Справа № 761/15757/24
Провадження № 2/761/7087/2024
20 листопада 2024 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Габунії Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про стягнення заборгованості по заробітній платі, надбавки, вартості проїзду до місця виконання обов'язків, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,
29.04.2024 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ДП «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «АМПУ») про стягнення заборгованості по заробітній платі, надбавки, вартості проїзду до місця виконання обов'язків, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, у якому просить:
- стягнути з відповідача на її користь 47727,00 грн невиплаченої заробітної плати у зв'язку з незбільшенням посадового окладу з 01.12.2022 р.;
- стягнути з відповідача на її користь 86943,54 грн на підставі ст. 120 КЗпП України, з яких: 64829,00 грн - одноразова допомога при переїзді на роботу в іншу місцевість на кожного члена сім'ї (4 члена сім'ї х 25% посадового окладу); 1627,14 грн - компенсація за вартість квитків; 1100,00 грн - добові за два дні перебування працівника у дорозі; 19388,40 грн - заробітна плата за шість днів підготовки до переїзду і влаштування на новому місці проживання;
- стягнути з відповідача на її користь 168555,40 грн доплати за виконання функцій уповноваженої особи, відповідальної за проведення процедур закупівель;
- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, починаючи з 03.10.2023 р. із розрахунку 3366,27 грн на день;
- стягнути з відповідача на її користь на відшкодування моральної шкоди 140254,00 грн.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем. Оскільки у день звільнення відповідач в порушення вимог ст. 116 КЗпП України не розрахувався з нею та не виплатив усі належні їй суми, тому позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою від 10.06.2024 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою від 07.10.2024 р. задоволено клопотання представника позивачки про витребування доказів.
Ухвалою від 07.10.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав викладених в позові та інших поданих ним заявах по суті справи. Також стороною позивачки у позовній заяві викладено клопотання про поновлення строку на звернення до суду.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав викладених в поданих ним заявах по суті справи. Крім того, стороною відповідача подано заяву про застосування до вимог позивачки позовної давності.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових правовідносинах з ДП «АМПУ» на різних посадах, остання з яких була заступник директора департаменту закупівленої роботи апарату управління.
Наказом ДП «АМПУ» від 06.12.2021 р. № 252/10 ОСОБА_1 , заступника директора департаменту закупівленої роботи апарату управління ДП «АМПУ», визначено з 15.12.2021 р. уповноваженою особою, відповідальною за організацію та проведення процедур закупівель з придбання товарів та послуг в апараті управління ДП «АМПУ», з функціями, передбаченими ст. 11 Закону України «Про публічні закупівлі».
Наказом ДП «АМПУ» від 14.12.2021 р. № 609-к ОСОБА_1 , заступнику директора департаменту закупівленої роботи, встановлено доплату за виконання функцій уповноваженої особи у розмірі 20 % посадового окладу за фактично відпрацьований час з 15.12.2021 р.
15.12.2021 р. на засіданні Спільної робочої комісії зі сторін Адміністрації і Профспілки апарату управління ДП «АМПУ» з питань здійснення контролю за виконання умов та норм Колективного договору схвалено зміни та доповнення до Колективного договору трудового колективу апарату управління ДП «АМПУ» на 2016-2018 роки, зокрема викладено Додаток 2 у новій редакції, який вступає в силу, відповідно до якого граничні розмірі посадового окладу заступника директора департаменту встановлюється на рівні 64829,00 грн - 97280,00 грн.
Наказом ДП «АМПУ» від 29.12.2021 р. № 639-к «Про внесення змін до штатного розпису апарату управління ДП «АМПУ» та встановлення посадових окладів» з 01.12.2021 р. введено в дію зміни № 89 та з 13.12.2021 р. введено в дію зміни № 90 до штатного розпису апарату управління ДП «АМПУ», введеного в дію наказом ДП «АМПУ» від 14.07.2020 р. № 448-к, якими за посадою заступник директора департаменту закупівельної роботи встановлювався посадовий оклад у розмірі 64829,00 грн.
Указом Президента України від 24.04.2022 р. № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні було неодноразово продовжено.
Наказом ДП «АМПУ» від 28.02.2022 р. № 84-к «Про організаційні заходи, пов'язані з введенням воєнного стану в Україні» з 01.03.2022 р. встановлено початок простою в апараті управління ДП «АМПУ» до припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1.2 частини 1 наказу ДП «АМПУ» від 31.03.2022 р. № 102-к «Про організацію трудових правовідносин в апараті управління ДП «АМПУ» в умовах воєнного стану» на період дії воєнного стану з 01.03.2022 р. призупинено дію наказів ДП «АМПУ» щодо встановлення доплат та надбавок працівникам апарату управління, зокрема наказу від 14.12.2021р. № 609-к.
