Ухвала від 17.12.2024 по справі 909/69/22

Справа № 909/69/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.12.2024 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву з додатковими грошовими вимогами фізичної особи ОСОБА_1 (Місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) у справі про банкрутство ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод"

представники не з"явились

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліваро" про банкрутство ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод". Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 04.04.2023 по справі №909/69/22 визнано банкрутом Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківський арматурний завод» (76014, Івано-Франківська обл., м.Івано-Франківськ, вул.Євгена Коновальця, буд.229; код 00218271) відкрито його ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича (свідоцтво №№1732 від 11.11.2015). Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2024 продовжено строк ліквідаційної процедури ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" та повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Демчана О.І. на 3 місяця до 14.01.2025 включно.

29.11.2024 на адресу господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява від ОСОБА_1 про визнання додаткових грошових вимог, у якій заявник просить визнати вимоги до ПАТ "ІФАЗ" у розмірі 28785.21грн. компенсації за невикористані відпустки.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 03.12.2024 по справі №909/69/22 заяву фізичної особи ОСОБА_1 про визнання кредиторських вимог до боржника прийнято та приєднано до матеріалів справи, призначено судове засідання з розгляду заяву на 17.12.2024.

За результатами розгляду вищевказаної заяви, ліквідатором ПрАТ "ІФАЗ" подано повідомлення про розгляд грошових вимог ОСОБА_1 . Крім того, ліквідатором подано клопотання про розгляд заяви з грошовими вимогами без його участі.

Розглянувши подану заяву суд зазначає наступне.

Як вбачається із заяви ОСОБА_1 останній просить визнати його кредитором в сумі 28785,21грн. перед ПрАТ "ІФАЗ" компенсації за невикористані відпустки за 2016 -2021роки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України «Про відпустки» порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв'язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У випадках надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку

з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 (Порядок №100).

Відповідно до п. 2 Порядку №100 в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно з п. 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Святкові та неробочі дні, які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються (п. 7 Порядку №100).

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16.07.2024 по справі №909/69/22 визнано заявлені ОСОБА_1 додаткові грошові вимоги до боржника в розмірі 15281,61грн. як вимоги, які включаються у першу чергу у реєстру вимог кредиторів і складаються із заборгованості з вихідної допомоги при звільненні в розмірі середньомісячної зарплати та компенсації за невикористану відпустку (за 2020-2021роки).

Вказані вимоги погашені ліквідатором в повному обсязі.

Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

Як вбачається із долученої до заяви копії особової картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 в останнього наявний залишок днів невикористаної відпустки за період з 2016-2021 роки. а саме: 2016-2017 - 9 дні: 2017-2018 - 13 днів: 2018-2019 - 13 днів: 2019-2020 - 10 днів: 2020-2021 -16 днів.

Відповідно до долученої довідки форми ОК-5 за липень 2020 року по червень 2021 року (останні 12 календарних місяців роботи) заробітна плата ОСОБА_1 склала: 139239,38грн. Кількість календарних днів розрахункового періоду (останні 12 календарних місяців роботи) без врахування святкових і неробочих днів, встановлених законодавством становить: 250 днів. Розрахунок відповідно до п. 7 Порядку: 139239,38:250* 45 (не використані дні щорічної відпустки за 2016-2020 роки) становить 25063,09 грн.

Виходячи із наведеного, компенсація за невикористану щорічну відпустку за 2016-2020 роки ОСОБА_1 становить 25063,09 грн.

Враховуючи вищевказане, судом частково визнаються заявлені ОСОБА_1 , грошові вимоги до боржника в розмірі 25063,09грн., які складаються із заборгованості по компенсації за невикористану відпустку за 2016-2021 роки.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 45, 47, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву кредитора фізичної особи ОСОБА_1 (Місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про визнання грошових вимог задовольнити частково.

2. Визнати у встановленому порядку доведені грошові вимоги фізичної особи ОСОБА_1 (Місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ПАТ "ІФАЗ" на загальну суму 25063,09грн. та зобов'язати ліквідатора Демчана О.І. включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: 25063,09грн. - вимоги першої черги.

3. У задоволенні заяви кредитора - ОСОБА_2 в частині визнання грошових вимог на суму 3722,12грн.- відмовити.

У відповідності до ч.4 ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства ухвали прийняті господарським судом у справі про банкрутство набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки встановлені ст.256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Шкіндер П.А.