Справа №:755/5361/23
Провадження №: 2/755/2535/24
"02" грудня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.,
при секретарі - Яхно П.А.
за участю - позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
представників відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення участі матері у вихованні дітей, -
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому, просить суд:
1)зобов'язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні та вихованні із сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
2)встановити наступний графік зустрічей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір'ю ОСОБА_1 : кожного першого та третього тижня кожного місяця з 10:00 неділі до 19:00 неділі та кожного другого та четвертого тижня кожного місяця з 19:00 годин п'ятниці до 19:00 годин неділі за місцем проживання матері або у будь-яких дитячих культурно-розважальних комплексах, місцях загального відпочинку: парках, скверах, пляжах, спортивно-ігрових майданчиках, місцях громадського харчування: їдальні, кафе, ресторани, що знаходяться на території міста Києва та Київській області без присутності батька ОСОБА_3 ; щороку половину всіх шкільних канікул (зимових, весняних та літніх) згідно розкладу освітнього навчального процесу проводити за місцем проживання матері або у будь-яких дитячих культурно-розважальних комплексах, місцях загального відпочинку: парках, скверах, пляжах, спортивно-ігрових майданчиках, місцях громадського харчування: їдальні, кафе, ресторани, що знаходяться на території міста Києва та Київській області без присутності батька ОСОБА_3 ; в день народження матері - ОСОБА_1 , свято ІНФОРМАЦІЯ_3 , день матері, день народження сина - ОСОБА_5 та день народження доньки - ОСОБА_6 з 9:00 до 20.00 проводити за місцем проживання матері або у будь-яких дитячих культурно-розважальних комплексах, місцях загального відпочинку: парках, скверах, пляжах, спортивно-ігрових майданчиках, місцях громадського харчування: їдальні, кафе, ресторани, що знаходяться на території міста Києва та Київській області без присутності батька ОСОБА_3 ;
3)судові витрати стягнути з відповідача.
В обґрунтування позивних вимог покликалася на те, що 05.08.2006 між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, який рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25.09.2020 був розірваний. Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після переїзду в м. Київ, з серпня 2015 року сім'я проживала спільно у квартирі матері відповідача. Повідомила, що переїхавши до Києва, влаштувалась на роботу і працювала з ранку до пізнього вечора, з метою отримання належного доходу для забезпечення сім'ї, оскільки на думку відповідача, позивач мала в рівних частках із чоловіком матеріально забезпечувати дітей, а себе забезпечувати самостійно. Відповідач при цьому працював дистанційно, майже постійно перебував вдома, подробицями своєї роботи із позивачем не ділився. Кожного вечора після повернення з роботи виконувала обов'язки по дому, прибирала і займалась сімейним побутом, приділяла час дітям, як це було і до 2015 року, коли родина проживала в м. Донецьку і позивач не працювала, а займалась лише дітьми та домогосподарством. Станом на 2015 рік між сторонами вже були складні відносини, виникали суперечки, що призводило до конфліктів між колишнім подружжям, і відповідач вирішив, як потім з'ясувалось, налаштовувати дітей проти матері, оскільки сам перебував майже постійно вдома, і пояснював дітям, що мати погана і не приділяє їм достатньо уваги. Внаслідок такого психологічного та економічного насильства відповідача проти неї, останній налаштував 12-річного ОСОБА_7 (станом на 2019 рік), проти матері. У вересні 2019 року вночі відповідач вигнав із квартири, де вони з 2015 року проживали всі разом, позивача та доньку ОСОБА_8 , а син ОСОБА_7 залишився із батьком, мотивуючи свою поведінку тим, що мати не здатна забезпечити його матеріально. ОСОБА_8 напроти у той момент захищала мати і попросилась жити з мамою, що викликало агресію з боку відповідача відносно дитини та дружини. Після того, як вона разом із донькою ОСОБА_8 почали проживати окремо, відповідач декілька разів впродовж 2019-2021 років намагався забрати доньку до себе, але ОСОБА_8 постійно поверталась до неї. Періодично донька проживала з батьком. У подальшому між сторонами виникали неодноразово конфлікти, зокрема за участю дітей. Так, з вересня 2019 року, донька ОСОБА_8 проживала із нею, але батько весь час намагався її забрати. Декілька разів йому це вдавалось шляхом здійснення економічного та психологічного тиску на малолітню дитину. 12.03.2021 шляхом маніпуляції, запросивши ОСОБА_8 відсвяткувати день народження брата ОСОБА_7 , батько не повернув доньку матері. ОСОБА_8 постійно перебувала на зв'язку із мамою до тих пір, поки її телефон не вимкнули. 14.03.2021 відповідач направив до позивача їх сина ОСОБА_7 забрати речі ОСОБА_8 від матері. Через тиждень після цього інциденту ОСОБА_8 вийшла на зв'язок із мамою з телефону своєї подруги. З того часу позивач із донькою ОСОБА_8 спілкувалися через телефони інших людей, позивач приїздила до школи ОСОБА_8 , щоб її побачити, зустрічалися таємно від відповідача, оскільки у разі, якби дізнався відповідач про зустрічі дитини із матір'ю, то донька була б покарана. Відповідач, дізнавшись про це, перевів доньку до іншої школи в червні 2021 року не повідомивши матері про це, заборонив доньці спілкуватися з матір'ю. Коли відповідач забрав остаточно ОСОБА_8 до себе, у всіх закладах навчання та лікування він перереєстрував дані щодо батьків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на себе. Такими протиправними діями відповідач намагався штучно обох дітей позбавити матері та намагався остаточно зруйнувати зв'язки між матір'ю та дітьми, налаштувавши дітей проти матері, оскільки діти перебували під його постійним тиском і залежали від нього. Вказала, що надані до позовної заяви докази свідчать про боротьбу матері за спілкування з дітьми. Окрім того, особиста переписка із донькою ОСОБА_8 за роки розлуки свідчить, що дитина любить матір, бажає з нею спілкуватися, але боїться відповідача, який суворо забороняє і усіляко чинить перешкоди у спілкуванні дітей із матір'ю. Крім того, весь час, продовжуючи проживати окремо від дітей вона цікавилась шкільним життям дітей, їх успіхами, досягненнями, завжди приділяла увагу їх здоров'ю, лікувала до тих пір, поки відповідач свідомо не змінив школу дітям, тим самим заборонивши будь-яке спілкування позивачу із дітьми. Зазначила, що на даний час повністю відсторонена відповідачем (батьком дітей) від спілкування та виховання дітей. Водночас вона залишається люблячою матір'ю, яка має постійне місце роботи та заробітну плату, місце проживання, оскільки забезпечена житлом, яке було обстежено відповідними компетентними органами і яке придатне для проживання та виховання дітей. Посилалася на те, що як мати дітей, має такі ж самі права на участь у вихованні спільних дітей, як і їх батько- відповідач по справі. Проте відповідач, як батько дітей, усіляко перешкоджає дітям та позивачу в їх побаченнях, вільному проведенні часу, відпочинку, протягом декількох років, налаштовуючи дітей проти позивача, чим завдає дітям психологічної травми. При цьому відповідач жодним чином не враховує інтереси дітей, а керується виключно своїми інтересами, маніпулюючи дітьми для з'ясування стосунків з позивачем. Наголосила, що бажає та може надати її дітям гідне виховання, любов та ласку, материнську підтримку у будь-якому віці, тим паче у підлітковому, в якому, наразі, перебувають діти і їм потрібна материнська турбота, порада та виховання, оскільки в цьому віці у дитини формується уява про майбутню родину, а відсутність у дітей матері, яку свідомо відповідач позбавив права на виховання дітей, руйнує дитячу психіку та руйнує нормальну уяву про родину.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02.05.2023 відкрито провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомлення сторін, яким роз'яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки. Зобов'язано Орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, подати до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору в строк до закінчення підготовчого судового засідання.
03.05.2023 відповідачем ОСОБА_3 було отримано копію позовної заяви з додатками з ухвалою про відкриття провадження у справі, що підтверджується його власноручною розпискою від 23.05.2023.
31.05.2023 до суду з Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов висновок органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 29.05.2023 № 103/3731/41/3, у якому також просили розглядати справи без присутності в судовому засіданні представника Служби та органу опіки та піклування та прийняти рішення в найкращих інтересах дітей.
15.06.2023 представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 було подано відзив на позовну заяву, у якому остання просила відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з його безпідставністю.
Заперечуючи проти позовних вимог зазначили, що наведені позивачем у позовній заяві доводи вважають необґрунтованими, не підтвердженими жодними належними та допустимими доказами, а тому вони не визнаються відповідачем. Зазначив, що сторони дійсно перебували у шлюбі та мають двох спільних дітей, проте припинили підтримувати подружні стосунки у червні 2019 року та проживають окремо з вересня 2019 року, не ведуть спільне господарство та не мають спільного бюджету. Зазначив, що влітку 2019 року ОСОБА_1 часто відвідувала тимчасово окуповане м. Донецьк, в якому проживали її рідні. Зазначив, що батько позивача залишився після окупації міста Донецька та став співпрацювати з так званою ДНР. Зі слів позивача, влітку 2019 року її батька заарештували за розкрадання бюджетних коштів ДНР, що стало причиною численних поїздок ОСОБА_1 до тимчасово окупованого м. Донецьк. З таких поїздок до тимчасово окупованого м. Донецька позивач поверталась знервованою та постійно шантажувала відповідача тим, що забере дітей та поїде з ними проживати до тимчасово окупованого м. Донецьк. Тому з червня 2019 року сторони фактично вже припинили подружні стосунки. Одного вечора знаходячись в нервовому стані відповідач у присутності позивача запитала дітей чи хочуть вони поїхати з нею жити до м. Донецьк, та отримавши від дітей негативну відповідь, сіла перед дітьми на коліна та сказала, що у разі якщо вони не поїдуть разом з нею до м. Донецьк, вона скоїть самогубство. Позивач неодноразово погрожувала відповідачу піти, тому останнього разу на початку вересня 2019 року, коли ОСОБА_1 зібрала свої речі та сказала, що вона йде відповідач її не утримував. Злякавшись погроз матері щодо позбавлення себе життя, малолітня ОСОБА_8 вирішила піти жити разом з матір'ю. Доводи викладені у позивачем щодо цих подій не відповідають дійсності, оскільки позивач сама зібрала речі та погрожувала відповідачу піти, а останній не стримував її та не перешкоджав у цьому, тому спочатку позивач переїхала жити у будинок своїх колег у м. Бориспіль, а пізніше у їх квартиру у ЖК «Комфорт Таун», яка знаходиться у будинку неподалік від місця проживання відповідача. Син ОСОБА_7 , якому на той час було більше 12 років, самостійно виявив бажання залишитись жити з батьком, а донька ОСОБА_8 після постійних шантажувань з боку матері про закінчення життя самогубством у вересня 2019 року пішла жити до матері та до березня 2021 року час від часу проживала, то з батьком, то з матір'ю, про що зазначає і сама позивач у своїй позовній заяві. З 05.09.2019 до 18.11.2019 малолітня ОСОБА_8 проживала разом з матір'ю. У вказаний період ОСОБА_1 возила ОСОБА_8 в гості до діда, баби та тітки до тимчасово окупованого м. Донецьк. У цей же період позивач з неповнолітнім сином були у подорожі в країнах Євросоюзу. Спілкування ОСОБА_8 з батьком заборонялось, тому вони спілкувались в основному таємно від матері, зі свого боку мати не приймала жодних спроб стосовно спілкування з сином. 18.11.2019 ОСОБА_8 звернулась до батька за допомогою у зв'язку із психологічним насильством з боку баби - матері позивача та того ж вечора він забрав ОСОБА_8 разом з котом до себе. Доводи позовної заяви про те, що батько забрав доньку від матері силою також не відповідають дійсності, оскільки це сама дитина попросила забрати її від матері. З 05.09.2019 по даний час син ОСОБА_7 проживає з батьком за його власним бажанням, з цього ж часу перебуває на повному його забезпеченні та утримані, під його опікою. Жодного разу за останні більше як три з половиною роки матір дитини не виявила бажання взяти дитину до себе, не цікавилась його станом здоров'я, успіхами в навчанні, соціальним життям, навіть незважаючи на те, що вона проживала у тому ж житловому комплексі, в якому проживає її син (ЖК «Комфорт Таун»), всього за декілька будинків від дитини. Перша спроба щодо зустрічі з дітьми була лише у лютому 2023 року у вигляді звернення ОСОБА_1 до Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про встановлення графіку зустрічей з дітьми, тобто після отримання висновку Органу опіки та піклування від 08.02.2023 про доцільність позбавити її батьківських прав, отриманого в межах розгляду справи № 755/10795/22 про позбавлення її батьківських прав відносно обох дітей. З 18.11.2019 до другої половини березня 2020 року обоє дітей проживали з батьком, який активно займався їх розвитком та навчанням. Під час цього діти додатково займались англійською мовою в школі іноземних мов Green Apple. ОСОБА_8 активно займалась спортивними бальними танцями. До лютого 2020 року мати взагалі уникала спілкування з дітьми. У лютому 2020 року спочатку матір з'явилась у школі, в якій навчалась малолітня ОСОБА_8 , та влаштовала там емоційну сцену, потім через батька ініціювала зустріч з дітьми, чому батько не заперечував. Таких зустрічей матері з дітьми у лютому 2020 року було декілька у вихідні дні, після яких 10-річна ОСОБА_8 попросилась пожити з матір'ю та переїхала до неї. Батько дітей активно займався їх здоров'ям, зокрема, станом здоров'я зубів та прикусу у ОСОБА_8 , оплачував послуги. У травні діти відпочивали разом з батьком та у червні відвідали місто Одеса. Наприкінці червня 2020 року після повернення з відпочинку в м. Одеса малолітня ОСОБА_8 та її брат ОСОБА_7 гуляли на території житлового комплексу « КомфортТаун », в якому діти проживали разом з батьком, під час цієї прогулянки діти зустріли матір, яка гуляла з подругою. При зустрічі дітей ОСОБА_1 почала плакати та говорити, що дуже скучила за ОСОБА_8 , справами свого на той час тринадцятирічного сина ОСОБА_7 вона зовсім не поцікавилась та не говорила, що скучила за ним і бажає з ним спілкуватись, хоча увесь час мати проживала в тому ж самому житловому комплексі, однак зустрічі з дітьми постійно уникала. ОСОБА_8 пожаліла матір та ОСОБА_1 разом з подругою мовчки забрали ОСОБА_8 та поїхали на машині матері. Син ОСОБА_7 розповів про цю ситуацію батькові та у сторін виникла сварка через те, що ОСОБА_8 забрали, не попередивши батька, саме цю сварку позивач записала на диктофон (чи інший невідомий записуючий пристрій). У подальшому відбувся нібито відбувся інцидент щодо побиття сина ОСОБА_7 , куди позивач викликала охорону житлового комплексу, однак побиття батьком сина не підтвердилось. Після цих двох інцидентів наприкінці червня 2020 року спілкування позивача з сином взагалі припинилось, а донька ОСОБА_8 вирішила пожаліти матір та пішла проживати разом з нею. З кінця червня 2020 року до 12.03.2021 ОСОБА_8 прожила разом з матір'ю. Весь цей час батько спілкувався з ОСОБА_8 , бачився мінімум двічі на тиждень, водив до стоматологічної клініки, купував одяг, возив на гуртки та оплачував їх (бальні танці, потім кінний спорт). Восени 2020 року відповідач дозволила ОСОБА_8 один тиждень пожити разом з батьком, а у лютому 2021 року дозволила ОСОБА_8 поїхати на відпочинок у Карпати на гірськолижний курорт «Буковель» разом з братом та батьком. Відмітив, що під час проживання ОСОБА_8 з матір'ю, остання не займалась дитиною, її розвитком та здоров'ям, всі гуртки та додаткові заняття, які відвідувала дитина, були організовані та оплачені батьком. Основним колом спілкування дитини під час проживання з ОСОБА_1 були подруги матері: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які на той час були незаміжні, сімей та дітей не мали. Під час спільного проживання ОСОБА_8 з матір'ю, остання постійно відвідувала гостей разом з донькою або приймала їх у себе вдома, у тому числі у будні, що ускладнювало виконання дитиною шкільних домашніх завдань та порушувало нормальний навчальний процес взагалі, збивався графік сну дитини, оскільки такі візити могли продовжуватись до пізньої ночі. Зі слів малолітньої ОСОБА_8 , під час поїздок до подруги матері ОСОБА_10 , дитина сиділа в кімнаті одна з телефоном, в іншій кімнаті мати з подругою/подругами розпивали спиртні напої та спілкувались між собою, такі зустрічі зазвичай закінчувалися пізніше 23:00, що свідчить про систематичне порушення режиму сну дитини. Зазначив, що зі слів малолітньої ОСОБА_8 , дуже часто у вихідні мати брала її з собою в гості до родини ОСОБА_12 . Такі поїздки в гості завжди закінчувалися ночівлею у ОСОБА_12 . При цьому ОСОБА_8 акцентувала увагу на тому, що коли вона бачила матір в одному ліжку зі стороннім чоловіком та жінкою, вона відчувала огиду та шок. Також, за цей період проживання доньки разом з ОСОБА_1 з червня 2021 року по березень 2022 року відповідач в таємниці від батька на 5 днів віддавала ОСОБА_8 на проживання в сім'ю ОСОБА_12 та на один тиждень в сім'ю ОСОБА_13 . Також двічі матір відправляла ОСОБА_8 влітку ~ 2020 року (на тиждень та на 2 тижні) та один раз взимку 2021 року (на 3 тижні) у родину ОСОБА_14 та ОСОБА_15 до с. Серби Житомирської області. Зазначені особи ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , зі слів ОСОБА_1 , є її далекими родичами. 12.03.2021 позивач забрав малолітню ОСОБА_8 за згодою відповідача відсвяткувати день народження сина ОСОБА_7 . Після свята малолітня ОСОБА_8 виявила бажання побути в гостях у батька та брата, про що повідомила матір під час телефонного дзвінка. Матір дуже емоційно відреагувала на таке бажання доньки та запропонувала переїхати жити до батька. 14.03.2021 син ОСОБА_7 забрав речі ОСОБА_8 у відповідача та відтоді донька проживає з батьком. Тобто, починаючи з початку вересня 2019 року та з 12.03.2021 неповнолітній ОСОБА_7 та малолітня ОСОБА_8 , відповідно, проживають з батьком, перебувають на його повному утриманні та матеріальному забезпеченні, під його наглядом та піклуванням. ОСОБА_3 разом з дітьми проживає у трикімнатній квартирі, яка належить на праві власності матері позивача ОСОБА_16 . У вказаній квартирі зроблений сучасний ремонт, є всі необхідні меблі, побутова та комп'ютерно техніка, необхідні для комфортного проживання, навчання та розвитку дітей. З цього часу мати взагалі не бере участі у вихованні обох дітей, не спілкується з ними, не бачиться, не допомагає фінансово, не цікавиться їх життям, здоров'ям, навчанням та побутом, при цьому не маючи жодних перешкод у здійснені цих її батьківських прав та обов'язків, вона просто самоусунулась від участі у житті дітей та переклала всі обов'язки батьківства на відповідача. Після переїзду доньки до батька, він організував додаткове навчання для доньки, оскільки вона мала проблеми із навчанням та купив собаку для покращення психологічного стану дитини, в якому вона перебувала після переїзду від матері.
01.11.2021 у день народження малолітньої ОСОБА_8 мати їй не зателефонувала та жодним чином не привітала доньку з днем народження. Дитина була дуже засмучена та отримала неприємне емоційне враження. На новорічні та різдвяні свята у 2022 році діти також не отримали жодних привітань від матері та з ними ніхто не спілкувався. Однак у соціальних мережах відповідач викладала фотографії з поїздки до тимчасово окупованого м. Донецька, а також з льодових ковзанок та парків м. Києва та Київської області. На усіх фото ОСОБА_1 посміхалася, була життєрадісна і сповнена енергії, а діти, переглядаючи такі фото, одержували негативні емоції від побаченого та розчарування.
У подальшому позивач донку та сина не вітала із днем народження та не надсилала подарунків.
Вранці 24.02.2022 під час початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, близько 7 ранку неповнолітньому ОСОБА_7 надійшов дзвінок від матері, яка повідомила, що вона виїхала з м. Києва та, що у м. Києві відбуватимуться активні бойові дії та буде складна ситуація. Позивач не запропонувала дітям виїхати з м. Києва разом з нею, не просила ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подумати та перетелефонувати їй стосовно цього питання, та навіть не запитала чи вони знаходяться у безпеці. Навпаки, під час цього діалогу матір мала піднесений настрій, повторювала наративи країни-агресора щодо військових дій у місті Києві та сповіщала про те, що вона знаходиться за межами м. Києва, а саме в м. Борисполі. Після цього жодного дзвінка, жодного SMS-повідомлення, жодної спроби дізнатися як справи у дітей та чи вони перебувають у безпеці матір не робила. Із соціальних мереж діти дізналися, що матір виїхала з території України та перебуває за кордоном, зокрема у Польщі, а у травні 2022 року ОСОБА_1 виклала фотографії з Парижу, з підписом, що її мрії здійснюються. Влітку 2022 року, також із соціальних мереж була отримана інформація про те, що відповідач повернулася в Україну до м. Києва, однак жодних спроб спілкування з дітьми не вчиняла. У квітні 2022 року донька ОСОБА_8 випадково зателефонувала матері, остання слухавку не підняла та у подальшому не перетелефонувала дитині аж до березня 2023 року, і лише після подачі позовів про позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів за минулий час та двох засідань комісій органу опіки та піклування, позивач зателефонувала дітям у березні 2023 року. Перебуваючи закордоном, відповідач мандрувала країнами ЄС, публікуючи фотографії з різних яскравих міст з різними радісними підписами, які коментували та відзначали вподобайками її близькі рідні, які проживають в тимчасово окупованому м. Донецьк, за яких вона так турбується та називає їх своєю «фортецею», при цьому жодного разу не зателефонувала та не написала власним дітям щоб поцікавитись їх долею. Діти вважають ці вчинки свідомим нехтуванням батьківських обов'язків зі сторони матері, які призводять до негативних наслідків для їх психіки та емоційного стану. Повернувшись з країн ЄС до України влітку 2022 року, ОСОБА_1 не здійснила жодної спроби для спілкування або зустрічі з дітьми. Натомість, на сторінках її соціальних мереж вона продовжує виставляти фотографії з подорожей тепер вже Україною, перебуваючи в гарному настрої та отримуючи коментарі та вподобайки від членів її родини. Особливо цинічним є факт викладання контенту розважального характеру в дні ракетних обстрілів м. Києва країною-загарбником восени 2022 року. Під час цих обстрілів ОСОБА_1 , жодного разу не зателефонувала дітям, щоб поцікавитись, чи все у них гаразд. Зазначив, що ОСОБА_1 має сталі зв'язки із рідними, які перебувають на тимчасово окупованій рф території України та які відкрито підтримують агресію проти України та приєднання окупованих територій України до росії. Також, з інформації з сайту Центру дослідження ознак злочинів проти національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку «Миротворець» вбачається, що відомості відносно батька ОСОБА_1 та діда неповнолітніх дітей - ОСОБА_17 внесено до реєстру «Миротворець» за участь в антиукраїнських пропагандистських заходах та розповсюдження кремлівської пропаганди у вигляді т.н. «руского міра» та відносно рідної сестри позивача та тітки неповнолітніх дітей - ОСОБА_18 , внесено до реєстру «Миротворець» за замах на суверенітет та територіальну цілісність України, як посібника російсько-фашистських загарбників та терористів та члена терористичної організації «дрн». (https://myrotvorets.center/criminal/kiseleva-olga-sergeevna/). З даними особами позивач перебуває у дуже тісних стосунках та продовжує спілкування, називає їх своєю родиною та сім'єю, що видно з фото, зокрема, видно і з фото, опублікованих на сайті «Миротворець». Усі наведені факти свідчать про тісну співпрацю всієї родини ОСОБА_19 з країною-терористом, про активну участь у пропаганді рф через освітні процеси. Деякі факти свідчать про свідоме зазіхання на територіальну цілісність та суверенітет України. Враховуючи те, що ОСОБА_1 постійно контактує зі своїми родичами, які проживають на території тимчасово окупованого м. Донецьк та відкрито підтримують збройну агресію росії проти України, є колаборантами та нагороджені владою росії за досягнення у приведенні освітніх програм відповідно до законодавства рф, возять дітей з тимчасово окупованих територій до рф, яких вона називає «моя сім'я - моя фортеця», є всі підстави побоюватись можливого вивезення малолітньої ОСОБА_8 до тимчасово окупованого м. Донецьк або взагалі до рф, а також може здійснювати вплив на дітей, їх свідомість, ставлення до рідної країни та мови, та ставлення до країни-агресора.
З березня 2021 по цей час відповідач жодним чином не цікавилась тим, чи добре харчуються її діти та за який кошт вони це роблять, враховуючи їх вік та неможливість самостійно заробляти кошти і забезпечувати себе, не цікавилась їх здоров'ям, навчанням, фізичним та духовним розвитком і дозвіллям, не цікавиться та не бере участі в їх навчанні, підготовці до самостійного життя, не створює жодних умов для здобуття дітьми освіти. Позивач тривалий час не виконувала покладені на неї законом батьківські обов'язки, не брала педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дітей, не займалася розвитком особистості дітей. Всі питання щодо виховання вирішуються батьком самостійно без участі та будь-якої підтримки зі сторони матері. Діти знаходиться на повному утриманні та забезпеченні батька. Жодних перешкод позивачу у виконанні нею своїх батьківських обов'язків не було, діти вже є достатньо дорослими і самостійними, щоб самостійно вирішувати певні питання їх життя, вміють аналізувати та робити висновки з вчинків та слів дорослих.
19.06.2023 до суду від позивачки ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій остання наполягала на задоволенні її позовних вимог.
Зазначила, що вже більше десяти років відповідач здійснює психологічне та економічне насилля та тиск по відношенню до неї та спільних дітей, відтак, побоюючись за життя та здоров'я, упродовж тривалого часу не зверталась до відповідних органів та установ. Звертала увагу суду, що її рідні, які проживають на окупованій території - її родина, яка не змогла виїхати та вони не перестали бути її рідними. Батьки вже люди похилого віку. Водночас ОСОБА_3 не розуміє поняття сімейних цінностей, міцної сім'ї, а все вимірює лише власною вигодою. Крім того, його мати також не виїхала з Донецьку і проживала там принаймні до вересня 2022 року. Зазначила, що її рідні та її ставлення до батьків не стосується предмету спору та не дає підстав чинити їй та дітям перешкоди у спілкуванні та налаштовувати дітей проти неї. Щодо викладених у відзиві доводів заперечила та вказала, що вони не відповідають дійсності, оскільки цікавилась життям дітей та намагалась встановити з ними зв'язок, а також заперечила проти долучення до матеріалів справи скриншотів із сайту «Миротворець», посилаючись на те, що вказані докази є неналежними, недопустимими, недостовірними, недостатніми. Події, які відповідач описує на сторінці 14 свого відзиву, жодним чином не відповідають дійсності, відповідач намагається ввести суд в оману. Психологічне обстеження дітей, яке описує відповідач на сторінках 18-21, було проведено з порушеннями. Батько дітей ОСОБА_3 займає непослідовну і суперечливу позицію, оскільки він в усіх органах звинувачує її у тому, що вона не приймає участі у вихованні дітей, і в той же час перешкоджає у спілкуванні із дітьми. Вказала, що спілкувалась із представниками освіти та просила директора залучати до будь-яких питань, що виникатимуть у шкільному житті ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . Вказала, що також фінансово приймає участь у житті дітей, оскільки сплачує аліменти на підставі судового рішення, однак ОСОБА_3 цілеспрямовано не забирає гроші з Укрпошти, які їй повертаються. Відповідач свідомо чинить дітям та їй перешкоди у спілкуванні. ОСОБА_3 жодним чином не сприяє її спілкуванню з дітьми, а тільки перешкоджає і налаштовує дітей проти неї, спотворює всі її дії.
07.07.2023 представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 було подано заперечення на відповідь на відзив, у яких були наведені доводи на противагу доводів відповіді на відзив.
12.07.2023 до суду від позивачки ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.07.2023 зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення участі матері у вихованні дітей, до вирішення цивільної справи № 755/10795/22 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дітей та набрання законної сили судовим рішенням у вказаній справі.
Постановою Київського апеляційного суду від 11.12.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12.07.2023, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
20.12.2023 з Київського апеляційного суду до Дніпровського районного суду м. Києва надійшли матеріли даної цивільної справи.
29.01.2024 до суду від позивачки ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
06.02.2024 до суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_3 про виклик свідків, опитування дитини та витребування доказів.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті; в судове засідання викликано сторін по справі та дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для вислуховування їх думки по суті спору.
18.03.2024 до суду від відповідача ОСОБА_20 надійшло клопотання про долучення доказів.
30.07.2024 до суду від позивачки надійшла заява про зміну анкетних даних щодо зміни прізвища із ОСОБА_21 на ОСОБА_19 .
30.08.2024 до суду з Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов висновок органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 27.08.2024 № 103/6947, у якому представник третьої особи просив розглядати справу без присутності в судовому засіданні представника Служби та органу опіки та піклування та прийняти рішення в найкращих інтересах дитини.
