Справа №760/20360/24 1-кп/760/3216/24
17.12.2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
перекладача - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесено в ЄРДР за №12024100090002080 від 07.07.2024 р., за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Местія, грузин, громадянин Грузії, не одружений, перебуває в цивільному шлюбі, має на утриманні одну неповнолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий: останній раз вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 28.08.2020 року за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 189 КК України, на підставі ч. 1, 4 ст. 70 до покрарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю, звільнено в залі суду з під варти у зв'язку з повним відбуттям призначеного за даним вироком покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України,-
Згідно формулювання обвинувачення відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України за наступних обставин.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено правовий режим воєнного стану з 24.02.2022, який діє по теперішній час.
ОСОБА_5 будучи раніше судимим, востаннє 28.08.2020 Солом'янським районним судом м. Києва за ч.2 ст.187, ч.2 ст.189, ч.4 ст. 70 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю, звільнений з під варти в залі суду - у зв'язку з повним відбуттям покарання, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив і знову вчинив новий умисний злочин на території Солом'янського району м. Києва за наступних обставин.
Так, 07.07.2024, приблизно о 16 годині 45 хвилин, перебуваючи в салоні автобуса № 69 за адресою м. Київ, поблизу площі Солом'янська, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на повторне відкрите викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану.
ОСОБА_5 здійснив дії направлені на пошук особи в салоні даного автобусу, яка може стати об'єктом його злочинних дій. В ході даного пошуку він побачив раніше йому незнайому ОСОБА_8 , яка була в пригніченому стані та обрав її в якості жертви своїх злочинних дій.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, діючи умисно, протиправно, із корисливих мотивів, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків ОСОБА_5 підійшов до ОСОБА_8 та зав'язав з нею розмову з приводу її пригніченого настрою, після чого запропонував їй допомогу у вирішенні її проблеми, та запропонував вийти на зупинці «Солом'янська площа», що за адресою: м. Київ, просп. Повітряних Сил, з автобуса для обговорення її проблеми. Вийшовши на даній зупинці ОСОБА_5 та потерпіла ОСОБА_8 присіли на лавку зупинки при цьому ОСОБА_5 сів зліва від останньої та почав її втішати при цьому обіймати, після чого вони піднялися з даної лавки та попрямували в сторону: м. Київ, просп. Повітряних Сил, 28. Перебуваючи за адресою: м. Київ, просп. Повітряних Сил, 28, приблизно о 16:55 год. ОСОБА_5 йшовши під руку з потерпілою ОСОБА_8 різко відштовхнув останню в бік при цьому лівою рукою зірвавши з її шиї золотий ланцюжок, вагою близько 10 грам, вартістю 22 000 гривень.
Внаслідок своїх протиправних дій, ОСОБА_5 повторно відкрито викрав за вищевказаних обставин зазначене майно, з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим завдавши ОСОБА_8 майнової шкоди на загальну суму 22 000 гривень.
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у відкритому викрадені чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчинененні кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що 07.07.2024 в м. Києві, їхав в марштрутному таксі, через сидіння від нього, навпроти, сиділа потерпіла ОСОБА_8 , яку він до того не знав. При цьому вона голосно розмовляла "що робити, що робити" та плакала. Він запитав в неї "що сталося" та "чи потрібна допомога" на що вона відповіла, що розбереться сама. Після виходу з автобуса, вона його наздогнала, взяла під руку та вони разом пройшли на зупинку, де присіли. Потім потерпіла почала розповідати йому, що вона з окупованої території, в її чоловіка проблеми з житлом. При цьому зазначив, що потерпіла перебувала в стані алкогольного сп'яніння. Запитала у нього, де в м. Києві "грузинські ресторани", де б можна було посидіти, та вона йому б детальніше розповіла. Він встав та пішов, оскільки не мав наміру в подальшому проводити з нею час. ОСОБА_8 далі його наздогнала, взяла під руку та вмовляла підти разом з нею, він "віддьоргнув руку" та пішов у своєму напрямку, а саме через дорогу на тролейбусну зупинку, яка знаходилась близько 50 метрів від місця, де він залишив потерпілу, де чекав тролейбус, щоб поїхати далі. Зазначив, що на зупинці був затриманий десь хвилин через 10 після того, як він пішов від потерпілої. Вказав на те, що на зупинці та на вулиці були перехожі, він нікуди не тікав, після того, як пішов від потерпілої. Бачив, як вона розмовляла з працівниками поліції, які потім під'їхали до нього. Також зазначив, що пояснення при затриманні не надавав, працівники поліції тримали його в автомобілі протягом 2 годин, доки приїхав захисник. Під час досудового розслідування слідчому не надавав покази, оскільки була підозра, що вона упереджена. Так, слідча в даному кримінальному провадженні приїжджала до нього в СІЗО без відома адвоката, щоб він підписав якісь папери, тому він їй не довіряв.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , який попереджувався про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, пояснив, що в теплу пору року мабуть в серпні в 2024 року, точну дату не пам'ятає, близько 16 год. 00 хв., отримав орієнтування на чоловіка в червоній футболці, кепці, "кавказької зовнішності", який - зі слів інших поліцейських викрав чуже майно в районі проспекту Повітряних Сил. Прибуши на місце, на перехресті побачив обвинуваченого, який спокійно стояв та не тікав. Пербував з затриманим до прибуття слідчо оперативної групи. Зазначив про те, що обвинувачений вів себе імпульсивно, повідомляв, що він журналіст. Бачив, як йому здається, на правій руці пальця обвинуваченого слід, який міг би утворитися від дії ланцюжка при його викраденні.
В судові засідання неодноразово викликалась потерпіла ОСОБА_8 , в тому числі для надання показань з приводу обставин вчиненого відносно неї кримінального правопорушення. Однак, в судові засідання, окрім підготовчого судового засідання, яке було призначено та проведено 04.09.2024 р., остання не з'явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Зі слів прокурора, потерпіла ОСОБА_8 наразі перебуває на тимчасово окупованій території України та не планує брати участь в подальших судових засіданнях. Окрім цього, в матеріалах справи міститься заява потерпілої ОСОБА_8 від 04.09.2024 р. про розгляд справи без її участі, яка була подана через прокурора в судовому засіданні та зареєстрована в канцелярії суду (а.с.61). Окрім того, прокурором надано відповідь з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 11.11.2024 року, з якої слідує, що потерпіла ОСОБА_8 виїхала через пункт пропуску Рава-Руська за межі України 28.09.2024. (а.с. 8, том 2).
Суд вважає за необхідне зазначити, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з'ясування обставин кримінального провадження та його об'єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у частині 1 статті 94 КПК України, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Під час досудового розслідування кримінального провадження потерпіла ОСОБА_8 не допитувалась у порядку, встанволеному статт ею 225 КПК України.
Таким чином, на переконання суду, беззаперечним є те, що допит потерпілої ОСОБА_8 повинен проводитись в судовому засіданні в залі суду та покази останньої повинні сприйматись судом безпосередньо в межах висунутого обвинувачення поза розумним сумнівом. Однак, з огляду на те, що потерпіла в жодне судове засідання по суті розгляду кримінального провадження не з'явилась, хоча про його розгляд потерпілій було достеменно відомо, суд позбавлений можливості відібрати покази у останньої з приводу подій, викладених в обвинувальному акті, стосовно обставин вчинення кримінального правопорушення відносно неї. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, а покази, які були надані потерпілою ОСОБА_8 під час досудового розслідування, суд не в праві обґрунтовувати в своєму рішенні або посилатися на них.
Згідно ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Для підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, органом досудового розслідування під час досудового розслідування, а також прокурором в ході судового провадження були зібрані та надані суду наступні докази, які були безпосередньо досліджені судом:
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 07.07.2024 року відповідно до якої слідчим Солом'янського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 прийнято усну заяву від потерпілої ОСОБА_8 про обставини вчиненого відносно неї кримінального правопорушення (а.с. 89);
- протокол огляду місця події від 07.07.2024 року та фототаблиця до нього, згідно з яким, проведеним оглядом встановлено: огляд проводився за адресою: м. Київ, просп. Повітряних сил, 28. Об'єктом огляду є пішохідна частина проспекту. З лівої сторони, на відстані близько 15 м розташована зупинка громадського транспорту «Солом'янська площа». При візуальному огляді встановлено, що перед зупинкою на стовпі наявне електричне табло з інформацією про рух громадського транспорту, над таблом виявлено камеру відеоспостереження. За результатами проведеного огляду, будь-яких слідів кримінального правопорушення виявлено не було (а.с. 90-94);
- заява потерпілої від 07.07.2024 про долучення до матеріалів кримінального провадження копії паспорта потерпілої та фото із зображенням золотого ланцюжка із кулоном (а.с. 95-97);
- протокол огляду речей від 07.07.2024 року та фототаблиця до нього, згідно з яким, проведеним оглядом встановлено: огляд проводився в службовому приміщенні кабінету №214 Солом'янського УП ГУНП у м. Києві, що розташований за адресою: м. Київ, пр. Повітряних сил, 49. На письменному столі лежить золотий кулон із камінням синього кольору у вигляді квітки, який потерпіла ОСОБА_8 добровільно надала працівникам поліції для проведення огляду. За результатами огляду виробу, будь-яких видимих ушкоджень корпусу чи цілісності виробу, не виявлено. По завершенню огляду, золотий кулон повернуто потерпілій ОСОБА_8 (а.с. 98-101);
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.07.2024 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_8 впізнала особу на фотознімку під №2 - ОСОБА_5 (а.с. 105-108);
- протокол перегляду відеозапису від 08.07.2024 року, згідно з яким, проведеним переглядом встановлено, зокрема: о 15:54:39 год. на відеозаписі видно автобусну зупинку. На даній зупинці знаходиться особа чоловічої статі, яка одягнена в кепку чорного кольору з написами білого кольору, футболку червоного кольору із зображенням у формі тварини білого кольору - «пума», джинсові шорти синього кольору нижче колін, кросівки червоного кольору та шкарпетки світлого кольору, в даного чоловіка через плече знаходиться сумка «бананка» чорного кольору та особа жіночої статі, яка одягнута в футболку білого кольору з трьома смужками чорного кольору на спині в області лопаток, короткі шорти чорного кольору з смужками білого кольору внизу та смужкою білого кольору з правого боку, та кросівки білого кольору, через ліве плече у даної особи знаходиться рюкзак чорного кольору, на голові окуляри. О 15:15:16 год. видно як особа, чоловічої статі декілька разів штовхає особу жіночої статі в області шиї. В подальшому, о 15:57:33 год. дані особи йдуть у напрямку входу Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського, особа жіночої статі лівою рукою бере під праву руку особу чоловічої статі, після чого продовжують йти у вище вказаному напрямку, особа жіночої статі йдучи у даному напрямку правою рукою показує у бік входу Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського. О 15:57:45 год. біля входу даного університету видно штовханину між особою чоловічої статі та жіночої статі. О 15:57:52 год. особа жіночої статі направляється у бік входу Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського, а особа чоловічої статі йде у невідомому напрямку (а.с. 110-114);
- протокол перегляду відеозапису від 08.07.2024 року, згідно з яким, проведеним переглядом встановлені ті ж самі обставини, які відображені в попередньому протоколі перегляду відеозапису від 08.07.2024 року (а.с.123-129);
- протокол перегляду відеозапису від 12.07.2024 року, згідно з яким, проведеним переглядом встановлено, зокрема, о 16:00:00 особа жіночої статі, яка стоїть біля воріт Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського, тримаючи рюкзак та мобільний телефон, жестикулює руками та по виду намагається кричати, після чого перекидає ремінці рюкзака через праве плече та йде у напрямку автобусної зупинки, тримаючи у правій руці мобільний телефон (а.с. 116-120);
- протоколи перегляду відеозаписів від 09.08.2024 року, проведених в присутності потерпілої ОСОБА_8 , згідно з якими, проведеними переглядами встановлені ті ж самі обставини, які відображені в попередніх протоколах перегляду відеозапису від 08.07.2024 року (а.с. 152-167);
Оцінивши усі надані стороною обвинувачення письмові докази відповідно до положень ст. 94 КПК України, кожен окремо та у їх сукупності, а також безпосередньо вислухавши показання свідка, суд вважає висунуте ОСОБА_5 обвинувачення за ч. 4 ст. 186 КК України, недоведеним належними, допустимими та достатніми доказами та виходить з таких мотивів.
За змістом статті 62 Конституції України, суд під час розгляду кримінальних проваджень має суворо дотримуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності зі ст. 91 КПК України, в кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора.
Відповідно до ст. 121 Конституції України та ст. 36 КПК України, підтримання державного обвинувачення покладається на прокурора.
При цьому, завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Статтею 7 КПК України закріплені найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципів верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. 1 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Частиною 3 цієї статті встановлено, що під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.
При цьому, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Статтею 23 КПК України закріплено принцип безпосередності дослідження показань, речей і документів. Зокрема, частиною 1 цієї статті передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо.
Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Відповідно до ч. 2 цієї статті, не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні данні, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 84 КПК України).
При цьому, докази подані тією чи іншою стороною повинні бути належними та допустимими.
Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. При цьому, частиною 3 цієї статті визначено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Перелік питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку (такі питання вирішуються окремо щодо кожного обвинувачення щодо конкретного злочину та окремо щодо кожного з обвинувачених) закріплені статтею 368 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Європейський суд з прав людини у справі "Джон Мюррей проти Сполученого Королівства" вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою "внутрішнього переконання" чи системою "поза межами розумного сумніву", який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Лише таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.
Отже, обвинувачення повинно довести "кожний факт", пов'язаний із злочином, щоб "не існувало жодної розумної підстави для сумнівів". Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.
Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого, воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об'єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.
Дослідивши всі вище перелічені докази, оцінивши кожен з них з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов до наступного переконання.
Відповідно до диспозиції ст. 186 КК України, об'єктивна сторона даного злочину характеризується вилученням майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, направленим на відкрите викрадення та прагнення одержати у зв'язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків, досягти іншої матеріальної вигоди, в основі якого лежить бажання протиправно збагатитися за рахунок чужого майна та спеціальна мета - безоплатно обернути його на свою або іншої особи користь.
В пункті 2 постанови пленуму Верховного суду України № 10 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику у правах про злочини проти власності" роз'яснюється, що предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи: речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, цінні метали, цінні папери тощо, а також право на майно та дії майнового характеру, тощо.
Як вбачається з обвинувального акту від 27.08.2024 р.:" обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, щодо потерпілої ОСОБА_8 , якій заподіяв матеріальних збитків на суму 22 000,00 грн."
Надані стороною обвинувачення докази, у своїй сукупності, абсолютно не доводять того, що ОСОБА_5 вчинив відкрите викрадення чужого майна, а саме грабіж , а встановлені в суді обставини зовсім не доводять того, що ОСОБА_5 в якийсь спосіб взяв участь у відкритому протиправному заволодінні майном потерпілої.
Відповідно до відеозаписів подій від 07.07.2024 року з камер відео спостережень (а.с. 110-114, 123-129, 116-120, 152-167), які безпосередньо дослідженні в судовому засіданні та протоколів перегляду відеозаписів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує свою позицію, не можливо встановити подію та склад кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_5 . Зокрема, з переглянутих відео вбачається лише факт спілкування потерпілої з обвинуваченим, подальший їх прохід разом вздовж тротуарної дороги на проспекті Повітряних сил, 28 в м. Києві, а також, як обвинувачений відштовхнув потерпілу від себе, коли остання тримала його під руку. Будь-яких дій, які б свідчили про відкрите викрадення чужого майна (грабіжу) обвинуваченим, з даних відеозаписів не вбачається, в тому числі "характерних рухів обвинваченого в напрямку шиї потерпілої", про що зазначено в протоколі перегляду відеозапису. При цьому події, які відображені на відеозаписах повністю узгоджуються з показами обвинуваченого в частині характеру спілкування між ним та потрепілою.
