Справа № 761/44397/24
Провадження № 1-кс/761/29343/2024
12 грудня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_3 , про скасування арешту на майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.02.2024 року в рамках кримінального провадження №42023102100000121 від 29.08.2023 року,-
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_3 , про скасування арешту на майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.02.2024 року в рамках кримінального провадження №42023102100000121 від 29.08.2023 року, яке було вилучене 06.02.2024 року, в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон «Huawei P20 Pro» модель «CLT-L29» IMEI1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 в якому знаходиться сім-карта мобільного оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 ; мобільний телефон «Nokia» ІМЕІ1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 в якому знаходиться сім-карта мобільного оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_6 та мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_7 .
В обґрунтування клопотання вказали, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 січня 2024 року в рамках кримінального провадження №42023102100000121 від 29.08.2023 року надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
06 лютого 2024 року старшим слідчим СВ Шевченківського УП ГНУП у м. Києві проведено обшук за вказаною адресою та вилучено: мобільний телефон «Huawei» Pro20 Pro» модель CLT-129 IMЕI1НОМЕР_1, IMEI2 НОМЕР_2 з сім карткою ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 ; мобільний телефон «Nokia» IМЕI1 НОМЕР_4 , IMEI2 НОМЕР_5 сім картка ПрАТ «Київстар» НОМЕР_6 та ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_7 .
23 лютого 2024 року слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва накладено арешт на майно вилучене в результаті обшуку 06.02.2024 року, а саме: мобільний телефон «Huawei» Pro20 Pro» модель CLT-129 IMЕI1НОМЕР_1, IMEI2 НОМЕР_2 з сім карткою ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 ; мобільний телефон «Nokia» IМЕI1 НОМЕР_4 , IMEI2 НОМЕР_5 сім картка ПрАТ «Київстар» НОМЕР_6 та ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_7 .
Зазначив, що арешт майна накладено необґрунтовано та безпідставно, оскільки зазначене майно належить ОСОБА_3 , яка не має жодного відношення до кримінального провадження, та стороною обвинувачення не доведено, що арештоване майно може бути використане як доказ у кримінальному провадженні, оскільки не відповідає ознакам ст. 98 КПК України. При цьому ОСОБА_3 не має процесуального статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, а подальше застосування заходу забезпечення кримінального провадження порушує права власника такого майна, у зв'язку з чим, захист просить скасувати такий арешт.
У судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 підтримав клопотання та просив задовольнити з підстав, наведених у ньому. Зазначив, вказане майно не відповідає ознакам речових доказів. ОСОБА_3 не є підозрюваною, в ході обшуку надала доступ до інформації в мобільному телефоні.
Прокурор ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував з приводу задоволення клопотання, вказав, що вилучені мобільні телефони мають значення речових доказів, для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень, є знаряддям, засобами вчинення в тому числі особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.5 ст. 190 КК України.
Потреба в арешті вказаного майна зберігається оскільки досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, проводяться слідчі дії спрямовані на встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення та притягнення винних осіб до відповідальності.
Заслухавши доводи адвоката ОСОБА_4 , прокурора, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Положеннями ч. 4 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Частиною 5 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
У судовому засіданні встановлено, що слідчими Шевченківського УП ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023102100000121 від 29.08.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.4 ст. 190, ч.5 ст. 190 КК України.
23 лютого 2024 року слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва накладено арешт на майно вилучене в результаті обшуку 06.02.2024 року, а саме: мобільний телефон «Huawei» Pro20 Pro» модель CLT-129 IMЕI1НОМЕР_1, IMEI2 НОМЕР_2 з сім карткою ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 ; мобільний телефон «Nokia» IМЕI1 НОМЕР_4 , IMEI2 НОМЕР_5 сім картка ПрАТ «Київстар» НОМЕР_6 та ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_7 .
Як убачається зі змісту ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.02.2024 року, метою накладення арешту на майно є збереження речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки воно має ознаки доказів, та відповідає критеріям, встановленим ст. 98 КПК України. Слідчий суддя обґрунтовано, відповідно до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України наклав арешт на вказані засоби мобільного зв'язку.
Крім того, в ході судового розгляду встановлено, що такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного майна, не втратив свою актуальність. Так, досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023102100000121 від 29.08.2023 року, триває, на даний час у вказаному кримінальному провадженні призначено здійснюються слідчі (розшукові) дії з метою виконання завдань, встановлених ст. 2 КПК України.
У той же час, на переконання слідчого судді, на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не наділений процесуальними повноваженнями вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним з яких і є накладення арешту на майно.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи те, що слідчим суддею не встановлено будь-яких нових обставин та доводів, яких не існувало на час накладення арешту на майно, за яких би на даний час відпала потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження або ж було встановлено, що арешт накладено необґрунтовано, слідчий суддя не знаходить достатніх підстав за наведених обставин для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_3 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.02.2024 року в рамках кримінального провадження №42023102100000121 від 29.08.2023 року.
Керуючись ст.ст. 98, 131-132, 170, 173-174, 309, 376, 532 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_3 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.02.2024 року в рамках кримінального провадження №42023102100000121 від 29.08.2023 року - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1