На підставі пункту 1 наказу ДП «АМПУ» від 09.09.2022 р. № 285-к «Про припинення простою та запровадження дистанційної роботи» з 13.09.2022 р. припинено простій, встановлений наказом ДП «АМПУ» від 28.02.2022 р. № 84-к «Про організаційні заходи, пов'язані з введенням воєнного стану в Україні» (зі змінами), зокрема позивачці.
На підставі пункту 2 наказу ДП «АМПУ» від 09.09.2022р. № 285-к, позивачці з 13.09.2022р. запроваджена дистанційна робота, тимчасово, на період дії воєнного стану.
Наказом ДП «АМПУ» від 13.01.2023р. № 6-вп «Про надання відпустки» ОСОБА_1 , заступнику директора департаменту закупівленої роботи, надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку строком на 257 календарних днів, з 16.01.2023р. по 29.09.2023р.
Наказом ДП «АМПУ» від 22.03.2023 р. № 48-вп «Про припинення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» ОСОБА_1 , заступнику директора департаменту закупівленої роботи, з 07.04.2023р. припинено відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, надану їй згідно з наказом ДП «АМПУ» від 13.01.2023 р. № 6-вп.
Відповідно до п.1 наказу ДП «АМПУ» від 10.04.2023 р. № 153-к «Про особовий склад» ОСОБА_1 , заступника директора департаменту закупівленої роботи апарату управління, переведено на роботу в іншу місцевість (м.Одеса) постійно з 10.04.2023 р., без зміни найменування посади, систем та розмірів оплати праці, із збереженням режиму роботи (місце роботи: м.Одеса, вул.Ланжеронівська, 1).
Пунктом 2 наказу ДП «АМПУ» від 10.04.2023 р. № 153-к «Про особовий склад» департаменту бухгалтерського обліку апарату управління ( ОСОБА_2 ) наказано здійснити відшкодування витрат та виплату компенсацій у зв'язку з переведенням на роботу в іншу місцевість (м.Одеса) ОСОБА_1, заступнику директора департаменту закупівленої роботи апарату управління, відповідно до ст. 120 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.1998 р. № 255 «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» (зі змінами), на підставі підтверджуючих документів, оформлених належним чином згідно з вимогами чинного законодавства України.
ОСОБА_1 звернулась із заявою від 14.04.2023 р. до в.о. Голови ДП «АМПУ» Вострікова О.М. щодо відшкодування витрат на переїзд працівника ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_3 , а також виплати одноразової допомоги працівнику ОСОБА_1 в розмірі посадового окладу та кожному члену сім'ї (чоловік ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 , донька ОСОБА_6 , син ОСОБА_7 ) в розмірі 25 відсотків одноразової допомоги працівника ОСОБА_1 . До заяви додано посадочні документи на ОСОБА_8 та ОСОБА_3
ОСОБА_1 звернулась із заявою від 15.05.2023 р. до в.о. заступника Голови ДП «АМПУ» з економіки Мозгової М.В. щодо виплати одноразової допомоги працівнику ОСОБА_1 та членам сім'ї відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.1998 р. № 255 «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» та надано до заяви документи копії свідоцтва про шлюб, три свідоцтво про народження дітей, договору оренди приватного будинку, заяви від 14.04.2023 р.
Разом з тим, інших звернень ОСОБА_1 про виплати на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.1998 р. № 255 «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість», зокрема, дві доби перебування в дорозі у розмірі 1100,00 грн та виплати заробітної плати за шість днів збору в дорогу і влаштування на новому місці проживання в сумі 19388,40 грн, до ДП «АМПУ» не надходило.
16.05.2023 р. ДП «АМПУ» відшкодовано ОСОБА_1 витрати на проїзд, які підтверджено посадочним документом № C53B4537-22268F01-0001, відповідно до платіжної інструкції від 16.05.2023 р. № 1360 на суму 813,57 грн.
Наказом ДП «АМПУ» від 29.09.2023 р. № 387-к «Про звільнення за угодою сторін» ОСОБА_1 , заступника директора департаменту закупівельної роботи апарату управління, звільнено 02.10.2023 р. за угодою сторін, на підставі п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка, як на підставу для його задоволення, посилається на те, що у день її звільнення відповідач в порушення вимог ст. 116 КЗпП України не розрахувався з нею та не виплатив усі належні їй суми.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 ЦК України).
Згідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до частин першої та другої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
За змістом частин першої - четвертої статті 96 КЗпП України, частин першої - четвертої статті 6 Закону України «Про оплату праці» системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики). Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Відповідно до частини другої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Відповідно до частини третьої статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників та штатний розпис.
Відповідно до п.41 Статуту ДП «АМПУ» Голова Підприємства самостійно, в межах своєї компетенції, вирішує питання діяльності Підприємства, за винятком тих, що віднесені законодавством України та/або цим Статутом до компетенції Уповноваженого органу управління.
Відповідно до п.42 Статуту ДП «АМПУ» Голова підприємства несе відповідальність за свої рішення щодо Підприємства згідно із законодавством України; затверджує штатний розпис апарату управління Підприємства; затверджує організаційну структуру та граничну чисельність апарату управління Підприємства за погодженням з Уповноваженим органом управління; призначає на посаду та звільняє з посади працівників Підприємства відповідно до штатного розпису Підприємства; формує апарат управління Підприємства; видає накази, розпорядження, інструкції та інші акти (рішення, доручення тощо) і дає вказівки, що відповідають вимогам законодавства та є обов'язкові до виконання для всіх працівників, у тому числі структурних та відокремлених підрозділів Підприємства; обирає форми і системи оплати праці, встановлює працівникам конкретні розміри тарифних ставок, посадових окладів, винагород, надбавок і доплат на умовах, передбачених відповідними колективними договорами, із дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством України та Галузевою угодою.
Відповідно до додатку 2 до Колективного договору трудового колективу апарату управління ДП «АМПУ» на 2016-2018 роки, у редакції від 15.12.2021 р., діючої у спірний період, граничні розмірі посадового окладу заступника директора департаменту встановлюється на рівні 64829,00 грн - 97280,00 грн.
Наказом ДП «АМПУ» від 29.12.2021 р. № 639-к «Про внесення змін до штатного розпису апарату управління ДП «АМПУ» за посадою заступник директора департаменту закупівельної роботи встановлювався посадовий оклад у розмірі 64829,00 грн.
Таким чином, розмір посадового окладу 64829,00 грн відповідає положенням Додатку 2 до Колективного договору ДП «АМПУ» у редакції від 15.12.2021 р.
З наведеного вбачається, що право на встановлення конкретних розмірів тарифних ставок, належить саме до варіативних дискредиційних повноважень Голови, в силу яких роботодавець вільний у виборі в межах тарифної сітки, визначеної Колективним договором.
При цьому, судом встановлено, що в спірний період змін до Додатку 2 до Колективного договору не вносились, а навпаки відбувалось призупинення дії таких положень у відповідності до ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а тому у роботодавця були відсутні підстави для збільшення позивачці посадового окладу до розміру 70132,00 грн.
Також суд зауважує, що розмір заробітної плати має індивідуальний характер, встановлюється окремо для кожного працівника виключно роботодавцем, закріплюється у колективному договорі та у штатному розкладі підприємства, при цьому оплата праці є частиною господарської діяльності підприємства, втручання в яку заборонено законом.
Водночас, розмір посадового окладу ОСОБА_1 значно перевищує мінімально встановлений державою мінімальний посадовий оклад.
За таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки 47727,00 грн невиплаченої заробітної плати у зв'язку з незбільшенням посадового окладу з 01.12.2022 р., а тому позов у даній частині вимог задоволенню не підлягають.
З матеріалів справи вбачається, що наказом ДП «АМПУ» від 06.12.2021 р. № 252/10 ОСОБА_1 , заступника директора департаменту закупівленої роботи апарату управління ДП «АМПУ», визначено з 15.12.2021 р. уповноваженою особою, відповідальну за організацію та проведення процедур закупівель з придбання товарів та послуг в апараті управління ДП «АМПУ», з функціями, передбаченими ст. 11 Закону України «Про публічні закупівлі».
Наказом ДП «АМПУ» від 14.12.2021 р. № 609-к ОСОБА_1 , заступнику директора департаменту закупівленої роботи, встановлено доплату за виконання функцій уповноваженої особи у розмірі 20 % посадового окладу за фактично відпрацьований час з 15.12.2021 р.
Указом Президента України від 24.04.2022 р. № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні було неодноразово продовжено.
