Справа №752/11945/23
Провадження № 2/760/2375/24
(заочне)
20 березня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» - Гребенюк О.С. звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 19 червня 2020 року у розмірі 93261,17 грн станом на 10 березня 2023 року, а також 2684 грн судового збору.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 19 червня 2020 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка станом на 10 березня 2023 року становить 93261,17 грн, з яких 75914,64 грн - заборгованість за тілом кредиту, 17346,53 грн - заборгованість за простроченими відсотками. А тому просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 93261,17 грн за кредитним договором №б/н від 19 червня 2020 року, яка утворилася станом на 10 березня 2023 року.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року справу передано на розгляд за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва.
07 серпня 2023 року матеріали справи надійшли до Солом'янського районного суду м. Києва.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 вересня 2023 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.
Ухвалою від 07 листопада 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання, призначене на 20 березня 2024 року не з'явився, однак подав до суду клопотання, в якому він просить розгляд справи проводити без участі представника позивача та не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про час, дату і місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином через оголошення на офіційному сайті Солом'янського районного суду м. Києва, однак причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, а також те, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
З'ясувавши доводи та аргументи позивача, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.
Судом встановлено, що 19 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк», з метою отримання банківських послуг, тому підписав заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
При укладанні договору №б/н від 19 червня 2020 року сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лиш шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті, згідно яких обслуговується відповідач.
Згода відповідача підтверджена його власноручним підписом у заяві.
На підтвердження факту укладення кредитного договору банком надано копію заяви №б/н від 19 червня 2020 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, витяг з Тарифів обслуговування кредитих карт «Універсальна», витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості станом, виписку по рахунку за договором №б/н станом на 01 березня 2021 року за період з 19.06.2020 року по 10.03.2023 року, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, довідку про видані кредитні картки, паспорт споживчого кредиту.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 10 березня 2023 року становить 93261,17, з яких 75914,64 грн - заборгованість за тілом кредиту, 17346,53 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Звернувшись до суду з указаним позовом, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 93261,17 грн за кредитним договором №б/н від 19 червня 2020 року, яка утворилася станом на 20 березня 2032 року.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частини першої статті 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За змістом частини першої статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частинами першою та другою статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За змістом статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За правилами частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку та, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів.
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до статті 1056-1 ЦК розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною першою статті 610 цього Кодексу визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виходячи з вимог частини другої статті 1050 та частини другої статті 1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати від боржника повернення всієї суми кредиту.
При порушенні зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як встановлено судом, підписана відповідачем 19 червня 2020 року анкета-заява містить докладну інформацію щодо особу позичальника, зокрема найменування клієнта, його місце проживання, РНОКПП, паспортні дані, адресу проживання, а також істотні умови договору «Кредитні картки» для кар «Універсальна» та «Універсальна Gold».
У даній заяві передбачено умови договору про встановлення процентної ставки за користування кредитом та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Крім того, позивачем також надано паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем 19 червня 2020 року та в якому містяться дані позичальника, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови по кредитній картці.
Відповідно до довідки банку для користування картковим кредитним рахунком відповідачу 19 червня 2020 року було видано кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії до лютого 2024 року.
Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, виданої на ім'я ОСОБА_1 19 червня 2020 року був встановлений кредитний ліміт у розмірі 0 грн, з 05 серпня 2021 року - 30000 грн, з 14 грудня 2021 року - 75000 грн.
Також позивачем долучено до матеріалів справи виписку по рахунку за договором №б/н за період з 19.06.2020 року по 15.03.2023 року, з якої вбачається користування ОСОБА_1 карткою НОМЕР_3.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розміру є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Вказаий у виписці номер кредитної картки відповідає інформації, зазначеній у довідці про видані ОСОБА_1 картки: № НОМЕР_1 з терміном дії до лютого 2024 року (дата видачі - 19 червня 2020).
Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак відповідач своєчасно не сплачував банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями.
Відповідач наведені позивачем обставини не спростував, відзиву на позов та доказів належного виконання кредитних зобов'язань суду не надав, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 75914,64 грн.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 17346,53 грн, то позов у цій частині задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Частиною 1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За правилами ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
З цього випливає, що при укладенні кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як зазначено вище, договір між сторонами був укладений у формі Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку.
В її змісті процентна ставка за користування кредитом для карт «Універсальна» становить 43,2% річних, для карт «Універсальна Gold» - 42% річних.
Однак, зі змісту заяви неможливо встановити, який саме тип кредитного продукту був обраний відповідачем «Універсальна» чи «Універсальна Gold».
Як вбачається із наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором, позивачем нараховано відсотки за користування кредитом №б/н від 19 червня 2020 року з 01.08.2021 року по 28.02.2022 року у розмірі 42%, з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року - 0%, з 01.04.2022 року по 31.05.2022 року - 20,4%, з 01.06.2022 року по 10.03.2023 року - 42%.
До матеріалів позовної заяви долучено паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем 19 червня 2020 року. Однак, суд не вважає його належним доказом досягнення між сторонами згоди щодо стягнення відсотків за користування грошовими коштами та їх розміру, а також штрафів, оскільки зі змісту вказаного документу неможливо встановити, який саме тип кредитного продукту був обраний відповідачем.
Паспорт споживчого кредиту є способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові №393/126/20 від 23 травня 2022 року.
За таких обставин надані документи не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 21 січня 2020 року шляхом підписання Анкети-заяви.
Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
З анкети-заяви відповідача не вбачається, який саме тип кредитного продукту був обраний відповідачем «Універсальна» чи «Універсальна Gold», таким чином суд позбавлений можливості встановити який розмір відсотків був погоджений сторонами.
Крім того, позивачем при зверненні до суду докази укладення договору не дають суду підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками.
На підставі ст.141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2174,04 грн в рахунок відшкодування сплаченого позивачем судового збору.
Керуючись статтями 10, 12, 89, 141, 258-259, 263-265, 273, 280-282, 353, 354 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 19 червня 2020 року №б/н у розмірі 75914 (сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот чотирнадцять) гривень 64 копійки.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 2174 (дві тисячі сто сімдесят чотири) гривні 04 копійки в рахунок відшкодування сплаченого позивачем судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Солом'янського
районного суду міста Києва Н.М.Аксьонова