17 грудня 2024 року Справа № 280/10340/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022; код ЄДРПОУ 14099344)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057 код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
07.11.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа, ГУ ПФУ в Запорізькій області) в якому позивач просить суд:
- залучити до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області;
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні до його страхового стажу періоду роботи з 23.01.1995 по 09.09.1998;
- зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період його роботи з 23.01.1995 по 09.09.1998, у зв'язку із чим перерахувати його пенсію з 09.08.2024;
- справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 08.11.2024 відкрито провадження у справі №280/10340/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику учасників справи. Крім того, вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ГУ ПФУ в Запорізькій області.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№51022 від 07.11.2024). Зокрема зазначено, що 11.09.2024 у зв'язку із досягненням відповідного пенсійного віку та наявністю необхідного страхового та пільгового стажу роботи, позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV). Згідно з листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 24.10.2024 №0800-0206-8/96890 вищевказану заяву за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ в Харківській області. Зазначеним листом повідомлено, що стаж позивача за період роботи з 23.01.1995 по 09.09.1998 не зараховано, оскільки він набутий на території Російської Федерації. На думку представника позивача така позиція відповідача є порушенням конституційного права позивача на соціальний захист та отримання пенсійного забезпечення на рівні, визначеному чинним законодавством України. З огляду на вищевикладене представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позиція третьої особи щодо заявлених позовних вимог викладена у письмових поясненнях щодо позову (вх.№53168 від 21.11.2024). Зокрема зазначено, що 24.10.2024 на запит представника позивача щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 спірного періоду роботи ГУ ПФУ в Запорізькій області надано відповідь про те, що відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Харківській області, який за принципом екстериторіальності розглядав заяву про призначення пенсії позивачу, до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи, підтверджений записами трудової книжки в районі Крайньої Півночі в Ямало-Ненецькому автономному окрузі з 23.01.1995 по 09.09.1998, оскільки стаж набутий на території Російської Федерації. Водночас вказано, що для зарахування спірних періодів немає правових підстав, оскільки з 01.01.2023 Російська Федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, що призвело до розірвання дипломатичних відносин з Російською Федерацією. На підставі вищенаведеного вказано, що дії відповідача є правомірними та такими, що вчинені у відповідності до вимог діючого законодавства України, а тому підстави для задоволення заявлених позовних вимог повністю відсутні.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, матеріали справи містять докази того, що 18.11.2024 документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження» за допомогою підсистеми «Електронний суд» доставлена до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (а.с.23).
На підставі частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_2 , виданим 04.09.2024 (а.с.6).
11.09.2024 у зв'язку із досягненням необхідного віку та наявністю стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 до якої було додано необхідний пакет документів (а.с.14 зворотній бік - 15).
У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (із подальшими змінами та доповненнями) передбачено, що з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Враховуючи зазначене, заява позивача від 11.09.2024 про призначення пенсії за віком в порядку екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Харківській області. За результатами розгляду відповідачем заяви ОСОБА_1 , починаючи з 09.08.2024 призначено пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1. При цьому відповідачем, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 23.01.1995 по 09.09.1998, що підтверджується наданим до матеріалів справи розрахунком страхового стажу позивача (а.с.16).
На адвокатський запит представника позивача від 18.10.2024, листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 24.10.2024 №0800-0206-8/96890 повідомлено, що пенсії громадянам, які проживали/працювали на території Російської Федерації, призначаються на умовах, визначених Законом №1058-IV, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Однією з таких угод є Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення вчинена 13.03.1993 в м. Москві. Водночас роз'яснено, що з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь у вказаній Угоді, а тому, на осіб, які працювали в Росії після 1 січня 1992 року, не поширюються норми Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення щодо врахування при призначенні пенсії заробітку та стажу роботи набутого на території Російської Федерації. Враховуючи вищезазначене, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Харківській області до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи відповідно до записів трудової книжки в районі Крайньої Півночі в Ямало-Ненецькому автономному окрузі з 23.01.1995 по 09.09.1998, оскільки стаж набутий на території Російської Федерації (а.с.16 зворотній бік).
Позивач вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до його страхового стажу періоду роботи з 23.01.1995 по 09.09.1998 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені статтею 114 Закону №1058-IV.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається: 1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах (пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV).
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Аналогічні приписи містяться у пункті «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 зі змінами та доповненнями (далі - Закон №1788-ХІІ).
Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, згідно з частиною 1 статті 56 Закону №1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З наведених у позовній заяві обставин, зокрема вбачається, що позивач не погоджується із неврахуванням відповідачем до його страхового стажу періоду роботи на території Російської Федерації з 23.01.1995 по 09.09.1998.
Так, позивачем до матеріалів справи, окрім іншого, надано копію трудової книжки серії НОМЕР_3 , виданої 20.07.1992 на ім'я ОСОБА_1 яка містить відомості про роботу позивача у спірний період з 23.01.1995 по 09.09.1998 в районі Крайньої Півночі в Ямало-Ненецькому автономному окрузі (а.с.8 зворотній бік-14).
Суд звертає увагу, що в межах даної справи відповідачем жодних заперечень щодо правильності спірних періодів роботи позивача, чи записів трудової книжки позивача, висловлено не було.
Також відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював у спірний період або цей період роботи не відповідає дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно такого періоду зроблені неправильно або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати записи у виданій на ім'я позивача трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 20.07.1992 належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на зарахування спірного періоду роботи до його страхового стажу.
Судом встановлено, що відмовляючи позивачу у зарахуванні до його страхового стажу періоду роботи з 23.01.1995 по 09.09.1998 відповідач посилається на неможливість його зарахування до страхового стажу позивача, оскільки він набутий на території Російської Федерації.
Водночас, суд критично сприймає такі посилання відповідача та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з приписами статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Приписами частини другої статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російська федерація (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російська федерація, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, з аналізу наведеного вище слідує, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Зазначена вище постанова набрала чинності 02.12.2022.
Відтак, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Таким чином, суд відхиляє посилання відповідача на ту обставину, що з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки вказані обставини не стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце під час дії вказаної Угоди.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на зарахування до його страхового стажу періоду роботи у Російській Федерації з 23.01.1995 по 09.09.1998, який підтверджений записами у виданій на ім'я ОСОБА_1 трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 20.07.1992.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Підсумовуючи вищевикладене у сукупності, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 23.01.1995 по 09.09.1998 у Російській Федерації та зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період його роботи з 23.01.1995 по 09.09.1998, у зв'язку із чим здійснити перерахунок пенсії позивача, починаючи з дня її призначення, а саме з 09.08.2024.
Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №5693-3317-8683-5645 від 06.11.2024 (а.с.5).
Враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 968,96грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, як суб'єкта владних повноважень, яким порушено права позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022; код ЄДРПОУ 14099344), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057 код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022; код ЄДРПОУ 14099344) щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) періоду його роботи з 23.01.1995 по 09.09.1998.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022; код ЄДРПОУ 14099344) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) період його роботи з 23.01.1995 по 09.09.1998, у зв'язку із чим здійснити перерахунок пенсії позивача, починаючи з дня її призначення, а саме з 09.08.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022; код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 968, 96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 17.12.2024.
Суддя І.В.Садовий