Справа № 758/3866/24
Категорія 61
21 жовтня 2024 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Захарчук С. С.,
за участю секретаря судового засідання - Обиход В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, за участю третьої особи - Одинадцятої державної нотаріальної контори, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
У квітні 2024 року до Подільського районного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 із позовною заявою до Київської міської ради, за участю третьої особи - Одинадцятої державної нотаріальної контори, у якій просила суд:
визнати за ОСОБА_1 право власності на 20/100 частин земельної ділянки площею 0,0833 га, кадастровий номер: 8000000000:85:471:0005, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_2 , після смерті якого залишилась спадщина, а саме: 20/100 частин вказаної земельної ділянки.
Позивач є єдиною спадкоємицею після смерті померлого батька.
Позивач зазначила, що за життя її батько приватизував 1/2 частини земельної ділянки від 0,0833 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та отримав відповідний державний акт про право власності на цю земельну ділянку. У подальшому ОСОБА_2 подарував своїм дітям, а саме: позивачу ОСОБА_1 і ОСОБА_3 по 15/100 частин указаної земельної ділянки, зменшивши своє право власності до 20/100 частин. Для оформлення державного акта на так звану зменшену частину земельної ділянки (20/100 частин) спадкодавець звернувся до Київської міської ради, проте цей державний акт хоча і був сформований за життя ОСОБА_2 , проте ним не отриманий.
У визначений законодавством строк ОСОБА_1 звернулася до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою щодо видачі їй свідоцтва про права на спадщину за законом. Проте, позивачу 28.10.2021 року державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Саніною Л.А. було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме: у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 20/100 частин земельної ділянки площею 0,0833 га, кадастровий номер: 8000000000:85:471:0005, за адресою: АДРЕСА_1 . Ця відмова обгрунтована неможливістю оформлення права власності позивача з підстав відсутності оригіналу державного акта на 20/100 частин спірної земельної ділянки.
Не маючи іншої можливості для захисту свого порушеного права, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 29.04.2024 року було відкрито загальне позовне провадження у цій справі.
У межах підготовчого судового засідання на підставі ухвали суду від 16.05.2024 року було витребувано в Одинадцятої київської державної нотаріальної контори матеріали спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 25.06.2024 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.
До початку судового засідання ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала повністю, просила суд їх задовольнити.
Відповідач також свого права на участь у судовому засіданні не використав, про розгляд справи був повідомлений належним чином. До суду звернувся із заявою про розгляд справи без його участі.
У відзиві на позов представник відповідача вказав на те, що до спадкоємця переходять майнові права, які належали спадкодавцю на час відкриття спадщини та просив ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Третя особа також в судове засідання не звернулась, про день, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін у справі за наявними матеріалами справи.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 (а.с. 11).
ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 (а.с. 12).
З матеріалів спадкової справи № 50068761 вбачається, що ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина, до якої входить нерухоме майно, а саме:
38/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення, виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 11.11.2005 року;
20/100 частин земельної ділянки площею 0,0833 га, кадастровий номер: 8000000000:85:471:0005, за адресою: АДРЕСА_1 .
28.10.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою щодо видачі їй свідоцтва про права на спадщину за законом.
28.10.2021 року державний нотаріус Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Саніна Л.А. видав позивачу Свідоцтво про право на спадщину за законом (реєстровий №3-456) на 38/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також зареєстровав право власності, що підтверджується відповідним витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Поряд із цим, 28.10.2021 року державний нотаріус Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Саніна Л.А. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме: у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 20/100 частин земельної ділянки площею 0,0833 га, кадастровий номер: 8000000000:85:471:0005, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18).
Ця постанова державного нотаріуса обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не надала оригінал державного акта на право приватної власності на землю: серія ЯЖ №050094, кадастровий номер: 8000000000:85:471:0005, що підтверджує право власності померлого на це майно.
Також у цій постанові зазначено, що повідомленням, виданим Департаментом земельних ресурсів від 11.10.2021 року за №05702-28055 підтверджується той факт, що ОСОБА_2 було оформлено державний акт на право приватної власності на землю, але його не отримано власником у визначеному законодавством порядку. Крім того, в Книгах реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, наявних у Департаменті, відсутні записи про реєстрацію державного акта на право приватної власності на землю: серія ЯЖ №050094.
На запит державного нотаріуса Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) надав відповідь 05702-28055 від 11.10.2021 року (а.с. 19) з якої вбачається наступне.
Відповідно до рішення Київської міської ради від 27.11.2003 № 221/1095 та договору дарування частини земельної ділянки від 16.02.2007 №1-298 (ВЕЕ №125479) та №1-304 (ВЕЕ №125481) №5-1995 ( НОМЕР_2 ) Менделю Петру Іллічу оформлено державний акт про право власності на 20/100 частин від 0,0833 га земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:85:471:0005 (серія ЯЖ №050094) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , але його не отримано власником у визначеному законодавством порядку.
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку КВ№121649, який зареєстрований в Книзі записів за №03-7-00583 від 24.04.2004 року, ОСОБА_2 на праві власності належить 1/2 частини земельної ділянки 0,0833 га з кадастровим номером: 8000000000:85:471:0005 (а.с. 20).
У подальшому, будучи власником 1/2 частини земельної ділянки 0,0833 га з кадастровим номером: 8000000000:85:471:0005 ОСОБА_2 відчужив на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_3 по 15/100 частин цієї ділянки на кожного (а.с. 25, 27, 28, 29).
Так, 16.02.2007 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був укладений Договір дарування частини земельної ділянки, посвідчений ДН Четвертої київської нотаріальної контори Бірюк О.А. за реєстровим №1-298. З пункту 2 цього договору вбачається, що дарувателю 15/100 частин земельної ділянки належить на праві приватної власності згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серія КВ №121649, виданого Київською міською радою 24.04.2004 року на підставі рішення від 27.11.2003 року №221/1095 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №03-7-00583.
16.02.2007 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , був укладений Договір дарування частини (15/100 частин) житлового будинку, посвідчений ДН Четвертої київської нотаріальної контори Бірюк О.А. за реєстровим №1-295.
Також, 16.02.2007 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 були укладені аналогічні договори дарування частини земельної ділянки (15/100 частин) і частини житлового будинку (15/100 частин), а саме: Договір дарування частини земельної ділянки від 16.02.2007 року і Договір дарування частини житлового будинку від 16.02.2007 року, посвідчені ДН Четвертої київської нотаріальної контори Бірюк О.А. за реєстровими №1-304 та №1-301 відповідно.
Тобто, спадкодавець за життя скористався своїм правом власності на власний розсуд і зменшив шляхом укладення договорів дарування частин земельної ділянки своє право власності на неї з 1/2 частин до 20/100 частин.
Ця обставина також підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №050096, який отримала позивач після укладення договору дарування 15/100 частин спірної земельної ділянки (а.с. 27).
Так, з цього Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №050096 вбачається, що власником інших часток цієї земельної ділянки є: ОСОБА_2 - 20/100 частин, ОСОБА_1 - 15/100 частин і ОСОБА_3 - 15/100 частин. А також 1/2 частина належала ОСОБА_4 .
Інша 1/2 частина земельної ділянки та житлового будинку, яка першочергово належала ОСОБА_4 , наразі також належить позивачу.
Ця обставина підтверджується Договором купівлі-продажу 50/100 частин земельної ділянки від 06.11.2021 року №4134 і Договором купівлі-продажу 32/100 житлового будинку від 06.11.2021 року №4133, посвідчені ПН КМНО ОСОБА_5 , які укладені між позивачем і спадкоємцями ОСОБА_4 ( ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ) (а.с. 37-38).
06.11.2021 року ОСОБА_3 подарував позивачу належну йому 15/100 частин земельної ділянки і 15/100 частин житлового будинку за спірною адресою, що підтверджується Договорами дарування 15/100 частин земельної ділянки від 06.11.2021 року №4132 і Договором дарування 15/100 частин житлового будинку від 06.11.2021 року №4131, посвідчені ПН КМНО Сташковою А.Г. (а.с. 34-37).
Тобто, суд перевірив, що вирішення цього спору не зачіпає майнові права та інтереси інших осіб.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 за життя був власником 20/100 частин земельної ділянки площею 0,0833 га, кадастровий номер: 8000000000:85:471:0005, за адресою: АДРЕСА_1 , однак не встих оформити своє право власності на 20/100 частин зазначеної земельної ділянки.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України (далі - «ЦК України») право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
змістом ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частинами першою та третьою статті 1296 цього Кодексу визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права. Згідно з пунктом «г» частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Згідно роз'яснень пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначає, що речові права на нерухоме майно, їх обтяжень та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то воно виникає з моменту проведення такої реєстрації.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із угод.
Відповідно до положень частини першої статті 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються Законом (частина четверта статті 182 ЦК України, статті 18, 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності. Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268-1270 ЦК України.
Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, судом встановлено, що за життя спадкодавець - ОСОБА_2 був власником 1/2 частини земельної ділянки 0,0833 га з кадастровим номером: 8000000000:85:471:0005 (а.с. 20), у подальшому він подарував ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по 15/100 частин від 1/2 частини зазначеної земельної ділянки, таким чином, його частка у зазначеному нерухомому майцні складала 20/100, за життя ОСОБА_2 останньому було оформлено державний акт на право власності на 20/100 від 0,0833 га земельної ділянки, однак вказаний акт ним отримано не було (а.с. 19).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 76 - 81, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, за участю третьої особи - Одинадцятої державної нотаріальної контори, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , паспорт: НОМЕР_4 , виданий Подільським РУГУ МВС України в місті Києві 01.06.2000 року) право власності на 20/100 частин земельної ділянки, площею 0,0833 га, кадастровий номер: 8000000000:85:471:0005, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін по справі:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , паспорт: НОМЕР_4 , виданий Подільським РУГУ МВС України в місті Києві 01.06.2000 року);
відповідач - Київська міська рада, код ЄДРПОУ 22883141, адреса: м. Київ. вул. Хрещатик, буд. 36;
третя особа - Одинадцята державна нотаріальна контора (адреса: 04212, м. Київ, вул. Левка Лук'яненка, буд. 2-Д).
Суддя С. С. Захарчук