Рішення від 17.12.2024 по справі 911/2435/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2435/24

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»

до фізичної особи-підприємця Кундіка Віктора Ростиславовича

про стягнення 268 053,60 грн

Без виклику учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Кундіка Віктора Ростиславовича про стягнення 268 053,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання кредиту № 441400-КС-006 від 10.11.2023 в частині повернення кредитних коштів. У зв'язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 75 000,00 грн заборгованості за отриманим та неповернутим кредитом та 193 053,60 грн заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом.

У позовні заяві позивачем також заявлено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2435/24. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Клопотання ТОВ «Бізнес Позика» про витребування доказів задоволено частково. Зобов'язано Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» надати до суду інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: - підтвердження чи спростування, що держателем банківської картки (особою на чиє ім'я було емітовано банківську картку) № НОМЕР_1 , виданої (емітованої) АТ «КБ «ПриватБанк», є або був Кундік Віктор Ростиславович (якщо банківська картка вже не обслуговується станом на даний момент, то зазначити період часу, коли вона була активна та використовувалась її держателем); - інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 10.11.2023 по 12.09.2024 включно.

30.10.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором у справі № 911/2435/24. У відзиві на позовну заяву відповідач вважає, що в силу норм Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-ІХ, Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII, ст. 604, 605, 607 ЦК України та діючого законодавства України, враховуючи введення на території України від 24.02.2022 воєнного стану, ФОП Кундік В.Р. звільнений від відповідальності за порушення виконання зобов'язання, а тому до нього як боржника не можуть бути застосовані положення кредитного договору № 441400-КС-006 від 10.11.2023, якими передбачена відповідальність за прострочення зобов'язання. Отже, на переконання відповідача, нарахування штрафних санкцій та підвищених відсотків в якості відповідальності за прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором та несвоєчасну сплату кредиту, є порушенням вказаних вище норм та положень законів, у зв'язку із чим, на думку відповідача, не можуть бути застосовані до позичальника та підлягають списанню. Крім того відповідач стверджує, що відповідно до положень ст. 617 Податкового кодексу України, ст. 607 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», постанови Правління Національного Банку України «Про заходи щодо погашення кредитів» від 06.08.2009 № 461 та практики Верховного Суду кредитодавець не має права нараховувати відсотки за користування кредитом, а також проценти за порушення строків повернення кредиту внаслідок дії форс-мажорних обставин - воєнного стану. Отже відповідач стверджує, що для ФОП Кундік В.Р. існують обставини непереборної сили (правовий режим воєнного стану в Україні), які зумовили неналежне виконання умов кредитного договору № 441400-КС-006 від 10.11.2023. Відповідач наголошує на тому, що законодавство України передбачає, що зобов'язання та умови кредитного договору, на підставі якого виникає зобов'язання, повинні ґрунтуватися за засадах добросовісності, розумності та справедливості, а тому і визначений розмір відсотків повинен відповідати економічній ситуації та тими умовам, які склалися в країні внаслідок військових дій. Також відповідач зауважив, що позивачем не вжито заходів досудового врегулювання спору, що позбавило відповідача можливості вирішити спірні питання мирним шляхом та вчасно скористатись передбаченою законодавством України можливістю реструктуризації заборгованості за кредитним договором. Водночас, відповідач у відзиві повідомив суд, що має намір погасити заборгованість за тілом кредиту, однак для можливості зменшення фінансового тягаря має намір домовитись з кредитором щодо списання відсотків за користування кредитом та будь-яких штрафних санкцій.

З урахуванням усього вказаного вище, відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд прийняти відзив на позовну заяву до розгляду та долучити до матеріалів справи; відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика», викладених у позовній заяві щодо заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом у розмірі 193 053,60 грн у повному обсязі. 3. У зв'язку з скрутним фінансовим становищем та довготривалою агресією російської федерації проти України надати відповідачу можливість реструктуризації кредитної заборгованості за кредитним договором № 441400-КС-006 від 10.11.2023 шляхом зміни умов кредитування, а саме: - повністю списати нараховану позивачем суму заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом у розмірі 193 053,60 грн; - здійснити перерахунок заборгованості за отриманим та неповернутим кредитом у розмірі 75 000,00 грн без урахування зазначених вище сум з подальшим укладанням договору реструктуризації та надання нового графіку сплати заборгованості для погашення заборгованості рівними частинами.

Крім того відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд відповідно до положень статті 119 ГПК України поновити процесуальні строки на подання цього відзиву.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.10.2024 у справі № 911/2435/24 поновлено фізичній особі-підприємцю Кундіку Віктору Ростиславовичу строк для подачі відзиву на позовну заяву та прийнято до розгляду відзив на позову заяву з додатками.

01.11.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій відповідач заперечив проти аргументів та доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

Оскільки відповідь на відзив подана до суду із дотриманням процесуальних строків, встановлених ухвалою суду про відкриття провадження у справі та статтею 251 Господарського процесуального кодексу України, заява позивача по суті спору прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.

