Номер провадження: 33/813/2931/24
Номер справи місцевого суду: 501/4581/24
Головуючий у першій інстанції Тюмін Ю.О.
Доповідач Артеменко І. А.
16.12.2024 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду - Артеменко І.А.,
за участю: секретаря судового засідання - Подуст Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та захисника Стиркул Ганни Юріївни на постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 20 листопада 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130, ч.1 ст.122-2, ст.185 КУпАП,
Короткий зміст протоколів про адміністративне правопорушення та судового рішення
20.10.2024 відносно ОСОБА_1 складено три протоколи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130, ст.122-2, ст.185 КУпАП, за якими 22.10.2024 о 17:20 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «TOYOTA CAMRY», номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Олександрійська в м. Чорноморськ Одеської області вчинив злісну непокору законним вимогам працівника, а саме - п.2.4 Правил дорожнього руху не виконав вимогу співробітника поліції щодо зупинки транспортного засобу, відмовився надати документи, продовжив рух. Своїми діями вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст.1222, ст.185 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 керував вказаним автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, в порушення п.2.5 Правил дорожнього руху відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі та приладом Драгер, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.
Постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 20.11.2024 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.1222, ст.185 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення:
- за ч.1 ст.1222 КУпАП -у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три місяці;
- за ст.185 КУпАП -у вигляді адміністративного арешту на строк десять діб.
Остаточне стягнення на підставі ч.2 ст.36 КУпАП визначено в межах санкції ст.185 КУпАП - адміністративний арешт на строк десять діб.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
Короткий зміст доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та захисник Стиркул Г.Ю. просили змінити постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 20.11.2024 в частині накладеного адміністративного стягнення, пом'якшити ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення:
-замість: «за ч.1 ст.122-2 КУпАП у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три місяці, за ст.185 КУпАП у вигляді адміністративного арешту на строк десять діб. Остаточне стягнення на підставі ч.2 ст.36 КУпАП визначив в межах санкції ст.185 КУпАП адміністративний арешт на строк десять діб»;
-визначити - за ч.1 ст.122-2 КУпАП у вигляді накладення штрафу в розмірі дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за ст.185 КУпАП у вигляді накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Остаточне стягнення на підставі ч.2 ст.36 КУпАП визначити в межах санкції ст.185 КУпАП - штраф у розмірі 255 грн. В іншій частині постанову суду просили залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 та захисник Стиркул Г.Ю., посилаючись на визнання ОСОБА_1 вини в інкримінованих правопорушеннях, розкаяння у вчиненому, усвідомлення протиправності своєї поведінки та негативних наслідків, які могли настати, не оспорюючи доведеність винуватості у вчиненні адмінправопорушення за ч.1 ст.122-2, 185 КУпАП, правильності їх кваліфікації, зазначили, що місцевим судом не було враховано таке:
- раніше ОСОБА_1 ні до адміністративної відповідальності, ні до кримінальної відповідальності не притягувався. Є основним та єдиним годувальником в сім'ї, яка складається з нього, сина та дружини, яка не працює. Проживаючи в м.Чорноморськ, він щодня їздить на роботу в інше місто. Якщо він буде відсутній на роботі 10 діб, то його звільнять і його сім'я залишиться без засобів для існування. Іншого джерела доходу, окрім заробітної плати, він немає;
- судом не з'ясовано данні про особу, яка притягається да відповідальності, не надано можливості надати матеріали, які її характеризують;
-поведінка поліцейських була груба, непрофесійна та у своїх висловленнях поліцейські, які є представниками держави, погрожували ОСОБА_1 фізичною розправою та постійно висловлювались нецензурною лайкою. Позиція ОСОБА_1 в суді першої інстанції була обумовлена тим, що поліцейські не представились, не зачитали прав і, надівши на нього кайданки, не склали протокол про затримання. У кайданках ОСОБА_1 провів більше 5 годин;
- помилковим є висновок місцевого суду про неможливість виправлення особи, яка притягається до відповідальності, у разі обрання іншого стягнення, не пов'язаного із позбавленням волі. Вважають, що штраф є необхідним та достатнім для виховання ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових правопорушень.
В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 та в його інтересах захисник Стиркул Г.Ю. не з'явились. 16.12.2024 від захисника Стиркул Г.Ю. на електронну адресу суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони апелянта, в якій захисник підтримала апеляційну скаргу у повному обсязі та просила її задовольнити. Зогляду на положення ч.6 ст.294 КУпАП при встановлених обставинах у суду апеляційної інстанції відсутні перешкоди для розгляду справи.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 251 КУпАП визначає, що є доказами в справі про адміністративне правопорушення.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП).
Висновок місцевого суду про закриття провадження у справі про адмінправопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та доведеність винуватості ОСОБА_1 у невиконанні вимог про зупинку та злісній непокорі законному розпорядженню/вимозі поліцейського, з правовою кваліфікацією таких дій за ст.122-2 та ст.185 КУпАП за обставин, встановлених в оскаржуваній постанові, в апеляційній скарзі не оспорюється, тому судом апеляційної інстанції в цій частині судове рішення не перевіряється.
Судове рішення оскаржується лише в межах застосованого адміністративного стягнення. Зокрема, доводи апеляційної скарги зводяться до прохання апелянтів призначити ОСОБА_1 більш м'яке покарання, змінивши стягнення у вигляді адміністративного арешту на штраф у розмірі 255 грн., враховуючи розкаяння ОСОБА_1 у вчиненому, усвідомлення своєї протиправної поведінки та її наслідків, раніше до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, є єдиним годувальником в сім'ї, а у разі відсутності його на роботі 10 діб (строк призначеного судом арешту), його можуть звільнити.
Проте такі обставини не можуть бути підставою для задоволення апеляційною скарги.
Так, у відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У відповідності до ст. 32 КУпАП адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п'ятнадцяти діб. Адміністративний арешт призначається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею). Адміністративний арешт не може застосовуватись до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до осіб з інвалідністю першої і другої груп.
За змістом ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
За позицією апеляційного суду, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122-2, ст.185 КУпАП та накладенні на нього остаточного стягнення на підставі ч.2 ст.36 КУпАП в межах санкції ст. 185 КУпАП - адміністративний арешт на строк десять діб, вимоги закону судом першої інстанції були дотримані у повній мірі.
Апеляційний суд звертає увагу, що санкція ч.1 ст.122-2 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
Санкція ст.185 КУпАП передбачає накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
Місцевий суд, визнавши ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.1222, ст.185 КУпАП, вважав необхідним накласти на нього адміністративне стягнення:
- за ч. 1 ст. 1222 КУпАП у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три місяці, що не є найсуворішим покаранням, передбаченим даною нормою;
- за ст. 185 КУпАП у вигляді адміністративного арешту на строк десять діб, що також ні є найсуворішим покаранням, передбаченим даною нормою.
За ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
На підставі вказаної норми, місцевий суд визначив остаточне стягнення в межах санкції ст.185 КУпАП - адміністративний арешт на строк десять діб.
Дослідивши матеріали справи, у тому числі відеозапис з місця події, апеляційний суд не вбачає підстав для пом'якшення ОСОБА_1 призначеного йому судом першої інстанції адміністративного стягнення.
Судом враховано, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління, а правопорушення за ч.1 ст.122-2 КУпАП - у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. При цьому, характер правопорушення за ст.185 КУпАП має підвищену суспільну небезпечність порівняно з іншими встановленими цим Кодексом правопорушеннями, безпідставне звільнення або часткове звільнення від відповідальності правопорушників має вкрай негативні наслідки.
Слід зазначити, що адміністративний арешт має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченого ч.1 ст.24 КУпАП. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як особою, що притягнута до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, з дотриманням засад справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
За позицією апеляційного суду. накладене місцевим судом на ОСОБА_1 стягнення відповідає санкції ч.1 ст.122-2, ст.185 КУпАП, є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.
Посилання апелянтів на те, що ОСОБА_1 є єдиним годувальником в сім'ї, не притягувався раніше до адміністративної чи кримінальної відповідальності не спростовують висновок суду в частині накладеного адміністративного стягнення. Більш того, суду не надано доказів на підтвердження відсутності доходів у ОСОБА_2 (дружини ОСОБА_1 ).
З матеріалів справи апеляційним судом не було встановлено щирого розкаяння ОСОБА_1 у вчиненому. Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції визнав себе винуватим лише за ст.130 КУпАП, однак не визнав себе винуватим у злісній непокорі та невиконанні вимог про зупинку та пояснив, що не зрозумів, що необхідно зупинитися (не побачив). Також зазначив, що зупинився, коли поліцейський автомобіль випередив, перекрив рух, що супроводжувалося звуковим та світловим сигналом. Він зупинився на перехресті і вважав необхідним поставити транспортний засіб в безпечному місті, що поліцейські сприйняли як спробу втекти, чого він не хотів і не мав наміру. Він прибрав транспортний засіб з проїзної частини.
Місцевий суд критично оцінив пояснення ОСОБА_1 про те, що він не здійснив зупинку транспортного засобу через те, що не побачив, не зрозумів про наявність такої необхідності, після чого мав намір прибрати автомобіль з проїзної частини. При цьому, місцевий суд виходив з того, що наявний в матеріалах справи відеозапис свідчить про те, що поліцейський наблизився до ОСОБА_1 з боку передньої частини автомобіля, і більше того, при відчинених водійських дверцятах, впритул до водія, поліцейський не двозначно висував вимогу зупинитися, однак ОСОБА_1 продовжив рух, внаслідок чого поліцейський був вимушений наздоганяти транспортний засіб, тримаючись за нього, чим ОСОБА_1 чинив фізичний опір і наразив поліцейського на небезпеку, що свідчить про те, що непокора була злісною.
З вказаною оцінкою погоджується і апеляційний суд. При цьому, слід відмітити, що за ст.35 КУпАП однією з обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнається продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її.
Посилання апелянтів на непрофесійну поведінку поліцейських, застосування до ОСОБА_1 кайданок без складання протоколу про затримання тощо не спростовують правильність висновку суду щодо застосованого виду стягнення. Судом апеляційної інстанції враховано, що способами, визначеними чинним законодавством, зокрема, звернення з дисциплінарною скаргою до керівництва поліції для проведення службової перевірки або до правоохоронних органів, в порядку КПК України, а також до суду адміністративної юрисдикції, з позовом щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників поліції, як суб'єктів, що наділені владними повноваженнями, ОСОБА_1 не звертався, на підтвердження чого суду не надано будь-яких доказів.
Відтак, апеляційним судом встановлено, що характер та фактичні обставини вчинених адміністративних правопорушень, а також наявні в матеріалах справи дані про особу правопорушника, не дають підстав для застосування щодо ОСОБА_1 менш суворого за видом адміністративного стягнення, ніж призначене йому судом першої інстанції.
Крім того, стороною захисту не надано доказів, які б характеризували ОСОБА_1 за місцем проживання та інших даних про його особу, які б свідчили про те, що виправлення останнього є можливим шляхом застосування щодо нього адміністративного стягнення у виді штрафу, про призначення якого ставиться питання в апеляційній скарзі.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції при накладенні на ОСОБА_1 стягнення належним чином обґрунтованими та вмотивованими, у зв'язку з чим адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк десять діб є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчиненням ним нових адміністративних правопорушень, а відтак і справедливим. Саме таке адміністративне стягнення, на переконання апеляційного суду, сприятиме вихованню ОСОБА_1 у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як ним самим, так і іншими особами.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення, щиро розкаявся та шкодує про вчинене, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки такі жодним чином не впливають на вид та строк накладеного адміністративного стягнення.
З цих підстав, як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції в частині накладення адміністративного стягнення та не дають підстав для пом'якшення такого стягнення, апеляційний суд відхиляє посилання апелянтів на те, що суд першої інстанції не врахував дані про особу, яка притягається, та обставини, що пом'якшують відповідальність.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції як законна та обґрунтована підлягає залишенню без змін, а подана апеляційна скарга, доводи якої не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на вид та строк накладеного стягнення, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та захисника Стиркул Ганни Юріївни - залишити без задоволення.
Постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 20 листопада 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130, ч.1 ст.122-2, ст.185 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Артеменко