Справа № 758/178/22
Категорія 52
12 грудня 2024 року Подільський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Будзан Л.Д.,
з участю секретаря судового засідання Губенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай», Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
В січні 2022 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Волощука В.В. звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ТДВ «Ю.Ес.Ай», в якому просив стягнути солідарно із відповідачів на користь позивача грошову суму в розмірі 176177,95 грн, а також судові витрати.
В обґрунтування позову зазначено, що 18.06.2021 о 08-45 год. в м. Києві по проспекту Академіка Палладіна, 23А відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Кіа» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Фольцваген» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача. Внаслідок зазначеної аварії автомобіль «Фольцваген» д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження. Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 20.07.2021, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні зазначеної аварії та накладено стягнення у виді штрафу. Відповідно до звіту від 05.07.2021 № 18529, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Фольцваген» д.н.з. НОМЕР_2 становить суму в розмірі 173774,95 грн., а також позивачем було сплачені кошти за виготовлення цього звіту в сумі 2403,00 грн. З інформації сайту МТСБУ, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Кіа» д.н.з. НОМЕР_1 на час аварії була застрахована ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай». Ліміт відповідальності за полісом становить суму в розмірі 130000,00 грн. Позивач звернувся до зазначеної страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, однак, відповіді від ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» отримано не було. 08.12.2021 позивач надіслав на адресу ОСОБА_2 вимогу про сплату відшкодування в сумі 173774,95 грн, яка була залишена відповідачем без належного реагування. 30.11.2021 на адресу страхової компанії було надіслано адвокатський запит щодо з'ясування стадії розгляду заяви позивача про виплату страхового відшкодування, однак, відповіді отримано не було. Посилаючись на викладене, а також з огляду на те, що завдані збитки в загальній сумі 176177,95 грн (173774,95 грн + 2403,00 грн) відповідачами в добровільному порядку відшкодовано не було, а відтак позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом за захистом своїх прав та просить стягнути солідарно із відповідачів зазначену матеріальну шкоду в примусовому порядку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022, головуючим суддею у справі було визначено Рибалка Ю.В.
Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 24.05.2022, у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.
В жовтні 2022 до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення на позов, відповідно до яких відповідач просив в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що на час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, яка керувала автомобілем «Кіа» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай». Відповідач виконав вимоги договору страхування, та повідомив страхову компанію про дорожньо-транспортну пригоду. Позивачем не надано доказів звернення до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування та, відповідно, відмови страхової у здійсненні такої виплати, а відтак покладення на винуватця ДТП та страхувальника обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування є безпідставним.
В січні 2023 року представник позивача подав до суду заяву, в якій просив виключити відповідача ТДВ «Ю.Ес.Ай» зі складу відповідачів у даній справі, залучивши зазначене товариство в якості третьої особи.
В січні 2023 року до суду від представника позивача надійшла заява про збільшення та уточнення позовних вимог, в якій сторона позивача просила суд стягнути із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача суму заподіяної шкоди в розмірі 178177,95 грн, а також судові витрати.
30.03.2023 представник позивача подав до суду заяву про відмову від позовних вимог до відповідача ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай».
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 30.03.2023, заяву представника позивача про відмову від частини позовних вимог було задоволено, прийнято відмову представника позивача від позову в частині вимог про стягнення матеріальної шкоди із ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай», в зв'язку з чим провадження у справі в цій частині було закрито.
Постановою Київського апеляційного суду від 04.07.2023, ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 30.03.2023 було скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В зв'язку із відрахуванням зі штату суду судді Рибалка Ю.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 18.01.2024 № 379, справу було повторно автоматично розподілено та визначено для розгляду справи головуючого суддю Будзан Л.Д.
Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 29.01.2024, справу було прийнято до провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 10.04.2024, клопотання позивача про залучення співвідповідача було задоволено. Залучено в якості співвідповідача Моторне (транспортне) страхове бюро України, до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТДВ "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В квітні 2024 року до суду від представника відповідача МТСБУ надійшов відзив на позов, в якому він просив в задоволенні позовних вимог до бюро відмовити, посилаючись на те, що МТСБУ є неналежним відповідачем за заявленими позовними вимогами, а відповідальність за завдану шкоду має нести винна у дорожньо-транспортній пригоді особа та його страхова компанія в межах ліміту відповідальності та розміру франшизи. Крім того, доказів визнання страховика винної в аварії особи банкрутом та/або його ліквідації, як юридичної особи, відсутні, що виключає виплату завданих збитків МТСБУ.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності.
Відповідач ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» в судове засідання явку свого представника не забезпечив. Про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Представник відповідача МТСБ в судове засідання не з'явився. Судом про розгляд справи повідомлявся належним чином. В матеріалах справи міститься письмовий відзив на позов.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, дійшов наступного висновку.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.
Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Отже, зміст положень зазначених норм цивільного та цивільного процесуального права свідчить про те, що підставою для судового захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що 18.06.2021 о 08-45 год. в м. Києві по проспекту Академіка Палладіна, 23А відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Кіа», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Фольцваген», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Внаслідок зазначеної аварії автомобіль «Фольцваген», д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження.
Відповідно до звіту СОД ОСОБА_3 від 05.07.2021 № 18529, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Фольцваген», д.н.з. НОМЕР_2 , становить суму в розмірі 173774,95 грн., а також позивачем було сплачені кошти за виготовлення цього звіту в сумі 2403 грн. та в сумі 2000 грн.
Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 20.07.2021 у справі № 759/14928/21, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні зазначеної аварії та накладено стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
З наявних у справі доказів вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Кіа», д.н.з. НОМЕР_1 , на час аварії була застрахована ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай», та ліміт відповідальності за полісом № 202383027 становить суму в розмірі 130000 грн., франшиза 2600 грн.
Позивач вказує, що він звернувся до зазначеної страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, але відповіді від ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» отримано не було.
Однак, доказів належного звернення позивача до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування до позову долучено не було, як і відсутні докази того, що ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» у встановленому законом порядку було визнано банкрутом та/або це товариство було ліквідовано.
08.12.2021 позивач надіслав на адресу ОСОБА_2 вимогу про сплату відшкодування в сумі 173774,95 грн.
Крім того, 30.11.2021 на адресу ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» представником позивача надіслано адвокатський запит щодо з'ясування стадії розгляду заяви позивача про виплату страхового відшкодування, однак, цей запит також не містить конкретної дати звернення позивача до страхової компанії із відповідною заявою.
Окремо варто вказати на те, що доказів того, що потерпілою стороною було відновлено автомобіль та сума ремонту перевищила розмір ліміту відповідальності страхової компанії за полісом, матеріали справи також не містять.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що внаслідок зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдані матеріальні збитки, які мають бути відшкодовані відповідачами у даній справі.
Заперечуючи проти позовних вимог, сторона відповідачів, серед іншого вказувала на те, що позивач із заявою про виплату страхового відшкодування до страховика у встановленому законом порядку та строки не звертався, а відтак позовні вимоги є безпідставними.
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, та заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова-відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст.ст. 35, 36 зазначного закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, визначено, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик заподіювача шкоди.
Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 18.06.2021 року відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «Фольцваген», д.н.з. НОМЕР_2 .
В січні 2022 року позивач звернувся до суду із позовом, вказуючи про порушення відповідачами його прав та не відшкодування завданої шкоди в добровільному порядку, однак, доказів на підтвердження того, що позивач у встановленому законом порядку звертався до страхової компанії, якою було забезпечено відповідальність винної в дорожньо-транспортній пригоді особи із заявою про виплату страхового відшкодування, матеріали справи не містять, як і не містять доказів неправомірної відмови страховика у виплаті страхового відшкодування позивачу, та інших витрат.
Суд звертає увагу позивача на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України)
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи.
Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі у дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України)
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України)
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Стороною позивача в ході розгляду справи не доведено те, що він вжив всіх передбачених законом заходів для отримання страхового відшкодування та його права були порушені, в тому числі неправомірною відмовою у виплаті такого відшкодування.
Крім того, позивачем також не доведено те, що фактично автомобіль було відновлено, та розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, що виключає відповідальність винної особи, як страхувальника, обсяг відповідальності якого обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Суд відмічає, що інші наведені позивачем доводи в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовують наведених висновків суду.
Обґрунтовуючи дане судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи обґрунтування позовних вимог не знайшли свого об'єктивного підтвердження, доказів звернення позивача у встановленому законом порядку до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, а також відмови у такій виплаті, матеріали справи не містять, а відтак суд вважає, що позовні вимоги про солідарне стягнення із відповідачів на користь позивача завданої матеріальної шкоди за наведених в позові обґрунтувань є передчасними та безпідставними, в зв'язку з чим в їх задоволенні слід відмовити.
В порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі слід залишити за позивачем по фактично понесеним.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 76-82, 89, 141, 263-265, 274-279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай», Моторного (транспортного) страхового бюро України, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - відмовити.
Судові витрати у справі залишити за ОСОБА_1 по фактично понесеним.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні ім'я та найменування сторін:
позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ;
відповідач Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай», ЄДРПОУ 32404600, адреса: м. Київ, проспект Героїв Станіграду, 4, корпус 6А;
відповідач Моторне (транспортне) страхове бюро України, ЄДРПОУ 21647131, адреса: м. Київ, Русанівський бульвар, 8.
Повний текст рішення суду складено 12.12.2024.
Суддя Леся БУДЗАН