Позивач, ОСОБА_1 , в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, з підстав викладених у заявах по суті справи. При цьому додатково зазначила суду, що з березня 2021 року не писала і не відволікала ОСОБА_8 , проте будучи закордоном, спілкувалась із сусідами з мотивами дізнатися інформацію про стан речей у дітей. Відповідач намовляв на неї, усіх родичів та знайомих, тому нічого не просила передавати дітям. Вказала, що не пам'ятає чи дзвонила дітям у 2023 році. Намагалась спілкуватися із дітьми, проте була заблокована у них. Діти оброблені батьком. У іншому підтвердила доводи, викладені у позові та відповіді на відзив.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала заявлений позов та просила його задовольнити, з доводів викладених у заявах по суті справи.
Відповідач ОСОБА_20 , у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені у заявах по суті справи. Пояснив, що передумовою припинення стосунків позивача та відповідача стало перебування позивача у 2019 році у м. Донецьку, на окупованій території, щодо ув'язнення її батька. У подальшому син проживав із ним, а донька з матір'ю. У березні 2021 року ОСОБА_8 прийшла святкувати день народження брата та попросилась залишитися, відтоді діти проживають з ним. З цього часу матір не цікавилась життям дітей, не цікавились питаннями їх виховання та утримання. У іншому підтвердив доводи, викладені у відзиві та запереченнях.
Представник відповідача ОСОБА_20 - ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог та зазначила, що запропонований позивачем графік не враховує, що діти відвідують гуртки та додаткові заняття.
У судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_5 , вислуховування думки якого по суті спору проведено за участю представника служби у справах дітей та сім'ї та за відсутності в залі судових засідань позивача та відповідача, які є заінтересованими у справі, показав, що із позовними вимогами не згоден. Зазначив, що навіть перед засіданням мама, маючи можливість, не поспілкувалась з ними, з ним не привіталась, не поцікавилась його навчанням. З боку матері немає спроб примиритися, спілкуватися. Зазначив, що у 2014 році переїхали до Святогірська, там не ходив до школи, тому приходила вчитель додому, але мама сварилась і обзивала. В 2015 році переїхали до Києва, тоді тато хотів зробити так, що б він, ОСОБА_7 , був самостійним і сам робив уроки. Тоді мама пішла на роботу, вони майже не бачились, вона приходила пізно і вживала алкоголь. У 2019 році батьки розсварилися, він вирішив залишитися із татом, а мама почала маніпулювати, що вкоротить віку, однак такі її концерти на нього не діють. З того часу. Мати з ним не спілкувалася, не телефонувала. Молодша ОСОБА_8 вирішила піти жити з мамо, і з того часу, то проживала з нею, то з ними. На його день народження у 2021 році, ОСОБА_8 приїхала в гості та залишилась проживати з ним та батьком. Коли почалась війна, матір зателефонувала йому та повідомила, що їде з міста, але жодної пропозиції до них, жодної підтримки з її боку не було. Через місяць, із соціальних мереж, вони дізналися, що мати виїхала закордон, вона виставила фото із підписом «мрії здійснюються». Зазначив, що мати з 2019 року взагалі не цікавилась його життям, успіхами і йому навіть трошки огидно було від її поведінки, однак мати не визнає своїх помилок. Коли розглядали справу про позбавлення батьківських прав, то вона не цікавилась ні здоров'ям, ні матеріальним аспектом - чи вистачає батьку коштів утримувати їх з сестрою. Після засідання Опікунської ради надіслала 1000 гривень на двох. Погрожувала тату, продовжувала з'ясовувати стосунки з ним, сварилась з ним, висловлювалась нецензурною лайкою, тикала пальцем. Зазначив, що якщо за твердженнями матері тато такий поганий, то чому вона залишила дітей з ним. Тато в нього вкладає все, завдяки йому він став олімпійцем, переможцем змагань. Натомість мама записує усі розмови на диктофон не попереджуючи, а вчиняє якісь дії тільки під час судів. Зазначив, що навість з днем народженням його друзі привітали краще, аніж смс від мами. З 24.02.2022 до кінця року мама не телефонувала і не писала, хоча коли повернулась до України, бачила його з собою в житловому комплексі, але навіть не привіталась. В соціальних мережах публікувала, що в неї все гаразд, але коли він про це запитав в Органі опіки та піклування, то видалила із соціальних мереж. Зазначив, що мама навіть не знає, які він предмети складає в НМТ. Зазначив, що в 9 класі отримав атестат з відзнакою, але мама не привітала. При цьому голова району вручав паспорт - гордість, а вона скрін зробила і не привітала. Сумно. Також вказав, що матері ніхто не чинив перешкоди в спілкуванні з ними, вона самостійно самоусунулась від їх життя, і наразі він не розуміє яким чином, його майже повнолітнього, свідомого хлопця, можна примусити спілкуватися з матір'ю, яка ним не цікавилась взагалі.
У судовому засіданні малолітня ОСОБА_6 , вислуховування думки якої по суті спору проведено за участю представника служби у справах дітей та сім'ї та за відсутності в залі судових засідань позивача та відповідача, які є заінтересованими у справі, зазначила, що мама не цікавиться нею, не питає як справи, за війну ні разу не подзвонила, не вибачилася, не запитала про те, чи потрібна допомога. Тричі за суди подзвонила. Зазначила, що матір її висміяла, коли телефонувала, тому трубку більше брати від неї не хоче. Вказала, що тато найняв репетиторів, оскільки успіхи в навчанні під час проживання з мамою впали. Коли була з мамою, то погіршився зір, були постійні гулянки, поїздки, вона випивала, вела розгульний спосіб життя. Після комісії було три дзвінки, після чого мама видалила їх з братом із соціальних мереж. З 12.03.2021 живе з татом, від дня народження брата. Коли вона повідомила маму, що залишиться проживати з татом та братом, мама все ідеально за 20 хвилин зібрала (її речі), і сказала ок. Вказала, що на початку мама взагалі забороняла спілкуватися з татом, а після прогулянки з татом - ігнорувала її, сварила. Вказала, що у мами улюблена тема про те, який тато поганий і якщо ти не підтримуєш її в цьому, то ти теж погана. В 2020-2021 роках їздили з татом і братом в Буковель, то після повернення звідти, вона жах, що виробляла, чіпалася за все та казала збирати речі і валити до тата. Зазначила, що мама на комісії вперше за два роки побачила її, однак не поцікавилась станом її справ. Показала, що мама на початку війни подзвонила Льоші, але їй не дзвонила та не писала, не цікавилася нею. Вказала, що не бажає спілкуватися з мамою, оскільки та не розуміє своєї провини, і навіть не вибачилася перед ними.
Представник Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації ОСОБА_22 , за результатом вислуховування у судовому засіданні думок дітей, зазначив, що порушень при опитуванні дітей не було.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як встановлено судом та убачається з матеріалів справи, позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду, від якого сторони мають двох дітей - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що не заперечується сторонами (а.с. 12-13, 14, 15).
16.02.2023 у досудовому порядку позивач звернулась із заявою про встановлення графіку зустрічей із дітьми до Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (а.с. 24-28).
У листі від 27.03.2023 № 103/2145/41/3 Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації повідомила про призупинення розгляду заяви про встановлення графіку зустрічей із дітьми зважаючи на наявність провадження у справі про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 (а.с. 35).
Відповідно до інформаційної довідки про психологічно-діагностичні консультації з ОСОБА_1 від 30.12.2022 № 149 результати, що має ОСОБА_23 за зазначеними у довідці методиками, відповідають середньостатистичній нормі батьківсько-дитячих стосунків, при яких діти мають належний догляд і батьки в достатній мірі задовольняють емоційні і функціональні потреби дитини (а.с. 36-51).
