Номер провадження: 33/813/2807/24
Номер справи місцевого суду: 497/2555/24
Головуючий у першій інстанції Кравцова А. В.
Доповідач Копіца О. В.
05.12.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участі секретаря судового засідання Стоянової Л.І., розглянувши апеляційну скаргу захисника Станєва В.В., в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Болградського райсуду Одеської обл. від 24.10.2024 відносно:
ОСОБА_1 , яка народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Тюмень, рф, громадянина України, працюючого сапером ПКШР, в/ч НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- про накладення стягнення за вчинення адміністративногоправопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн, а також стягнено з нього на користь держави судовий збір в розмірі 605, 60 грн.
Відповідно до вказаної постанови суду, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ№263786 від 09.09.2024, в ході здійснення раптової перевірки організації та несення служби прикордонного наряду "Прикордонний патруль" 24.08.2024 о 18:04 год. було виявлено солдата ОСОБА_1 , який на момент перевірки відпочивав під деревом, переглядаючи матеріали розважального характеру на особистому мобільному телефону, тобто, належним чином службу на ділянці відповідальності не організував, чим порушив вимоги п.11 Розділу 2 Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, що затверджена наказом МВС №1261 від 19.10.2015.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
Захисник Станєв М.І., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржувана постанова не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на те, що:
- судом 1-ої інстанції не зазначено, які саме правила несення прикордонної служби порушив ОСОБА_1 та яку саме статтю порушив і в чому полягає суть порушення;
- мобільним телефоном ОСОБА_1 користувався в кінці зміни, однак не переглядав матеріали розважального характеру, а писав дружині смс-повідомлення, з огляду на обставини, які сталися напередодні 10.08.2024, зокрема внаслідок пожежі згорів їх будинок, у зв'язку із чим його сім'я проживає у сусідів, про що також зазначено у висновку службового розслідування за фактом складеного протоколу.
Посилаючись на наведені обставини, захисник Станєв М.І. просить скасувати постанову суду та провадження по справі відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Окрім цього, захисник Станєв М.І. в апеляційній скарзі порушив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеної постанови суду як пропущеного із поважних причин, зокрема, у зв'язку із тим, що повний текст копії постанови суду було отримано ОСОБА_1 тільки 29.10.2024, про що наявна відповідна розписка в матеріалах справи.
В судове засідання апеляційного суду призначене на 05.12.2024 ОСОБА_1 та його захисник Станєв М.І., будучи належним чином повідомленими, не з'явилися, водночас захисником Станєвим М.І. 27.11.2024 подано заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Враховуючи неявку ОСОБА_1 та його захисника Станєва М.І. в судове засідання, апеляційний суд, керуючись вимогами ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності зазначених осіб та фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, а також клопотання захисника Станєва М.І. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду та ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Надаючи оцінку доводам клопотання захисника Станєва М.І. щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду апеляційний суд зазначає наступне.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine) від 28.03.2006, заява №23436/03 зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975, серія A №18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність.
Згідно із ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Разом із тим, ч.ч. 1 та 3 ст. 285 КУпАП передбачають, що копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
На підставі аналізу матеріалів справи вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 був присутнім в судовому засіданні 24.10.2024, у якому за результатами розгляду справи судом було прийнято рішення, яке було проголошено в цьому ж судового засіданні (а.с.21).
Разом із тим, матеріали справи не містять жодної інформації стосовно направлення у строк, передбачений вимогами вищевикладеної ст. 285 КУпАП, тобто протягом трьох днів, копії повного тексту постанови суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 .
При цьому, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 , подана до суду 1-ої інстанції 29.10.2024, про ознайомлення з матеріалами справи, з якою він ознайомився в той же день, про що наявний йог особистий підпис на відповідній заяві (а.с. 24).
Апеляційна скарга на вищезазначену постанову захисником Станєвим М.І. подана засобами поштового зв'язку до суду 1-ої інстанції 06.11.2024, тобто протягом 7 днів з дня ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 41).
