16.12.24
22-ц/812/435/24
Єдиний унікальний номер судової справи: 490/1923/23 Головуючий у 1-й інстанції Гуденко О.А.
Номер провадження: 22-ц/812/434/24, 22-ц/812/435/24 Доповідач суду апеляційної інстанції - Самчишина Н.В.
Постанова
Іменем України
16 грудня 2024 року м. Миколаїв справа № 490/1923/23
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Самчишиної Н.В.,
суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,
за участі: представника позивача Берназ - Ганєвої А.В.,
представника відповідача Толпекіна А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 10 січня 2024 року та додаткове рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2024 року, ухвалені у приміщенні цього ж суду, у складі головуючого - судді Гуденко О.А., за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, шляхом зобов'язання спростувати недостовірну інформацію,
встановив:
У березні 2023 року ОСОБА_2 , діючи через свого представника - адвоката Берназ - Ганєву А.В., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому посилаючись на недостовірність поширеної інформації, наявність у її змісті фактичних тверджень і висловів, що принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача через формування у великої кількості людей думки про його причетність до корупційної, кримінальної діяльності та широке поширення цієї інформації в мережі Інтернет, просив: визнати інформацію, поширену ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 , недостовірною та не відповідаючою дійсності з опублікуванням резолютивної частини рішення суду, а саме : у Публікації, оприлюдненій 05 жовтня 2022 року на Каналі «Жело», в мессенджері «Telegram», за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_1 », Публікації, оприлюдненій ІНФОРМАЦІЯ_2 на Сторінці «Денис Жело», в соціальній мережі «Facebook», за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », загальний доступ: « ІНФОРМАЦІЯ_4 », у Публікації, оприлюдненій 05 жовтня 2022 року на Каналі «Конкурси до ІНФОРМАЦІЯ_5 », в мессенджері «Telegram», за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_6 », у Публікації, оприлюдненій ІНФОРМАЦІЯ_2 на Каналі «Бюро економічної безпеки України», в мессенджері «Telegram», за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_7 »
наступного змісту: «Одеські бізнесмени його добре пам'ятають ще з часів ОСОБА_3 , тоді ОСОБА_4 керував Одеським УБЕЗом - безмежно кошмарив бізнес, кришував контрабанду та контролював наркотрафік на одеській митниці. У ОСОБА_5 теж старанно «попрацював» - кришував нелегальні АЗС, «скрутки», «конверти», «фіктози» та різного роду схематози. Ще до початку війни ОСОБА_4 купив собі посаду начальника БЕБу в Миколаївській області і вже почав формувати команду з числа місцевих фіскалів та співробітників інших правоохоронних органів. Аналітик - 10-15 тис. дол., детектив - 20 тис. дол. Гроши збирали представники Мунтяна - керівники однієї Миколаївської адвокатської контори. Виходить, що поки йде війна, росіяни можуть за 15 000 долларів отримати доступ до всіх українських реєстрів.». «…Тому він миттєво перекинувся до Одеси для повного пограбування одеського бізнесу, який він ще не встиг докошмарити за часів ОСОБА_6 », «… ОСОБА_4 було комфортніше грабувати Одеський регіон.»
Визнати таку інформацію недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 , зобов'язавши ОСОБА_1 спростувати вказану поширену недостовірну інформацію відносно ОСОБА_2 у спосіб, який відповідає способу поширення інформації, а саме протягом 10-ти днів з дати набрання законної сили рішенням суду поширити на вищевказаних сторінках в телеграм-каналах та мережі Фейсбук відповідні Публікації (повідомлення) наступного змісту: «Поширена Інформація відносно ОСОБА_2 , є недостовірною та не відповідаючою дійсності», з опублікуванням резолютивної частини рішення суду.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 січня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом зобов'язання спростувати недостовірну інформацію задоволено.
Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, поширену ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 :
у Публікації, оприлюдненій 05 жовтня 2022 року на Каналі «Жело», в мессенджері « ОСОБА_7 », за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ;
у Публікації, оприлюдненій ІНФОРМАЦІЯ_2 на Сторінці «Денис Жело», в соціальній мережі «Facebook», за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », загальний доступ: « ІНФОРМАЦІЯ_4 »;
у Публікації, оприлюдненій 05 жовтня 2022 року на Каналі «Конкурси до ІНФОРМАЦІЯ_5 », в мессенджері «Telegram», за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_6 »;
у Публікації, оприлюдненій 06 жовтня 2022 року на Каналі «Бюро економічної безпеки України», в мессенджері «Telegram», за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_7 »,
наступного змісту: «Одеські бізнесмени його добре пам'ятають ще з часів ОСОБА_3 , тоді ОСОБА_4 керував Одеським УБЕЗом - безмежно кошмарив бізнес, кришував контрабанду та контролював наркотрафік на одеській митниці. У ОСОБА_5 теж старанно «попрацював» - кришував нелегальні АЗС, «скрутки», «конверти», «фіктози» та різного роду схематози. Ще до початку війни ОСОБА_4 купив собі посаду начальника БЕБу в Миколаївській області і вже почав формувати команду з числа місцевих фіскалів та співробітників інших правоохоронних органів. Аналітик - 10-15 тис. дол., детектив - 20 тис. дол. Гроши збирали представники Мунтяна - керівники однієї Миколаївської адвокатської контори. Виходить, що поки йде війна, росіяни можуть за 15 000 долларів отримати доступ до всіх українських реєстрів.». «…Тому він миттєво перекинувся до Одеси для повного пограбування одеського бізнесу, який він ще не встиг докошмарити за часів ОСОБА_6 », «… ОСОБА_4 було комфортніше грабувати Одеський регіон».
Зобов'язано ОСОБА_1 спростувати поширену недостовірну інформацію відносно ОСОБА_2 шляхом поширення на Каналі «Жело», в мессенджері «Telegram», Публікацію (повідомлення) наступного змісту: «Інформація, поширена ІНФОРМАЦІЯ_2 у Публікації за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відносно ОСОБА_2 , є недостовірною» з опублікуванням резолютивної частини рішення суду - протягом 10-ти днів з дати набрання законної сили рішенням суду.
Зобов'язано ОСОБА_1 спростувати поширену недостовірну інформацію відносно ОСОБА_2 шляхом поширення на Сторінці «Денис Жело», в соціальній мережі «Facebook», Публікацію (повідомлення) наступного змісту: «Інформація, поширена ІНФОРМАЦІЯ_2 у публікації за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », загальний доступ: « ІНФОРМАЦІЯ_4 » відносно ОСОБА_2 , є недостовірною», з опублікуванням резолютивної частини рішення суду - протягом 10-ти днів з дати набрання законної сили рішенням суду.
Зобов'язано ОСОБА_1 спростувати поширену недостовірну інформацію відносно ОСОБА_2 шляхом поширення на Каналі «Конкурси до БЕБ - громадський контроль», в мессенджері «Telegram», Публікацію (повідомлення) наступного змісту: «Інформація, поширена 06 жовтня 2022 року у Публікації за посиланням: «https://t.me/esbu_control/59» відносно ОСОБА_2 , є недостовірною", з опублікуванням резолютивної частини рішення суду - протягом 10-ти днів з дати набрання законної сили рішенням суду.
Зобов'язано ОСОБА_1 спростувати поширену недостовірну інформацію відносно ОСОБА_2 шляхом поширення на Каналі «Бюро економічної безпеки України», в мессенджері «Telegram», Публікацію (повідомлення) наступного змісту: «Інформація, поширена ІНФОРМАЦІЯ_2 у публікації за посиланням: «https://t.me/beb_ukr/1195» відносно ОСОБА_2 , є недостовірною», з опублікуванням резолютивної частини рішення суду - протягом 10-ти днів з дати набрання законної сили рішенням суду.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4380 грн 29 коп. судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що стороною позивача доведено, що поширена відповідачем інформація не відповідає дійсності, тому вона є негативною, а відповідно підлягає визнанню недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію. Наведені висловлювання ОСОБА_1 є поширенням інформації (відомостей про факти) щодо позивача, яка не відповідає дійсності (є недостовірною) на час її поширення, завдає шкоди особистим немайновим благам особи та підлягає спростуванню за правилами статті 277 ЦК України.
Додатковим рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2024 року заяву представника позивача - адвокатки Берназ-Ганєвої А.В. про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму судових витрат на надання професійної правничої допомоги у розмірі 109 560,00 грн та вартість проведеної експертизи у розмірі 18 121,92 грн.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд вважав обґрунтованими та доведеними належними та достеменними доказами вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 109 560,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (гонорар адвоката) та 18121,92 грн витрат на проведення експертизи, які понесені позивачем у зв'язку зі зверненням до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, шляхом зобов'язання спростувати недостовірну інформацію.
Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, відповідач ОСОБА_1 оскаржив їх в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, у якій просив їх скасувати та відмовити у повному обсязі в позові ОСОБА_2 , посилаючись на незаконність висновків суду та невідповідність їх нормам закону.
Заявник зазначав, що суд першої інстанції при розгляді справи допустив порушення та неправильно застосував норми матеріального права, а саме статті 8, 32, 124 Конституції України, статті 275, 277, 278 ЦК України. Поширена інформація є оцінкою дій позивача та за своєю суттю не носить стверджувального характеру, за своїм змістом має суспільне значення, та носить характер оціночних суджень на основі отриманої інформації і є виключно суб'єктивною думкою автора.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокатка Берназ-Ганєва А.В. посилалася на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін та розподілити судові витрати у зв'язку з апеляційним переглядом справи. Вважала, що спірна інформація подана не у формі оціночних суджень, як помилково вважав відповідач, а у формі фактичних тверджень, достовірність яких ним не доведена. Зазначала, що жодних підстав та доводів для скасування додаткового рішення не наведено.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Водночас, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.
Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Право на захист честі, гідності та ділової репутації є частиною права на повагу до приватного життя, а підстави захисту такого права виникають, як правило, на стику взаємодії права (свободи) на вираження (думки) та права на повагу до приватного життя.
Апеляційний суд наголошує на важливості права кожної людини на приватність і права на свободу вираження поглядів як основи демократичного суспільства. Ці права не є абсолютними і не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність.
Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні брати до уваги, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Крім того, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доведення достовірності оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.
Згідно з частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, слід відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають характер образи, однак у контексті є оціночними судженнями, з огляду на вжиті слова, вирази та мовно-стилістичні засоби.
Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно зі статтею 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки інформації чи ідей, які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає демократичного суспільства (Карпюк та інші проти України, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).
Необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).
У рішенні ЄСПЛ «Лінгенс проти Австрії» суд також розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання, поглядів, припущень не підлягає доведенню. Особа, яка висловлює не факти, а свої погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов'язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.
Крім того, у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз'яснено, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості.
Публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
Зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
У зв'язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Системний аналіз зазначених норм права з урахуванням релевантної практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію особи, може бути визнана лише саме така інформація, висловлена чи написана відповідачем у цій категорії справ. Тобто предметом спору у цій категорії справ є спірна інформація, що передається дослівним цитуванням (без редагування, корегування, власного розуміння позивача).
Тобто якраз конкретно висловлена особою інформація (сказана, написана, надрукована в ЗМІ) повинна бути предметом дослідження та правового аналізу у справах про захист честі, гідності і ділової репутації. Саме сказані відповідачем висловлювання, тобто дослівні твердження, досліджуються на предмет оціночності суджень із урахуванням вживаних особою слів та виразів із використанням мовно-стилістичних засобів.
Судом установлено, що ОСОБА_2 з вересня 1994 року працює в правоохоронних органах МВС України, стаж державної служби складає понад 27 років.
На підставі наказу від 07 липня 2022 року за № 274 - к позивача призначено на посаду керівника територіального управління БЕБ в Одеській області.
Біографічною довідкою відносно ОСОБА_2 , наданою керівником відділу персоналу ТУ БЕБ в Одеській області, встановлено, що з лютого 2007 року по липень 2014 року він працював на керівних посадах (заступник начальника/ начальник) Управління ДСБЕЗ ГУ МВС України в Одеській області; з травня 2021 року по листопад 2021 року він займав посаду заступника начальника ГУ - начальник Управління боротьби з фінансовими злочинами Головного управління ДФС у Миколаївській області; на підставі наказу від 07 липня 2022 року за №274к ОСОБА_2 призначено на посаду керівника Територіального управління БЕБ в Одеській області.
З відповіді Бюро економічної безпеки України від 28 квітня 2023 року на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 27 березня 2023 року слідує, що ОСОБА_1 є членом Ради громадського контролю БЕБ, яка утворена на виконання ч.1 ст. 34 ЗУ «Про Бюро економічної безпеки України», а також ОСОБА_1 є членом конкурсної комісії БЕБ України з проведення конкурсного відбору для зайняття вакантних посад державної служби категорії Б та В, яка утворена відповідно до повноважень Ради громадського контролю БЕБ, виконання ч.2 ст. 34 ЗУ «Про Бюро економічної безпеки України».
