ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.12.2024Справа №758/5941/20
За розглядом заяви ОСОБА_1 , Київська область, Обухівський район, м. Нещерів
про ухвалення додаткового рішення
у справі
За позовом Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ
до ОСОБА_1 , Київська область, Обухівський район, м. Нещерів
про відшкодування шкоди, -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Щербина О.Ю. (в порядку самопредставництва);
від відповідача (заявника): не з'явились.
27.05.2020 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (позивач) звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (відповідач) суми майнової шкоди в розмірі 15 749 729,36 доларів США.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 09 серпня 2021 року у позові Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди відмовлено в повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено та рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 серпня 2021 року скасовано і ухвалено нове, яким позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб майнову шкоду в сумі 15 749 729,36 доларів США.
Постановою Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року скасовано, провадження у справі №758/5941/20 за позовом Фонд гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди закрито та повідомлено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.
У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшла заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за підписом представника Мостепанюка В. І. про направлення справи до Господарського суду м. Києва.
Ухвалою Верховного суду від 08.11.2023 року справу №758/5941/20 передано до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
02.12.2024 року від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №758/5941/20, у поданій заяві заявник просять суд стягнути із відповідача 421 618,68 грн витрат на правничу допомогу адвоката.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 розгляд заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення призначено на 17.12.2024.
В судове засідання 17.12.2024 відповідач (заявник) не з'явився, про час та місце повідомлений належним чином, проте ним подано заяву про проведення засідання за відсутності представника.
Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення та заслухавши пояснення представника позивача, котрий просив відмовити в задоволенні заяви, суд ухвалив наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача.
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Як вбачається з поданої заяви відповідача, 22.01.2021 між ОСОБА_1 (відповідач, клієнт) та адвокатом Покотилом Віталієм Миколайовичем (адвокат) було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №22/01-1 (договір), відповідно до умов якого, адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 1.1 договору).
Також 27.11.2023 між клієнтом та адвокатом було укладено додаткову угоду №2 до договору про надання правничої (правової) допомоги №22/01-1 від 22.01.2021 (додаткова угода).
Відповідно до п.1 додаткової угоди, дана додаткова угода визначає порядок оплати послуг (гонорару) Адвоката за надання правничої (правової) допомоги при вирішенні справи №758/5941/20, яка розглядається Господарським судом міста Києва за позовом Державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» до Клієнта (відповідача по справі) про відшкодування майнової шкоди в сумі 15 749 729.36 доларів США, завданої кримінальним правопорушенням.
Згідно з п. 2 додаткової угоди, сторони погодили, що Адвокат здійснює надання правової (правничої) допомоги в об'ємі необхідному для відновлення прав та законних інтересів Клієнта при вирішенні справи № 758/5941/20 в Господарському суді міста Києва, включаючи але необмежуючись: вивчення документів наданих Клієнтом, відповідних нормативних актів; пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах; визначення правової позиції та судових перспектив вирішення питання Клієнта; складання та подання до суду заяви про застосування строків позовної давності; складання та подання до суду заяви про закриття провадження по справі; складання та подання клопотання про витребування доказів; складання та подання до суду Відзиву на позов та відповідних доказів на підтвердження правової позиції Клієнта; представництво інтересів Клієнта в суді І-ї інстанції до постановлення в справі рішення по суті.
Пунктом 3 додаткової угоди сторони погодили, що Клієнт сплачує Адвокату вартість послуг з надання правової (правничої) допомоги при вирішенні цивільної справи № 758/5941/20 в Господарському суді міста Києва (суді першої інстанції) в розмірі 421' 618,68 грн. (Чотириста двадцять одна тисяча шістсот вісімнадцять гривень 68 копійок).
Згідно з п. 8.1 додаткової угоди, Правова допомога вважаються наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги, який підписується Сторонами.
Так, на підтвердження наданих послуг відповідно до додаткової угоди №2 до договору про надання правничої (правової) допомоги №22/01-1 від 22.01.2021, позивачем надано акт приймання-передачі наданої правничої (правової) послуги від 26.11.2024 (акт) на суму в розмірі 421 618, 68 грн.
Як вбачається з детального опису робіт від 26.11.2024 за додатковою угодою №2 від 27.11.2023 року до договору, адвокатом Покотило В.М. у зв'язку з розглядом справи №758/5941/20 Господарським судом міста Києва надано наступні послуги: Зустріч з Клієнтом з метою з'ясування обставин справи - 1 година; Вивчення документів наданих Клієнтом, відповідних нормативних актів - 8 годин; Пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах - 8 годин; Визначення правової позиції та судових перспектив вирішення питання клієнта - 8 годин, Складання Відзиву на позов - 10 годин; Складання Заперечень - 10 годин; Складання Додаткових пояснень - 8 годин; Поїздка до суду, участь у підготовчому судовому засіданні, участь у судових засіданнях по суті справи - 8 годин. Загалом 61 година.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18).
У пунктах 133-135 постанови від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18".
У цьому контексті Суд також враховує, що у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 наведено такі висновки:
"… У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи".
"Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу".
"У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами 5 - 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Керуючись нормами статті 129 ГПК України, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі № 922/1341/23.
Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" за заявою №58442/00 щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
Отже, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.
Проте, на переконання суду, розмір витрат відповідача у зв'язку з розглядом справи №758/5941/20 Господарським судом міста Києва є завищеним, як і надмірною кількість витраченого адвокатом часу за надані послуги, що наведені в описі наданих послуг.
Таким чином, дослідивши опис наданих послуг адвоката, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, суд дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із наданими адвокатом послугами та обсягом цих послуг, а тому за висновками суду, заявлений адвокатом до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у звязку з розглядом справи №758/5941/20 Господарським судом міста Києва у розмірі 421 618, 68 грн не відповідає критеріям, що наведені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи (у цьому випадку - витрати на правову допомогу) у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, оскільки у задоволенні позову до ОСОБА_1 відмовлено, суд дійшов висновку про те, що з позивача підлягають стягненню витрати відповідача на оплату правової допомоги у сумі 40 000,00 грн.
Керуючись приписами ст. ст. 129, 221, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Заяву ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000, 00 грн (сорок тисяч гривень 00 коп.)
3. Додаткове рішення набирає законної сили негайно після оголошення та може бути оскаржене в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Сергій МОРОЗОВ