Отже, враховуючи не надіслання судом 1-ої інстанції ОСОБА_1 копії судового рішення у встановлений законом строк, а також вчинення ним відповідних дій з метою оскарження постанови суду в апеляційному порядку в найкоротші строки з моменту отримання копії постанови суду, задля забезпечення реалізації права на судовий захист, що включає в себе, зокрема, право на апеляційний перегляд справи, апеляційний суд вважає зазначену обставину поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду 1-ої інстанції та доходить висновку про існування підстав для його поновлення.
Стосовно інших доводів викладених в апеляційній скарзі захисника Станєва М.І., апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до приписів ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.06.2006, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує на те, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинені в умовах особливого періоду, повністю доведена та підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №263786 від 09.09.2024, відповідно до якого 24.08.2024 в період з 07 по 19 год. солдат ОСОБА_1 виконував службові обов'язки в прикордонному наряді «Прикордонний патруль» та в ході здійснення раптової перевірки організації та несення служби зазначеного прикордонного наряду в цей же день о 18:04 год. було виявлено, що він належним чином службу на ділянці відповідальності не організував, а саме: спостереження за державним кордоном не здійснював, відпочивав під деревом, переглядаючи матеріали розважального характеру на особистому мобільному телефону, чим порушив вимоги Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, що затверджена наказом МВС №1261 від 19.10.2015 (а.с.1б);
- висновком службового розслідування за фактом порушення правил несення служби в прикордонному наряді з боку військовослужбовця прикордонної комендатури швидкого реагування № 02.2/423/24-Вн від 08.09.2024, відповідно до якого встановлено, що молодший інспектор прикордонної служби 1 категорії-водій (сапер) групи інженерної розвідки відділення інженерного забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування солдат ОСОБА_2 порушив вимоги абз. 17 п. 11 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС України від 19.10.2015 № 1261 зі змінами, а саме: під час несення служби в п/н «ПП» 24.08.2024 користувався особистим мобільним телефоном, чим відволікся від служби в прикордонному наряді (а.с. 5-11);
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , з яких вбачається, що він не оспорював факт користування мобільним телефоном під час виконання наказу на охорону державного кордону в прикордонному наряді «Прикордонний патруль» в межах п/зн. 0738/18-0738/14, а мобільний телефон не здав, тому що вдома були сімейні проблеми (пожежа) (а.с. 2);
- копією витягу з книги прикордонної служби віпс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) Розділ 2в (а.с. 13);
- копією витягу із списку особового складу книги прикордонної служби віпс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_3 станом на 24.08.2024 (а.с. 14);
- копією витягу з книги прикордонної служби віпс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) Розділ 2б (а.с. 15).
Як вбачається із аналізу змісту оскаржуваної постанови суду, зазначені вище докази, які узгоджуються між собою, були належним чином досліджені, повно та всебічно, та їм була надана відповідна оцінка, на підставі чого суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, та наявність в його діях складу зазначеного правопорушення.
В цьому контексті апеляційний суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що судом 1-ої інстанції не наведено, які саме правила несення прикордонної служби та який саме нормативно-правовий акт ним порушені, оскільки такі доводи в ході апеляційного перегляду справи не знайшли свого підтвердження та спростовуються дослідженими судом матеріалами справи.
Так, апеляційний суд звертає увагу сторони захисту, що диспозиція ст.172-18 КУпАП є бланкетною та передбачає, що порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинені в умовах особливого періоду тягнуть за собою адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 4 ст. 23 Розділу V Закону України «Про Державну прикордонну службу України», з метою попередження корупції військовослужбовцям та працівникам Державної прикордонної служби України під час здійснення прикордонного контролю забороняється серед іншого мати будь-які особисті засоби зв'язку, що не належать Державній прикордонній службі України та не входять до предметів екіпірування прикордонного наряду.
За приписами п. 12) глави 2 розділу ІІ «Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України», затвердженої наказом МВС № 1261 від 19.10.2015 зі змінами, прикордонним нарядам під час здійснення прикордонного контролю забороняється використовувати будь-які особисті технічні засоби електронних комунікацій, що не належать Державній прикордонній службі України та не входять до предметів екіпірування прикордонного наряду, мати при собі грошові кошти понад розмір, установлений центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Порушенням правил несення прикордонної служби вважається будь-яка дія чи бездіяльність, що суперечить Законам України «Про державний кордон України», «Про державну прикордонну службу України», «Про прикордонний контроль», «Про оборону України», «Про збройні сили України» і нормативним актам, де визначено порядок несення прикордонної служби.
Законом України «Про Державну прикордонну службу України» чітко встановлено, що під час здійснення прикордонного контролю військовослужбовцям та працівникам Державної прикордонної служби забороняється мати будь-які особисті засоби зв'язку, що не належать Державній прикордонній службі України та не входять до предметів екіпірування прикордонного наряду.
Окрім того, п. 11 глави 2 Розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС України №1261 від 19.10.2015 зі змінами, встановлено, що прикордонним нарядам забороняється учиняти інші дії, заборонені законодавством України та наказом на охорону державного кордону, відволікатися від несення служби.
Апеляційний суд наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення містить посилання на порушення ОСОБА_1 вимог наведеної Інструкції, яка, серед іншого, є нормативно-правовим актом, яким визначено порядок організації та несення служби прикордонними нарядами Державної прикордонної служби, а також у ньому зазначено частину статті та статтю КУпАП, згідно з якою настає адміністративна відповідальність за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинені в умовах особливого періоду, а саме: ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.
Наведене також відображено у постанові суду 1-ої інстанції, який аналізуючи вищевказані нормативно-правові акти, давши належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, дійшов правильного висновку про те, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, яке було вчинено в умовах особливого періоду.
При цьому, з аналізу матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт наявності у нього особистого мобільного телефону під час несення служби, будь-яких зауважень або заперечень щодо обставин, викладених у фабулі протоколу не наводив, а лише вказав на те, що користувався ним у зв'язку із сімейними обставинами.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що підписавши протокол про адміністративне правопорушення та не зазначивши у своїх письмових поясненнях будь-яких зауважень або заперечень щодо обставин, викладених у фабулі протоколу, ОСОБА_1 фактично погодився з тим, що він вчинив правопорушення, при обставинах, викладених у протоколі.
При цьому та обставина, що ОСОБА_1 порушив правила несення прикордонної служби через певні сімейні обставини, які, як вбачається із наданого ним листа начальника Ізмаїльського РУ ГУ ДСНС України в Одеській обл. № 60 25-2003/60 25 від 12.08.2024, сталися 10.08.2024, тобто за 14 днів до вчинення ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення, не впливає на склад вказаного правопорушення, як і не свідчить про відсутність в його діях складу такого правопорушення та не може бути підставою для закриття провадження у справі.
Обставин, які відповідно до положень ст. 17 КУпАП виключають адміністративну відповідальність, також судом не встановлено.
Загалом апеляційний суд доводи, викладені в апеляційній скарзі, оцінює як спосіб уникнення відповідальності, оскільки ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів, які б свідчили про помилковість висновків суду 1-ої інстанції щодо його винуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.
Інших істотних та переконливих доводів, які б свідчили про недопустимість доказів, які містяться в матеріалах справи або спростовували висновки судді першої інстанції в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін.
Отже, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника Станєва М.І., в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду 1-ої інстанції щодо нього, як законна, обґрунтована та вмотивована - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд
постановив:
Клопотання захисника Станєва М.І., в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Болградського районного суду Одеської обл. від 24.10.2024 про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.
Апеляційну скаргу захисника Станєва М.І., в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Болградського районного суду Одеської обл. від 24.10.2024 про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца