Справа № 761/28701/24
Провадження № 2-а/761/565/2024
17 грудня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Макаренко Ірина Олександрівна, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Дослідивши матеріали позовної заяви, прихожу до висновку, що позивачем не дотримані ст. 161 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частина друга містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 цього Закону - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг тощо, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Згідно положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об'єктів оплати судовим збором.
Такої самої позиції притримується Верховний Суд у своїй постанові по справі № 543/775/17 від 18.03.2020 року.
Так, у зазначеній постанові колегія Великої Палати Верховного Суду прийшла до наступного висновку.
У справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від такого висновку, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Водночас частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду позовної заяви, що має немайновий характер фізичною особою, судовий збір сплачується за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Виходячи з наведеного позивачу необхідно сплатити судовий збір за подачу позову в розмірі 968,96 грн.
До позову додана квитанція про сплату судового збору в розмірі 605,60 грн.
В зв'язку з цим позивачу необхідно доплатити судовий збір на рахунок отримувача UA628999980313151206000026011, код банку отримувача МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Шевченк.р-н/22030101, Банк одержувача - Казначейство України (ЕАП) в розмірі 363,36 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі вищевикладеного, позивачу необхідно:
- доплатити судовий збір та надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору у вказаному розмірі або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Вказані недоліки позивач може усунути у десятиденний строк з дня отримання даної ухвали.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248 КАС України, суддя
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків, зазначених в ухвалі.
Роз'яснити позивачу, що наслідками невиконання ухвали суду відповідно до частини 5 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України є повернення позовної заяви.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: