Справа № 549/192/21 Номер провадження 11-кп/814/561/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
12 грудня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського
апеляційного суду в складі:
Головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава матеріали кримінального провадження №12021175580000133 від 24.05.2021 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 (зі змінами) на вирок Чорнухинського районного суду Полтавської області від 15.09.2022 відносно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився у с.Калинівка Білопільського району Сумської області, проживає по АДРЕСА_1 , громадянина України, не одруженого, не працюючого, освіта базова загальна середня, раніше судимого:
1) 22 вересня 2015 року Гадяцьким районним судом Полтавської області за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;
2)12 липня 2017 року Гадяцьким районним судом Полтавської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна. 31 серпня 2018 року звільнений у зв'язку з відбуттям покарання;3) 25 листопада 2020 року Пирятинським районним судом Полтавської області за ч.4 ст.152 КК України до 5-ти років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки,
Цим вироком ОСОБА_9 засуджено за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі,
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано покарання за вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 25 листопада 2020 року і остаточно призначено ОСОБА_9 покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст.100 КПК України вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку суду, ОСОБА_9 , 10.05.2021, близько 12-00 год, перебуваючи в приміщенні ферми №1 СТОВ «Перемога», розташованої в с.Нова Петрівщина Лубенського району Полтавської області, помітив на ліжку мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 6 Pro», з флеш-носієм на 16 GB.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_9 , таємно викрав мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 6 Pro», з флеш-носієм на 16 GB, належний ОСОБА_10 , яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому майнову шкоду на суму 1 425 грн..
Обвинувачений ОСОБА_9 у зміненій апеляційній скарзі просить вирок суду відносно нього скасувати, закрити кримінальне провадження та звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з набранням чинності Законом України №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового розгляду з приводу заявленого клопотання, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
Так, 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон №3886-IX), яким внесено зміни до ст.51 КпАП України (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч.1 ст.51 КпАП України (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 цієї статті Кодексу встановлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч.1 ст.51 КпАП України настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч.5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту вироку вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, ОСОБА_9 вчинив 10.05.2021.
Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2270 грн, а 50 відсотків від його розміру складає 1135 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону №3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_9 інкримінованого злочину розмір вартості майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України, становив 2270 грн.
Як видно з мотивувальної частини вироку, сума майна, яке обвинувачений таємно викрав, є меншою, ніж визначена для кримінальної відповідальності у даному випадку (1 425 грн).
Положеннями ч.1 ст.3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.6 ст. 3 КК України).
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч.1 ст.5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Приписами ч.3 ст.479-2 КПК України встановлено, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Обвинувачений у засіданні апеляційного суду надав згоду на закриття провадження з цих підстав.
Таким чином, вирок суду підлягає до скасування, а кримінальне провадження до закриття на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з тим, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
За таких обставин обвинуваченого необхідно звільнити з-під варти в залі суду, а вирок Пирятинського районного суду Полтавської області від 25.11.2020, яким ОСОБА_9 засуджений за ч.4 ст.152 КК України на 5 років позбавлення волі з звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, необхідно виконувати самостійно.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 зі змінами - задовольнити.
Вирок Чорнухинського районного суду Полтавської області від 15.09.2022 відносно ОСОБА_9 скасувати, а кримінальне провадження №12021175580000133 від 24.05.2021 за ч.2 ст.185 КК України закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з тим, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
ОСОБА_9 звільнити з під варти в залі суду.
Вирок Пирятинського районного суду Полтавської області від 25.11.2020 щодо ОСОБА_9 виконувати самостійно.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4