16.12.2024 до суду від АТ «КБ «ПриватБанк» надійшов лист № 20.1.0.0.0/7-241105/63585-БТ-1 від 10.12.2024 із доказами на виконання вимог ухвали суду від 18.09.2024.

Відповідно до ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В. з 01.12.2024 до 08.12.2024 включно перебувала у відрядженні, рішення у даній справі ухвалюється після виходу судді на роботу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

10.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - кредитодавець, позивач) та фізичною особою-підприємцем Кундік Віктором Ростиславовичем (далі - позичальник, відповідач) укладено договір про надання кредиту № 441400-КС-006 (далі - кредитний договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», за змістом пункту 1 якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 75 000, 00 грн (сімдесят п'ять тисяч грн) на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі - договір).

На підтвердження укладення між сторонами договору про надання кредиту № 441400-КС-006 від 10.11.2023 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», позивач долучив до матерів справи візуальну форму послідовності дій щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 441400-КС-006 від 10.11.2023.

Тип кредиту: кредит. Строк кредиту: 24 тижні. Процентна ставка: в день 2, 00000000, фіксована. Знижена процентна ставка: в день 1, 15012667, фіксована. Комісія за надання кредиту: 11 250, 00 грн. Загальний розмір наданого кредиту: 75 000, 00 грн. Термін дії договору до 26.04.2024. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 195 000, 00 грн.

Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом.

За змістом п. 2 кредитного договору, протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються за процентною ставкою, вказаною у п. 1 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3 договору і розраховується в порядку, описаному нижче.

2.1. У разі якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п. 1 договору.

2.2. Сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3 договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, вказаний в п. 3 до договору, та до закінчення терміну дії договору.

У випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти за користування кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому сторони погодили, що кредитодавець надає позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в особистому кабінеті позичальника. Скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за стандартною процентною ставкою на умовах, викладених в цьому договорі не є зміною істотних умов цього договору.

У пункті 3 кредитного договору сторони на момент укладення договору встановили наступний графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка:

1-й платіж: 24.11.2023; залишок по основній сумі кредиту: 75 000, 00 грн; проценти за користування кредитом 12 939, 00 грн; частковий платіж основної суми 0, 00 грн; комісія за надання кредиту 3 311, 00 грн; загальний платіж в сумі 16 250, 00 грн;

2-й платіж: 08.12.2023; залишок по основній сумі кредиту: 75 000, 00 грн; проценти за користування кредитом 12 076, 40 грн; частковий платіж основної суми 0, 00 грн; комісія за надання кредиту 4 173, 60 грн; загальний платіж в сумі 16 250, 00 грн;

3-й платіж: 22.12.2023; залишок по основній сумі кредиту: 75 000, 00 грн; проценти за користування кредитом 12 076, 40 грн; частковий платіж основної суми 408, 20 грн; комісія за надання кредиту 3 765, 40 грн; загальний платіж в сумі 16 250, 00 грн;

4-й платіж: 05.01.2024; залишок по основній сумі кредиту: 74 591, 80 грн; проценти за користування кредитом 12 010, 60 грн; частковий платіж основної суми 4 239, 40 грн; комісія за надання кредиту 0, 00 грн; загальний платіж в сумі 16 250, 00 грн;

5-й платіж: 19.01.2024; залишок по основній сумі кредиту: 70 352, 40 грн; проценти за користування кредитом 11 327, 96 грн; частковий платіж основної суми 4 922, 04 грн; комісія за надання кредиту 0, 00 грн; загальний платіж в сумі 16 250, 00 грн;

6-й платіж: 02.02.2024; залишок по основній сумі кредиту: 65 430, 36 грн; проценти за користування кредитом 10 535, 42 грн; частковий платіж основної суми 5 714, 58 грн; комісія за надання кредиту 0, 00 грн; загальний платіж в сумі 16 250, 00 грн;

7-й платіж: 16.02.2024; залишок по основній сумі кредиту: 59 715, 78 грн; проценти за користування кредитом 9 615, 34 грн; частковий платіж основної суми 6 634, 66 грн; комісія за надання кредиту 0, 00 грн; загальний платіж в сумі 16 250, 00 грн;

8-й платіж: 01.03.2024; залишок по основній сумі кредиту: 53 081, 12 грн; проценти за користування кредитом 8 547, 00 грн; частковий платіж основної суми 7 703, 00 грн; комісія за надання кредиту 0, 00 грн; загальний платіж в сумі 16 250, 00 грн;

9-й платіж: 15.03.2024; залишок по основній сумі кредиту: 45 378, 12 грн; проценти за користування кредитом 7 306, 74 грн; частковий платіж основної суми 8 943, 26 грн; комісія за надання кредиту 0, 00 грн; загальний платіж в сумі 16 250, 00 грн;