У зазначеній відповіді БЕБ України повідомлено, що прийом документів від осіб, які бажають взяти участь у конкурсі оголошеного наказом БЕБ від 16 лютого 2022 року № 37-к, мав тривати до 26 лютого 2022 року через Єдиний портал вакансій державної служби. 28 лютого 2022 року Національне агентство України з питань державної служби на своєму вебсайті поінформувало, що з 25 лютого 2022 року призупинено роботу Єдиного порталу вакансій державної служби, що вважається технічним збоєм, а також у зв'язку із військовою агресією російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року та введенням в Україні режиму воєнного стану. Призупинення роботи Єдиного порталу вакансій державної служби та відсутністю у БЕБ доступу до нього з технічних причин, унеможливлює надання інформації про те, чи подавалась громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , заява про участь у конкурсі на зайняття посади керівника Територіального управління БЕБ у Миколаївській області. Враховуючи вищезазначене, списки кандидатів допущених до участі у конкурсі на зайняття посади керівника Територіального управління БЕБ у Миколаївській області не формувались та не оприлюднювались.
Також у відповіді зазначено, що нормами Закону та Порядку не передбачено оприлюднення списків кандидатів допущених до участі у конкурсі на зайняття посад державної служби. Надати інформацію, чи подавалась ОСОБА_2 відповідна заява на прийняття участі в конкурсі на зайняття вакантної посади державної служби категорії «Б», оголошеного БЕБ України з відбору зокрема саме керівника Територіального управління БЕБ в Миколаївській області, або відповідна заява, заповнена особова картка встановленого зразка та документів, на призначення саме керівником Територіального управління БЕБ в Миколаївській області, в період введеного на території України воєнного стану не є можливим.
ОСОБА_1 оприлюднена Публікація, 05 жовтня 2022 року на Каналі «Жело», в мессенджері «Telegram», за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_1 », Публікація, ІНФОРМАЦІЯ_2 на Сторінці «Денис Жело», в соціальній мережі «Facebook», за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », загальний доступ: « ІНФОРМАЦІЯ_4 », Публікація, 05 жовтня 2022 року на Каналі «Конкурси до ІНФОРМАЦІЯ_5 », в мессенджері «Telegram», за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_6 », Публікація, 06 жовтня 2022 року на Каналі «Бюро економічної безпеки України», в мессенджері «Telegram», за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».
У вказаних публікаціях стосовно ОСОБА_2 відповідачем поширено інформацію наступного змісту: «Одеські бізнесмени його добре пам'ятають ще з часів ОСОБА_3 , тоді ОСОБА_4 керував Одеським УБЕЗом - безмежно кошмарив бізнес, кришував контрабанду та контролював наркотрафік на одеській митниці. У ОСОБА_5 теж старанно «попрацював» - кришував нелегальні АЗС, «скрутки», «конверти», «фіктози» та різного роду схематози. Ще до початку війни ОСОБА_4 купив собі посаду начальника БЕБу в Миколаївській області і вже почав формувати команду з числа місцевих фіскалів та співробітників інших правоохоронних органів. Аналітик - 10-15 тис. дол., детектив - 20 тис. дол. Гроши збирали представники Мунтяна - керівники однієї Миколаївської адвокатської контори. Виходить, що поки йде війна, росіяни можуть за 15 000 долларів отримати доступ до всіх українських реєстрів.». «…Тому він миттєво перекинувся до Одеси для повного пограбування одеського бізнесу, який він ще не встиг докошмарити за часів ОСОБА_6 », «… Мунтяну було комфортніше грабувати Одеський регіон.»
Відповідно до висновку експерта Одеського НДІСЕ № 22-5509 від 14 квітня 2023 року за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи (складено на замовлення сторони позивача відповідно до вимог п. 7 ст. 102 та п. 5 ст. 106 Цивільно-процесуального кодексу України, експерт попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 КК України) експертом викладені наступні висновки.
