Номер провадження: 22-ц/813/6287/24
Справа № 496/5888/15-ц
Головуючий у першій інстанції Мельничук Н.І.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
28.11.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 18.12.2015 у складі судді Мельничук Н.І.,
встановив:
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також заборонити їм виїзд за межі України.
Заява мотивована тим, ОСОБА_2 протягом тривалого часу ухилявся від добровільного виконання зобов'язань, прийнятих за умовами договору позики, а звернення позивача ігнорував, а тому з урахуванням значної суми боргу позивач вважав за доцільне забезпечити позов.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 18.12.2015 заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в тому числі на майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 в межах заявленої суми позову 762 409,27 грн. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено. Допущено негайне виконання ухвали суду.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 18.12.2015 та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в ухвалі суду першої інстанції не зазначено конкретно на яке майно накладено арешт, не встановлено співвідношення вартості майна із ціною позову. Крім того, судом першої інстанції не перевірено, чи дійсно існують достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття заходів забезпечення у вигляді накладення арешту можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення по суті позовних вимог. Натомість в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ОСОБА_2 мав намір відчужити будь-яке своє майно, а тому застосовуючи такий захід забезпечення позову суд першої інстанції необґрунтовано обмежив право відповідача на розпорядження майном.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
На час вирішення питання між сторонами існував спір про стягнення коштів в розмірі 32415,36 доларів США, відтак вжиття заходів забезпечення позову необхідне задля забезпечення виконання рішення суду.
Доводи про неврахування судом співмірності вжитих заходів щодо всього майна є необґрунтованими, оскільки судом зазначено про арешт майна в межах суми стягнення, відтак вимоги співмірності слід вважати дотриманими.
Зважаючи на викладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, ухвала суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 18.12.2015 в оскарженій частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 17.12.2024
Головуючий Є.С. Сєвєрова
Судді: Л.М. Вадовська
О.С. Комлева