Справа №583/3047/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Яценко Н. Г.
Номер провадження 33/816/975/24 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
11 грудня 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Мальченка Д.В., розглянувши у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Мальченка Д.В. на постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 серпня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого в ПСП «Комишанське»,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Постановою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 серпня 2024 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік, за те, що 14 червня 2024 року близько 21 год. 40 хв. по вул. Зарічній, 3 у с. Комиші, Охтирського району, Сумської області, керував автомобілем марки «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі та на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу газоаналізатор «Alcotest 6820» ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Мальченко Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 серпня 2024 року скасувати та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що наявний в матеріалах справи відеозапис не підтверджує факт руху автомобіля чи його керування ОСОБА_1 . Так, з відео вбачається, що останній перебував біля припаркованого транспортного засобу, доказів зупинки автомобіля працівниками поліції суду не було надано.
Таким чином, відсутність факту керування ОСОБА_1 автомобілем, виключає його відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Окрім цього, ОСОБА_1 не було роз'яснено права, як особи, котра притягується до адміністративної відповідальності, згідно ст. 268 КУпАП. Інспектор обмежився лише роз'ясненням ст. 63 Конституції України, без належного пояснення наслідків відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Долучений відеозапис не оформлений в протоколі належним чином як доказ по справі, оскільки не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснювалося фіксування та ким саме. Також відеозапис не оформлений належним чином, як електронний доказ, у відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Відповідно, судом першої інстанції при винесенні постанови було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому постанова судді є незаконною.
Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Мальченка Д.В., який подану апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначені вимоги дотримав у повному обсязі та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, з врахуванням:
- протоколу про адміністративне правопорушення від 14 червня 2024 року серії ААД № 656024;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яким підтверджено відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння;
- відеозаписів із нагрудної камери працівників поліції, якими зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку, є належними та допустимими і ставити їх під сумнів у апеляційного суду підстави відсутні.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.
Із відеозапису записаного на нагрудну камеру працівника поліції, вбачається, як 14 червня 2024 року близько 21 год. 40 хв. по вул. Зарічній, 3 в с. Комиші, Охтирського району, Сумської області, працівниками поліції було зупинено автомобіль марки «ВАЗ 2107», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .
Працівники поліції повідомили водія про причини зупинки, а саме не працювали стоп сигнали автомобіля.
Під час спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 , в останнього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота).
Відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці з використанням спеціального засобу або проїхати до найближчого закладу охорони здоров'я, на що останній відмовився.
Враховуючи викладене, працівниками поліції було вірно розцінена поведінка ОСОБА_1 , як не бажання проходити відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим останнього було повідомлено про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та складено відносно нього протокол про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, апеляційний суд визнає долучені відеозаписи достатніми для того, щоб разом із іншими письмовими доказами, зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, відмова особи, яка керує транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Зазначені відеозаписи події відповідають вимогам ст.251 КУпАП, згідно якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, відображають подію адміністративного правопорушення та містять відомості, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому обґрунтовано взяті судом до уваги.
Тобто, долучений відеозапис містить інформацію щодо факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Отже, висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння є правильними.
У той же час є надуманими доводи апелянта про те, що він за кермом не перебував та така версія спростовується наданим відеозаписом, з якого чітко вбачається, що автомобіль «ВАЗ 2107», номерний знак НОМЕР_1 перебував під постійним візуальним контролем боді-камер поліцейських, з моменту його зупинення. На відеозаписі чітко зафіксовано знаходження автомобіля з увімкненим двигуном, за кермом, якого знаходився ОСОБА_1 .
Так, працівники поліції підійшовши до транспортного засобу, зі сторони місця водія вийшов ОСОБА_1 , якому було наказано заглушити двигун та перевести положення важеля на нейтральну передачу. Жодних ознак того, що автомобіль хтось покидав до того, як підійшли до нього працівники поліції, на відеозаписі не зафіксовано. Окрім цього, ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими не повідомляв про керування транспортним засобом іншою особою.
Відсутність на відеозаписі інформації щодо руху автомобіля до моменту зупинки не може свідчити про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом «ВАЗ 2107», номерний знак НОМЕР_1 .
Не можуть бути задоволеними доводи апелянта про безпідставність зупинки транспортного засобу з огляду на наступне.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувався та діяв на час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Згідно з п. п. 5, 6, 7 ч.1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема: перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно «Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29.12.2021 року, № 1456 правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України «Про основи національного спротиву», «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України», «Про національну безпеку України», «Про Національну поліцію», «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях», затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.