Негативна інформація щодо ОСОБА_2 , текст якої зафіксовано на роздруківках, актах відтворень і електронних доказах доданих до заяви:
- ІНФОРМАЦІЯ_1 опублікований 05.10.2022 року о 17:42, на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_9 », в мессенджері «Telegram»;
- ІНФОРМАЦІЯ_6 опублікований ІНФОРМАЦІЯ_10 о 16:07, на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_11 », мессенджері «Telegram»;
ІНФОРМАЦІЯ_3 опублікований ІНФОРМАЦІЯ_10 о 17:43, на сторінці « ІНФОРМАЦІЯ_9 », в соціальній мережі «Facebook»;
- ІНФОРМАЦІЯ_7 опублікованій ІНФОРМАЦІЯ_10 о 10:28, на каналі «
ІНФОРМАЦІЯ_12 », в мессенджері «Telegram»;
- ІНФОРМАЦІЯ_7 опублікований 06.10.2022 року о 10:28, на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_12 » в мессенджері «Telegram» наявна в висловлюваннях:
Без конкурсу, за спрощеною процедурою, керівником ТУ Бюро економічної безпеки України в Одеській області призначили досвідченого схемника ОСОБА_8 , який раніше обіймав посаду начальника ДФС у Миколаївській області
Одеські бізнесмени його добре пам'ятають ще з часів ОСОБА_3 , тоді ОСОБА_4 керував Одеським УБЕЗом - безмежно кошмарив бізнес, кришував контрабанду та контролював наркотрафік на одеській митниці.
У ОСОБА_5 теж старанно «попрацював» - кришував нелегальні АЗС, «скрутки», «конверти», «фіктози» та різного роду схематози.
Ще до початку війни ОСОБА_4 купив собі посаду начальника БЕБу в Миколаївській області і вже почав формувати команду з числа місцевих фіскалів та співробітників інших правоохоронних органів.
Українські військові героїчно стримують рашистський прорив на ОСОБА_9 напрямку точно не для того, щоб ОСОБА_4 було комфортніше грабувати Одеській регіон.
У текстах, які зафіксовано на роздруківках, актах відтворень і електронних доказах доданих до заяви:
- ІНФОРМАЦІЯ_1 опублікований 05.10.2022 року о 17:42, на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_9 », в мессенджері «Telegram»;
- ІНФОРМАЦІЯ_6 опублікований ІНФОРМАЦІЯ_10 о 16:07, на каналі «Конкурси до ІНФОРМАЦІЯ_5 »;
- ІНФОРМАЦІЯ_3 опублікований ІНФОРМАЦІЯ_10 о 17:43, на сторінці « ІНФОРМАЦІЯ_9 », в соціальній мережі «Facebook»;
- ІНФОРМАЦІЯ_7 опублікованій ІНФОРМАЦІЯ_10 о 10:28, на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_12 », в мессенджері «Telegram»;
- ІНФОРМАЦІЯ_7 опублікований 06.10.2022 року о 10:28, на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_12 » в мессенджері «Telegram» наявні як оцінні судження так і фактичні твердження. Фактичними твердженнями є такі висловлювання:
Ще до початку війни ОСОБА_4 купив собі посаду начальника БЕБу в Миколаївській області і вже почав формувати команду з числа місцевих фіскалів та співробітників інших правоохоронних органів. Аналітика 10-15 тис.дол., детектив - 20 тис. дол. Гроши збирали представники Мунтяна-керівники однієї Миколаївської адвокатської контори. Виходить, що поки йде війна, росіяни можуть за 15000 доларів отримати доступ до всіх українських реєстрів.
Цю інформацію я особисто доносив до відома директора ОСОБА_10 . Також вона системно висвітлювалась в ЗМ1.
Одеські бізнесмени його добре пам'ятають ще з часів ОСОБА_3 , тоді ОСОБА_4 керував Одеським УБЕЗом (...).
Тексти, які зафіксовано на роздруківках, актах відтворень і електронних доказах доданих до заяви:
- ІНФОРМАЦІЯ_1 опублікований 05.10.2022 року о 17:42, на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_9 », в мессенджері «Telegram»;
- ІНФОРМАЦІЯ_6 опублікований ІНФОРМАЦІЯ_10 о 16:07, на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_11 », мессенджері «Telegram»;
ІНФОРМАЦІЯ_3 опублікований ІНФОРМАЦІЯ_10 о 17:43, на сторінці « ІНФОРМАЦІЯ_9 », в соціальній мережі «Facebook»;
- ІНФОРМАЦІЯ_7 опублікованій ІНФОРМАЦІЯ_10 о 10:28, на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_12 », в мессенджері « ІНФОРМАЦІЯ_13 »;
- ІНФОРМАЦІЯ_7 опублікований ІНФОРМАЦІЯ_10 о 10:28, на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_12 » в мессенджері « ІНФОРМАЦІЯ_13 » є інформацією, яка має публічний характер.
