05.12.2024м. СумиСправа № 922/1767/24
Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Кириченко-Шелест А.Г.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 922/1767/24
за позовом Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Харківгаз» (вул. Безлюдівська, буд. 1, м. Харків, 61109)
до відповідача Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Сумигаз» (вул. Лебединська, буд. 13, м. Суми, 40021)
про стягнення 2 183 925 грн 83 коп.
представники учасників справи:
від позивача - Батракова О.Ю.;
від відповідача - Юрченко І.М., Чернявська Н.О.;
22.05.2024 позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 2 183 925 грн 83 коп., в тому числі: 1 917 405 грн 69 коп. заборгованості за надані послуги, 220 884 грн 88 коп. пені, 22 536 грн 08 коп. 3% річних, 23 099 грн 18 коп. інфляційних втрат відповідно до договору про надання послуг № 38А400-68-21 від 12.03.2020, укладеного між сторонами. Також позивач просить суд визначити в рішенні суду про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, а саме: нарахування 3% річних на суму непогашеного за договором №38А400-68-21 від 12.03.2020 боргу у розмірі 22 536,08 грн, починаючи з дати ухвалення судового рішення і до моменту виконання цього рішення; нарахування інфляційних втрат на суму непогашеного за договором №38А400-68-21 від 12.03.2020 боргу у розмірі 23 099,18 грн, починаючи з дати ухвалення судового рішення і на момент виконання цього рішення.
Ухвалою від 27.05.2024 Господарський суд Харківської області передав матеріали позовної заяви № 922/1767/24 за підсудністю до Господарського суду Сумської області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України.
Ухвалою від 21.06.2024 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 922/1767/24; призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 13.08.2024, 11:00; надав учасникам справи строки для подання заяв по суті спору.
Ухвалу суду від 21.06.2024 доставлено до електронного кабінету відповідача 21.06.2024, що підтверджується довідкою Господарського суду Сумської області.
10.07.2024 відповідач подав заяву (вх. № 3137 від 10.07.2024), в якій просить суд продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву до 19.07.2024 (включно), враховуючи, що в умовах воєнного стану робота товариства призупиняється на час повітряної тривоги, адже життя та здоров'я людини (працівників товариства) є пріоритетним. Застосування погодинних та аварійних графіків відключення світла у м. Суми призводить до того, що з 8-ми годинного робочого часу електроенергія відсутня по 3-4 години.
19.07.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 2117 від 19.07.2024), в якому просить суд відмовити у задоволені позову у повному обсязі. Відповідач зазначає, що при укладенні договору сторони погодили, що факт надання послуги фіксується сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг, який підписується сторонами в період з 20 по 25 число кожного поточного місяця, а оплата здійснюється протягом 10-ти банківських днів з дати одержання рахунка. До позовної заяви позивачем на підтвердження суми основного боргу не додано ані актів приймання-передачі послуг, ані рахунків, які були вручені позивачеві, на суму заборгованості, що пред'являється до стягнення. Сума заборгованості, вказана у акті звірки, не підтверджена первинними бухгалтерськими документами. Щодо заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.07.2023 №2668, на яку позивач посилається як на підтвердження суми заборгованості, відповідач зазначає, що з даної заяви вбачається, що на момент її складання 31.07.2023 за договором надання послуг від 12 березня 2020 року №38А400-68-21/38S610-2488-21 існувала заборгованість в сумі 4 955 302,49 грн, яка і була погашена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Щодо заявленої до стягнення пені, відповідач зазначає, що сторони при укладенні договору не дійшли згоди щодо розміру штрафних санкцій, які будуть застосовані при порушенні договірних зобов'язань. Щодо 3% річних та інфляційних, відповідач зазначає, що для нарахування 3% річних та інфляційних необхідно встановити факт прострочки виконання грошового зобов'язання і наявність самого грошового зобов'язання. Щодо клопотання АТ “Харківгаз» про застосування частини 10 статті 238 ГПК України, відповідач зазначає, що позивач фактично просить щомісячно враховувати як основу для розрахунку проіндексовану суму боргу і до проіндексованої суми застосовувати індекс інфляції у новому розрахунковому місяці, що суперечить діючому законодавству. Щодо стягнення судового збору на користь АТ “Харківгаз», відповідач зазначає, що до позовної заяви додана платіжна інструкція №25705 від 09.05.2024 про сплату 32 758,89 грн. судового збору, в якій платником судового збору є не АТ “Харківгаз», а ТОВ “Малинівський склозавод». Тобто витрати по оплаті судового збору позивачем не були понесені, а прохання їх стягнути на свою користь є незаконним та необґрунтованим.
29.07.2024 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 2211 від 29.07.2024), в якій просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Позивач зазначає, що на виконання умов договору сторонами було складено акти здачі-приймання робіт (надання послуг). Згідно з приписами п.п. “б» п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України позивачем за правилом першої події на дату постачання товарів реєструвались відповідні податкові накладні. Також позивач зазначає, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) до податкових накладних №2788 від 26.02.2021, №2171 від 22.03.2021, №2377 від 29.03.2021, №4210 від 26.04.2021, №681 від 02.06.2021, №682 від 02.06.2021, №2658 від 30.06.2021, №3346 від 30.07.2021, №1272 від 17.01.2022 позивач надати не може, оскільки в січні 2023 року керівництвом АТ “Харківгаз» було встановлено факт відсутності на підприємстві документації, в тому числі первинної, а також зафіксовано факт відсутності доступу до електронних баз, які Товариство використовувало у своїй діяльності. За даним фактом до ЄРДР внесено відомості, що підтверджується копіями витягів з ЄРДР №12023221140000437 та №12023221140000364. Позивач належним чином зареєстрував податкові накладні за договором на користь АТ “Сумигаз», які відповідачем використано як підставу для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість. При цьому, відповідачем здійснено оплати за надані послуги, які підтверджуються наразі лише податковими накладними з боку АТ “Харківгаз». Таким чином, відповідач вчиненням конклюдентних дій (оплати за надані послуги) визнало наявність заборгованості перед позивачем. Позивачем було надано відповідачу послуги за договором на загальну суму 8 501 943,24 грн; відповідачем було здійснено оплату на загальну суму 1 629 235,06 грн. 31.07.2023 було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, про що позивач повідомив відповідача заявою від 31.07.2023 №2668. Відповідач, шляхом електронного документообігу із застосуванням електронного цифрового підпису, направив позивачу акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.08.2023, в якому визнав проведення заліку зустрічних однорідних вимог та зменшення боргу за договором на суму 4 955 302,49 грн, наявність боргу в сумі 1 917 405,69 грн. Акт звіряння взаємних розрахунків, який наразі критикує відповідач, складено та підписано саме уповноваженою особою АТ “Сумигаз». Крім того, 02.08.2023 позивач направив на адресу відповідача лист із вимогою про погашення наявної дебіторської заборгованості в сумі 1 917 405,69 грн. У відповідь на зазначену вимогу, 04.08.2023 відповідач звернувся до позивача з листом про розстрочення виконання грошового зобов'язання. Позивачем було погоджено графік та надано можливість відповідачу погасити заборгованість із розстроченням. Відповідачем зобов'язання щодо сплати заборгованості не виконано. 26.10.2023 відповідач звернувся до позивача з листом-вимогою №40005-Сл-16489-1023, в якій просив взяти на себе зобов'язання ТОВ “Харківрегіонгаз», засновником якого є АТ “Харківгаз», та яким водночас визнало наявність заборгованості перед АТ “Харківгаз» в сумі 1 917 405,69 грн. АТ “Харківгаз» 09.11.2023 направило АТ “Сумигаз» листа №3368 із поясненнями, що позивач не відповідає по зобов'язаннях афілійованої особи - ТОВ “Харківрегіонгаз» та просило погасити наявну дебіторську заборгованість у строк до 15 грудня 2023 року. З 16 грудня 2023 року у АТ “Сумигаз» почалось прострочення зобов'язання з оплати заборгованості.
01.08.2024 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх. № 2279 від 01.08.2024), в яких просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Відповідач зазначає, що позивачем не наведено жодних обґрунтувань неможливості подання доказів, що додані до відповіді на відзив, у встановлені законодавством строки. Щодо наданих позивачем копій податкових накладних та актів здачі-приймання робіт (надання послуг) на підтвердження надання послуг за договором, відповідач зазначає, що виходячи зі змісту договору, сторони при його укладанні передбачили оформлення первинних бухгалтерських документів у паперовому вигляді; домовленостей про те, що будь-які документи будуть оформлюватись в електронному вигляді, сторонами не було досягнуто. Як висновок, підписаними у паперовому вигляді, але не в період, що передбачений договором, є акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 5 279 799,00 грн., з яких 1 629 235,06 грн. сплачено грошовими коштами, а решта - шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог 31.07.2023. Податкові накладні не є документами, які підтверджують факт отримання відповідачем послуги та наявності у нього заборгованості перед позивачем, не є належним та допустимим доказом наявності простроченого грошового зобов'язання АТ “Сумигаз» перед позивачем.
Ухвалою від 12.08.2024 господарський суд задовольнив заяву представника позивача (вх. № 3563 від 07.08.2024) про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; забезпечив участь представника позивача у судовому засіданні 13.08.2024 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Через загрозу безпеці учасників справи та працівників суду, у зв'язку з тим, що з 09 год. 42 хв. до 13 год. 30 хв. 13.08.2024 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 13.08.2024 не відбулось.
Ухвалою від 13.08.2024 господарський суд призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 27.08.2024, 10:10; забезпечив участь представника позивача у судовому засіданні 27.08.2024 о 10 год. 10 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Через загрозу безпеці учасників справи та працівників суду, у зв'язку з тим, що з 20 год. 35 хв. 26.08.2024 до 19 год. 45 хв. 27.08.2024 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 27.08.2024 не відбулось.
Ухвалою від 28.08.2024 господарський суд призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 12.09.2024, 10:00; забезпечив участь представника позивача у судовому засіданні 12.09.2024 о 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Через загрозу безпеці учасників справи та працівників суду, у зв'язку з тим, що з 21 год. 32 хв. 11.09.2024 до 13 год. 57 хв. 12.09.2024 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 12.09.2024 не відбулось.
Ухвалою від 13.09.2024 господарський суд призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 30.09.2024, 11:30; забезпечив участь представника позивача у судовому засіданні 30.09.2024 об 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
У судовому засіданні 30.09.2024 за участю представників позивача та відповідача, розглянувши клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву, суд постановив протокольну ухвалу про продовження відповідачу строку для подання відзиву на позовну заяву та прийняття відзиву на позовну заяву до розгляду. Також судом прийнято до розгляду, враховуючи приписи ст. 166 ГПК України, додані позивачем до відповіді на відзив докази в обґрунтування позовних вимог з урахуванням заперечень відповідача проти позову у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою від 30.09.2024 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні з повідомленням сторін на 24.10.2024, 14:30; забезпечив участь представника позивача у судовому засіданні 24.10.2024 о 14 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Судове засідання 24.10.2024 по справі № 922/1767/24 не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Вдовенко Д.В. на лікарняному.
Ухвалою від 28.10.2024 господарський суд призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 19.11.2024, 14:30; забезпечив участь представника позивача у судовому засіданні 19.11.2024 о 14 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
У судовому засіданні 19.11.2024 за участю представників сторін, у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги о 15 год. 01 хв. у Сумській області, суд оголосив перерву у судовому засіданні на час повітряної тривоги. Оскільки повітряна тривога тривала з 15 год. 01 хв. до 17 год. 27 хв. 19.11.2024, судове засідання у справі 19.11.2024 після перерви не відбулось.
Ухвалою від 20.11.2024 господарський суд призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 05.12.2024, 15:30; забезпечив участь представника позивача у судовому засіданні 05.12.2024 о 15 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Позивач просить суд задовольнити позов.
Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
12.03.2020 між сторонами укладений договір про надання послуг № 38А400-68-21 за умовами якого відповідач доручає, а позивач бере на себе зобов'язання виконати послуги з підготовки до повірки та технічного обслуговування засобів вимірювальної техніки (далі за текстом-ЗВТ) та доставки ЗВТ за ціною та номенклатурою вказаною у додатку 1 до договору, відповідач зобов'язується прийняти і сплатити вищезазначені послуги (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору ціна договору включає в себе вартість послуг, наданих протягом дії договору та визначається на підставі рахунків за надані послуги, виставлених виконавцем, відповідно до Специфікації послуг.
Згідно з п. 2.2. договору оплата наданих послуг здійснюється щомісячно, протягом 10-ти банківських днів з дати одержання рахунка, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.
За умовами п. 2.3. договору виконавець надає послуги з повірки та доставки на підставі цього договору. Номенклатура, обсяг та вартість послуг фіксується сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг, який підписується сторонами в період з 14 числа місяця наступного за звітним.
Сторони домовились, що у разі внесення відповідних змін до законодавства та/або змін суми витрат, що впливають на вартість послуг, узгоджена сторонами у додатку 1 вартість підлягає коригуванню шляхом підписання додаткової угоди до договору (п. 2.4. договору).
Відповідно до п. 2.5. договору в редакції додаткової угоди № 5 від 08.09.2021 до договору загальна сума договору не повинна перевищувати 10 000 000,00 грн (десять мільйонів гривень 00 копійок) з ПДВ.
Згідно з п. 4.1.2. договору замовник зобов'язаний своєчасно прийняти і оплатити послуги.
За умовами п. 4.1.3, 4.1.4. договору замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати одержання акту (-ів) зобов'язаний підписати та направити виконавцю один примірник акту (-ів) або письмово обґрунтувати відмову приймання наданих послуг у разі наявності зауважень до наданих послуг.
У разі якщо у строк 5 (п'ять) робочих днів замовник не повернув виконавцю підписаний акт приймання-передачі наданих послуг або обґрунтовану відмову від прийняття послуг, послуги вважаються такими, що надані належним чином та прийняті замовником у повному обсязі.
Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2025 року (п. 7.4. договору).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що за договором відповідачу були надані послуги на загальну суму 8 501 943 грн 24 коп. Відповідач частково оплатив послуги в сумі 1 629 235 грн 06 коп. Також відповідно до заяви позивача від 31.07.2023 № 2668 було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за договором зменшилась на суму 4 955 302 грн. 49 коп. Заборгованість в сумі 1 917 405 грн. 69 коп. відповідач не сплатив, у зв'язку з чим позивач звертається з позовом до суду.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частина перша статті 903 ЦК України визначає, що у разі, коли договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 526, 629 ЦК України, п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Відповідно до ст. 73, 76, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд встановив, що на підтвердження факту надання послуг за договором на загальну суму 8 501 943 грн 24 коп. позивач подав акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а також податкові накладні та банківські виписки про часткову оплату послуг.
Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 72006279, № 72006280, № 72005968, № 72005969 від 30.12.2022, № 72005461, № 72005459, № 72005460 від 30.11.2022, № 72005335 від 28.11.2022 на загальну суму 1606084 грн. підписані сторонами електронними підписами.
Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 72000657, № 72000319 на загальну суму 207 631 грн. не підписані сторонами. На підтвердження факту виконання послуг позивач подав зареєстровані податкові накладні № 1271, 1273 від 17.01.2022 (а.с. 95, 96, 99, 100).
Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 72000652, № 72000320 від 17.01.2022 на загальну суму 96 062 грн. підписані зі сторони позивача, підпису відповідача акти не містять. На підтвердження факту виконання послуг позивач подав зареєстровані податкові накладні № 1228, 1229 від 17.01.2022 (а.с. 101-104).
Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 5 279 799 грн. № 71018768 від 29.12.2021, № 71016708 від 29.11.2021, № 71014238 від 27.10.2021, № 71012686 від 28.09.2021, № 71011453 від 30.08.2021, № 71009028 від 01.06.2021, № 71010674 від 30.07.2021 підписані сторонами. Акт № 71010674 від 30.07.2021 на суму 1 035 474 грн. оплачений, що підтверджується банківською випискою (а.с. 76).
Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 1 312 367 грн 24 коп. позивач не надав, у зв'язку з їх відсутністю на підприємстві (в січні 2023 року керівництвом АТ «Харківгаз» було встановлено факт відсутності на підприємстві документації, в тому числі - первинної, а також зафіксовано факт відсутності доступу до електронних баз, які Товариство використовувало у своїй діяльності. За даним фактом до ЄРДР внесено відомості, що підтверджується копіями витягів з ЄРДР №12023221140000437 та №12023221140000364, а.с. 75).
На підтвердження факту виконання послуг на цю суму позивач подав зареєстровані податкові накладні №2788 від 26.02.2021 на суму 255 750 грн. 04 коп., №2171 від 22.03.2021 на суму 229189 грн 06 коп. (послуги оплачені відповідачем, що підтверджується банківською випискою, а.с. 76), №2377 від 29.03.2021 на суму 1966 грн. (послуги оплачені відповідачем, що підтверджується банківською випискою, а.с. 76), №4210 від 26.04.2021 на суму 262 113 грн 14 коп., №681 від 02.06.2021 на суму 3501 грн (послуги оплачені відповідачем, що підтверджується банківською випискою, а.с. 76), №682 від 02.06.2021 на суму 7369 грн (послуги оплачені відповідачем, що підтверджується банківською випискою, а.с. 76), №2658 від 30.06.2021 на суму 341 937 грн (послуги оплачені відповідачем, що підтверджується банківською випискою, а.с. 76), №3346 від 30.07.2021 на суму 9799 грн. (послуги оплачені відповідачем, що підтверджується банківською випискою, а.с. 76, зворотня сторона аркушу), №1272 від 17.01.2022 на суму 200 743 грн.
Відповідно до банківських виписок, що наявні в матеріалах справи відповідач частково оплатив надані послуги в загальній сумі 1 629 235 грн. 06 коп.
Відповідно до заяви позивача від 31.07.2023 № 2668 сторонами проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за договором зменшилась на суму 4 955 302 грн. 49 коп.
В акті звірки взаємних розрахунків, що підписаний відповідачем, останній підтвердив заборгованість в сумі 6 843 558 грн. 18 коп. (без урахування актів від 30.12.2022 на суму 10 932 грн та на суму 18 218 грн) до зарахування зустрічних однорідних вимог станом на 01.01.2023, та заборгованість в сумі 1 917 405 грн 69 коп. після зарахування зустрічних однорідних вимог та з урахуванням актів від 30.12.2022 на суму 10 932 грн та на суму 18 218 грн.
02.08.2023 позивач звернувся до відповідача з листом № 2683, в якому просив здійснити погашення дебіторської заборгованості в сумі 1 917 405, 69 грн.
04.08.2023 відповідач надав відповідь на лист позивача від 02.08.2023, в якому, у зв'язку із скрутним фінансовим становищем, просив позивача розстрочити виконання грошового зобов'язання у розмірі 2 032 405, 69 грн, в тому числі за договором № 38А400-68-21 в сумі 1 917 405 грн. 69 коп., рівними платежами до 22.09.2023.
Як зазначає позивач у позовній заяві графік розстрочення був ним погоджений.
26.10.2023 відповідач звернувся до позивача з листом № 40005-Сл-16489-1023, в якому підтвердив, що за ним обліковується заборгованість в сумі 1 917 405 грн. 69 коп. за договором № 38А400-68-21, просив позивача взяти на себе зобов'язання перед відповідачем ТОВ «Харківрегіонгаз», засновником якого є АТ «Харківгаз» в сумі 987 362,55 грн .
09.11.2023 позивач надав відповідь № 3368 на лист відповідача, в якій зазначив, що АТ «Харківгаз» не відповідає по зобов'язаннях ТОВ «Харківрегіонгаз» та просив відповідача сплатити заборгованість за договором № 38А400-68-21 від 12.03.2020 у строк до 15 грудня 2023 року.
З урахуванням критерію вірогідності доказів, суд дійшов висновку, що позивач підтвердив факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за договором в сумі 1 917 405 грн. 69 коп.
Суд погоджується з доводами відповідача, що податкові накладні не є належним доказом на підтвердження факту надання послуг. Таким доказом є акт здачі-приймання робіт (надання послуг). Водночас, податкові накладні як докази можуть оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами у справі.
Суд враховує, що послуги, зазначені позивачем у податкових накладних, акти щодо яких відсутні у позивача, оплачені відповідачем, що підтверджується банківськими виписками (на суму 229189 грн 06 коп., на суму 1966 грн., на суму 3501 грн, на суму 7369 грн, на суму 341 937 грн, на суму 9799 грн).
Сума боргу визначена самим відповідачем в акті звірки - 6 843 558 грн. 18 коп. (без урахування актів від 30.12.2022 на суму 10 932 грн та на суму 18 218 грн; до зарахування зустрічних однорідних вимог станом на 01.01.2023), повністю відповідає сумі заборгованості, виходячи з наданих позивачем актів здачі-приймання робіт (наданих послуг), податкових накладних та банківських виписок про часткову оплату послуг. Так само, як і сума боргу 1 917 405 грн. 69 коп. після зарахування зустрічних однорідних вимог та надання послуг за актами від 30.12.2022 на суму 10 932 грн та на суму 18 218 грн.
Водночас доводи відповідача про надання послуг за договором на суму 5 279 799 грн., які були оплачені в сумі 1 629 235 грн. 06 коп., а решта - шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 4 955 302 грн. 49 коп. свідчать про ніби то переплату за договором (1 304 738 грн 55 коп.), на наявність якої відповідач не вказує. Такі доводи відповідача суперечать наявним в матеріалах справи доказам, в тому числі листам відповідача, який послідовно, до звернення позивача з позовом до суду визнавав суму заборгованості.
Щодо посилання відповідача на відсутність рахунків, суд зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити послуги. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18, від 10.01.2024 у справі № 904/6023/19 (904/4903/22).
Суд також враховує, що у жодному з листів у відповідь на вимогу позивача сплатити заборгованість відповідач не стверджував про відсутність рахунків на оплату, підтверджував наявність боргу. На претензію позивача від 09.11.2023 № 3368 з вимогою оплатити борг у строк до 15.12.2023 відповідач відповіді не надав.
Обставини несвоєчасного складання актів, що підписані сторонами, на що вказує відповідач, жодним чином не спростовує обов'язку відповідача з оплати наданих послуг.
Щодо використання електронних підписів на актах, відповідно до ст. 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.
Згідно зі ст. 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 72006279, № 72006280, № 72005968, № 72005969 від 30.12.2022, № 72005461, № 72005459, № 72005460 від 30.11.2022, № 72005335 від 28.11.2022 підписані і позивачем, і відповідачем електронними підписами, відповідно сторони дійшли згоди щодо підписання актів у такий спосіб.
Суд зазначає, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.
Непослідовність позиції відповідача, зокрема неодноразове підтвердження факту наявності боргу у листах від 04.08.2023, 26.10.2023, акті звіряння за період з 01.01.2023 до 01.08.2023 і заперечення проти стягнення боргу після звернення позивача з позовом до суду, свідчить про недобросовісність поведінки відповідача. Відповідач не стверджує про ненадання послуг, а вказує на те, що позивач не подав належних доказів на підтвердження позовних вимог.
Суд враховує, що відповідач не подав жодних доказів на спростування факту наявності боргу, жодних пояснень щодо факту визнання боргу до звернення позивача з позовом до суду і заперечення після звернення позивача з позовом до суду, жодних доказів на підтвердження того, що після зміни керівництва було встановлено відсутність заборгованості за договором, яку відповідач визнавав.
За викладених обставин суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 917 405 грн. 69 коп. заборгованості.
Суд встановив факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати послуг.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розрахунком позивача, за прострочення виконання грошового зобов'язання на суму 1 917 405 грн. 69 коп. відповідачу нараховані 3% річних в сумі 22536 грн 08 коп. та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 23099 грн 18 коп. за період з 16.12.2023 до 06.05.2024 включно.
Перевіривши розрахунок позивача суд встановив, що у розрахунку 3% річних позивач врахував кількість днів у році - 365, однак у 2024 році 366 днів.
З урахуванням зазначеного, враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати послуг, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 23 099 грн. 18 коп. та 3% річних в сумі 22 481 грн. 40 коп. (з урахуванням тієї обставини, що у 2024 році 366 днів).
У задоволенні позову в іншій частині щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 54 грн 68 коп. суд відмовляє за їх необґрунтованістю.
Розрахунки перевірені судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff; результати долучені до матеріалів справи.
Відповідно до розрахунку позивача, за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нарахована також пеня в сумі 220 884 грн 88 коп.
Пунктом 5.1. договору визначено, що сторони несуть відповідальність в порядку та згідно з діючим законодавством України за невиконання своїх зобов'язань, передбачених договором.
Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1, 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Отже, законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Суд встановив, що у договорі сторони не передбачили відповідальності відповідача за порушення строків оплати послуг у вигляді пені і не встановили її розмір.
Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України визначено можливість встановлення у відсотках до облікової ставки НБУ розміру санкцій за порушення грошових зобов'язань, як одиницю вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05 вересня 2019 року у справі N 908/1501/18).
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють розмір пені, а лише обмежують її розмір, встановлений за згодою сторін.
За цих обставин, підстави для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не передбаченому законом відсутні, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 220 884 грн 88 коп.
Позивач просить суд зазначити у рішенні суду про нарахування 3% річних та інфляційних втрат починаючи з дня ухвалення рішення до моменту виконання рішення.
Відповідно до ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Згідно з ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
За загальним правилом, у справах про стягнення суд визначає конкретну суму до стягнення з відповідача у справі станом на момент ухвалення судового рішення за наслідками вирішення спору по суті.
Правила частини десятої статті 238 ГПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з'ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.
Мета такого інституту передовсім полягає у процесуальній економії, оскільки надає можливість позивачу не звертатися до суду повторно з позовом про стягнення відсотків або пені за період після ухвалення судового рішення та його невиконання.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання 3% річних за час прострочення.
Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України, якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання грошового зобов'язання, а суд задовольнив цю вимогу (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22).
За змістом частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до приписів статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
З урахуванням встановлених судом обставин у справі, суд дійшов висновку, що відповідно до положень частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України наявні підстави для зазначення у рішенні суду про проведення нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, 3% річних від суми основного боргу з дати ухвалення рішення суду до моменту виконання рішення суду за формулою - Сума 3% річних = С х 3 х Д / КДР / 100, де: С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення, КДР кількість днів у році. У випадку часткової сплати боржником суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватись на залишок заборгованості.
Застосування положень ч. 10 ст. 238 ГПК України в цій частині сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.
Поряд з цим суд зазначає, що ч. 10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України не передбачає право суду, приймаючи рішення про стягнення боргу, зазначити в рішенні про нарахування інфляційних втрат.
За приписами ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір, що становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач подав позовну заяву в електронній формі через електронний суд. За подання позовної заяви до суду сплачений судовий збір в сумі 32758 грн. 89 коп. (1,5 відсотка ціни позову).
Судовий збір сплачений не позивачем, а іншою юридичною особою. Водночас норми чинного законодавства не забороняють іншій особі сплатити судовий збір замість позивача. У призначенні платежу в платіжній інструкції № 25705 від 09.05.2024 зазначено, що судовий збір сплачується за позовом АТ “Харківгаз», 03359500.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті (в тому числі позовної заяви майнового характеру), в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З урахуванням зазначеного коефіцієнту, за подання позовної заяви підлягав сплаті судовий збір в сумі 26207 грн 11 коп.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 23555 грн 84 коп.
Керуючись ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Сумигаз» (вул. Лебединська, буд. 13, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 03352432) на користь Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Харківгаз» (вул. Безлюдівська, буд. 1, м. Харків, 61109, код ЄДРПОУ 03359500) 1 917 405 грн 69 коп. заборгованості за надані послуги, 22 481 грн 40 коп. 3% річних, 23 099 грн 18 коп. інфляційних втрат, 23 555 грн 84 коп. витрат по сплаті судового збору.
В порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу (1 917 405 грн 69 коп.) з дати ухвалення рішення суду до моменту виконання рішення суду.
Нарахування 3% річних необхідно здійснювати за наступною формулою:
Сума 3% річних = С х 3 х Д / КДР / 100, де:
С - сума основного боргу,
Д - кількість днів прострочення,
КДР кількість днів у році.
Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати боржником суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватись на залишок заборгованості.
3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Відповідно до ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене та підписане суддею 16.12.2024.
Суддя Д.В. Вдовенко