10-й платіж: 29.03.2024; залишок по основній сумі кредиту: 36 434, 86 грн; проценти за користування кредитом 5 866, 70 грн; частковий платіж основної суми 10 383, 30 грн; комісія за надання кредиту 0, 00 грн; загальний платіж в сумі 16 250, 00 грн;

11-й платіж: 12.04.2024; залишок по основній сумі кредиту: 26 051, 56 грн; проценти за користування кредитом 4 194, 82 грн; частковий платіж основної суми 12 055, 18 грн; комісія за надання кредиту 0, 00 грн; загальний платіж в сумі 16 250, 00 грн;

12-й платіж: 26.04.2024; залишок по основній сумі кредиту: 13 996, 38 грн; проценти за користування кредитом 2 253, 62 грн; частковий платіж основної суми 13 996, 38 грн; комісія за надання кредиту 0, 00 грн; загальний платіж в сумі 16 250, 00 грн.

Згідно з п. 5 кредитного договору, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір.

Відповідно до пп. 6, 7 кредитного договору, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір з вільним волевиявленням.

Позичальник надав кредитодавцю (його довіреним особам, та/або колекторським компаніям, та/або третім особам) дозвіл телефонувати та/або направляти йому інформаційні повідомлення, вимоги про сплату, та використовувати для цього будь-які доступні канали зв'язку з позичальником, включаючи телефон, акаунти, електронну пошту тощо.

Пунктами 8, 9 кредитного договору визначено, що підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладання договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену частиною другою ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Договір може бути змінений та/або припинений за взаємною згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, договором та Правилами.

Пунктами 13, 14 договору закріплено, що договір може бути змінений та/або припинений за взаємною згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, договором та Правилами. Інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною договору. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України.

В матеріалах справи наявні Правила про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», затверджені наказом директора ТОВ «Бізпозика» від 27.06.2022 № 13-ОД (далі - Правила), які визначають порядок і умови надання ТОВ «Бізпозика» кредитів, права та обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення і належного виконання умов договору (як визначено в пункті 1.4.3 Правил), а також регулюють відносини, що виникають між кредитодавцем і фізичною особою-підприємцем, які є сторонами договору.

Підпунктом 4.2.2.2 п. 4.2.2 Правил визначено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором про надання кредиту та додатковою угодою, до закінчення терміну дії договору.

Згідно з підп. 4.3.1.3 п. 4.3 Правил, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення суми кредиту, сплати комісії та комісії за зміну умов договору, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафу) у разі її нарахування та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених договором та додатковою угодою.

Розділом 5 Правил визначається порядок нарахування процентів, комісії, черговість погашення вимог та повернення кредиту.

Пунктом 5.1 Правил передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається договором (додатковою угодою).

Згідно з п. 5.2 Правил, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов договору (додаткової угоди). Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику протягом всього строку кредитування.

Нарахування комісії здійснюється в момент укладання договору. Порядок та розмір оплат комісії визначено графіком платежів (5.3 Правил).

За змістом п. 5.5 Правил, заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок кредитодавця у строк відповідно до графіку платежів, встановленого договором про надання кредиту або додатковою угодою. Датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами договору про надання кредиту (додатковою угодою), при безготівкових розрахунках вважається - дата зарахування коштів на поточний рахунок кредитодавця.

Згідно з п. 5.7 Правил, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про надання кредиту у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: у першу чергу - відшкодовуються витрати кредитодавця, пов'язані з поверненням виданого кредиту (судові витрати, витрати на державного/приватного виконавця, нотаріуса тощо); у другу чергу - нараховані кредитодавцем неустойка (штраф), інші платежі відповідно до договору про надання кредиту - у разі їх нарахування; у третю чергу - прострочені проценти за користування кредитом та прострочена сума кредиту; у четверту чергу - проценти за користування кредитом; у п'яту чергу - сума кредиту.

За ствердженням позивача, після укладення кредитного договору, останній разом з Правилами був направлений позивачем відповідачу на електронну пошту kundik83@ukr.net, яка належить відповідачу, на підтвердження чого позивач долучив до позовної заяви скріншот з вебсторінки поштового сервісу info@bizpozyka.com.

Позивач стверджує, що 10.11.2023, на виконання умов кредитного договору, надав відповідачу кредитні кошти в сумі 75 000, 00 грн шляхом їх перерахування на номер банківської картки позичальника № НОМЕР_1 (який вказаний позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), на підтвердження чого долучив до матеріалів справи квитанції платіжної системи ТОВ «ФК «Елаєнс» № 681907932 від 10.11.2023 на суму 25 000, 00 грн, № 681908046 від 10.11.2023 на суму 25 000, 00 грн та № 681908122 від 10.11.2023 на суму 25 000, 00 грн.

Суд встановив, що зазначені вище квитанції платіжної системи ТОВ «ФК «Елаєнс» містять призначення платежу: «Перерах. коштів Кундік В. Р. ІПН НОМЕР_2 зг. до кредитного дог. № 441400-КС-006 від 10.11.2023 Без ПДВ».

Позивачем долучено до матеріалів справи три довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» від 15.08.2024, виданих ТОВ «Бізпозика» на підставі договору № 41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (Переказ на картку) та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» та ТОВ «Бізпозика», і підтвердженням того, що платежі за квитанціями платіжної системи ТОВ «ФК «Елаєнс» від 10.11.2023 на загальну суму 75 000, 00 грн успішно проведені в системі.

Також позивач долучив до матеріалів справи витяг з анкети клієнта ФОП Кундіка В.Р. від 12.09.2024, який містить відомості про найменування позичальника: ФОП Кундік В.Р., його адресу реєстрації та адресу проживання, ІПН, дату та місце народження, відомості про документ, що посвідчує особу, вид, опис, місце здійснення підприємницької діяльності, виторг та прибуток за останній місяць, суму бажаного кредиту, дату його отримання, електронну адресу позичальника, його фінансовий номер та номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів.

Відповідно до інформації, наданої АТ «БК «ПриватБанк» на виконання вимог ухвали суду від 18.09.2024, банківська картка № НОМЕР_1 випускалась на ім'я Кундіка Віктора Ростиславовича (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Крім того, зі змісту виписки про рух коштів по банківській картці № НОМЕР_1 , яка надана АТ «БК «ПриватБанк» на виконання вимог ухвали суду від 18.09.2024, вбачається, що 10.11.2023 відповідач отримав на картку № НОМЕР_1 грошові кошти в загальній сумі 75 000, 00 грн.

З огляду на наведене, позивач стверджує, що належним чином виконав зобов'язання за договором про надання кредиту № 441400-КС-006 від 10.11.2023 та надав відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 75 000, 00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (який вказаний позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті).

Згідно пояснень позивача, відповідач в рахунок погашення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредитом здійснив 3 платежі по банківських реквізитах позивача на загальну суму 48 750, 00 грн, що підтверджується інформаційними довідками ТОВ «Платежі онлайн» ТМ Platon вих. № 516/08 від 15.08.2024 на суму транзакції 16 250, 00 грн від 25.11.2023, вих. № 517/08 від 15.08.2024 на суму транзакції 10 000, 00 грн від 11.01.2024 та вих. № 518/08 від 15.08.2024 на суму транзакції 22 500, 00 грн від 11.01.2024 (копії довідок наявні в матеріалах справи).

Позивач зазначив, що у вказаних вище інформаційних довідках в графі «опис» транзакції зазначено «оплата кредиту згідно договору № 3036013811», де 3036013811 - це РНОКПП відповідача, оскільки при погашенні кредиту через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця, позичальнику необхідно ввести свій РНОКПП і програма приймання платежів в особистому кабінеті автоматично зараховує платіж в рахунок погашення боргу за існуючим кредитним договором.

Отже, за ствердженням позивача, відповідач зобов'язання за кредитним договором в частині сплати комісії, процентів за користування кредитом та тіла кредиту виконав лише частково, сплативши на користь позивача грошові кошті в загальні сумі 48 750, 00 грн, розрахунок та розмір якої зазначені у розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту № 441400-КС-006 від 10.11.2023 клієнта ФОП Кундіка В.Р., чим порушив зобов'язання, встановлені договором.

За ствердженням позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання кредиту № 441400-КС-006 від 10.11.2023 в частині повернення кредитних коштів, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в загальній сумі 268 053, 60 грн, яка складається із заборгованості за отриманим та неповернутим кредитом в сумі 75 000, 00 грн та заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом в сумі 193 053, 60 грн.

Розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором про надання кредиту № 441400-КС-006 від 10.11.2023 та порядок її нарахування відображено позивачем у розрахунку заборгованості клієнта ФОП Кундік В.Р., який долучено до матеріалів справи.

З урахуванням зазначеного вище, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 75 000,00 грн заборгованості за отриманим та неповернутим кредитом та 193 053,60 грн заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість виконання договору сторонами.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, договір укладається в порядку, встановленому Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За правилом ч. 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Статтею 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

За змістом п. 5 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 3-6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.

Відповідно до ч. 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» врегульовано використання підпису в сфері електронної комерції, відповідно до якої, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з пп. 6, 12 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Відповідно до підпункту 3.1.1. Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту в особистому кабінеті заявника розміщається оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» та відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» включає умови, викладені у цих Правилах, які є невід'ємною частиною договору. Після отримання оферти заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор.

Позичальник може відмовитись від укладення договору (акцепту оферти) шляхом вибору відповідних опцій в особистому кабінеті. У випадку відмови від укладення заявником договору чи не підписання його шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, оферта вважається не акцептованою заявником і втрачає силу (підпункти 3.1.2, 3.1.3 Правил).

Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (кредитодавець) та фізичною особою-підприємцем Кундік Віктором Ростиславовичем (позичальник) укладено договір про надання кредиту № 441400-КС-006 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Наявний у матеріалах справи договір містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-1872 10.11.2023 о 10:16:11; номер телефону: НОМЕР_3 ».

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи візуальну форму послідовності дій клієнта фізичної особи-підприємця Кундік Віктора Ростиславовича (РНОКПП - НОМЕР_2 , номер телефону НОМЕР_4 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Товариства (ТОВ «Бізпозика») щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 441400-КС-006 від 10.11.2023 в інформаційно-комунікаційній системі Товариства на сайті www.my.bizpozyka@com.

Як вбачається із матеріалів справи, ФОП Кундік В.Р. в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача (https://my.bizpozyka.com/) заповнив анкету клієнта, в якій вказав наступні відомості: найменування позичальника, його адресу реєстрації та адресу проживання, ІПН, дату та місце народження, відомості про документ, що посвідчує особу, вид, опис, місце здійснення підприємницької діяльності, виторг та прибуток за останній місяць, суму бажаного кредиту, дату його отримання, електронну адресу позичальника, його фінансовий номер та номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з анкети клієнта від 12.09.2024.

Суд зазначає, що інформація з анкети клієнта ФОП Кундік В.Р. співпадає з відомостями, отриманими судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача, а саме: наявності на момент виникнення спірних правовідносин статусу фізичної особи-підприємця; місця здійснення підприємницької діяльності; фінансового номеру телефону.

Так відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ФОП Кундік В.Р. в графі «інформація для здійснення зв'язку» вказано наступний номер телефону відповідача: НОМЕР_3 . Крім того суд враховує, що відповідачем у відзиві на позовну заяву також вказано його номер телефону НОМЕР_3 .

У свою чергу відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує обставину укладення між позивачем та відповідачем договору про надання кредиту № 441400-КС-006 від 10.11.2023 шляхом обміну електронними повідомленнями та підписання відповідачем кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був направлений відповідачу на його фінансовий номер у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 викладено висновок, за змістом якого електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.».

Суд встановив, що одноразовий ідентифікатор, яким підписаний кредитний договір, складається з комбінації цифр і літер, що відповідає нормам Закону України «Про електронну комерцію», а тому належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення між фізичною особою-підприємцем Кундік В.Р. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» договору про надання кредиту № 441400-КС-006 від 10.11.2023, копія якого долучена позивачем до позовної заяви.

З огляду на наведене вище, суд зауважує, що відповідач, акцептувавши оферту та підписавши договір про надання кредиту № 441400-КС-006 від 10.11.2023 одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», ознайомився з його змістом, зокрема з обов'язком позичальника сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати комісії за надання кредиту та графіком сплати платежів, а також підтвердив, що він погоджується виконувати умови кредитного договору та розуміє їх зміст.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про надання кредиту № 441400-КС-006 від 10.11.2023 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

За правовою природою укладений між сторонами договір є кредитним договором.

Згідно з ч. 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом вище, 10.11.2023 позивач, на виконання умов кредитного договору, надав відповідачу кредитні кошти в сумі 75 000, 00 грн шляхом їх перерахування на номер банківської картки позичальника № НОМЕР_1 (який вказаний позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується квитанціями платіжної системи ТОВ «ФК «Елаєнс» № 681907932 від 10.11.2023 на суму 25 000, 00 грн, № 681908046 від 10.11.2023 на суму 25 000, 00 грн та № 681908122 від 10.11.2023 на суму 25 000, 00 грн,

В матеріалах справи також наявні три довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» від 15.08.2024, виданих ТОВ «БІЗПОЗИКА» на підставі договору № 41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (Переказ на картку) та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» та ТОВ «БІЗПОЗИКА», і підтвердженням того, що платежі за квитанціями платіжної системи ТОВ «ФК «Елаєнс» від 10.11.2023 на загальну суму 75 000, 00 грн успішно проведені в системі.

Суд встановив, що ТОВ «ФК «Елаєнс» надає посередницькі послуги на підставі договору № 41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) від 14.12.2017, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» та ТОВ «Бізнес Позика» (копія договору наявна в матеріалах справи).

Відповідач не заперечує отримання від позивача кредитних коштів в сумі 75 000, 00 грн на підставі кредитного договору № 441400-КС-006 від 10.11.2023, як і не заперечує обставину того, що банківська картка № НОМЕР_1 випускалась на його ім'я.

Суд враховує правову позицію, висвітлену в постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

З урахуванням зазначеного вище, судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином та перерахував на номер банківської картки відповідача грошові кошти в сумі 75 000, 00 грн.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ч. 1, 3 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За умовами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як передбачено частинами 1-3 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Отже, за договором позики та кредитним договором обов'язку позикодавця (кредитодавця) передати позичальнику грошові кошти кореспондує обов'язок позичальника повернути позикодавцю (кредитодавцю) грошові кошти або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплатити проценти, якщо це передбачено договором.

Таким чином, договір позики та кредитний договір вважаються виконаними в момент повернення позичальником грошових коштів, такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплати процентів, якщо це передбачено договором.

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом було встановлено, що пункті 1 кредитного договору передбачено надання позичальнику грошових коштів в розмірі 75 000, 00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник, за змістом кредитного договору, зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.

Тип кредиту: кредит. Строк кредиту: 24 тижні. Процентна ставка: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка: в день 1,15012667, фіксована. Комісія за надання кредиту: 11 250, 00 грн. Загальний розмір наданого кредиту: 75 000, 00 грн. Термін дії договору до 26.04.2024. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 195 000, 00 грн.

2.2. Сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3 договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3 до договору, та до закінчення терміну дії договору.

Отже суд встановив, що пунктом 3 кредитного договору встановлено графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору та який передбачає 12 платежів в рівних частинах в сумі 16 250, 00 грн у період з 24.11.2023 до 26.04.2024.

Таким чином, останнім днем для повернення відповідачем кредитних коштів позивачу, відповідно до графіку платежів та умов кредитного договору, є 26.04.2024.

Враховуючи все наведене вище у сукупності, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.

Судом було встановлено, що відповідач, на виконання умов кредитного договору, частково повернув позивачу кредитні кошти, сплативши проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до графіку платежів, встановленого договором про надання кредиту, на загальну суму 48 750, 00 грн

Відповідно до розрахунку позивача заборгованості за кредитом, відповідач здійснив наступні платежі: - 25.11.2023 сплачені грошові кошти в загальній сумі 16 250, 00 грн, з яких в рахунок сплати відсотків за користування сплачено 12 939, 00 грн та в рахунок сплати комісії - 3 311, 00 грн; - 11.01.2024 сплачені грошові кошти в загальній сумі 32 500, 00 грн, з яких в рахунок сплати відсотків за користування сплачено 24 561, 00 грн та в рахунок сплати комісії - 7 939, 00 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, після 11.01.2024 жодної оплати відповідачем здійснено не було. Протилежного суду не доведено.

Здійснення відповідачем часткових платежів підтверджується наявними в матеріалах справи інформаційними довідками вих. № 516/08, вих. № 517/08 та вих. № 518/08 від 15.08.2024 про проведені успішні транзакції через платіжний сервіс «Platon», сформованими ТОВ «ПрофітГід».

Суд встановив, що ТОВ «ПрофітГід» надає позивачу послуги з дистанційного обслуговування, фінансові послуги з прийому платежів, що надходять на користь клієнта в якості повернення (слати) платниками сум кредитів/позик/фінансових кредитів/відсотків (інших платежів) за кредитами/позиками/фінансовими кредитами, а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та/або перерахування грошових коштів на підставі договору про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020 (копія наявна в матеріалах справи).

Разом з тим станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, не повернув позивачу кредит в повному обсязі та не сплатив на користь позивача проценти за користування грошовими коштами в порядку та строки, передбачені умовами договору та графіком платежів.

У зв'язку із цим, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання кредиту № 441400-КС006 від 10.11.2023 в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в загальній сумі 268 053, 60 грн, яка складається із заборгованості за отриманим та неповернутим кредитом в сумі 75 000, 00 грн та заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом в сумі 193 053, 60 грн. Протилежного суду не доведено, доказів повної та своєчасної сплати кредитних коштів матеріали справи не місять.

Суд враховує, що позивачем здійснено нарахування процентів на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів, в межах строку кредитування.

Також суд враховує, що у зв'язку із порушенням відповідачем строків повернення кредитних коштів у строки, визначені графіком платежів, позивачем відповідно до п. 2.2 кредитного договору, здійснено нарахування процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою, вказаною в пункті 1 договору.

На переконання відповідача, на період дії на території України правового режиму воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, відповідач звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов'язання, а тому до відповідача як до боржника не можуть бути застосовані положення кредитного договору, якими передбачена відповідальність за прострочення виконання зобов'язання. Отже, на думку відповідача, нарахування штрафних санкцій та підвищений відсотків як відповідальність за прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором та несвоєчасну сплату кредиту є порушенням норм законодавства, у зв'язку із чим не можуть бути застосовані до відповідача та підлягають списанню.

Суд дослідив посилання відповідача на неправомірність нарахування ТОВ «Бізнес Позика» будь-яких грошових санкцій відповідачу за кредитним договором у разі прострочення виконання зобов'язань за споживчим кредитом на час дії воєнного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Проте, суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами, які, на думку відповідача, є штрафними санкціями, заборонено законом, яким введено в Україні воєнний стан, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про правовий режим воєнного стану», введено на території України воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та який діє на даний час.

15.03.2022 прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX, яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України» доповнено пунктом 18 відповідно до якого:

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто зазначеним Законом передбачено звільнення позичальника від відповідальності за прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за відповідним договором, яка визначена ст. 625 Цивільного кодексу України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Суд зазначає, що позивачем у даній справі не заявлено до стягнення інфляційних нарахувань, процентів річних від простроченої суми, згідно ст.625 Цивільного кодексу України, а також неустойки (штрафу, пені).

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано відповідачу та заявлено до стягнення прострочення платежі за користування кредитним коштами в межах строку кредитування відповідно до п. 2.2 кредитного договору за стандартною процентною ставкою.

У пункті 2.2 кредитного договору сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3 договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 договору.

При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3. договору, та до закінчення терміну дії договору.

Скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за стандартною процентною ставкою на умовах, викладених в цьому договорі не є зміною істотних умов цього договору.

Суд зазначає, що сторонами в пунктах 1, 2 кредитного договору узгоджено відсоткову ставку за користування кредитом, яка в залежності від належного виконання позичальником умов кредитного договору може бути або стандартною процентною ставкою, або зниженою процентною ставкою.

Водночас відповідальність за прострочення виконання позичальником грошового зобов'язання визначена у пункті 4 кредитного договору, за змістом якого у разі прострочення позичальником дати сплати чергового платежу визначеного графіком платежів, кредитодавець має право нараховувати штраф за кожен випадок такого порушення позичальником у розмірі 10 процентів від загальної суми простроченої заборгованості в порядку, визначеному розділом 5 Правил.

З огляду на наведене вище, аналіз змісту кредитного договору дає підстави для висновку, що у пункті 2 кредитного договору сторонами погоджено саме відсоткову ставку за користування кредитом, а не відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання, що настає у разі невиконання зобов'язань за договором.

У даній справі проценти за користування кредитом, які позивач просить стягнути з відповідача та які погодженні сторонами у кредитному договорі, нараховані виключно у межах строку дії кредитного договору в порядку 1056-1 Цивільного кодексу України та вони не є мірою відповідальності за невиконання боргових зобов'язань позичальником в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України, а тому відповідач не звільняється від їх сплати на період дії на території України правового режиму воєнного стану.

Суд наголошує на тому, що відповідач був обізнаний з усіма умовами кредитного договору № 441400-КС-006 від 10.11.2023, зокрема з типом кредиту, строком кредиту, процентною ставкою та зниженої процентною ставкою, метою надання кредиту та графіком повернення кредитних коштів, а також часткового сплатив кредитні кошти.

Відповідно до п. 1 кредитного договору, цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на пункт 11 Закону № 2120-IX, яким розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1, за змістом якого «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем», оскільки кредит, отриманий відповідачем у цій справі на підставі кредитного договору № 441400-КС-006 від 10.11.2023, зобов'язання за яким залишились не виконаними відповідачем, не є споживчим кредитом, що прямо передбачено у пункті 1 кредитного договору.

Оскільки кредит отриманий фізичною особою-підприємцем Кундік В.Р. не є споживчим, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про захист прав споживачів» та пункт 11 Закону № 2120-IX, яким розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1.

Стосовно посилань відповідача на неможливість виконання відповідачем зобов'язання у зв'язку із форс-мажорними обставинами - дією на території України правового режиму воєнного стану та знаходженням майна відповідача на території, де безпосередньо ведуться бойові дії суд зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» обставини непереборної сили визначено як форс-мажорні обставини, що є надзвичайними та невідворотними обставинами, які об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Перелік обставин, які можуть вважатися форс-мажорними, визначено частиною другою статті 14-1 цього Закону, однак, такий перелік не є вичерпним.

Так, відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 зроблено висновок про те, що:

- статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Саме лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду, оскільки саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Тобто, сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення, а іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин чинним законодавством України не визначено.

Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів звернення до позивача із повідомлення про виникнення обставини непереборної сили. Доказів неможливості повідомлення позивача у строки, передбачені умовами договору, про настання форс-мажорних обставин відповідачем до суду також не надано.

Матеріали справи не містять сертифікату Торгово-промислової палати України чи уповноважених регіональних торгово-промислових палат, що засвідчив би наявність форс-мажорних обставин, які впливають на можливість виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором № 441400-КС-006 від 10.11.2023.

Також матеріали справи не містять доказів повідомлення про настання форс-мажорних обставин, які настали для відповідача та безпосередньо вплинули на виконання його обов'язків, що пов'язано з введенням в України воєнного стану внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Крім того, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів знаходження майна відповідача на території, де безпосередньо ведуться бойові дії, у зв'язку із чим суд не приймає вказані твердження до уваги.

Суд звертає увагу відповідача на ту обставину, що кредитний договір № 441400-КС-006 укладений між сторонами 10.11.2023, тобто під час дії на території України воєнного стану (який станом на дату укладення договору діяв більше 1 рік та 8 місяців), а відтак відповідач був обізнаний із дією на території України правового режиму воєнного стан та маж можливість оцінити ризики, пов'язані із вказаними обставинами, у зв'язку із чим суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на неможливість виконання відповідачем зобов'язання у зв'язку із вказаними вище обставинами.

Посилання відповідача на те, що умови договору є несправедливими суд не приймає до уваги, оскільки відповідач беззастережно схвалив та прийняв умови кредитного договору № 441400-КС-006 від 10.11.2023 до виконання, та у подальшому на відповідних ухвалених та узгоджених умовах такого правочину відповідачем здійснено повернення частини кредитних коштів, зокрема шляхом сплати процентів за користування кредитними коштами та сплати комісії.

Дослідивши умови та положення кредитного договору № 441400-КС-006 від 10.11.2023, суд зазначає, що такий договір відповідає чинному законодавству України. Визнання в судовому порядку окремих пунктів договору як таких, що не відповідають приписам законодавства, матеріали справи не містять.

Щодо посилання відповідача на можливість проведення реструктуризації заборгованості за кредитними договором, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9 кредитного договору, договір може бути змінений та/або припинений за взаємною згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, договором та Правилами.

Згідно з п. 8.1 Правил, зміни до договору вносяться за взаємною згодою кредитодавця та позичальника шляхом укладення додаткових угод до договору, якщо такі зміни не є реалізацією прав позичальника чи кредитодавця, які чітко визначені договором, цими Правилами або законодавством України.

Порядок реструктуризації (продовження) договору та програма лояльності визначені у розділі 6 Правил.

За змістом п. 6.1 Правил, кредитодавець має право проводити за погодженням із позичальником реструктуризацію (продовження) зобов'язань за договором про надання кредиту. Домовленості між кредитодавцем і позичальником оформлюються у вигляді додаткової угоди.

Аналіз наведених вище норм кредитного договору та Правил дає підстави для висновку, що проведення реструктуризації зобов'язань за договором про надання кредиту (зміни способу та порядку виконання зобов'язань) є правом кредитодавця, а не обов'язком, яке здійснюється на договірних засадах шляхом укладення між сторонами додаткової угоди.

Враховуючи те, що проведення реструктуризації за кредитним договором є правом кредитодавця, а не обов'язком та здійснюється на договірних засадах шляхом укладення між сторонами додаткової угоди, суд залишає без задоволення клопотання відповідача про надання останньому можливості реструктуризації кредитної заборгованості за кредитним договором № 441400-КС-006 від 10.11.2023 шляхом зміни умов кредитування на умовах, викладених у п. 3 відзиву на позовну заяву, оскільки питання реструктуризації заборгованості за кредитним договором № 441400-КС-006 від 10.11.2023 не предметом розгляду у даній справі.

Разом з цим, відповідач не позбавлений права та можливості звернутись до кредитодавця із відповідною заявою/клопотанням щодо можливості реструктуризації кредитної заборгованості за кредитним договором № 441400-КС-006 від 10.11.2023.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов'язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 922/1163/18, від 23.12.2020 у справі № 910/2284/20).

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів. Тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів звільнення останнього від виконання зобов'язань, передбачених договором про надання кредиту № 441400-КС-006 від 10.11.2023 та відсутності у останнього заборгованості перед позивачем за кредитним договором.

Станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, не повернув позивачу кредит в повному обсязі та не сплатив на користь позивача проценти за користування грошовими коштами в порядку та строки, передбачені умовами договору та графіком платежів.

У зв'язку із цим, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання кредиту № 441400-КС-006 від 10.11.2023 в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в загальній сумі 268 053, 60 грн, яка складається із заборгованості за отриманим та неповернутим кредитом в сумі 75 000, 00 грн та заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом в сумі 193 053, 60 грн. Протилежного суду не доведено, доказів повної та своєчасної сплати кредитних коштів матеріали справи не місять.

Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 75 000, 00 грн заборгованості за отриманим та неповернутим кредитом та 193 053, 60 грн заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують вищенаведених висновків суду.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 216, 64 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Кундіка Віктора Ростиславовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 41084239) 75 000, 00 грн заборгованості за отриманим та неповернутим кредитом та 193 053, 60 грн заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом та 3 216, 64 грн судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2024.

Суддя Л.В. Сокуренко

Попередній документ

123818173

Наступний документ

123818175

Інформація про рішення:

№ рішення:	123818174
№ справи:	911/2435/24
Дата рішення:	17.12.2024
Дата публікації:	19.12.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Київської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (17.12.2024)
Дата надходження:	12.09.2024
Предмет позову:	ЕС: Стягнення 268053,60 грн

Учасники справи:

суддя-доповідач:

СОКУРЕНКО Л В

відповідач (боржник):

ФОП Кундік Віктор Ростиславович

позивач (заявник):

ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА"

Позивач (Заявник):

ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА"

представник позивача:

БРУСКО ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