про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
17 грудня 2024 р. Справа № 120/16545/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Слободонюк Михайло Васильович, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості з виплати пенсії,
11.12.2024 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, за змістом якої позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо невиплати нарахованих їй сум пенсії за період з 2019 року по грудень 2024 року в сумі 229962 грн. 90 коп.;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заборгованість з виплати їй пенсії за період з 2019 року по грудень 2024 року в сумі 229962 грн. 90 коп.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Ознайомившись з позовною заявою, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21.09.2021 у справі №120/8418/21-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті з 01.04.2019 року пенсії відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ХЛ59602 від 09.06.2021 року з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та положень Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року, з врахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.04.2019 пенсію відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ХЛ59602 від 09.06.2021 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та положень Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року, з врахуванням раніше виплачених сум.
Вказане судове рішення набрало законної сили.
Також судом встановлено що іншим рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №120/5552/23 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 01.07.2021 року щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати та виплатити з 01.07.2021 року ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням виплачених сум.
Дане судове рішення також набрало законної сили.
На виконання вищезазначених рішень суду відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, однак, як вказує позивач, відповідач не здійснив виплату утвореної заборгованості за період з 2019 року по грудень 2024 в сумі 229962,90 грн. (177962,90 +52000).
Не погоджуючись з тим, що розмір цієї заборгованості не був своєчасно виплачений Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, позивач звернулась до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 229,962,90 грн., яка утворилась на виконання рішень Вінницького окружного адміністративного суду від 21.09.2021 у справі №120/8418/21-а та від 30.06.2023 у справі №120/5552/23.
Водночас, проаналізувавши предмет позову та обґрунтування позовних вимог у даній справі, суд дійшов висновку, що фактичною підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами стала незгода позивача із діями відповідача щодо порядку виплати заборгованості по пенсійній виплаті, перерахованої на виконання рішень Вінницького окружного адміністративного суду від 21.09.2021 у справі №120/8418/21-а та від 30.06.2023 у справі №120/5552/23.
Тобто, підстави пред'явлення даного позову спрямовані виключно на забезпечення виконання рішень Вінницького окружного адміністративного суду від 21.09.2021 у справі №120/8418/21-а та від 30.06.2023 у справі №120/5552/23, які набрали законної сили. Жодних нових правовідносин між сторонами в цьому випадку не виникло, оскільки відповідні рішення суду продовжують діяти та підлягають виконанню відповідачем до того часу, допоки останнім не буде виплачено позивачу усю існуючу заборгованість, що виникла в результаті виконання судових рішень.
Отже, в межах заявлених у цій справі позовних вимог предметом судового дослідження є виключно надання правової оцінки порядку виконання відповідачем судового рішення від 21.09.2021 у справі №120/8418/21-а та судового рішення від 30.06.2023 у справі №120/5552/23.
Так, відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно з частинами 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Якщо позивач не погоджується із станом виконання прийнятого на його користь судового рішення, то він вправі ініціювати процедуру його примусового виконання.
Так, за приписами статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Питання примусового виконання рішень врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон від 02.06.2016 року №1404-VIII).
Частиною 1 статті 1 Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII).
Відтак суд звертає увагу позивача на недопустимість зобов'язання суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення із конкретизацією способу та порядку виконання рішення.
Примусове виконання рішення суду повинно здійснюватися в порядку, передбаченому Законом від 02.06.2016 року № 1404-VIII, у межах виконавчого провадження. Саме на стадії виконання рішення у справі у справі №120/5552/23 та у справі №120/8418/21-а має бути надана оцінка способу та порядку його виконання.
Крім того, розділом IV КАС України врегульовано окремі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд який його ухвалив. Способи судового контролю за виконанням судового рішення встановлені нормами статей 382 - 383 КАС України.
Згідно із положеннями частин 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статті 287 цього Кодексу (ч. 8 ст. 382 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами статтей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 287, 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 480/2378/21 та від 27.07.2022 у справі № 686/2636/17.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, він може звернутися до суду у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто у порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, від 17.04.2019 у справі №355/1648/15-а, від 21.08.2019 у справі № 295/13613/16, від 22.02.2019 у справі №522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а, від 24.09.2020 у справі №640/15623/19, від 17.02.2021 у справі №520/11847/18, від 21.07.2022 у справі №320/1719/21, від 28.02.2023 у справі №260/1898/22.
Так, позивач у цій справі обрала спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати їй заборгованості з пенсійних виплат за період з 2019 року по грудень 2024 року, яка утворилась на виконання рішень Вінницького окружного адміністративного суду від 21.09.2021 у справі 120/8418/21-а та від 30.06.2023 у справі №120/5552/23 та стягнення відповідної суми. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Поряд із тим, суд ще раз наголошує на тому, що невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 березня 2023 року у справі №420/7631/22.
Отже, вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо невиплати заборгованості, яка допущена на виконання судових рішень, в іншому (новому) судовому провадженні не можуть розглядатися.
Аналогічна позиція викладена в постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024 у справі №120/19526/23, від 21.12.2023 120/13369/23, від 04.07.2023 120/5722/23, від 30.10.2024 у справі №120/11631/24, Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
При цьому слід врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, що наведені у постанові від 20 лютого 2023 року (справа № 260/3380/21). Так, суд касаційної інстанції виснував, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
За вказаних обставин ініційований позивачем спір не може бути вирішеним як адміністративним судом, так і в інших судових юрисдикціях, оскільки стосується вимог про зобов'язання відповідача виконати у бажаний для позивача спосіб судові рішення у справах № 120/8418/21-а та №120/5552/23.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.
Керуючись ст.ст. 170, 248, 256 КАС України, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості з виплати пенсії.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Слободонюк Михайло Васильович