024 за № 0900-0202-8/55749, у відповідь на його звернення, не змінює моменту, з якого позивач повинний був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли ОСОБА_1 почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду.
Разом з тим, до суду з цим позовом позивач звернувся через засоби поштового зв'язку лише 06.12.2024.
Таким чином позов подано поза межами шестимісячного строку, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України.
У позовній заяві позивач не навів жодних об'єктивних і непереборних обставин, що перешкоджали вчасно реалізувати своє право на звернення до суду. Будь-які докази про поважність причин пропуску відповідного строку позивач також не подав.
Згідно частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 3 вказаного Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Позивач звернувся до суду з вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області пов'язаних із умисним ненаданням повної інформації на письмові запити,
призначенням пенсії станом на 18.06.2017 в розмірі, який не відповідає дійсному та є заниженим, не проведенням належного перерахунку пенсії протягом кожних двох років за період з 18.06.2017 по 04.12.2024;
зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити нарахування ОСОБА_1 пенсії на час її призначення в розмірі, який відповідає вимогам ст. ст. 40, 41, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",
здійснити перерахунок пенсії із врахуванням розміру пенсії на час її призначення за період з 01.03.2019 по 04.12.2024 із врахуванням стажу періоду роботи КП ЕАТ (Електроавтотранс).
Таким чином, позивачем звернено до суду три позовні вимоги немайнового характеру.
Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 зазначеного Закону встановлюються ставки судового збору, зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", який вступив в дію з 01.01.2024 встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2024 року складає 3028,00 грн.
Як наслідок, розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову із заявленими позивачем трьома позовними вимогами немайнового характеру складає 3 633,60 грн (3028,00 х 0,4 х 3).
При цьому, позивачем до позовної заяви не долучено квитанцію про сплату судового збору.
Згідно положень частини 1 статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд зазначає, що інформація щодо платіжних реквізитів для перерахування судового збору міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада" в розділі "Івано-Франківський окружний адміністративний суд".
За таких обставин, позовну заяву подано без додержання вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку з вищевикладеним, згідно з вимогами статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.
На підставі наведеного, керуючись статтями 5, 160, 161, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом подання:
- виправленої позовної заяви із належним викладом обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо невідповідності розміру призначеної пенсії вимогам ст. ст. 40, 41, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та належно оформленою прохальною частиною позовної заяви;
- документа про сплату судового збору у розмірі відповідно до кількості заявлених позовних вимог;
- обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску.
Роз'яснити, що в разі неусунення недоліку у визначений строк позовна заява буде повернена.
Копію цієї ухвали надіслати представнику позивачу через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.