Справа № 592/20726/24
Провадження № 1-кс/592/8570/24
17 грудня 2024 року м.Суми
Слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , особи, яка звернулася з клопотанням ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна,
встановив:
16.09.2024 до Ковпаківського районного суду м. Суми надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 122200480001201, яке внесене до ЄРДР 06.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 190 КК України.
ОСОБА_3 є власником майна, на яке згідно з постановою про відкриття кримінального провадження №122200480001201 було накладено арешт. Арешт було накладено на: Банківські картки: А-банк - номер карти НОМЕР_1 , Monobank - номер картки НОМЕР_2 , UKRSIBBANK - номер картки НОМЕР_3 , Sportbank - номер картки НОМЕР_4 ; Мобільний телефон марки «TECNO» із SIM-картою оператора мобільного зв'язку «Vodafon» (м.т. НОМЕР_5 ), ІМЕІ1: НОМЕР_6 , ІМЕІ2: НОМЕР_7 . Підставою на накладення арешту стала ухвала слідчого судді в справі №592/6445/22. 09.05.2024 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №122200480001201 від 06.07.2022 було - закрите у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Просить скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді.
У судовому засіданні володілець майна клопотання підтримав.
Слідчий у судове засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя доходить такого.
Як встановлено у ході розгляду клопотання, ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.10.2022 у даному кримінальному провадженні був накладений арешт на майно у кримінальному провадженні №12022200480001201.
Постановою слідчого СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_4 від 31.12.2022 кримінальне провадження №12022200480001201 від 06.07.2022 закрито у зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 3 КК України.
Згідно з частиною першої статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до частини першої статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку, передбаченому статтями 170-174 КПК України.
Відповідно до частини першої статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя констатує, що частина перша статті 174 КПК України визначає вичерпний перелік осіб, які мають право звернутися до суду про скасування арешту майна, саме майна, яке знаходиться у їх власності або володінні.
Законодавчою підставою для скасування арешту майна є доведення заявником обставин, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Тобто для скасування арешту майна чітко визначені законодавчі підстави: в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так згідно з позицією, викладеною у постанови Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.04.2024 у справі № 554/2506/22, ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Після закриття кримінального провадження втручання у сферу приватних інтересів (арешт майна) фактично набуває свавільного характеру, з огляду на що приписи частини четвертої статті 132 КПК є дієвим засобом реалізації положень статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції задля усунення порушення прав власника або володільця майна.
Приписи частини четвертої статті 132 КПК є нормою, за якою в КПК встановлено порядок припинення арешту майна після закриття кримінального провадження, застосування якої у взаємозв'язку із положеннями частини першої статті 170 цього Кодексу скасовує обмеження, застосовані під час досудового розслідування.
Імперативні приписи частини четвертої статті 132 КПК вимагають поводження з вказаним вище майном з боку прокурора, органу досудового розслідування, державної влади чи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб та інших суб'єктів суспільних відносин як таким, що не є арештованим в порядку, передбаченому КПК. За відсутності інших законних підстав, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, стосовно якого арешт припинив свою дію, є протиправним і тягне відповідальність, передбачену законом.
Отже, у разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування відповідним майном. Після закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому законом слідчим, речовий доказ перебуває у володінні органу досудового розслідування за відсутності процесуального рішення про арешт майна.
Отже з урахуванням позиції, наведеної у постанові ОП ККС ВС від 15.04.2024 у справі № 554/2506/22, відсутні підстави для скасування арешту, оскільки даний захід забезпечення кримінального провадження припинив свою дію, відтак клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись статтями 174, 100, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
постановив:
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1