ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" грудня 2024 р. справа № 300/7076/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Адвокат Думич О.І. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Хмельницькій області про
визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 № 092750006349 від 02.09.2024;
зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.08.2024 щодо призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи: з 09.10.1989 по 27.12.1990, з 16.02.1991 по 03.04.1991, з 06.06.1992 по 03.05.1993, з 01.07.1996 по 23.07.2002 та з 19.06.2006 по 30.04.2007 згідно з трудовою книжкою.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно оскаржуваним рішенням відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача спірні періоди робіт. Обґрунтовано, що позивач не може відповідати за правильність та повноту оформлення трудової книжки, первинних документів на підприємстві. Також, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на пенсію.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Залучено до участі в справі Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як другого відповідача.
Ухвалою суду від 05.11.2024 відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін в режимі відеоконференції.
Відповідачі скористалися правом на подання відзиву на позовну заяву.
11.10.2024 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (а.с.34-37). Згідно відзиву відповідач щодо задоволення позовної заяви заперечив, вказавши, що до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 17.06.1980, оскільки записи про роботу здійснено з порушеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Вважає, що недоліки трудової книжки не є неістотними та вони ставлять під сумнів достовірність записів про роботу позивача, а тому є обґрунтована необхідність надання уточнюючих довідок. Щодо позовної вимоги про зарахування до страхового стажу періоду з 01.07.2000 зазначено, що оскільки законодавство вимагає сплати страхових внесків, то період, протягом якого за позивача не сплачувались внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не підлягає зарахуванню до страхового стажу. Представник відповідача просив суд в задоволенні позову відмовити.
28.10.2024 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, відповідно до якого представник відповідача вважає позов безпідставним, необґрунтованим та просить в задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі. Зазначено, що рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 092750006349 від 02.09.2024 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-IV (29 років). Звертає увагу, що до страхового стажу позивача не враховано: період з 09.10.1989 по 27.12.1990, оскільки в трудовій книжці не зазначено підставу внесення записів про роботу (накази, розпорядження); період роботи в МП "Оптима" з 1991 по 03.04.1991, оскільки не зазначено повну дату прийняття на роботу та накази про прийняття та звільнення; період з 06.06.1992 по 03.05.1993, оскільки розбіжність між датою звільнення (03.05.1993) та датою наказу про звільнення (03.05.1992); період з 01.07.1996 по 23.07.2002, оскільки запис про звільнення завірений нечитабельною печаткою та з 01.07.2000 не підтверджений індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (відсутня інформація про сплату внесків); період з 19.06.2006 по 30.04.2007, оскільки відсутня сплата страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Інших документів на підтвердження спірних періодів роботи, визначених Порядком № 637 позивачем надано не було. Згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача становить 22 роки 3 місяці 18 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком. В діях органів Пенсійного фонду України не вбачається будь-якої неправомірності, при обчисленні розміру страхового стажу застосовано норми чинного законодавства (а.с.42-45).
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.08.2024 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 1058-IV.
За результатами розгляду заяви та наданих до неї документів за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення від 02.09.2024 № 092750006349, яким заявнику відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (не менше 29 років після досягнення 60 років), встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
На час звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилось 62 роки. Віку 60 років позивач набув у 2022 році. Враховано страховий стаж 22 роки 3 місяці 18 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди:
- з 09.10.1989 по 27.12.1990, оскільки в трудовій книжці не зазначено підставу внесення записів про роботу (накази, розпорядження);
- з 1991 року по 03.04.1991 в МП "Оптима", оскільки не зазначено повну дату прийняття на роботу та накази про прийняття та звільнення;
- з 06.06.1992 по 03.05.1993, оскільки розбіжність між датою звільнення (03.05.1993) та датою наказу про звільнення (03.05.1992);
- з 01.07.1996 по 23.07.2002, оскільки запис про звільнення завірений нечитабельною печаткою та з 01.07.2000 не підтверджений індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (відсутня інформація про сплату внесків);
- з 19.06.2006 по 30.04.2007, оскільки відсутня сплата страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зазначено, що для зарахування страхового стажу періодів з 09.10.1989 по 27.12.1990, з 1991 року по 03.04.1991, з 06.06.1992 по 03.05.1993, з 01.07.1996 по 23.07.2002 необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких особа працювала на підставі первинних документів на час виконання роботи (а.с.18).
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови призначення пенсії за віком врегульовані статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003.
Згідно частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Частиною 2 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема, в Законі України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII, йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Відповідно до статті 48 Кодекс законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудова книжка ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів, тобто перебувають у трудових відносинах. На позаштатних працівників трудова книжка ведеться за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Також відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Порядок ведення трудових книжок працівників визначено в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, відповідно до пунктів 2.2, 2.4 якої до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
До прийняття наведеної вище Інструкції від 29.07.1993 № 58 порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, правилами пунктів 2.2, 2.3 якої було також передбачено, що заповнення трудової книжки вперше виробляється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому працювати. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Як встановлено, оскаржуваним рішенням за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано спірні періоди:
- з 09.10.1989 по 27.12.1990, оскільки в трудовій книжці не зазначено підставу внесення записів про роботу (накази, розпорядження);
- з 16.02.1991 по 03.04.1991 в МП "Оптима", оскільки не зазначено повну дату прийняття на роботу та накази про прийняття та звільнення;
- з 06.06.1992 по 03.05.1993, оскільки розбіжність між датою звільнення (03.05.1993) та датою наказу про звільнення (03.05.1992);
- з 01.07.1996 по 23.07.2002, оскільки запис про звільнення завірений нечитабельною печаткою та з 01.07.2000 не підтверджений індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (відсутня інформація про сплату внесків);
- з 19.06.2006 по 30.04.2007, оскільки відсутня сплата страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (а.с.18).