Наказом ДП «АМПУ» від 28.02.2022 р. № 84-к «Про організаційні заходи, пов'язані з введенням воєнного стану в Україні» з 01.03.2022 р. встановлено початок простою в апараті управління ДП «АМПУ» до припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1.2 частини 1 наказу ДП «АМПУ» від 31.03.2022 р. № 102-к «Про організацію трудових правовідносин в апараті управління ДП «АМПУ» в умовах воєнного стану» з 01.03.2022 р. на період дії воєнного стану призупинено дію наказів ДП «АМПУ» щодо встановлення доплат та надбавок працівникам апарату управління, зокрема, наказу від 14.12.2021 р. № 609-к.
Судом встановлено, що наказ ДП «АМПУ» від 31.03.2022 р. № 102-к є чинним та позивачкою в частині призупинення дії наказу від 14.12.2021 р. № 609-к не оспорюється.
Також встановлено, що за період з 01 березня по 12 вересня 2022 року ОСОБА_1 перебувала у простої, оплата якого здійснюється у відповідності до положень ст. 113 КЗпП України, а з 16.01.2023 р. по 06.04.2023 р. перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка не оплачується роботодавцем.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки доплати за виконання функцій уповноваженої особи у розмірі 20 % посадового окладу у розмірі 168555,40 грн за період з липня 2022 року по вересень 2023 року, а тому вважає, що позов у даній частині вимог задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оплату праці», норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.
Відповідно до ст. 120 КЗпП України, працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість.
Працівникам при переведенні їх на іншу роботу, коли це зв'язано з переїздом в іншу місцевість, виплачуються: вартість проїзду працівника і членів його сім'ї; витрати по перевезенню майна; добові за час перебування в дорозі; одноразова допомога на самого працівника і на кожного члена сім'ї, який переїжджає; заробітна плата за дні збору в дорогу і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі.
Працівникам, які переїжджають у зв'язку з прийомом їх (за попередньою домовленістю) на роботу в іншу місцевість, виплачуються компенсації і надаються гарантії, зазначені в частині другій цієї статті, крім виплати одноразової допомоги, яка цим працівникам може бути виплачена за погодженням сторін.
Розміри компенсації, порядок їх виплати та надання гарантій особам, зазначеним у частинах другій і третій цієї статті, а також гарантії і компенсації особам при переїзді їх в іншу місцевість у зв'язку з направленням на роботу в порядку розподілу після закінчення учбового закладу, аспірантури, клінічної ординатури або в порядку організованого набору, встановлюються законодавством.
Згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 255 від 02.03.1998 р. «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» (ділі - Постанова № 255), працівникам у зв'язку з переведенням їх на іншу роботу, якщо це пов'язано з переїздом в іншу місцевість (в інший населений пункт), виплачуються:
а) вартість проїзду працівника і членів його сім'ї (крім випадків, коли власник або уповноважений ним орган надає для цього відповідні засоби пересування) у порядку і в розмірах, встановлених законодавством для відряджень;
б) витрати на перевезення майна залізничним, водним і автомобільним транспортом (загального користування) вагою до 500 кілограмів на самого працівника і до 150 кілограмів на кожного члена сім'ї, який переїжджає. За згодою сторони, яка приймає, можуть бути оплачені витрати на перевезення майна більшої ваги.
За відсутності зазначених видів транспорту можуть бути оплачені витрати на перевезення майна повітряним транспортом від найближчої до місця роботи залізничної станції або від найближчого морського чи річкового порту, відкритого для навігації;
в) добові працівнику за кожний день перебування в дорозі у розмірі, встановленому законодавством для відряджень;
г) одноразова допомога самому працівникові - в розмірі його місячного посадового окладу (тарифної ставки) за новим місцем роботи і кожному члену сім'ї, який переїжджає, - в розмірі 25 відсотків одноразової допомоги самого працівника;
д) заробітна плата за дні підготовки до переїзду і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі виходячи з посадового окладу (тарифної ставки) за новим місцем роботи.
Якщо заздалегідь точно визначити розмір належних працівникові сум компенсації неможливо, то за згодою сторін йому видається аванс.
До членів сім'ї працівника, на яких виплачується компенсація, належать чоловік, дружина, а також діти і батьки подружжя, які перебувають на їх утриманні і проживають разом з ними.
Вартість проїзду членів сім'ї і перевезення їх майна, а також одноразова допомога їм виплачуються у разі, якщо вони переїжджають на нове місце проживання працівника до закінчення одного року з дня фактичного отримання ними жилого приміщення.
