іменем України
11 грудня 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/9721/24
Головуючий у першій інстанції - Яременко І. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1708/24
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.
суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,
із секретарем - Піцан В.М.,
учасники справи: заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 04 листопада 2024 року (місце ухвалення - м. Чернігів) у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. В обгрунтування посилався на те, що заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був мобілізований та проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . Заявник зазначає, що 21.09.2024 мати заявника - ОСОБА_3 отримала сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що її син - ОСОБА_2 виконуючи обов"язок в бою за Україну, її свободу та незалежність, під час виконання бойового завдання, ІНФОРМАЦІЯ_4 , в районі міста Укаїнськ, Покровського району, Донецької області, зник безвісти. Відповідно до вигягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 07.10.2024 № 20241007 - 388, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , значиться зниклим безвісти на території бойових дій. Датою набуття статусу особи зниклою безвісти за особливих обставин є 07.10.2024. На час звернення з даною заявою до суду місце перебування ОСОБА_2 не відоме.
Заявник зазначає, що визнання брата - ОСОБА_2 зниклим безвісти за особливих обставин під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, надає заявнику право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, передбачене п. 4 ч. 3 ст. 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Проте, як посилається заявник, згідно переліку документів, які підтверджують право на відстрочку у зв"зку із вказаною вище підставою є рішення суду про визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин. При цьому посилається на Додаток № 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою КМУ від 16.05.2024 № 560.
У заяві ОСОБА_1 просить визнати громадянина України, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - зниклим безвісти за особливих обставин, під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Початок визнання зниклим безвісти за особливих обставин ОСОБА_2 , вважати 02.09.2024.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04.11.2024 у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_4 , заінтересована особа: військова частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення відмовлено.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14.11.2024 виправлено допущену описку в резолютивній частині ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04.11.2024 у цивільній справі № 751/9721/24 (провадження № 2-о/751/207/24). Викласти перший абзац резолютивної частини ухвали в наступній редакції: "Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення.".
Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд виходив з того, що для оформлення права на відстрочку в порядку ст. 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" рішення суду про визнання особи безвісти відсутньою не є необхідним. Крім того, суд зазначив, що заявник ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження з вимогою про визнання зниклим безвісти його рідного брата за особливих обставин, що на відміну від визнання фізичної особи безвістно відсутньою, є неможливим у порядку окремого провадження, оскільки правовий механізм надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин регулюється ЗУ "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" та не передбачений нормами Розділу ІV ЦПК України. Тому, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у даній справі, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду предствник ОСОБА_1 - адвокат Допа В.І. подала апеляцйну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04.11.2024 по справі № 751/9721/24 про відмову ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про встановлння факту зниклим безвісти за особливих обставин під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану брата заявника - військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За доводами апеляційної скарги оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у даній справі з підстав, що дана заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.
Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За вимогами п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Судом встановлено, що у жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. У заяві ОСОБА_1 просив визнати громадянина України, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - зниклим безвісти за особливих обставин, під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Початок визнання зниклим безвісти за особливих обставин ОСОБА_2 , вважати 02.09.2024.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04.11.2024 у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення відмовлено.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції вказав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки законом визначено інший, позасудовий, порядок визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин, у зв'язку з чим відмовив у відкритті провадження у вказаній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, однак з таким висновком суду погодитись не можна.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування).
При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місцезнаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.
Разом з тим статтею 43 Цивільного кодексу України визначено, що фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі N 320/948/18 (провадження N 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі N 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі N 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі N 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі N 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі N 641/5187/20.
У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 просив визнати його брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зниклим безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України під час дії воєнного стану. Початок визнання зниклим безвісті за особливих обставин ОСОБА_2 , вважати 02.09.2024.
При цьому посилався, що він має намір отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, як це передбачено п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
За нормами ст. 22 цього ж Закону порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. N 560 затверджено порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до Додатку 5 до данного Порядку перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених устатті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану для отримання відстрочки від призову на військову службу мають поряд з іншими документами подати рішення суду про визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин.
Таким чином судом встановлено, що факт, який просить встановити заявник, має юридичне значення і від встановлення даного факту залежить виникнення особистого права заявника на відстрочку від призову на військову службу, встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про цивільне право.
При цьому чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення даного юридичного факту, який би давав заявнику право на відстрочку від призову на військову службу, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. N 560 підтвердження факту, про встановлення якого просить заявник, можливе лише за рішенням суду і не передбачено встановлення даного факту в позасудовому порядку.
Посилання суду першої інстанції на Закон України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин", яким на думку суду першої інстанції встановлено позасудовий порядок встановлення таких фактів, є помилковим.
В даному законі не зазначено, що надання особі статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, надає право його брату відповідно п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягати призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Також в постанові Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. N 560 не зазначено, що надання особі статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин в порядку Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" дає право його брату не призиватись на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Навпаки в даній постанові зазначено, що такий факт має бути встановлений лише рішенням суду.
При цьому згідно ч. 4 ст. 3 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.
На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, а тому з огляду на вищевикладене ухвала Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04.11.2024 підлягає скасуванню, як помилкова, постановлена з порушенням норм цивільного процесуального права, а справа підлягає поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 379 ч. 1 п. 4, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 04 листопада 2024 року про відмову у відкритті провадження у справі - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 16.12.2024.
Головуючий Судді :