Об'єктивний зміст висловлювань, які зафіксовано на роздруківках, актах відтворень і електронних доказах доданих до заяви:
- ІНФОРМАЦІЯ_1 опублікований ІНФОРМАЦІЯ_10 о 17:42, на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_9 », в мессенджері « ІНФОРМАЦІЯ_13 »;
- ІНФОРМАЦІЯ_6 опублікований ІНФОРМАЦІЯ_10 о 16:07, на каналі «Конкурси до ІНФОРМАЦІЯ_5 »;
- ІНФОРМАЦІЯ_3 опублікований ІНФОРМАЦІЯ_10 о 17:43, на сторінці « ІНФОРМАЦІЯ_9 », в соціальній мережі «Facebook»;
- ІНФОРМАЦІЯ_7 опублікованій ІНФОРМАЦІЯ_10 о 10:28, на каналі «
ІНФОРМАЦІЯ_12 », в мессенджері « ІНФОРМАЦІЯ_13 »;
- ІНФОРМАЦІЯ_7 опублікований ІНФОРМАЦІЯ_10 о 10:28, на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_12 » в мессенджері «Telegram» зафіксовано у дослідницький частині даного висновку.
Експертом встановлено, що досліджуваний текст складений українською мовою в публіцистичному стилі мовлення. У тексті відобразився вищий за середній ступінь розвитку всіх писемно - мовленнєвих навичок на рівні правильності мови. Наданий на дослідження текст є цілісним. Кожна з його частин є невід'ємною частиною цілого. Загалом текст є викладенням позиції мовця щодо роботи БЕБ загалом, а також БЕБ у Миколаївській області, БЕБ в Одеській області та його керівника ОСОБА_11 .
Поширення відповідачем зазначеної інформації підтверджується: роздруківками вебсторінки: ІНФОРМАЦІЯ_1 в мессенджері « ІНФОРМАЦІЯ_13 », на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_9 »; вебсторінки ІНФОРМАЦІЯ_6 в мессенджері « ІНФОРМАЦІЯ_13 », на каналі «Конкурси до ІНФОРМАЦІЯ_5 , вебсторінки: ІНФОРМАЦІЯ_3 мобільна версія в соціальній мережі «Facebook» на сторінці « ІНФОРМАЦІЯ_9 », вебсторінки: ІНФОРМАЦІЯ_7 в мессенджері «Telegram», на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_12 », вебсторінки: ІНФОРМАЦІЯ_7 в мессенджері « ІНФОРМАЦІЯ_13 » на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_12 »; актами відтворення №1.1 від 10 жовтня 2022 року, №2.1 від 10 жовтня 2022 року,№3.1 від 10 жовтня 2022 року, №4.1 від 17 жовтня 2022 року, якими підтверджується справжність і ідентичність відтвореного тексту публікації, оригіналу вказаних опублікованих публікацій; протоколами огляду веб-сторінки №1 від 10 жовтня 2022 року, №2 від 10 жовтня 2022 року, №3 від 10 жовтня 2022 року, №4 від 10 жовтня 2022 року №5 від 21 жовтня 2022 року, якими встановлена наявність публікацій за наведеними посиланням та такого ж змісту.
Факт публічного поширення зазначеної інформації відносно позивача відповідач ОСОБА_1 не заперечував.
Відтак, при підтвердженні факту оприлюднення та поширення інформації, наступним основним питанням, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з'ясування, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Досліджуючи та надаючи оцінку поширеній відповідачем інформації, суд першої інстанції правильно вважав, що спірна інформація викладена у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень, оскільки її стилістика викладення та застосовані мовні обороти мають стверджувальний характер з посиланням на конкретні фактичні дані та обставини стосовно позивача, та не є висловленою думкою відповідача, який закликав перевірити зазначену інформацію.