Суд встановив, що записи про прийняття та звільнення з роботи у спірні періоди містять дати звільнення з роботи, номери наказів, посаду на якій позивач працював, а також завірені підписом відповідальної особи. Вказані записи скріплені печаткою під записом про звільнення.
Однак такі недоліки трудової книжки позивача як незазначення підстави внесення записів про роботу (накази, розпорядження), повної дати прийняття на роботу та наказів про прийняття та звільнення, розбіжність між датою звільнення та датою наказу про звільнення, завірення запису про звільнення нечитабельною печаткою, не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач жодним чином не впливав на дотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Щодо незарахування спірного періоду з 16.02.1991 по 03.04.1991 в МП "Оптима", оскільки не зазначено повну дату прийняття на роботу та накази про прийняття та звільнення, слід зазначити наступне.
Механізм призначення (перерахунку) пенсії регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.
Відповідно до пункту 4.5 розділу ІV Порядку № 22-1 у випадках, коли в документі про стаж зазначено тільки рік початку трудової діяльності або рік її закінчення без позначення точних дат, датою початку або закінчення вважається перше липня цього року.
Згідно пункту 27 Порядку № 637 у тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця.
Однак, при обчисленні стажу позивачу вказані норми органом Пенсійного фонду України застосовані не були.
Отже, враховуючи приписи пункту 27 Порядку № 637, пункту 4.5 розділу ІV Порядку № 22-1, оскільки згідно записів №№ 14, 15 трудової книжки НОМЕР_1 зазначено період роботи з 1991 по 03.04.1991, то в даному випадку, суд вважає, що підлягає до зарахуванню позивачу до страхового стажу спірний період з 16.02.1991 по 03.04.1991 в МП "Оптима".
Щодо відсутності сплати страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у спірні періоди з 01.07.2000 по 30.04.2007, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За змістом статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періодів його роботи на такому підприємстві.
Відтак, фактично внаслідок невиконання підприємством обов'язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та стажу за час роботи на такому підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 30.12.2021 у справі № 348/1249/17.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, враховуючи вищезазначені висновки Верховного Суду, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періодів його роботи на такому підприємстві.
Враховуючи вищенаведене, відповідач протиправно не зарахував позивачу до страхового стажу періоди робіт: з 09.10.1989 по 27.12.1990, з 16.02.1991 по 03.04.1991, з 06.06.1992 по 03.05.1993, з 01.07.1996 по 23.07.2002 та з 19.06.2006 по 30.04.2007 згідно з трудовою книжкою (9 років 2 місяці 1 день).
Як встановлено оскаржуваним рішенням від 02.09.2024 № 092750006349 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (не менше 29 років після досягнення 60 років), встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV. Зазначено, що на час звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилось 62 роки. Віку 60 років позивач набув у 2022 році. Враховано страховий стаж 22 роки 3 місяці 18 днів.
Враховуючи до страхового стажу спірні періоди робіт, страховий стаж позивача становить більше 29 років.
Отже, позивач має достатній вік та стаж для призначення пенсії за віком відповідно статті 26 Закону № 1058-ІV.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 02.09.2024 № 092750006349 про відмову у призначенні пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу є протиправним, оскільки, враховуючи вищенаведене, відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача спірні періоди робіт.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Надаючи оцінку факту порушеного права позивача, враховуючи відсутність будь-яких ефективних засобів правового захисту порушеного права позивача, окрім судового, оскільки, згідно ч. 5. ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії, суд дійшов висновку, що слід вийти за межі позовних вимог шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в призначенні пенсії від 02.09.2024 № 092750006349; зобов'язання Головне управління Пенсійною фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди робіт згідно трудової книжки НОМЕР_1 : з 09.10.1989 по 27.12.1990, з 16.02.1991 по 03.04.1991, з 06.06.1992 по 03.05.1993, з 01.07.1996 по 23.07.2002 та з 19.06.2006 по 30.04.2007; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області розглянути заяву позивача від 26.08.2024 про призначення пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 900,00 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в призначенні пенсії від 02.09.2024 № 092750006349.
Зобов'язати Головне управління Пенсійною фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди робіт згідно трудової книжки НОМЕР_1 : з 09.10.1989 по 27.12.1990, з 16.02.1991 по 03.04.1991, з 06.06.1992 по 03.05.1993, з 01.07.1996 по 23.07.2002 та з 19.06.2006 по 30.04.2007.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.08.2024 про призначення пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, вул. Чекірди Гната, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29013) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , с. Підпечери, Івано-Франківська обл., 77441) сплачений судовий збір в розмірі 900 (дев'ятсот) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.