Справа № 761/41511/24
Провадження № 1-в/761/545/2024
03 грудня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання засудженого ОСОБА_2 про звільнення від покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердичіва Житомирської області, громадянина України, який здобув середню освіту, не працює, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , засуджений вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27.03.2023 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці,
за участю:
секретаря - ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
засудженого - ОСОБА_2 ,
До Шевченківського районного суду надійшло клопотання засудженого ОСОБА_2 про звільнення від покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.
Дане клопотання обґрунтовується тим, що вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27.03.2023 ОСОБА_2 засуджений за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці. У свою чергу, 09.08.2024 набув чинності Закон, який усуває кримінальну караність діянь, якщо сума викраденого на момент вчинення правопорушення не перевищувала 2 нмдг. Враховуючи, що суми викраденого ОСОБА_2 майна не перевищує встановленого законом мінімуму, засуджений просить у своєму клопотанні переглянути вказаний вирок та звільнити його з-під-варти.
Засуджений ОСОБА_2 у судовому засіданні подане раніше клопотання підтримав та просив задовольнити із зазначених у ньому підстав. Вказав, що наразі утримується в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» оскільки стосовно нього слухається справа у Голосіївському районному суді м. Києва, де відносно нього запобіжний захід не обирався. Також зауважив, що має лише один вирок, а у своєму клопотанні допустив описку в частині зазначення номеру справи.
Прокурор ОСОБА_4 у ході судового розгляду зазначив, що зі змісту вироку Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27.03.2023 вбачається, що діяння, вчинені ОСОБА_2 та кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України та ч. 4 ст. 185 КК України, підпадають під декриміналізацію. У той же час, кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 185 КК України не відповідає вимогам декриміналізації, а відтак, ОСОБА_2 не може бути звільнений від відбування покарання за його вчинення. Разом з тим, прокурор звернув увагу, що за ч. 1 ст. 357 КК України ОСОБА_5 призначено покарання у виді 1 року обмеження волі, за ч. 2 ст. 185 КК України - 2 роки обмеження волі, в силу ч. 1 ст. 70 КК України фактично до відбуття ОСОБА_2 залишається відбути 3 роки обмеження волі. Однак, керуючись імперативними вимогами ст. 72 КК України, згідно яких одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, враховуючи, що покарання у виді трьох років обмеження волі за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27.03.2023 ОСОБА_2 станом на день розгляду даного клопотання відбув повністю, останній підлягає звільненню з-під варти в залі суду.
Вислухавши думку учасників провадження, ретельно дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, а також скеровані на адресу суду з Державної установи «Київський слідчий ізолятор» матеріали особової справи ОСОБА_2 , суд прийшов до таких висновків.
Так, п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України визначено, що під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання, зокрема про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
У свою чергу, приписами п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України визначено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Таким чином, суд вважає за доцільне першочергово вирішити питання щодо підсудності поданого засудженим ОСОБА_2 клопотання про звільнення від покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України Шевченківському районному суду м. Києва.
Як вбачається із матеріалів особової справи ОСОБА_2 , останній засуджений вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27.03.2023 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці, ухвалою Житомирського апеляційного суду від 16.08.2023 вказаний вирок залишено без змін.
У відповідності до положень ст. 532 КПК України вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Враховуючи вищенаведене, вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27.03.2023 набрав законної сили 16.08.2023 року.
Згідно з ч. 1 ст. 533 КПК України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
Так, 29.08.2023 видано Наряд про направлення засудженого ОСОБА_2 для відбуття покарання до Державної установи «Житомирська виправна колонія №4». У свою чергу, на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 16.11.2023 ОСОБА_2 був етапований до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» для забезпечення його участі у розгляді кримінального провадження стосовно нього Голосіївським районним судом м. Києва.
Таким чином, можна дійти обґрунтованого висновку, що Державна установа «Київський слідчий ізолятор» не є установою відбування покарання для засудженого ОСОБА_2 , разом з тим, згідно з приписами частини 1,2 ст. 539 КПК України вказана установа є місцем виконання вироку, яким останнього засуджено до покарання у виді позбавлення волі. У той же час, вказана установа розташована за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13, що територіально знаходиться у Шевченківському районі м. Києва, а тому, суд приходить до висновку, що клопотання засудженого ОСОБА_2 про звільнення його від покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України підсудне Шевченківському районному суду м. Києва, та вважає за можливе розглянути його по суті.
