16.12.24
22-ц/812/1837/24
Єдиний унікальний номер судової справи: 490/383/24
Провадження № 22-ц/812/1837/24 Доповідач апеляційного суду - Самчишина Н.В.
Постанова
Іменем України
16 грудня 2024 року м. Миколаїв Справа №490/383/24
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Самчишиної Н.В.,
суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,
за участю: позивача ОСОБА_1 , його представника Родіонової В.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Родіоновою Вікторією Євгенівною, на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 жовтня 2024 року, ухвалене у складі головуючого судді Чулупа О.С., в приміщенні цього суду в м. Миколаєві, за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Коханенко Ольга Григорівна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
встановив:
15 січня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миколаївської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_2 .
На момент смерті вона була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач вказував, що проживав разом з матір'ю та здійснював за нею догляд.
Після смерті матері відкрилася спадщина, до складу якої входить нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_2 ., яка належала його померлому відчиму ОСОБА_3 та його померлому брату (неповнорідному) ОСОБА_4
05 січня 2024 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Коханенко О.Г. із заявою про прийняття спадщини. Проте нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини.
Позивач вказував, що працює стропальником в ОКП «Миколаївоблтеплоенерго». З 29 серпня 2022 року і по теперішній час виконує обов'язки, які тісно пов'язані із забезпеченням обороноздатності та життєдіяльності, як міста Миколаєва, так і Миколаївської області. Виконання професійних обов'язків пов'язано з ненормованим робочим часом та частими відрядженнями за межі міста Миколаєва та Миколаївської області. Постійно залучений до роботи з укріплення лінії оборони навколо міста, будівництва блокпостів, ліквідації наслідків поточних аварій, а також аварій викликаних ворожими обстрілами, робіт, пов'язаних з ремонтом водогону, робіт з розвантаження, завантаження та доставки медикаментів, систем зворотного осмосу для очищення води, генераторів, гуманітарної допомоги цивільним та військовим, тощо. Паралельно з усім цим виконує свою основну роботу із забезпечення містян теплом, ремонт та встановлення ліній теплоносіїв та тепломережі.
Також позивач зазначав про незначний часовий проміжок у 2 місяця між закінченням строку прийняття спадщини та подання позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
ОСОБА_1 вказував, що 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.
28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», пунктом 3 якої передбачалось, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці.
З огляду на це, позивач був впевнений у тому, що із заявою про прийняття спадщини мав право звернутися до нотаріуса до 15 березня 2024 року. Про те, що в червні 2023 року пункт 3 вищезазначеної Постанови КМУ був виключений, а строки прийняття спадщини повернулися до довоєнних норм, він не знав.
На підставі вищенаведеного, позивач просив визначити йому, як спадкоємцю за законом, додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання рішенням законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник Миколаївської міської ради просила винести рішення по справі відповідно до чинного законодавства України.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що довідка з місця роботи, на яку посилається позивач не містить інформації, що відрядження були щоденні та тривали весь робочий день, що унеможливило позивача звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Інших доводів, які б свідчили про поважність причини пропуску строків для прийняття спадщини позивач не вказав. За такого, суд дійшов висновку, що відсутні об'єктивні обставини, які б перешкодили позивачу подати в строк заяву про прийняття спадщини після смерті матері.
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Родіонову В.Є., звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було застосовано надмірний формалізм, не враховано норми діючого законодавства, що діяли на час спірних відносин, у зв'язку з чим протиправно позбавлено права позивача на спадкування за законом.
Позивач вказував, що судом не враховано те, що строк для прийняття спадщини пропущено через сукупність поважних та непереборних причин, а саме через початок повномасштабної військової агресії російської федерації проти України та активні бойові дії і ракетні обстріли на території м. Миколаєва та Миколаївської області, постійною зайнятістю позивача на роботі з приводу ліквідації наслідків обстрілів, в тому числі в нічній час, обізнаністю про норми закону про продовження строку на прийняття спадщини до 4 місяців та необізнаністю щодо відміни дії цієї норми, а також постійним проживанням позивача з матір'ю.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.
Представник Миколаївської міської ради Захаренкова А.Ю. надіслала 19 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» заяву про розгляд справи без участі представника відповідача та просила винести рішення по справі відповідно до вимог чинного законодавства України.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , в графі батько вказаний ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_6 .
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 ОСОБА_6 20 грудня 1977 року уклала шлюб з ОСОБА_3 та змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».
ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 22 роки помер брат позивача - ОСОБА_4 , що підтверджується копію свідоцтва про смерть серпії НОМЕР_3 .
Зі слів позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду слідує, що його брат ОСОБА_4 за життя не мав дітей, дружини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 .
Постановою приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Коханенко О.Г. від 05 січня 2024 року, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 та зазначено, що ОСОБА_1 вважається таким, що не прийняв спадщину.
Як вбачається з довідки Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» від 05 січня 2024 року ОСОБА_1 працює в ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» стропальником автотранспортного цеху з 29 серпня 2022 року і по теперішній час.
В період з 29 серпня 2022 року по теперішній час ОСОБА_1 виконує обов'язки, які тісно пов'язані з забезпечення обороноздатності та життєдіяльності як міста Миколаєва так і Миколаївської області. Виконання ОСОБА_1 пов'язано з ненормованим робочим часом та частими відрядженнями за межі м. Миколаєва та Миколаївської області.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з положеннями статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі №450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За загальним правилом, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.
При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов'язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Подібна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18), від 25 квітня 2019 року у справі № 761/794/15-ц (провадження № 61-13789св18).
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», пунктом 3 якої передбачалось, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці. В червні 2023 року пункт 3 вищезазначеної Постанови КМУ був виключений.
З матеріалів справи вбачається, що спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому останнім днем визначеного законом строку прийняття спадщини було 15 листопада 2023 року. До нотаріуса позивач звернувся у січні 2024 року, а тому пропуск позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини є незначним.
Звертаючись до суду ОСОБА_1 вказував, що строк для звернення із заявою про прийняття спадщини пропущено через сукупність поважних та непереборних причин, а саме через початок повномасштабної військової агресії російської федерації проти України та активні бойові дії і ракетні обстріли на території м. Миколаєва та Миколаївської області, постійною його зайнятістю на роботі з приводу ліквідації наслідків обстрілів, в тому числі в нічній час, обізнаністю про норми закону про продовження строку на прийняття спадщини до 4 місяців та необізнаністю щодо відміни дії цієї норми, а також постійним проживанням позивача з матір'ю.
Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Суд першої інстанції не врахував принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, колегія суддів враховує, що відповідач Миколаївська міська рада не заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Оцінивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що позивач з поважних причин пропустив строк для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 .
Судом першої інстанції вказані обставини враховані не були, а тому висновок суду про відмову в задоволенні цих позовних вимог є помилковим, у зв'язку з чим рішення суду на підставі пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення таких позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Родіоновою Вікторією Євгенівною, задовольнити.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк терміном три місяці з дня набрання законної сили рішенням суду для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: В.В. Коломієць
Т.В. Серебрякова
Повний текст постанови складений 17 грудня 2024 року.