Справа № 761/42766/21
Провадження № 2/761/1163/2024
02 грудня 2024 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Габунії Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуцевич Олена Олександрівна, про скасування рішення про державну реєстрацію, визнання частини майна особистою власністю, визнання частини майна спільною сумісною власністю,
30.11.2021 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуцевич О.О., про скасування рішення про державну реєстрацію, визнання частини майна особистою власністю, визнання частини майна спільною сумісною власністю, у якому з врахуванням зміни предмета позову просить:
- визнати квартиру АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- визнати неправомірним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за № 37024472 від 12.09.2017 р., прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуцевич О.О.;
- визначити частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , з врахуванням вкладених особистих коштів ОСОБА_1 , наступним чином: 1) частка у розмірі 58/100 є особистою власністю ОСОБА_1 ; 2) частка у розмірі 42/100 є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Свої вимоги з врахуванням зміни предмета позову позивач обґрунтовує тим, що за час перебування у шлюбі сторонами було придбано квартиру АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що йому було відмовлено в задоволенні поданого ним позову про поділ майна подружжя з тих підстав, що вказана квартира не відноситься до спільної сумісної власності подружжя, а належить на праві спільної часткової власності. Оскільки позивач вважає, що для захисту свого права на поділ спільного сумісного майна, набутого у шлюбі, необхідним є визнання квартири об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визначення часток у праві спільної сумісної власності та скасування рішення про державну реєстрацію, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 06.06.2022 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою від 22.03.2023 р. задоволено клопотання позивача, прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову, а також встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою від 22.03.2023 р. задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
Ухвалою від 21.06.2023 р. задоволено клопотання позивача, призначено судово-почеркознавчу експертизу, на час проведення якої провадження у справі зупинено.
Ухвалою від 05.09.2023 р. поновлено провадження у справі, оскільки від експертної установи надійшло клопотання експерта разом з матеріалами справи.
Ухвалою від 02.10.2023 р. задоволено клопотання експерта, направлено матеріали справи до експертної установи для проведення судово-почеркознавчої експертизи та зупинено провадження у справі.
Ухвалою від 29.01.2024 р. поновлено провадження у справі, оскільки на адресу суду від експертної установи надійшов висновок експерта.
Ухвалою від 02.07.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав викладених в позові та інших поданих ним заявах по суті справи.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, однак на адресу суду від її представника надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що з 28.05.2015 р. сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 30.10.2018 р. у справі № 752/3057/18.
30.03.2016 р. між Комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» (продавцем), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (покупцями) було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуцевич О.О. та зареєстрований в реєстрі за № 504.
Відповідно до п.1.1 договору, продавець передає у власність, а покупці приймають у власність в рівних частинах кожний майнові права на квартиру АДРЕСА_2 .
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вид власності: спільна часткова, розмір часток 1/2.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилається на те, що для захисту свого права на поділ спільного сумісного майна, набутого у шлюбі, необхідним є визнання квартири об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визначення часток у праві спільної сумісної власності та скасування рішення про державну реєстрацію.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Одночасно з цим суд зауважує, що відповідно до положень ч.ч.2, 3 ст. 355 ЦК України майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно до ч.1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Зі змісту договору купівлі-продажу від 30.03.2016 р, а саме відповідно до п.1.1 договору вбачається, що продавець передає у власність, а покупці приймають у власність в рівних частинах кожний майнові права на квартиру АДРЕСА_2 .
Отже сторонами вказаного договору, який в судовому порядку недійсним не визнавався, погоджено, що квартира належатиме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, з визначенням часток кожного з них у праві власності, а тому відсутні підстави вважати, це майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільним сумісним майном, оскільки це б суперечило умовам вказаного договору.
Так, відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить по 1/2 частці спірної квартири на праві спільної часткової власності.
Крім того, у постанові Київського апеляційного суду від 14.04.2021 р. у справі № 761/48752/19, якою скасовано рішення Шевченківського районного суду від 11.02.2021 р., яким задоволено частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, встановлено: «З огляду на ту обставину, що спірна квартира належить сторонам на праві спільної часткової власності, з визначенням часток кожного з них у праві власності, правові підстави для її поділу, як спільного сумісного майна подружжя, відсутні.
За відсутності правових підстав для поділу майна, як спільного сумісного майна подружжя, правові підстави для збільшення частки позивача у спірному майні з огляду на розмір вкладених ним у придбання майна коштів, що належали йому особисто, для врахування боргів подружжя та правовідносин за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї, а також для відступу від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення також відсутні.
Суд першої інстанції вказаного не врахував, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, що регулюють право на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.».
Той факт, що позивач у своєму позові посилається на одноосібну оплату ним грошових коштів за спірну квартиру, на думку суду не наділяє його додатковими правами і не тягне за собою встановлення режиму права спільної сумісної власності на квартиру.
Оскільки судом встановлено, що спірна квартира належить сторонам на праві спільної часткової власності, з визначенням часток кожного з них у праві власності, що було визначено умовами договором купівлі-продажу майнових прав, суд приходить до висновку, що позов у частині вимог про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визначення часток у праві спільної сумісної власності, є безпідставним та задоволенню не підлягає.
Разом з тим, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано право власності по 1/2 частці квартири АДРЕСА_1 за кожним, згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за № 37024472 від 12.09.2017 р., прийнятим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуцевич О.О.
Позивач у своєму позові, посилаючись на неправомірність вказаного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вважає, що воно підлягає скасуванню.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону № 1952-IV).
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина 2 статті 3 Закону № 1952-IV).
Статтею 24 Закону № 1952-IV, визначено, що однією з підстав для відмови в державній реєстрації прав є подання неналежною особою заяви про державну реєстрацію прав. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Так, приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Гуцевич О.О. для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , подано разом з усіма необхідними документами заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), яка містить підписи від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у графі підпис заявника, а також про отримання документів.
У висновку експерта від 03.01.2024 р. № 20597/23-32, за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, встановлено, що підписи у заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Враховуючи, що заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), на підставі якої на інших необхідних документів приватним нотаріусом прийнято рішення про реєстрацію за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності по 1/2 частці квартири АДРЕСА_1 , подано особами, одна з яких є неналежною, що згідно з вимогами закону є підставою для відмови в державній реєстрації прав, суд приходить до висновку, що позов у частині вимог про скасування рішення про державну реєстрацію, є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а тому вважає за необхідне визнати неправомірним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за № 37024472 від 12.09.2017 р., прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуцевич О.О., згідно з яким за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано право власності по 1/2 частці квартири АДРЕСА_1 за кожним.
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Крім того, відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у сумі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуцевич Олена Олександрівна, про скасування рішення про державну реєстрацію, визнання частини майна особистою власністю, визнання частини майна спільною сумісною власністю - задовольнити частково.
Визнати неправомірним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за № 37024472 від 12.09.2017 р., прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуцевич Оленою Олександрівною, згідно з яким за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано право власності по 1/2 частці квартири АДРЕСА_1 за кожним.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
В решті вимог позов задоволенню не підлягає.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Суддя: