09 грудня 2024 року м. Миколаїв Справа № 915/1386/24
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від позивача - Грумінська Д.О.,
від відповідача - Іванцов І.А.,
розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кристмас.» про стягнення заборгованості в загальній сумі 9112974,27 грн., -
Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кристмас.» про стягнення заборгованості з плати за договором суперфіція від 06.03.2014 № 2 в загальній сумі 9112974,27 грн. за користування з 01.01.2020 по 06.03.2024 земельною ділянкою площею 40000 кв.м з кадастровим номером 4810136900:02:009:0003, розташованою за адресою вул. 8 Повздовжня, 2-в, м. Миколаїв, для реконструкції та подальшого обслуговування нежитлових приміщень під муніципальний торговий комплекс.
В обґрунтування позову заявник посилається на те, що відповідачем в порушення умов договору суперфіція від 06.03.2014 № 2 не здійснювалась оплата за користування об'єктом договору в належному розмірі, що призвело до утворення спірної заборгованості в загальній сумі 9112974,27 грн. Зокрема, як вказує позивач, у період з 01.01.2020 по 06.03.2024 за користування земельною ділянкою площею 40000 кв.м з кадастровим номером 4810136900:02:009:0003 відповідачем вносилась плата по договору у розмірі, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що була чинною станом на 2019 рік, тоді як з 01.01.2020 нормативна грошова оцінка такої земельної ділянки змінилась, відповідно й змінилась плата за користування земельною ділянкою.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2024 р. позовну заяву Миколаївської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/1386/24 за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 09.12.2024 р. о 14:00.
02.12.2024 від представника відповідача - адвоката Іванцова І.А. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про зупинення провадження по справі № 915/1386/24 (вх. № 15052/24). В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що, виходячи з мотивувальної частини позовної заяви, заборгованість, заявлена позивачем до стягнення, нараховувалась на підставі нормативно грошової оцінки, яка була затверджена рішенням Миколаївської міськради № 52/18 від 10.07.2019р. “Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва». Разом з тим, відповідач вказує, що на даний час в Миколаївському окружному адміністративному суді розглядається справа №400/2760/20, за позовом ТОВ “Універсал-порт» до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та недійсним рішення міськради №52/18 від 10.07.2019 “Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва», наступне засідання у якій призначено на 05.12.2024р. Відтак, відповідач стверджує, що у разі задоволення позовної заяви по справі №400/2760/20 буде відсутній предмет спору по справі № 915/1386/24.
06.12.2024 р. від представника позивача - Грумінської Д.О. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх. № 15465/24), згідно з якими позивач вважає клопотання відповідача про зупинення провадження по справі № 915/1386/24 безпідставним та необґрунтованим з огляду на наступне.
Позивач, посилаючись на правовий висновок, зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 29.07.2021 р. по справі №917/14/20, зазначає, що зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний або ж має право зупинити провадження у справі. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати: - чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; - чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі. Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
На думку позивача, заява про зупинення провадження по справі № 915/1386/24 взагалі не містить обґрунтовані та законні підстави щодо можливості такого зупинення у відповідності до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, а лише зазначено щодо відсутності предмету спору у разі задоволення позовної заяви по справі № 400/2760/20, однак не зазначено, яким чином впливає задоволення позовної заяви по справі № 400/2760/20 на розгляд справи №915/1386/24.
Також позивач вважає безпідставними доводи відповідача про те, що відсутність предмету спору в разі задоволення позовної заяви по справі № 400/2760/20 є підставою для зупинення провадження по даній справі, оскільки це не відповідає вичерпному переліку підстав для зупинення провадження по справі, які зазначені у статтях 227, 228 ГПК України.
Крім того, позивач з посиланням на правову позицію, висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 461/8220/13-а, зазначає, що рішення органу місцевого самоврядування про затвердження нормативної грошової оцінки земель населеного пункту є нормативно-правовим регуляторним актом. Приписами частини другої статті 265 КАС України визначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. На думку позивача, у випадку скасування судом рішення Миколаївської міської ради від 10.07.2019 № 52/8 відповідна обставина не вплине на необхідність здійснення перерахунку заборгованості за користування земельною ділянкою, оскільки вказане рішення втратить чинність виключно з моменту набрання законної сили рішення суду, однак буде чинне на період здійснення міською радою розрахунку із заборгованості, яка є предметом позову.
Поряд з цим позивач вказує, що положеннями КАС України не передбачено те, що оскарження нормативно-правового акту зупиняє його дію з моменту відкриття провадження по справі в частині його оскарження. Також по справі № 400/2760/20 відсутня ухвала суду щодо зупинення дії рішення Миколаївської міської ради від 10.07.2019 № 52/8, як заходу забезпечення позову. Відтак, на думку позивача, рішення Миколаївської міської ради № від 10.07.2019 № 52/8 “Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва' є чинним, розрахунок по заборгованості здійснювався на підставі чинної нормативно-грошової оцінки, а також оскарження такого рішення ніяк не впливає на можливість подальшого розгляду даної справи.
09.12.2024 р. від представника відповідача - адвоката Іванцова І.А. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 15471/24), згідно з яким відповідач заперечує проти позовної заяви, вважаючи її необґрунтованою.
У підготовчому засіданні 09.12.2024 р. представник відповідача підтримав клопотання про зупинення розгляду даної справи до набрання законної сили рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 400/2760/20, натомість представник позивача заперечував щодо задоволення вказаного клопотання.
Розглянувши вищевказане клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, дослідивши обставини справи, предмет та підстави позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду..
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які повинні бути встановлені судом у межах іншої справи, та які, в силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, матимуть преюдиційне значення для вирішення спору по суті.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 01.06.2018 р. по справі № 922/699/17, зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Досліджуючи питання про існування підстав для зупинення провадження у даній справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, господарський суд виходить із системного аналізу цього пункту через призму завдань та основних засад господарського судочинства, закріплених у частині 1, пунктах 1, 4, 10, 11 частини 3 статті 2 ГПК України, а також умов застосування цього пункту, якими є:
- об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом в іншій справі;
- пов'язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення;
- обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 виснував, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати:
- чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;
- чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.
Водночас Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 зауважив, що за приписами пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Так, господарським судом встановлено, що на розгляді Миколаївського окружного адміністративного суду перебуває справа № 400/2760/20 918/1043/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал-порт» до Миколаївської міської ради, за участю третіх осіб - Державного підприємства “український державний науково-дослідний інститут проектування міст “Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, приватного акціонерного товариства “Судноплавна компанія “Укррічфлот», про визнання протиправним та недійсним рішення від 10.07.2019 № 52/18, наступне судове засідання у якій призначено на 16.01.2025 р. об 11:00.
Як з'ясовано судом, вказаним оспорюваним у справі № 400/2760/20 рішенням позивача № 52/18 від 10.07.2019 було затверджено технічну документацію з нормативно-грошової оцінки земель міста Миколаєва, що призвело до зміни розміру плати за землю, внаслідок чого позивачем у даній справі розраховано стягувану суму боргу. Адже, як вказує позивач у позовній заяві, у період з 01.01.2020 по 06.03.2024 за користування земельною ділянкою площею 40000 кв.м з кадастровим номером 4810136900:02:009:0003 відповідачем вносилась плата по договору у розмірі, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що була чинною станом на 2019 рік, тоді як з 01.01.2020 нормативна грошова оцінка такої земельної ділянки змінилась (у зв'язку з затвердженням нової технічної документації з нормативно-грошової оцінки земель міста Миколаєва згідно з рішенням міськради від 10.07.2019 № 52/18), відповідно й змінилась плата за користування земельною ділянкою.
Тобто, як випливає із викладеного, на розгляді Миколаївського окружного адміністративного суду перебуває справа щодо визнання протиправним та недійсним рішення Миколаївської міської ради від 10.07.2019 № 52/18, яким встановлено нормативну грошову оцінку плати за земельну ділянку з 01.01.2020 р. і яким обґрунтовані позовні вимоги Миколаївської міської ради у даній справі.
Так, судом з'ясовано, рішення у справі № 400/2760/20 ще не прийнято, наступне судове засідання призначено на 16.01.2025 р. об 11:00.
Отже, враховуючи наведене, на думку суду, від результатів розгляду справи № 400/2760/20, що перебуває в провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду, залежить подальший розгляд даної справи, оскільки у межах вказаної адміністративної справи судом буде встановлено факт правомірності затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва, що може вплинути на розгляд позовних вимог у даній справі № 915/1386/24 про стягнення донарахованої плати за сервітут на підставі вказаної нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва, тобто рішення суду у адміністративній справі № 400/2760/20 є преюдиційним відносно даної справи № 915/1386/24. Адже у разі якщо судом буде визнано недійсним рішення Миколаївської міської ради від 10.07.2019 № 52/18 у вказаній справі, відповідно нормативна грошова оцінка земель міста Миколаєва, затверджена вказаним рішенням Миколаївської міської ради № 52/18 від 10.07.2019, може втратити свою чинність, що впливає на розгляд позовних вимог у даній справі № 915/1386/24 про стягнення заборгованості з плати за договором суперфіція від 06.03.2014 № 2 в загальній сумі 9112974,27 грн. за користування з 01.01.2020 по 06.03.2024 земельною ділянкою.
Наразі судом критично оцінюються доводи позивача про те, що рішення Миколаївської міської ради № від 10.07.2019 № 52/8 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва» є чинним, та оскарження такого рішення ніяк не впливає на можливість подальшого розгляду даної справи. Адже у випадку визнання судом недійсним вказаного рішення міськради в межах справи № 400/2760/20 (предметом справи є саме визнання недійсним рішення), відповідно відпадуть підстави для донарахування плати за договором суперфіція, розрахунок заборгованості по якій здійснено на підставі нормативно-грошової оцінки, затвердженої вказаним рішенням міськради. В даному випадку суд вважає помилковими доводи позивача про те, що у випадку скасування судом рішення Миколаївської міської ради від 10.07.2019 № 52/8 відповідна обставина не вплине на необхідність здійснення перерахунку заборгованості за користування земельною ділянкою, оскільки вказане рішення втратить чинність виключно з моменту набрання законної сили рішення суду. Так, як вже зазначалось, позовні вимоги у справі № 400/2760/20 стосуються визнання недійсним вказаного рішення міськради, а наслідки скасування рішення не тотожні правовим наслідкам його недійсності: визнання недійсним рішення означає, що воно не створює правових наслідків з моменту його прийняття, тоді як скасування рішення означає втрату чинності на майбутнє, тобто скасування рішення означає, що воно скасовується з дати прийняття судом рішення про скасування відповідного акту.
Таким чином, господарський суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 915/1386/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 400/2760/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал-порт» до Миколаївської міської ради, за участю третіх осіб - Державного підприємства “Український державний науково-дослідний інститут проектування міст “Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, приватного акціонерного товариства “Судноплавна компанія “Укррічфлот», про визнання протиправним та недійсним рішення від 10.07.2019 № 52/18, що розглядається Миколаївським окружним адміністративним судом.
Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 227, ст.ст. 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Зупинити провадження у справі № 915/1386/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 400/2760/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал - порт" до Миколаївської міської ради, за участю третіх осіб - Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто"» імені Ю.М. Білоконя, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот", про визнання протиправним та недійсним рішення від 10.07.2019 №52/18, що розглядається Миколаївським окружним адміністративним судом.
2. Зобов'язати учасників справи повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Повний текст ухвали підписано 16.12.2024 р.
Суддя Л.М. Ільєва