Тому, в умовах воєнного стану працівники поліції мають право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, з метою запобігання правопорушень, а також документів, що підтверджують відповідне право особи (посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію ТЗ), якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення.
Крім того, з наявного відеозапису вбачається, що працівники поліції повідомили причину зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , а саме не працювали стоп сигнали транспортного засобу.
Також, апеляційний суд зауважує, що відсутність доказів причини зупинки, ніяким чином не впливає на факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння, тобто порушення ним вимог п.2.5 ПДР України.
Більше того, якщо при цьому з'ясувалось, що водій перебував з ознаками сп'яніння чи в іншому неадекватному стані, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов'язку виконання ним вимог п.2.5 ПДР.
Правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд відповідно до п.2.5 ПДР кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Доводи апеляційної скарги про те, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення поліцейські не роз'яснили ОСОБА_1 права та обов'язки, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості скористатися правовою допомогою, є безпідставними, з огляду на таке.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 було роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, проте від підпису в протоколі останній відмовився.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до вимог частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Складання протоколу, оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та не є розглядом справи відповідно до положень статей 221, 254, 255, 256, 279 КУпАП.
Відповідно до положень статті 268 КУпАП обов'язкової участі захисника при складання протоколу про адміністративне правопорушення не передбачено.
Разом з цим, відповідно до частини 3 статті 256 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу. Проте вказаним правом ОСОБА_1 не скористався.
Також апеляційний суд зауважує, що про обізнаність прав, передбачених ст. 268 КУпАП, свідчить також те, що ОСОБА_1 звернувся за правовою допомогою до професійного адвоката саме до розгляду його справи в Охтирському міськрайонному суді Сумської області, який забезпечує його захист і в суді апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не роз'яснили ОСОБА_1 положення п.2.5 ПДР України, спростовуються матеріалами справи. Як вбачається з долученого до матеріалів справи відеозапису, працівниками поліції було запропоновано водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки так і в закладі охорони здоров'я, на що останній згоди не надав. При цьому, працівниками поліції було повідомлено про наслідки відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння, а саме про те, що відносно нього в такому випадку буде складено протокол за ст. 130 КУпАП, на що ОСОБА_1 надав згоду.
На переконання суду, відеозапис не є недопустимим доказом, як вважає апелянт, адже він здійснений на підставі п.1 ст.40 Закону України "Про національну поліцію", з метою фіксування правопорушення, та виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Зміст самого правопорушення не вимагає встановлення з наданого відеозапису технічних даних, на які впливав би факт сертифікації відеокамери та її специфічні характеристики.
Відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення посилання на найменування технічного засобу відеофіксації не спростовує факту наявності події та складу адміністративного правопорушення та не здатне поставити під сумнів допустимість протоколу в цілому. Вказаний відеозапис узгоджується з іншими вищевказаними доказами в справі, є належним та допустимим доказом.
При цьому зміст долученого до справи диску свідчить про те, що на ньому зафіксовано саме події, які є предметом розгляду в даній справі, вони відображають фактичні дані, які встановлюють наявність адміністративного правопорушення та винуватість ОСОБА_1 у його вчиненні. Відтак, долучений до справи відеозапис у відповідності до ст.251 КУпАП є доказом у справі про адміністративне правопорушення, а тому обґрунтовано покладений судом в основу постанови.
Також суд зауважує, що фіксування відбувалось відкрито, а водій не заперечував проти зйомки. Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась з недозволеного технічного засобу чи з порушенням вимог закону в матеріалах справи немає.
Твердження апелянта про те, що відео, яке знаходиться в матеріалах справи має ознаки електронного документа, але оскільки воно не містить електронного підпису, його не можна використовувати в якості доказу в справі, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки наявність електронного примірника документа допускається відповідно до ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 березня 2021 року (справа № 554/5090/16-к, провадження № 51-1878кмо20), ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія. У випадку зберігання електронного документа на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. До того ж, КУпАП не містить норм, які передбачають обов'язок подання відповідних доказів з використанням електронного цифрового підпису.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови суду, під час розгляду даних матеріалів судом першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана належна правова оцінка, суддя вірно встановив в діях ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доказів на спростування таких висновків під час апеляційного розгляду здобуто не було.
Вказана справа про адміністративне правопорушення була розглянута суддею суду першої повно, всебічно, об'єктивно і будь-яких порушень, при цьому, апеляційним судом не встановлено.
Вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення, слід зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, вказано, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Мальченка Д.В., апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 серпня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Мальченка Д.В. на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.