Зазначені висловлювання не є вираженням суб'єктивної думки і поглядів, а містять конкретні факти без посилання на докази, у зв'язку із чим не носять характер оціночних суджень, які не підлягають спростуванню, що виключає можливість доведення їх правдивості.
Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
За обставин цієї справи підлягало вирішенню також питання щодо дотримання принципу презумпції невинуватості при поширенні суспільно значимої інформації, а саме звинувачення у вчиненні злочину позивача ОСОБА_2 , в тому числі в загальному контексті викладеної оспорюваної інформації на сторінці відповідача у мережі фейсбук та наведених Телеграм-каналах (…Мунтян керував Одеським УБЕЗом - безмежно кошмарив бізнес, кришував контрабанду та контролював наркотрафік на одеській митниці. У ОСОБА_5 …. кришував нелегальні АЗС, «скрутки», «конверти», «фіктози» та різного роду схематози. … ОСОБА_4 купив собі посаду начальника БЕБу в Миколаївській області і вже почав формувати команду з числа місцевих фіскалів та співробітників інших правоохоронних органів. Аналітик - 10-15 тис. дол., детектив - 20 тис. дол. Гроші збирали представники Мунтяна …. для повного пограбування одеського бізнесу, який він ще не встиг докошмарити … Мунтяну було комфортніше грабувати Одеський регіон).
За своїм змістом поширена відповідачем інформація не є оціночними судженнями, а містить констатацію фактів, які можуть і мають бути доведені належними доказами.
Встановлені обставини, та відповідні ним правовідносини, що виникли між учасниками справи, на думку колегії, відповідають правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 8 травня 2019 року при розгляді справи №761/37180/17, від 12 липня 2023 року у справі № 490/7546/19, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року, який вона зробила при розгляді справи №904/4494/18, вказавши, що доводи відповідача про оціночний характер інформації спростовуються її змістом, оскільки ця інформація стосується конкретних подій, конкретної особи (позивача) та подається як установлений факт.
Доказів того, що позивач ОСОБА_2 притягувався до кримінальної відповідальності за вимагання, отримання хабаря або отримував неправомірну вигоду при здійсненні безпосередньо покладених на нього обов'язків, а також відомостей про звернення до відповідних правоохоронних органів (ДБР, НАБУ) у встановленому законом порядку з метою повідомити про відомі ОСОБА_1 факти, відповідачем не надано ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час розгляду у суді апеляційної інстанції.
Навпаки, така конкретна інформація про вчинення позивачем злочину і порушення ним законодавства, які не доведені, є негативною, та вона (ця інформація) доведена до відома громадськості не з метою ініціювання внесення цих даних про вчинення кримінальних правопорушень та їх перевірки у встановленому законодавством порядку, а з метою формування виключно негативної думки останніх щодо діяльності позивача.
Відтак, вирішуючи справу про захист честі, гідності та ділової репутації, суд першої інстанції достатнім чином перевірив чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження.
На думку колегії суддів, місцевий суд підставно звернув увагу на те, що зміст і характер вищедослідженої інформації свідчить про наявність фактів, а тому така інформація не може вважатися оціночним судженням, оскільки є не результатом суб'єктивної оцінки, а відображенням об'єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.
Процесуальний обов'язок довести перед судом достовірність поширеної інформації належить відповідачам (пункт 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27 лютого 2009 року).
Враховуючи встановлені обставини, а також баланс прав на свободу слова, на повагу до гідності та честі, на недоторканність ділової репутації, а також презумпцію невинуватості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання недостовірними та такими, що порочать честь, гідність і ділову репутацію, інформації стосовно ОСОБА_2 , поширеної ОСОБА_1 у мережі фейсбук та наведених Телеграм-каналах в частині вищенаведених місцевим судом обставин та зазначених фактів, оскільки вони містять фактичні твердження про вчинення, з використанням службових повноважень, позивачем протизаконних дій, які мають ознаки злочинів, передбачених КК України.
Таким чином колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про те, що за відсутності вироку суду стосовно позивача поширення відповідачем зазначеної інформації порушує презумпцію невинуватості та негативно впливає на немайнові права позивача.
При цьому колегія суддів не вбачає підстав для асоціації інформації, її спотворення, яка визнана судом недостовірною, з інформацією щодо інших осіб та обставин в поширених відповідачем публікаціях, та вважає її такою, яка не може бути ідентифікована відносно позивача.
Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду по суті спору, оскільки пов'язані з особистою переоцінкою відповідачем доказів по справі, та не впливають на обґрунтованість та правильність висновків суду.
Висновки Верховного Суду у постановах у справах №536/911/21 від 24 травня 2023 року, №638/12898/19 від 09 листопада 2023 року, №753/13197/18 від 26 жовтня 2022 року, №757/22307/17-ц від 22 травня 2019 року, №200/20351/18 від 30 липня 2020 року, №398/3086/19 від 23 грудня 2021 року, №127/30294/18 від 02 грудня 2020 року, №203/360/20 від 14 липня 2021 року, №761/30016/15-ц від 04 вересня 2019 року, на які посилався представник відповідача у поясненнях в суді апеляційної інстанції, стосуються конкретних фактичних обставин, що є відмінними від обставин розглядуваної справи, оскільки у справі, яка переглядається встановлено, що спірна інформація є не результатом суб'єктивної оцінки, а відображенням об'єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку, стосується конкретних дій, конкретної особи (позивача) та подається як установлений факт.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи спір суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення по суті спору, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Ухвалюючи додаткове рішення суд вважав обґрунтованими та доведеними належними та достеменними доказами вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 109 560,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (гонорар адвоката) та 18 121,92 грн витрат на проведення експертизи, які понесені позивачем у зв'язку зі зверненням до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, шляхом зобов'язання спростувати недостовірну інформацію.
Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Згідно положень частини першої, пунктів 1, 2, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У матеріалах справи наявні, додані до заяви про ухвалення додаткового рішення (з доказом надіслання на адресу ОСОБА_1 ), документи, на які посилався представник ОСОБА_2 - адвокатка Берназ-Ганєва А.В., як на підтвердження понесених позивачем витрат на проведення експертизи та правничу допомогу в суді першої інстанції. Зокрема: ордер серії ВН №1228730, додаткова угода № 2 від 11 січня 2024 року, акт наданих послуг від 11 січня 2024 року, рахунок - фактура від 11 січня 2024 року, розрахунок судових витрат від 11 січня 2024 року, додаток № 2 до розрахунку судових витрат, детальний опис робіт (наданих послуг) від 11 січня 2024 року.
Судом першої інстанції було направлено повідомлення ОСОБА_1 про виклик до суду на 02 лютого 2024 року на 10 год. Заперечень щодо заяви про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 не подав.
Колегія суддів вважає, що клопотання представника ОСОБА_2 - адвокатки Берназ-Ганєва А.В. про ухвалення додаткового рішення у справі підлягало задоволенню, оскільки до заяви про ухвалення додаткового рішення долучено зазначені вище докази понесення позивачем витрат на проведення експертизи та правничу допомогу та заявлено відповідне клопотання. Встановивши, що за результатами розгляду справи позов ОСОБА_2 задоволено, він поніс витрати на експертизу та на професійну правничу допомогу, що підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, ОСОБА_1 заперечень щодо розміру понесених ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу чи їх зменшення не подав, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що зміст апеляційної скарги не містить доводів щодо незаконності та необґрунтованості додаткового рішення суду першої інстанції щодо вирішення питання про судові витрати.
Щодо розподілу судових витрат під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.
В силу частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що оскаржуване рішення суду по суті спору залишається без змін, то відсутні підстави для розподілу судового збору у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, який покладається на відповідача.
Позивач ОСОБА_2 , в інтересах якої діяла представник адвокатка Берназ - Ганєва А.В., при подачі відзиву на апеляційну скаргу, сформованого в системі «Електронний суд», 14 березня 2024 року та через засоби поштового зв'язку 18 березня 2024 року, одночасно заявила клопотання про розподіл судових витрат у зв'язку з апеляційним переглядом справи. Зазначала, що ОСОБА_2 очікує понести витрати у розмірі 50 000 грн (детальний розрахунок надається до відзиву).
Колегія суддів враховує, що в суді апеляційної інстанції представник позивача до закінчення судових дебатів зробила заяву про подання доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду про витрати, які позивач має сплатити у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 10 січня 2024 року та додаткове рішення Центрального районного суду міста Миколаєва 02 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуючий Н. В. Самчишина
Судді В.В. Коломієць
Т.В. Серебрякова
Повний текст постанови складений 17 грудня 2024 року.