СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/10865/24
пр. № 2/759/3925/24
05 листопада 2024 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Єросова І.Ю.,
при секретарі судових засідань Шило М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (03148, м.Київ, вул.Гната Юри, 9), треті особи, які не заявляють вимог щодо предмета спору: Дванадцята київська державна нотаріальна контора (03148, м.Київ, вул.Гната Юри, 9), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Нелін Сергій Олександрович ( АДРЕСА_2 ) про зняття арешту з майна,
24.05.2024 р. адвокат Каченюк О.І., який представляє інтереси позивача, засобами поштового зв'язку звернувся до Святошинського районного суду м.Києва з вказаним позовом у якому просить зняти арешт з майна та заборону на його відчуження, накладені постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Хачатуровою В.О., відображені в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна як: арешт нерухомого майна, зареєстрований 02.09.2004 р. за №1273157 реєстратором Дванадцятої київської державної нотаріальної контори. В обґрунтування вказує, що позивач, яка прийняла спадщину, має намір оформити свідоцтво про право на спадщину, однак позбавлена можливості це зробити внаслідок неправомірно накладеного арешту на майно, що порушує її права як спадкоємця.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просить здійснювати розгляд справи за відсутності представника, правом подачі відзиву не скористався.
Третя особа явку представника у судове засідання не забезпечив, своєю заявою просить здійснювати розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність сторін справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть, виданого 24.12.2019 р. відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
24 грудня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Неліним С.О. здійснено реєстрацію спадкової справи, спадкодавцем за яким є ОСОБА_2 , номер у спадковому реєстрі 65298836.
За життя ОСОБА_2 склав заповіт від 18 вересня 2019 року, яким заповів все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати на день смерті і на що матиме право, ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Неліним С.О., зареєстрований в реєстрі за № 1448.
26 березня 2024 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Неліна С. О. із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2
26 березня 2024 р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Нелін С.О. відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки встановлено наявність обтяження, а саме арешту на все майно померлого ОСОБА_2 , зареєстрованого Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою 02 вересня 2004 року на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби у Святошинському районі міста Києва №776/24 від 27 серпня 2004 року, реєстраційний номер обтяження: 1273157.
02 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про зняття арешту з майна (копія заяви додається).
01 травня 2024 року Святошинським ВДВС у м.Києві надано відповідь, зокрема згідно якої встановити засобами автоматизованої системи виконавчого провадження при виконанні якого виконавчого документу державним виконавцем внесено обтяження за номером 1273157, зареєстроване 27.08.2004 на підставі постанови 776/24 від 27.08.2004 Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві не виявляється можливим, у зв'язку із початком функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень з 2009 року.
Окрім того, встановлено, що 04 липня 2003 року між ОСОБА_3 , яка була дружиною спадкодавця та АКБ «Інтербанк» був укладений кредитний договір. Згідно договору поруки поручителем позичальника виступив спадкодавець. У зв'язку з непогашенням кредиту АКБ «Інтербанк» звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з відповідним позовом.
09 червня 2004 року рішенням Оболонського районного суду міста Києва позов АКБ «Інтербанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про дострокове розірвання договору та стягнення заборгованості по кредиту задоволено. Достроково розірвано кредитний договір №10/03-3 від 04 липня 2003 року, укладений між АКБ «Інтербанк» та ОСОБА_3 . Стягнено в рівних частках з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь АКБ «Інтербанк» 14 720,79 грн. Стягнено в рівних частках з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь АКБ «Інтербанк» судові витрати в розмірі 88,76 грн.
27 серпня 2004 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у Святошинському районі міста Києва при виконанні виконавчого листа 2-860 про стягнення з ОСОБА_2 боргу на користь АКБ «Інтербанк» в сумі 14 809,55 грн., виданого 09 червня 2004 року Оболонським районним судом міста Києва, було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належало ОСОБА_2 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належало ОСОБА_2
02 листопада 2007 року у зв'язку зі сплатою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 боргу у повному обсязі державним виконавцем державної виконавчої служби Святошинського РУЮ міста Києва винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, якою виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа 2-860, виданого 09 червня 2004 року Оболонським районним судом міста Києва, було закінчено.
Копії вищезазначених доказів засвідчені адвокатом позивача Каченюком Олегом Ігоровичем.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року N 475/97 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів N 2, 4. 7. та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Постановою Верховного суду від 22.12.2021 року у справі N 645/6694/15-ц надано правову позицію згідно якої наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувана, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Беручи до уваги, що позивач, яка прийняла спадщину, має намір оформити свідоцтво про право на спадщину, внаслідок наявності арешту на спадкове майно, позбавлена можливості це зробити. Таким чином, накладений арешт на спадкове майно порушує право спадкоємиці, позивача у справі, на отримання свідоцтва про спадщину.
З огляду на погашення боргу спадкодавцем та його дружиною у повному обсязі та закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа 2-860, виданого 09 червня 2004 року Оболонським районним судом міста Києва, на даний час відсутня потреба та підстава в арешті майна спадкодавця. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що підстав для обтяження майна на даний час немає.
Виходячи з вищевикладеного, на час звернення позивача до суду, за наявності арешту (обтяжень) накладених на майно, порушується права позивача як спадкоємця, внаслідок чого остання позбавлена можливості їх реалізувати, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому позовна вимога про зняття арешту є законною та обґрунтованою.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 141, 263-265, 274-279, 280-282, 353 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (03148, м.Київ, вул.Гната Юри, 9), треті особи, які не заявляють вимог щодо предмета спору: Дванадцята київська державна нотаріальна контора (03148, м.Київ, вул.Гната Юри, 9), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Нелін Сергій Олександрович ( АДРЕСА_2 ) про зняття арешту з майна, задовольнити.
Скасувати арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяжень: 1273157, зареєстрований 02.09.2004 р. за №1273157 державним реєстратором Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори на підставі постанови №776/24 від 27.08.2004 р. Відділу державної виконавчої служби у Святошинському районі м.Києва.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя І.Ю. Єросова