Як встановлено у ході судового розгляду, вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27.03.2023 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України, до покарання позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 16.08.2023 вказаний вирок залишено без змін.
Так, згідно з ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
За загальним правилом, закріпленим ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
У той же час, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В силу ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Так, 09.08.2024 набрав чинності Закон України від 18 липня 2024 року №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким внесені зміни у розмежування адміністративного та кримінального правопорушення проти власності.
Отже, з 09.08.2024 за крадіжку чужого майна, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян (у 2024 році - до 3028 грн.; у 2023 - до 2684 грн.; у 2022 - до 2481 грн.), настає відповідальність за статтею 51 КУпАП.
У свою чергу, положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) встановлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу XX Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п. п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
У свою чергу, зі змісту вироку Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27.03.2023 вбачається, що за епізодом 20.05.2021 сума викраденого ОСОБА_2 майна становить 7680 грн. 00 коп., за епізодом 14.06.2021 - 554 грн. 10 хв., за епізодом 14.07.2022 - 606 грн. 00 коп. Відтак, ОСОБА_2 скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, а також таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України.
Положеннями ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» визначено, що станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2270 грн., а в силу ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» - 2481 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону №3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_2 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України у 2021 році становив 2270 грн., у 2022 році - 2481 грн. 00 коп.
Враховуючи те, що вартість таємно викраденого ОСОБА_2 майна станом на день вчинення кримінального правопорушення - 14.06.2021 становила 554 грн. 10 коп., а 14.07.2022 - 606 грн. 00 коп., тобто ці суми є меншими за розмір, з якого відповідно до Закону №3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме меншою за 2270 грн. 00 коп. та 2481 грн., то суд приходить до висновку про те, що, з огляду на передбачений ст. 58 Конституції України і ст. 5 КК України принцип зворотної дії закону в часі та відповідно до приписів ст. 537, 539 КПК України, ч. 2 ст. 74 КК України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягає звільненню від покарання, призначеного вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27.03.2023 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч.4 ст. 185 КК України, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, оскільки зазначені інкриміновані йому епізоди не підпадають під кримінально карані діяння, передбачені Особливою частиною КК України.
У той же час, суд звертає увагу, що вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27.03.2023 ОСОБА_2 також засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді двох років обмеження волі, та за ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді одного року обмеження волі. У той же час, в силу ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_2 остаточно до відбуття ОСОБА_2 слід визначити покарання у виді обмеження волі на строк три роки.
Разом з тим, беручи до уваги, що ОСОБА_2 утримується під вартою з 26.08.2022, враховуючи положення ч. 1 ст. 72 КК України, які передбачають, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, суд дійшов висновку, станом на день розгляду клопотання засудженого ОСОБА_2 останній повністю відбув покарання за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27.03.2023 року.
Беручи до уваги те, що суд дійшов висновку про необхідність звільнення ОСОБА_2 від покарання у виді позбавлення волі, та призначення йому остаточного покарання у виді обмеження волі на строк три роки, яке останній станом на день розгляду цього клопотання повністю відбув, при цьому в рамках кримінального провадження, що розглядається Голосіївським районним судом м. Києва, стосовно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не застосовувався, з огляду на приписи ч.1 ст. 377, ч. 3 ст. 534 КПК України, ОСОБА_2 підлягає звільненню з-під варти в залі судового засідання.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 369-372, 377, 532-534, 537, 539 КПК України, ст. 1-5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. 58 Конституції України, Законом України від 18 липня 2024 року №3886-IX, суд
Клопотання засудженого ОСОБА_2 - задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного йому вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27.03.2023 за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.4 ст. 185 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Вважати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що засуджений: за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки, за ч.1 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік, на підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточно визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки. Початок строку покарання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 26.08.2022, зарахувавши у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 14.06.2021 по 16.06.2021 року включно, з урахуванням положень ст. 72 КК України, із розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.
Вважати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що повністю відбув призначене покарання за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27.03.2023 та звільнити з-під варти в залі суду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.
Ухвала набирає законної сили на наступний день після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали оголосити 06 грудня 2024 року об 11 год. 10 хв.
Суддя ОСОБА_1