Також, на думку суду, протокол огляду місця події від 07.07.2024 (а.с. 90-94), який було безпосередньо досліджено під час судового розгляду, лише описує можливе місце вчинення злочину, однак жодним чином, ані прямо, ані в сукупності з іншими доказами не доводить тієї обставини, що майно було відкрито викрадене та у випадку цього, що скоїв це саме обвинувачений ОСОБА_5 .
Також суд не може визнати належним доказом винуватості ОСОБА_5 протокол затримання останнього (а.с. 131-135), оскільки під час затримання у обвинуваченого не було вилучено речових доказів, які б об'єктивно свідчили про його причетність до скоєння інкримінованого злочину. У змісті протоколу затримання також відсутні будь-які пояснення ОСОБА_5 .
Що стосується протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.07.2024, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_8 впізнала ОСОБА_5 , як особу, що 07.07.2024 року близько 16 год. 50 хв. зірвала в неї з шиї золотий ланцюжок, то суд зазначає, що вказані обставини не були підтверджені особисто потерпілою в судовому засіданні та не підтверджуються жодними іншими доказами самостійно чи в їх сукупності, що надані стороною обвинувачення.
Водночас, покази допитаного в судовому засіданні свідка, підтверджують лише факт затримання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до орієнтування щодо зовнішнього вигляду, на які вказала потерпіла ОСОБА_8 . Водночас такі покази узгоджуються з показами обвинуваченого в частині місця затримання, а саме через дорогу від ймовірного місця вчинення злочину, в районі автобусної зупинки.
Окрім того, суд наголошує на тому, що покази обвинуваченого в частині обставин події 07.07.2024 узгоджуються з доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими безпосередньо судом в судовому засіданні, зокерма, в частині спілкування з потерпілою ОСОБА_8 на зупинці громадського транспорту, місця та обставин затримання обвинуваченого, особливостей спілкування, зокрема "потерпіла тримала обвинуваченого під руку, вони йшли в напрямку входу до Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського, після чого обвинувачений "віддьоргнув" руку та пішов у іншому напрямку.
При цьому обставини, характер та особливості спілкування між потерпілою ОСОБА_8 та обвинуваченим 07.07.2024, про які надано покази обвинуваченим, не спростовуються жодним із доказів, що були надані стороною обвинувачення та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні.
Крім того, судом встановлено, що зазначений в формулюванні обвинувачення предмет злочину - золотий ланцюжок, під час досудовго розслідування віднайдений та вилучений не був. Крім того, стороною обвинувачення не надано суду жодних належних доказів, які б підтверджували його належність потерпілій ОСОБА_8 .
Також, під час судового розгляду судом не встановлено будь-які об'єктивні підстави, передбачені КПК України, для визначення органом досудового розслідування зазначеної у змісті обвинувачення вартості золотого ланцюжка, оскільки встановлено, що судова товарознавча експертиза під час досудового слідства не проводилась, інші документи, які б доводили зазначену вартість, прокурором та/або потерпілою суду не надано. Об'єктивна неможливість огляду ланцюжка, як речового доказу, у судовому засіданні у цій справі, що не компенсована іншими доказами, які б документально фіксували зазначену річ, унеможливлює усунути невизначеність між вартістю та належністю вказаного предмета злочину.
При цьому надана постанова слідчого про визнання речовим доказом в даному провадженні золотого кулона від 07.07.2024, протокол огляду речей - золотого кулона від 07.07.2024, самі по собі, як і речовий доказ - золотий кулон не може свідчити про відкрите викрадення предмета злочину - золотого ланцюжка, на якому за версією сторони обвинувачення знаходився вказаний речовий доказ, 07.07.2024 року ОСОБА_5 саме за обставин описаних в обвинувальному акті.
Крім того, прокурором не надано доказів, що саме обвинувачений ОСОБА_5 зірвав з шиї потерпілої золотий ланцюжок, оскільки допитаний в судовому засіданні свідок - оперативний працівник ОСОБА_9 , який проводив затримання обвинуваченого зазначив, що під час особистого обшуку затриманої особи в останнього було вилучено лише мобільний телефон та готівкові кошти, чого не заперечував обвинувачений в ході судового розгляду, та ця версія прокурором не була спростована. Клопотань про допит інших осіб, які б були очевидцями відкритого викрадення обвинуваченим належного потерпілій майна, від прокурора не надходило.
Посилання свідка на те, що при затриманні в обвинуваченого ОСОБА_5 на пальці правої руки був характерний слід, який би міг на його думку свідчити про слід від поранення ланцюжком, отриманому при його заволодінні, не може слугувати доказом на підтвердження даної обставини. Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження наявності при затриманні в обвинуваченого подібних, характерних для обставин вчинення кримінального правопорушення слідів. Медичний огляд обвинуваченого не проводився, медичні докумнети, що б свідчили про вказане, суду не надані.
Таким чином суд приходить до висновку про те, що у судовому засіданні прокурором не надано об'єктивних та належних доказів тієї обставини, що саме обвинувачений ОСОБА_5 відкрито викрав належний потерпілій ланцюжок, який він в подільшому розпорядився на власний розсуд.
Відповідно до ч.2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 337 КПК України, суд зобов'язаний проводити судовий розгляд лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини, ст. 62 Конституції України, ст.17 КПК України кожна людина має право на справедливий розгляд справи, не може бути піддана кримінальному покаранню поки не буде визнана винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.
Суд зобов'язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).
Аналіз сукупності вищезазначених доказів, наданих стороною обвинувачення дозволяє суду зробити висновок про те, що зазначені докази, в силу їх неналежності, не містять сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які б доводили винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Таким чином, з урахуванням викладеного вище, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий стороною обвинувачення з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_5 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, не знайшло свого підтвердження, оскільки доказів наявності в діянні ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, стороною обвинувачення не надано та судом не виявлено, в зв'язку з чим суд вважає за необхідне в силу презумпції невинуватості, закріпленої у ст.62 Конституції України, виправдати обвинуваченого на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки у судовому засіданні не було доведено, що ОСОБА_5 було вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 скасувати, звільнивши останнього з під варти в залі суду.
Долю речових доказів, суд вважає за необхідне вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
Цивільний позов потерпілою заявлено не було.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ст. 62 Конституції України, ст.ст. 2, 17, 22, 23, 24, 83, 84, 91, 92, 94, 95, 98, 100, 337, 369-373, 376 КПК України, суд
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдати його у зв'язку з недоведеністю, що він вчинив вказане кримінальне правопорушення.
Застосований запобіжний захід у вигляді тримання під варто відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - скасувати, звільнивши з під варти останнього негайно в залі суду.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 12.07.2024 у справі №760/16156/24 на речові докази, які були виявлені та вилучені під час обшуку затриманої особи ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме з мобільного телефону марки «ZTE Blode» А54, імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 та грошових коштів у розмірі 2300 грн. (11 купюр номіналом по 200 грн., 1 купюра номіналом 100 грн.).
Речові докази: золотий кулон із сапфірами у вигляді квітки - залишити потерпілій ОСОБА_8 за належністю; диски з відеозаписами з камер відео спостереження за адресою: м. Київ, пр. Повітряних сил 28 - зберігати при матеріалах кримінального провадження; мобільний телефон марки «ZTE Blode» А54, імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 , грошові кошти у розмірі 2300 грн. (11 купюр номіналом по 200 грн., 1 купюра номіналом 100 грн.) - повернути ОСОБА_5 за належністю.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Суддя : ОСОБА_1