м. Вінниця
16 грудня 2024 р. Справа № 120/15733/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії
25.11.2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії.
16.12.2024 представником позивача подано заяву про забезпечення позову, у якій останній просить суд заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 до розгляду справи по суті та набранням у ній рішення суду законної сили вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову представник позивача зазначає, що за результатами медичного огляду, позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято постанову, оформлену довідкою ВЛК від 30.09.2024 року №115/1492, якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.
Вказав, що відповідно до пункту 3.8 Положення №402 "Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" постанова ВЛК районних, міських територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.
На переконання представника позивача, якщо позивача буде призвано на військову службу, це унеможливить реалізацію його права на проведення належного повторного огляду з метою визначення придатності для проходження військової служби, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки останнього може бути переміщено до військової частини та/або в зону бойових дій.
Разом з тим, представник позивача звертає увагу, що у разі мобілізації, в особливий період позивач набуде статусу військовослужбовця і на нього буде поширюватись дія Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
За вказаних обставин представник позивача вважає, що існують очевидні ознаки протиправності оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень та обставини, які у разі задоволення позовних вимог cуттєво ускладнять або унеможливлять виконання рішення суду.
Визначаючись щодо наявності підстав для забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами 1,2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до частини 1 статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Як уже наголошувалось судом, частиною 2 статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.
При цьому, регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб-учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі №826/16911/18, від 25.04.2019 року у справі №826/10936/18, від 26.06.2019 року у справі №826/13396/18, від 30.09.2019 року у справі №420/5553/18, від 30.09.2019 року у справі №640/868/19, від 30.09.2019 року у справі №1840/3517/18, від 29.01.2020 року у справі №640/9167/19.
Суд звертає увагу на те, що розгляд справи по суті-це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову-це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Тому, сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Таким чином, аналіз змісту вказаних норм та правових висновків свідчить про те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
З приводу наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то Верховним Судом у постановах від 16.05.2019 року у справі №826/14303/ 18, від 12.02.2020 року у справі №640/17408/19 та від 27.02.2020 року у справі №640/16242/19 зазначено, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
При вирішенні заяви про забезпечення позову суд зазначає, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Як зазначалось заявником, спірним у даній справі є, зокрема, правомірність постанови Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленої довідкою, якою позивача визнано придатним до військової служби.
Водночас, у заяві про забезпечення позову, представник позивача фактично просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Виходячи із завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає, що заявником не наведено обґрунтованих підстав, які б вказували на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Водночас, ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
Разом з тим, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.
Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 03.05.2023 у справі №640/15534/22).
Таким чином фактичні обставини правомірності/протиправності дій відповідачів щодо визнання позивача придатним до військової служби під час мобілізації, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.
На даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність ознак протиправності оскаржуваної постанови позаштатної постійно діючою військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленої довідкою ВЛК від 30.09.2024 року №115/1492, якою позивача визнано придатним до військової служби. Крім того, встановлення ознак її протиправності є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу.
Водночас, з матеріалів заяви суд не може дійти до переконання про очевидну протиправність спірного рішення, як передбаченої законом підстави для забезпечення адміністративного позову, яка може полягати, наприклад, у прийнятті рішення неуповноваженим суб'єктом владних повноважень, тобто таким, який немає права на ухвалення подібних рішень відповідно до закону.
Судом враховано, що відповідно до інформації яка міститься в долученій до заяви копії повістки, ОСОБА_2 наказано з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 14.12.2024 року, тобто на дату, яка на час надходження заяви про забезпечення позову до суду та розгляду судом відповідного процесуального питання вже минула.
Тому, станом на час звернення до суду із заявою про забезпечення позову вказаний у повістці термін сплив, будь-яких обставин щодо вжиття відповідачем подальших заходів у період з 14.12.2024 року не наведено, письмових доказів не надано, що свідчить про відсутність необхідності вжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник.
Отже, надані позивачем докази не доводять як очевидної протиправності рішення відповідача, так і того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Відтак, твердження представника позивача, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтується тільки на припущеннях.
Разом з тим, жодних доказів, у розумінні статей 73, 76 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що з викладених у заяві про забезпечення позову мотивів, відсутні підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Виходячи з викладених представником позивача обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, - відмовити.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Дончик Віталій Володимирович