ОСОБА_1 надавалась соціальна послуга кризового та екстреного втручання щодо подій, які відбулись між сторонами та дітьми (а.с. 52-56).
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 було відомо про шкільну успішність дітей, остання мала доступ до Електронного щоденника дітей (т. 2 а.с. 161- 170).
Позивач та донька відвідували лікаря-стоматолога та здійснювали діагностику зору (т. 2 а.с. 171-175).
Позивач, ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_3 здійснювала поштові грошові перекази з призначенням: сплата аліментів (т. 2 а.с. 176 - 187, т. 4 а.с. 2-23).
Згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ВР-000505031, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 на території України станом на 12.12.2022 до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (т. 2 а.с. 188).
Відповідно до довідки КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» № 651 від 18.04.2022, у ОСОБА_1 відсутні психіатричні протипоказання для здійснення опіки та піклування над неповнолітніми дітьми (т. 2 а.с. 189).
Згідно довідки ТОВ «ФЕРЕЗА ГРУП» від 06.04.2023 № ФГ00-000004 ОСОБА_1 займає посаду менеджера в оптові торгівлі та її дохід за період з 01.01.2022 по 30.11.2022 склав 158 892,37 грн. (т. 2 а.с. 191).
Згідно довідки ТОВ «АЛЬТЮС» від 19.12.2022 № 4 ОСОБА_1 займає посаду менеджера по роботі з клієнтами та її дохід за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 склав 15 848,25 грн. (т. 2 а.с. 192).
Згідно наданих до суду характеристик за місцем роботи позивача ТОВ «ФЕРЕЗА ГРУП», ТОВ «АЛЬТЮС», ОСОБА_1 характеризується за місцем роботи позитивно (т. 2 а.с. 193-195).
Відповідно до акту обстеження умов проживання Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 01.03.2023 проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , яке розміщене на 9 поверсі та складається з 1 кімнати. Умови проживання задовільні, кімнати облаштовані меблями, технікою. Для виховання та розвитку дитини створені такі умови: окремі ліжка, шафа для речей стіл для виконання завдань. В помешканні дотримуються санітарно-гігієнічних норм. В квартирі чисто та затишно. Для дітей в сім'ї створені всі належні умови для повноцінного утримання та виховання. Зі слів ОСОБА_24 її чоловік не дає спілкуватися з дітьми 1,5 року і по телефону теж (т. 2 а.с. 201-202).
Згідно висновку спеціаліста № 13 від 27.09.2022 за результатами проведеного психологічного обстеження ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , зокрема, але не виключно (т. 3 а.с. 24-36):
1)щодо ОСОБА_8 : на момент обстеження ОСОБА_6 виказує чітке ставлення до сімейної ситуації, що склалась, до кожного з батьків. На момент обстеження у процесі інтерв'ю підтвердила наявність вищезазначених дій з боку матері ОСОБА_25 : залякування з боку матері переїздом в Донецьк, погрози повіситися, якщо дитина не буде проживати разом з матір'ю. Отримані дані підтверджуються також старшим братом ОСОБА_7 . Після зазначених подій зі слів ОСОБА_8 у неї до матері зберігався високий рівень страху до матері, на момент обстеження дівчина стверджує, що не боїться матері, але підтримувати контакт з нею категорично не бажає. На момент обстеження до батька ОСОБА_26 у ОСОБА_8 зафіксовано сформований надійний тип прихильності, батько для дівчини є значимим дорослим, який турбується про потреби дитини та її розвиток. До матері ОСОБА_25 у ОСОБА_8 зафіксовано уникаючий тип прив'язаності, фігура матері є фруструючою для дівчини, тобто такою, що викликає психоемоційну напругу і бажання дистанціюватись. Дівчина послідовно і категорично підтверджує і наголошує на своєму небажанні спілкуватись з матір'ю. Дівчина знає обох батьків та ідентифікує їх, усвідомлює, що батьки живуть окремо, кожен своїм життям і підтримує дану структуру сімейної системи. Дана ситуація характеризується наступними психологічними обставинами: залякування ОСОБА_8 та вимог жити з матір'ю у Донецьку , погрози повіситись, сварки у процесі спілкування з матір'ю, відсутність участі матері у житті ОСОБА_8 , відсутність зацікавленості життям дитини протягом тривалого часу. Період спільного проживання з матір'ю був для ОСОБА_8 травмуючим і дівчина категорично не бажає повторення даного досвіду;
2)щодо ОСОБА_7 : на момент проведення обстеження рівень інтелектуального та психічного розвитку ОСОБА_5 відповідає віковій нормі. ОСОБА_7 здатний самостійно, структуровано, усвідомлено описувати дії, події, обставини, які відбуваються з нею, висловлювати власну позицію щодо таких подій, а також щодо людей, з якими він пов'язаний і усвідомлює наслідки цієї позиції. На момент обстеження виказує чітке ставлення до сімейної ситуації, що склалась, до кожного з батьків. На момент обстеження у процесі інтерв'ю підтвердив наявність вищезазначених дій з боку матері ОСОБА_25 : залякування з боку матері переїздом в Донецьк, погрози повіситися, якщо дитина не буде проживати разом з матір'ю. Після зазначених подій зі слів ОСОБА_7 у нього у контакті з матір'ю був присутній високий рівень стресу та тривоги, на момент обстеження ОСОБА_7 стверджує, що не вірить словам матері, відчуває її байдужість до нього та сестри та бажає уникати з матір'ю будь-якого контакту. На момент обстеження до батька ОСОБА_26 у ОСОБА_7 зафіксовано сформований надійний тип прихильності, батько для ОСОБА_7 є значимим дорослим, який турбується про потреби підлітка та його розвиток. До матері ОСОБА_25 у ОСОБА_7 зафіксовано уникаючий тип прив'язаності, фігура матері є фруструючою для хлопця, тобто такою, що викликає психоемоційну напругу і бажання дистанціюватись. Позиція ОСОБА_7 щодо матері є виваженою, чіткою та сформованою протягом тривалого часу. Хлопець знає обох батьків та ідентифікує їх, усвідомлює, що батьки живуть окремо кожен своїм життям і підтримує дану структуру сімейної системи і не бажає повернення матері чи відновлення попереднього формату родини. Дана ситуація характеризується наступними психологічними обставинами: залякування та вимог жити з матір'ю у Донецьку, погрози повіситись, сварки у процесі спілкування з матір'ю, відсутність участі матері у житті ОСОБА_7 , незацікавленість життям дитини протягом тривалого часу. На момент обстеження ОСОБА_7 спроможний надавати оцінку відношенню кожного з батьків до неї.
Відповідно до висновку експерта Назарова О.А. № 1502/23/1 від 15.02.2023, за результатами проведення експертного психологічного дослідження науково-теоретичного характеру висновку спеціаліста психолога ОСОБА_29 від 27.09.2022 № 13 за результатами проведеного психологічного обстеження ОСОБА_30 , 2010 р.н., ОСОБА_31 , 2007 р.н., з урахуванням того, що психологом ОСОБА_29 як спеціалістом психологом не було досліджено під час проведення психологічного обстеження батька дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також матір ОСОБА_1 , то подальші висновки за результатами складеного висновку спеціаліста психолога ОСОБА_29 від 27.09.2022 № 13 за результатами проведеного психологічного дослідження ОСОБА_30 , 2010 р.н., ОСОБА_31 , 2007 р.н., стосовно цих осіб є необґрунтованими (т. 1 а.с. 85-122).
Як убачається із наданих до суду характеристик, грамот та похвальних листів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 характеризуються позитивно та мають успіхи у навчанні. Освітою та навчанням дітей замається батько, цікавиться їх успіхами (т. 3 а.с. 37-59).
Відповідач, ОСОБА_3 , є фізичною особою-підприємцем та надає послуги за цивільно-правовими договорами (т. 3 а.с. 66-80).
З наданих до суду письмових доказів вбачається, що відповідач здійснював оплату послуг лікаря-стоматолога, викладача англійської, є довіреною особою у медичних деклараціях дітей (т. 3 а.с. 81-103).
ОСОБА_1 зверталась до Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації з проханням провести психологічне обстеження ОСОБА_8 та бесіду з дитиною (т. 4 а.с. 173-179).
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_2 (т. 4 а.с. 204-205).
Згідно висновку Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 103/6947 від 27.08.2024, щодо участі матері у вихованні дітей, враховуючи встановлене, керуючись ст. 158 Сімейного кодексу України, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування, призупинено розгляд питання щодо участі матері у вихованні дітей до вирішення питання по суті цивільної справи щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 (т. 5 а.с. 7-9).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у цивільній справі № 755/10795/22 від 22.12.2023 позов ОСОБА_3 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровського районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дітей, задоволено частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , аліменти у розмірі по 3 000 (три тисячі) гривень 00 коп. на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 19 жовтня 2022 року і до досягнення дітьми повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 02.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22.12.2023 в частині відмови у позбавленні батьківських прав залишено без змін.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу своїх порушених прав посилається на те, що мати, яка проживає окремо від дітей, також має право на особисте спілкування з ними, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Зазначає, що батько створює умови, за яких вона не має можливості спілкуватись з дітьми, змінив школу дітям, чим заборонив будь-яке спілкування з дітьми. Особисте листування з донькою свідчить про бажання дитини спілкуватися з нею, однак дії батька зумовлюють таке спілкування.
Відповідно до статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до частини третьої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно з частиною першою статті 18, частиною першою статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частини друга, восьма, дев'ята статті 7 СК України).
Відповідно до статті 8 Закону України від 26.04.2001 № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон) кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону).
Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Таким чином, права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно з частинами першою, другою статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.
Отже, мати, яка проживає окремо від дитини, зобов'язана брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи її ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Батько, який проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства).
Згідно з частиною другою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізував Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
У рішенні від 19.09.2019 у справі «Andersena v. Latvia», заява № 79441/17, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що «найкращі інтереси дитини» не можуть розумітися однаково, незалежно від того, чи розглядає суд запит про повернення дитини відповідно до Гаазької конвенції або постанову про опіку або батьківських правах. Національні суди, відхиляючи певну інформацію і докази, що стосуються конкретного розгляду, не можуть вважатися такими, що проігнорували найкращі інтереси дитини.
У рішенні ЄСПЛ від 11.07.2017 у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, йдеться про визначення інтересів дитини, їх місця у взаємовідносинах між батьками. У цьому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Таким чином, між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Подібні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 607/13092/16-ц, провадження № 61-1713св17, від 14.07.2020 у справі № 127/28537/18, провадження № 61-7403св20, від 17.08.2022 у справі № 613/1185/19.
У цій цивільній справі судом встановлено, що внаслідок тяжких стосунків між батьками, які призвели до розірвання шлюбу, виникла складна ситуація у взаєминах між батьками дітей та у стосунках матері із дітьми. З наданого до суду особистого листування убачається бажання доньки ОСОБА_8 спілкувати з матір'ю, проживаючи разом із батьком, та спілкуватися із батьком, проживаючи разом із матір'ю. Така поведінка доньки ОСОБА_8 зумовлена віком дитини та ситуацією, яка склалась в родині. В той же час, спілкування сина ОСОБА_7 з матір'ю, з наданого до суду особистого листування, звелось до вирішення побутових питань, втім не вбачається зацікавленості матері у спілкуванні з сином, зокрема щодо поточного стану справ та життя сина, в той період часу.
Встановлене судом у розрізі спірних правовідносин свідчить про те, що діти наразі проживають з батьком, перебувають на його утриманні, виявляють прагнення до подальшого проживання з батьком та з наданих особистих пояснень не бажають спілкуватися з матір'ю, що зумовлено поведінкою матері, зокрема залякування щодо можливого переїзду до окупованого м. Донецьк, погрозами самогубства, а також безпосереднім виїздом закордон після початку повномасштабного вторгнення російською федерацією на територію України та відсутності зацікавленості у їх житті в той період часу.
Також судом встановлено, що не заперечується позивачем та відповідачем, те, що обоє дітей проживають з батьком: син ОСОБА_7 з 2019 року, донька ОСОБА_8 з 12.03.2021.
У позовній заяві позивач покликалась на те, що відповідач, як батько дітей, усіляко перешкоджає дітям та їй в їх побаченнях, вільному проведенні часу, відпочинку, протягом декількох років, налаштовуючи дітей проти позивача, чим завдає дітям психологічної травми. При цьому відповідач жодним чином не враховує інтереси дітей, а керується виключно своїми інтересами, маніпулюючи дітьми для з'ясування стосунків з позивачем. Наголосила, що бажає та може надати її дітям гідне виховання, любов та ласку, материнську підтримку у будь-якому віці, тим паче у підлітковому, в якому, наразі, перебувають діти і їм потрібна материнська турбота, порада та виховання, оскільки в цьому віці у дитини формується уява про майбутню родину, а відсутність у дітей матері, яку свідомо відповідач позбавив права на виховання дітей, руйнує дитячу психіку та руйнує нормальну уяву про родину.
Разом з цим, під час судового розгляду, судом не було встановлено про те, що у період з 2019 року позивач виявляла інтерес до спілкування із сином ОСОБА_7 , коли той не проживав із нею, та зверталась до відповідних органів у разі наявності перешкод у такому спілкуванні, зважаючи на покликання останньої щодо необхідності участі матері у розвитку, вихованні та житті дитини. Крім цього, судом не встановлено, що позивач виявляла наміри щодо спілкування з дітьми, починаючи з 2022 року, оскільки жодного доказу вчинення позивачем дій спрямованих на спілкування з дітьми у цей період, суду не надано. Виключно після звернення відповідача з вимогами щодо позбавлення батьківських прав позивача восени 2022 року, прослідковується звернення позивача до різних органів державної влади щодо вирішення питання про надання можливості безперешкодного спілкування матері з дітьми та усунення, зі слів позивача, таких перешкод, що чиняться батьком. Наведене свідчить про те, що позивач не вживала заходів щодо встановлення контакту з дітьми та встановлення материнського зв'язку з ними, не цікавилась їх життям у зазначений період, втім у подальшому виявила бажання щодо встановлення способів та участі її в житті дітей. Посилання на те, що не мала можливості спілкуватися, зокрема із сином ОСОБА_7 , будучи заблокованою в телефоні сина, не свідчить про безумовну неможливість налагодити спілкування із сином та проводити спільно час. Ба більше, відсутність матері у житті дітей під час широкомасштабної агресії російської федерації в Україні та перебуванням останньої у складний для них період, зумовлений небезпековою ситуацію, ускладнив стосунки матері з дітьми, що прослідковується у їх категоричних особистих поясненнях.
Суд, з урахуванням принципу змагальності цивільного судочинства, оцінює в сукупності як висновок спеціаліста-психолога ОСОБА_29 від 27.09.2022 № 13 та висновок експерта ОСОБА_32 від 15.02.2023 № 1502/23/1 за результатом проведення експертного психологічного дослідження науково-теоретичного характеру висновку спеціаліста психолога ОСОБА_29 від 27.09.2022 № 13, що наданий відповідачем.
Дослідивши і оцінивши вказані докази, суд приходить висновку про те, що висновок спеціаліста-психолога ОСОБА_29 від 27.09.2022 № 13 не є належним та допустимим доказом з огляду на те, що у цьому висновку виявлена неповнота досліджень, у тому числі щодо сімейної ситуації, індивідуальних особливостей батьків; психологом було вивчено лише неповнолітніх дітей, без батьків, що презюмується висновком експерта Назарова О.А. від 15.02.2023 № 1502/23/1 за результатом проведення експертного психологічного дослідження науково-теоретичного характеру висновку спеціаліста психолога ОСОБА_29 від 27.09.2022 № 13.
Досліджені аудіозаписи, відеозаписи та листування у мобільних застосунках, що надані сторонами, на думку суду, свідчать про важку сімейну ситуацію, яка склалась після розлучення подружжя, заручниками якої стали діти, які були вимушені деякий час обирати бік одного з батьків, що зрештою призвело до втрати зв'язку з одним із батьків.
Встановлене у сукупності свідчить про вкрай складну ситуацію, яка виникла між матір'ю та дітьми, яку повинен вирішити суд, забезпечуючи справедливу рівновагу, з урахуванням найважливіших інтересів дітей.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року).
При цьому, як підкреслено у рішенні ЄСПЛ «Lombardo v. Italy» (заява № 25704/11) від 29.01.2013, не можна під приводом гарантування «найкращих інтересів дитини» відмовити у спілкуванні дитини з батьком/матір'ю, оскільки їх право на спілкування захищено статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Проте таке спілкування і контакти мають відбуватися у спосіб, що відповідає найкращим інтересам дитини.
Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 357/17852/15-ц, провадження № 14-199цс19).
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунками між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.
Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи.
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
У даній справі висновок органом опіки та піклування не надано, зазначивши про призупинення розгляду питання до розгляду апеляційним судом позову про позбавлення батьківських прав, таким чином, орган опіки та піклування не виконав свій обов'язок, передбачений частиною п'ятою статті 19 СК України, щодо подання суду висновку про розв'язання спору - визначення участі матері у вихованні дітей та спілкуванні з ними.
Також, за частинами першою та другою статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996, під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватися, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.
Водночас суд має враховувати висловлену думку системно, з'ясовуючи фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 18.12.2023 у справі № 523/21283/21, провадження № 5643св23).
Діти, ОСОБА_7 та ОСОБА_33 , будучи вислуханими судом у судовому засідання за участю представника Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної державної адміністрації, який не знайшов порушень в опитуванні дітей, кожен окремо, не ствердили про бажання спілкуватися із матір'ю, при цьому наголосили на відсутність перешкод у матері у спілкуванні з ними, її самоусунення від виконання материнських обов'язків, її незацікавленість у їх житті.
Водночас, суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (частина третя статті 171 СК України). Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 127/20368/21, провадження № 10159св23.
Установивши, що між сторонами, а також між матір'ю та дітьми, які за своїм віком та соціальним розвитком здатні висловити не тільки свою думку, але й повній мірі усвідомлюють наслідки своїх дій, склалися складні стосунки, які не дозволяють у позасудовий спосіб вирішити питання щодо участі матері в житті дітей, враховуючи право та бажання матері брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми, зважаючи на наведені норми права, суд доходить висновку про доцільність встановлення ОСОБА_1 часу спілкування з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: особисті побачення за місцем їх перебування, без присутності батька ОСОБА_3 під час зустрічей (побачень або спільного відпочинку), кожні перші та треті вихідні місяця (субота та неділя) з 17:00 години до 20:00 години; шляхом спілкування з донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 засобами телефонного зв'язку через будь-який мобільний додаток «Viber», «Whats App», «Telegram», «Signal» тощо, кожного вівторка та четверга з 19:00 години до 19:30 години; шляхом спілкування з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 засобами телефонного зв'язку через будь-який мобільний додаток «Viber», «Whats App», «Telegram», «Signal» тощо, кожного вівторка та четверга з 19:40 години до 20:10 години.
При цьому, вирішуючи питання встановлення наведеного способу участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, судом взято до уваги вік дітей та освітні процеси, а також враховане їх особисте ставлення до подій які виникали в родині. При цьому, суд вважає, що запропонований позивачем порядок та графік її участі у вихованні та спілкуванні з дітьми є занадто обтяжливий для них, оскільки між матір'ю та дітьми відсутній взаємозв'язок та контакт у спілкуванні.
Суд вважає, що встановлений спосіб спілкування матері з дітьми відповідає якнайкращим інтересам дітей, які, у свою чергу, переважають над інтересами батьків, забезпечуючи справедливу рівновагу між бажанням дітей та правом матері. При цьому, суд звертає увагу, що з урахуванням вікових змін дітей, їх розвитку та потреб, ставлення до матері, остання не позбавлена у майбутньому права на зміну встановленого судом способу участі у вихованні дітей, що відповідатиме насамперед якнайкращим її інтересам.
При цьому суд наголошує на тому, що бажання дитини та її морально-психічний стан є передумовою для спілкування того з батьків, який не проживає з дитиною та неможливо примушувати дитину до спілкування, якщо вона того не воліє.
Щодо вимог позивача про зобов'язання батька дітей не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні із сином та донькою, то такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки за результатами розгляду даної справи судом не встановлено, що з моменту припинення сімейних стосунків між позивачем та відповідачем у вересні 2019 року, останній вчиняв дії, які б перешкоджали позивачу у спілкуванні з дітьми, а також не встановлено негативного налаштування дітей по відношенню до матері з боку відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи вищевикладені обставини, оцінюючи докази в їх сукупності, з позиції належності та допустимості кожного з них, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення участі матері у вихованні дітей.
У порядку ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з огляду на часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 1 073,60 грн.
Керуючись Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ст.ст. 1, 7, 19, 159, 257, 263 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 2, 10, 13, 48, 49, 51, 76, 77-81, 89, 102, 133, 137, 141, 158, 209, 210, 247, 263, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання к ВПО: АДРЕСА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , реєстрація місця проживання як ВПО: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 37203257, 02160, вул. Харківське шосе, буд. 4-А, м. Київ,) про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення участі матері у вихованні дітей - задовольнити частково.
Встановити ОСОБА_1 час спілкування з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
-особисті побачення за місцем їх перебування, без присутності батька ОСОБА_3 під час зустрічей (побачень або спільного відпочинку), кожні перші та треті вихідні місяця (субота та неділя) з 17:00 години до 20:00 години;
-шляхом спілкування з донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 засобами телефонного зв'язку через будь-який мобільний додаток «Viber», «Whats App», «Telegram», «Signal» тощо, кожного вівторка та четверга з 19:00 години до 19:30 години;
-шляхом спілкування з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 засобами телефонного зв'язку через будь-який мобільний додаток «Viber», «Whats App», «Telegram», «Signal» тощо, кожного вівторка та четверга з 19:40 години до 20:10 години;
Зобов'язати ОСОБА_3 надати ОСОБА_1 актуальні номери засобів зв'язку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та повідомити місце їх перебування.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 073 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 17.12.2024.
Суддя: