Номер провадження: 11-кп/813/2445/24
Справа № 521/9359/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
26.11.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
його захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 15.10.2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22022230000000525 від 15.11.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст.111-1 КК України,
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 15.10.2024 року на стадії судового розгляду кримінального провадження № 22022230000000525 від 15.11.2022 року, обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» до 13.12.2024 року з визначенням розміру застави у межах 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1514000 (один мільйон п'ятсот чотирнадцять тисяч) гривень.
Зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відсутні правові підстави для визначення розміру застави відносно обвинуваченого.
Позиції учасників судового розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисників, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішенняповинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що на розгляді в Малиновському райсуді м. Одеси знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 22022230000000525 від 15.11.2022 рокуза обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).
Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України, судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
Статтею 422-1 КПК України визначений порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Разом з тим, аналіз зазначеної норми закону свідчить про те, що апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення, оскільки має право витребувати із суду 1-ої інстанції лише оскаржувану ухвалу та відповідне клопотання сторони обвинувачення, якщо таке подавалось (заявлялось) та зауважує, що на теперішній час судом досліджуються докази, тобто триває стадія судового розгляду, в ході якої, з огляду на положення ст.ст. 89, 94 КПК України, буде надана відповідна оцінка діям обвинувачених, наявним у матеріалах справи доказам, в тому числі їх сукупності, а також обґрунтованості самого обвинувачення в цілому.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку статтями 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст.331 КПК України.
Тобто, апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення по суті, оскільки, окрім як дослідивши клопотання прокурора, оскаржену ухвалу суду першої інстанції щодо продовження запобіжного заходу та копії журналу судових засідань, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких інших доказів.
Окрім того, згідно п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри на даній стадії не є предметом розгляду апеляційного суду, в тому числі з огляду на те, що ОСОБА_8 вже пред'явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення особою інкримінованого злочину, а не обґрунтованим припущенням, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, що мало місце коли остання перебувала у процесуальному статусі підозрюваного.
Натомість, ухвалою суду 1-ої інстанції обвинуваченому ОСОБА_8 був продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на даний час існують такі юридичні критерії як наявність обвинувачення у скоєнні злочину, тяжкість покарання, характер скоєння злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_8 , що вказує на наявність ризиків переховування його від суду та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, так як вони не забезпечать належної поведінки обвинуваченого.
Також, суд, врахувавши обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України та час розгляду кримінального правопорушення, а саме те, що кримінальне провадження знаходиться на розгляді Малиновського районного суду м. Одеси з 07.04.2023 року вважав можливим визначити заставу в розмірі, передбаченому положеннями абз.3 ч.5 ст.183 КПК України у вигляді 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційний суд вважає, що при постановленні ухвали, суд першої інстанції припустився порушень вимог КПК України, що тягне за собою її безумовне скасування, з огляду на наступне.
Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 22022230000000525 від 15.11.2022 рокуперебуває на стадії судового розгляду, судом 1-ої інстанції не вчинені всі необхідні дії, що передбачені процедурою судового розгляду для повного, об'єктивного та всебічного дослідження всіх обставин справи.
Аналізуючи вимоги апеляційної скарги прокурора про необхідність застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави з огляду на існування ризиків, передбачених ст. 177-178 КПК України, апеляційний суд вважає їх обґрунтованими з огляду на наступне.
Так, відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261,402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Згідно наданої судової справи, на теперішній час кримінальне провадження знаходиться на стадії судового провадження, метою якого відповідно до статті 17 КПК є встановлення судом поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначених в обвинувальному акті кримінальних правопорушеннях за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри, однак попри таке, оцінці судом підлягають наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Клішин проти України" у справі від 23.01.2012 №30671/04 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Зокрема доказами на обґрунтування ризику можуть бути зокрема фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків, про намір підозрюваного вчинити дії особи, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії направлені на знищення доказів - підтверджені документально; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - підтверджені документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв'язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого, обвинувачується ОСОБА_8 передбачене ч.7 ст. 111-1 КК України за класифікацією статті 12 КК України належить до особливо тяжких кримінальних правопорушень, відповідальність за вчинення якого передбачає можливість покарання у виді позбавлення волі строком від 10 до 15 років та зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Так, у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що наведені у клопотанні прокурора обставини у сукупності дають достатні підстави вважати наявним та обґрунтованим ризик втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду обвинуваченого ОСОБА_8 .
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави до обвинуваченого ОСОБА_8 , з урахуванням наявних ризиків, а також, враховуючи що інкримінований злочин вчинений під час дії воєнного стану в України, тому апеляційний суд, на підставі абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, вважає що запобіжний захід у виді застави, не зможе в повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, нівелювати наявні ризики та не забезпечить дієвості кримінального провадження.
Пункт 2 ч. 1 ст. 409 КПК України передбачає, що підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Згідно із ч. 1 ст. 411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо: 1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; 2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні та апеляційній скарзі прокурора, апеляційний суд вважає, що наведені обставини свідчать про високий ступінь наявного ризику того, що ОСОБА_8 може переховуватись від суду, й при цьому судом оцінена наявність обставин, які за статтею 178 КПК повинні враховуватись при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, зокрема міцність його соціальних зв'язків, наявність в нього постійного місця проживання, проте міцність соціальних зв'язків ОСОБА_8 не є достатнім стримуючим фактором, який свідчив би про беззаперечну відсутність ризиків можливого переховування від суду, тому на теперішній час лише запобіжний захід у виді тримання під вартою, з огляду на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Також, апеляційний суд враховує те, що стороною захисту ухвала суду про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою оскаржена не була. При цьому, згідно ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги, тому колегією суддів в ухвалі надана оцінка доводам прокурора, доводи сторони захисту враховуються, однак у зв'язку з неподанням нею апеляційної скарги, не перевіряються в апеляційному порядку.
Щодо тверджень сторони захисту в запереченнях про те, що прокурором порушений строк подання апеляційної скарги, який становить 5 днів, вони є необґрунтованими, оскільки ухвала постановлена 15.10.2024 року, та згідно відмітки вхідної кореспонденції апеляційного суду, прокурором апеляційна скарга надіслана 21.10.2024 року (понеділок, перший робочий день після вихідних), тобто в передбачені законом строки.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду- скасуванню із постановленням нової про задоволення клопотання прокурора.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив
Апеляційну скаргу прокурора Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 15.10.2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22022230000000525 від 15.11.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст.111-1 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» до 13.12.2024 року без визначення застави.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4