Справа № 545/3638/24 Номер провадження 11-кп/814/1994/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
11 грудня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
представника БВК № 16 ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 04 вересня 2024 року,-
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою суду щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 15.01.2021 вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда за ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 3 місяці; 05.11.2021 вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 3 місяці; ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 09.02.2022 вирок залишено без змін,
відмовлено в задоволенні подання ДУ «Божковська виправна колонія (№16») про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Приймаючи вказане рішення, суд послався на наявність значної кількості стягнень за час перебування під вартою в державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор», що свідчить про те, що позитивні зміни у поведінці засудженого ОСОБА_7 не відбулися та він не став на шлях виправлення, а наявність заохочень за період відбування покарання у ДУ «Божковська виправна колонія (№16)», позитивна характеристика засудженого у своїй сукупності не дають підстави вважати, що він сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення і до нього може бути застосоване умовно-дострокове звільнення.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу районного суду та постановити нову ухвалу, якою звільнити його умовно-достроково від призначеного покарання.
На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що місцевий суд формально віднісся до розгляду клопотання про умовно-дострокове звільнення та розглянув справу без його участі, чим позбавив його можливості надати пояснення.
Зазначає, що місцевий суд не врахував його позитивну характеристику та формально послався на той факт, що адміністрацією установи було відмовлено в його умовно-достроковому звільненні, яке було два роки тому.
Вказує, що місцевим судом не враховано, що за час відбування покарання він своєю поведінкою та сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення.
Зазначає, що дійсно мав стягнення під час перебування під вартою в слідчому ізоляторі, але на даний час стягнення погашені у встановленому законом порядку та він визнаний таким, що не має стягнень.
Також посилається, що місцевим судом залишено поза увагою, що він з перших днів відбування покарання працевлаштувався на виробництві установи, сумлінно працює та без зауважень виробничого персоналу, про що свідчать неодноразові заохочення та позитивна характеристика.
Позиції учасників судового провадження.
Засуджений ОСОБА_7 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив звільнити його умовно-достроково від відбування покарання. Представник установи виконання покарань ОСОБА_8 не заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого. Прокурор ОСОБА_6 просила ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого без задоволення.
Мотиви суду.
Згідно зі ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Як вбачається з матеріалів провадження та особової справи засудженого, суд першої інстанції в повній мірі дотримався вимог вказаного закону та дійшов правильного висновку про те, що на даний час рішення про застосування умовно-дострокового звільнення відносно ОСОБА_7 є передчасним.
Застосування умовно-дострокового звільнення вимагає обов'язкової наявності двох підстав: матеріальної (ч. 2 ст. 81 КК України) та формальної (ч. 3 ст. 81 КК України). Єдність цих підстав є основою, за наявності якої суд отримує можливість ухвалити рішення про зміну правового статусу засудженого.
Судом встановлено наявність формальних підстав для звільнення ОСОБА_7 , що полягає у вимозі до засудженого відбути певну частину покарання.
Висновки суду першої інстанції про відсутність матеріальних підстав для звільнення ОСОБА_7 є правильними з огляду на таке.
Показниками, за якими суд може констатувати, що людина виправилася, є чітко визначені у ч. 2 ст. 81 КК України критерії: сумлінна поведінка засудженого та його сумлінне ставлення до праці.
При визначенні сумлінності в поведінці засудженого та його ставленні до праці мають значення не окремі вчинки, а стабільна, постійна лінія поведінки та спосіб життя засудженого. Відомості про це повинні отримуватися з матеріалів, що характеризують поведінку засудженого, не лише за період, що безпосередньо передує поданню до умовно-дострокового звільнення, а за весь час відбування ним покарання.
Аналізуючи наявні матеріали щодо ОСОБА_7 в цілому, колегія суддів звертає увагу на наступне.
З характеристики від 16.08.2024 вбачається, що засуджений ОСОБА_7 в місцях позбавлення волі перебуває з 15.05.2019.
З 16.05.2019 перебував під вартою в ДУ «Кропівницький слідчий ізолятор», де характеризувався негативно. Мав 15 стягнень. Заохочень не мав.
З 08.06.2022 відбуває покарання в ДУ «Божковська виправна колонія (№16)».
В установі працевлаштований робітником промислової зони в швейній дільниці. До праці відноситься відповідально, встановлені завдання виконує. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
За час відбування покарання в установі характеризується позитивно, дотримується вимог режиму відбування покарання та розпорядку дня установи. За виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки встановлених КВК та правилами внутрішнього розпорядку та вимог безпеки праці має 6 заохочень, 1 стягнення.
Крім того, ОСОБА_7 бере активну участь у виконанні заходів індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим та інших виховних заходах, які проводяться в установі, зокрема приймає активну участь у реалізації програм диференційного виховного впливу на засуджених «Правова просвіта», «Підготовка до звільнення», заплановані заходи відвідує. Залучений до проходження модулів «Як ефективно спілкуватись», «Цілепокладання та позитивна життєва перспектива». Бере участь у роботі фізкультурно-спортивної секції самодіяльних організацій, проявляє соціально-корисну ініціативу в її роботі. На заходи виховного та профілактичного характеру реагує вірно та робить для себе належні висновки. Має позитивні плани на майбутнє, після звільнення хоче влаштуватися на роботу, вести право слухняний спосіб життя.
Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький та ризик ймовірної небезпеки для суспільства оцінюється як середній.
За висновком ступеню виправлення засудженого, ОСОБА_7 сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, з чим колегія суддів погодитися не може.
З характеристики на засудженого та довідки про заохочення та стягнення слідує, що ОСОБА_7 має 6 заохочень ( 29.08.2022, 29.11.2022, 28.02.2023, 31.01.2024, 30.04.2024, 31.07.2024) та 16 стягнень (28.08.2019, 02.01.2020, 30.04.2020, 05.06.2020, 16.10.2020, 16.10.2020, 17.12.2020, 05.01.2021, 12.01.2021, 15.01.2021, 11.02.2021, 27.07.2021, 29.07.2021, 02.02.2022, 04.03.2022, 05.07.2023), з чого вбачається, що поведінка засудженого не була сумлінною протягом всього строку відбування покарання.
Колегія суддів враховує, що засуджений ОСОБА_7 працевлаштований з липня 2022 року та 30.10.2024 був заохочений за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки.
Однак вважає, що оскільки з моменту отримання останнього стягнення 05.07.2023 пройшло недостатньо часу, неможливо переконливо стверджувати, що ОСОБА_7 дійсно став на шлях виправлення, а отже й вимоги апеляційної скарги про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, є передчасними.
За наведених обставин, рішення суду першої інстанції є законним та вмотивованим, а тому апеляційні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду ,-
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 04 вересня 2024 року щодо засудженого ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4