Справа № 531/991/24 Номер провадження 22-ц/814/2858/24Головуючий у 1-й інстанції Попов М.С. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
05 грудня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.
імена (найменування) сторін:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Край»
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» Омельченка Олексія Миколайовича
на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 16 травня 2024 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою,-
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позов до ТОВ «Агро-Край» про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 8826,81 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є власником земельної ділянки площею 3,0291 га, кадастровий номер 5321684900:00:002:0281, яка розташована на території Федорівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, відповідно до державного акту на право приватної власності серії Р2 № 607918.
Відповідно до договору оренди землі № б/н від 17.12.2011, угоди про внесення змін до договору оренди від 04.07.2016 та додаткової угоди від 01.09.2017 до договору оренди землі № б/н від 17.12.2011, зареєстрованого від 14.11.2012 за № 532160004002424, земельна ділянка була передана в оренду відповідачу.
Пунктом 5 додаткової угоди до договору оренди землі встановлено, що за користування земельною ділянкою установлена орендна плата у розмірі 9 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.
Угодою про внесення змін до договору оренди землі від 04.07.2016 п. 2.4 встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 93916,55 грн., п. 4.2. встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Згідно з пунктом 4.3 угоди про внесення змін до договору оренди землі від 17.12.2011 «Орендна плата сплачується Орендарем Орендодавцю в касі Орендаря шляхом видачі готівкових коштів не рідше 1 разу на рік і не пізніше в строк з 01 вересня до 31 грудня кожного року».
Разом з тим, відповідач за 2023 рік орендну плату не сплатив у зв'язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 8398,49 грн. орендної плати та індексація у розмірі 428,32 грн., загальна сума заборгованості складає 8826,81 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 16 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Край» про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за земельну ділянку площею 3,0291 га, кадастровий номер 5321684900:00:002:0281, в загальному розмірі 8826,81 грн. та судові витрати у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач неналежним чином умови договору оренди землі в частині його оплатності не виконав та не сплатив позивачу суми орендної плати за 2023 рік, яка підлягає стягненню з урахуванням індексу інфляції.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» Омельченко О.М., просив рішення місцевого суду змінити, стягнувши орендну плату згідно умов договору оренди за період з 01.01.2023 року по 04.07.2023 року, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що строк дії договору оренди землі діяв до 04.07.2023 року, тому вимога позивача щодо стягнення орендної плати у розмірі 8398,49 грн., що є річним розміром орендної плати є неправомірною.
Від представника ОСОБА_1 адвоката Козленко Т.В. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,0291 га, кадастровий номер 5321684900:00:002:0281, яка розташована на території Федорівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності серії Р2 № 607918 (а.с. 7-8, 15).
Відповідно до договору оренди землі № б/н від 17.12.2011 укладеного між ТОВ «Федорівка і К» і ОСОБА_1 (а.с. 9-13), угоди про внесення змін до договору оренди від 04.07.2016 укладеної між ОСОБА_1 і ТОВ «Федорівка і К» (а.с. 16) та додаткової угоди від 01.09.2017 до договору оренди землі № б/н від 17.12.2011, укладеної між ОСОБА_1 , ТОВ «Федорівка і К» та ТОВ «Агро Край». (а.с. 17), зареєстрованого від 14.11.2012 за № 532160004002424, належна позивачу земельна ділянка була передана в оренду відповідачу.
Відповідно до п. 2.4 договору оренди землі від 20.11.2011 (в редакції угоди про внесення змін від 04.07.2016) нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 93316,55 грн.
Згідно п. 4.1 вказаного договору оренди землі (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 01.09.2017) розмір річної орендної плати за оренду земельної ділянки складає 9 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на момент укладення договору.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції у відповідності до п. 4.2 договору оренди землі від 17.12.2011 (в редакції угоди про внесення змін від 04.07.2016). Орендна плата сплачується Орендарем Орендодавцю в касі Орендаря шляхом видачі готівкових коштів не рідше 1 разу на рік і не пізніше ніж в строк з 01 вересня до 31 грудня кожного року (п. 4.3. договору).
25.01.2024 позивачем на адресу ТОВ «Агро-Край» було направлено лист вимогу про виплату заборгованості з орендної плати за 2023 рік (а.с. 18).
Проте, вказана вимога відповідачем не виконана, внаслідок чого ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про їх доведеність та обґрунтованість, оскільки зобов'язання відповідачем із сплати оренди за земельну ділянку за 2023 рік не виконано, тому наявні підстави для стягнення заборгованості та інфляційних втрат.
Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до положень частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК Україним передбачено, що договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ч. ч. 1, 3, 5 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).
Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (статті 1, 13 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі: є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
За нормами ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Орендодавець зобов'язаний, зокрема, передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, орендар - своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Виходячи з вищенаведеного саме на орендаря покладається обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі сплати орендної плати за земельну ділянку, а орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Погоджуючись з існуванням заборгованості по сплаті орендної плати, ТОВ «Агро-Край» в апеляційній скарзі посилається на відсутність підстав для її стягнення за весь календарний 2023 рік, враховуючи закінчення строку дії договору оренди 04 липня 2023 року.
Проте, дане твердження апелянта є необґрунтованим з огляду на наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 2 Додаткової угоди б/н від 04 липня 2016 року сторони внесли зміни до Договору оренди земельної ділянки від 17.12.2011 року виклавши його в наступній редакції: Згідно п. 3.1. Договору «Цей договір укладено на 7 (сім) років». Договір оренди землі діє до 04.07.2023 року.»
Отже, орендну плату за землю орендар мав сплачувати орендодавцеві за користування земельною ділянкою за кожний з семи таких календарних років.
Тобто оплата за календарний рік, який охоплював період з липня 2022 р. по липень 2023 р., згідно до умов п. 4.3 угоди мала бути проведена орендарем як в останній рік оренди до закінчення терміну її дії.
Доказів протилежного орендарем не надано.
При цьому, умови договору не містять порядку, розміру та форми здійснення виплати орендної плати за неповний календарний рік.
Водночас, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21) зроблено висновок, що: «у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party)».
Зазначене тлумачення має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище, оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь у процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17, провадження № 61-17583св20).
Враховуючи, що ТОВ «Агро-Край» під час укладення додаткової угоди від 01.09.2017 до договору оренди землі від 17.12.2011, якою відступлено ТОВ «Агро-Край» права та обов'язки орендаря, було передано договір оренди землі та укладені до нього додаткові угоди (п. 2), тобто відповідач був ознайомлений з їх змістом та погодився на їх виконання, тому колегія суддів вважає, що тлумачення договору оренди землі та додаткових угод до нього повинно здійснюватися на користь орендодавця ОСОБА_1 .
Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати орендної плати у повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за 2023 рік у сумі 8398,48 грн.
За загальним правилом обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частина третя статті 21 Закону України «Про оренду землі»).
У пункті 4.2. договору оренди сторони домовилися про те, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Тому, з урахуванням принципу належного виконання зобов'язання орендар був зобов'язаний сплатити орендодавцеві орендну плату за 2023 рік з індексом інфляції, як про це домовилися сторони в договорі. Таке твердження також було висловлено у правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду № 732/1799/17 від 10 квітня 2019 року.
Відповідач, як орендар, повинен був проіндексувати орендну плату виходячи з індексу інфляції при виплаті орендної плати за відповідний рік.
Суд, провівши розрахунки, відповідно до зведеної таблиці індексів споживчих цін в 2023 році (%), що мається на офіційному сайті Мінфіну, встановив, що загальна сума орендної плати з індексацією у 2023 році мала становити 8826,81 грн. з урахуванням індексації в розмірі 428,32 грн. (8398,48 грн. х 105,1% - 8398,48 грн.= 428,32 грн.).
Таким чином, місцевим судом правильно визначено, що загальний розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 складає 8826,81 грн.
Виходячи з викладеного, судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» Омельченка Олексія Миколайовича залишити без задоволення.
Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 16 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О. Ю. Кузнєцова
Судді: О. О. Панченко
В. П. Пікуль