Працівникам, які переїжджають у зв'язку з прийняттям їх (за попередньою домовленістю) на роботу в іншу місцевість, виплачуються суми компенсації і надаються гарантії, передбачені підпунктами «а», «б», «в» і «д» цього пункту. Одноразова допомога цим працівникам може виплачуватися за погодженням сторін.
Якщо працівник переводиться або приймається на роботу на строк не більше одного року, а сім'я з ним не переїжджає, за погодженням сторін замість виплати одноразової допомоги йому можуть відшкодовуватися витрати, пов'язані з тимчасовим проживанням на новому місці. Розмір відшкодування витрат не повинен перевищувати 50 відсотків розміру добових.
Отже, аналіз змісту згаданого пункту свідчить про те, що для отримання виплат за кожного члена сім'ї працівник повинен подати роботодавцю документи, які підтверджують, що вони проживають разом, а діти і батьки подружжя перебувають на їх утриманні, а також докази, що такі члени сім'ї переїхали на нове місце проживання працівника.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 подала роботодавцю лише документи, які підтверджують родині зв'язки (чоловік ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 , донька ОСОБА_6 , син ОСОБА_7 ).
Водночас, документів, які б підтверджували, що члени сім'ї (чоловік ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 , донька ОСОБА_6 , син ОСОБА_7 ) проживали разом з ОСОБА_1 і діти перебували на її утриманні, а також, що вказані особи переїхали на нове місце проживання працівника, матеріали справи не містять та роботодавцю не подавались.
Крім того, матеріалами справи підтверджуються, що ОСОБА_1 не зверталась до ДП «АМПУ» з вимогами про оплату двох діб перебування в дорозі у розмірі 1100,00 грн та виплати заробітної плати за шість днів збору в дорогу і влаштування на новому місці проживання у сумі 19388,40 грн.
При цьому, як встановлено судом, в період з 1 по 6 квітня 2023 року ОСОБА_1 знаходилась в відпустці для догляду за дитиною, а з 07.04.2024 р. була на роботі, а тому суд не вбачає підстав для компенсації позивачці виплат, передбачених пп. «в» і «д» п.1 Постанови № 255.
Відповідно до пункту 5 постанови № 255 працівник зобов'язаний повністю повернути кошти, виплачені йому у зв'язку з переїздом на роботу в іншу місцевість відповідно до пункту 1 цієї постанови, якщо він:
а) не з'явився на роботу або відмовився стати до роботи без поважної причини;
б) до закінчення строку роботи, передбаченого законодавством або обумовленого при переведенні, направленні або прийнятті на роботу, а за відсутності визначеного строку - до закінчення одного року роботи звільнився за власним бажанням без поважної причини або був звільнений відповідно до законодавства.
Оскільки ОСОБА_1 була звільнена за угодою сторін до закінчення одного року роботи в м.Одеса, в силу положень п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.1998 р. № 255 «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість», суд вважає, що остання втратила право на стягнення будь-яких коштів у зв'язку з переїздом на роботу в іншу місцевість відповідно до наказу ДП «АМПУ» від 10.04.2023 р. № 153-к, у розмірі 64829,00 грн, які нею розраховані на кожного члена сім'ї, добові за час перебування в дорозі, заробітну плату за шість днів збору в дорогу та витрати на проїзд члена сім'ї.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачкою не доведено порушення відповідачем вимог закону щодо здійснення їй виплат при переїзді на роботу в іншу місцевість, а тому позов у цій частині вимог задоволенню не підлягає.
У зв'язку з тим, що основні вимоги позивачки є необґрунтованими, тому відповідно вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральна шкода, як похідні від вказаних вимог, також не підлягають задоволенню.
З огляду на необґрунтованість позовних вимог, суд не вбачає за необхідне вирішення питання про поновлення строків позивачці на звернення до суду та для вирішення заяви представника відповідача про застосування до вимог позивачки позовної давності (правовий висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 15.11.2021 р. у справі № 212/9516/19).
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається позивачка, як на підставу для задоволення позову, а саме щодо невиплати їй при звільненні відповідачем усіх належних сум, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому приходить до висновку, що позов є необґрунтованим, у зв'язку з чим відмовляє в його задоволенні.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд
Відмовити ОСОБА_10 в задоволенні позову до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про стягнення заборгованості по заробітній платі, надбавки, вартості проїзду до місця виконання обов'язків, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Суддя: