ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
17.12.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/947/24
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Лінде Газ Україна"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"
про стягнення заборгованості в сумі 27 606 грн 56 грн.
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Приватне акціонерне товариство "Лінде Газ Україна" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" про стягнення заборгованості за Договором оренди тари від 01.10.2018 №33047А у сумі 27606 грн 56 коп., з яких: 23040 грн 00 коп. - сума основного боргу; 3128 грн 54 коп. - пеня; 446 грн 91 коп. - 3% річних; 991 грн 11 коп. - інфляційні втрати.
Вирішення судом процесуальних питань.
15.10.2024 суд постановив відкрити провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.
Відповідач ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 15.10.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.
15.10.2024 суд встановив відповідачу для подання відзиву на позов п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
06.11.2024 позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, що підтверджують понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу вх.№17309/24.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору не виконав зобов"язання щодо оплати орендної плати згідно договору оренди тари №33047А/А201850916 від 01.10.2018. Внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 23 040 грн 00 коп. За прострочення виконання грошового зобов"язання позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 3128 грн 54 коп. пені, 446 грн 91 коп. - 3% річних та 991 грн 11 коп. - інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 509, 526, 611, 625, 759, 762, 795 ЦК України, ст. 193, 285, 286 ГК України.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.
Обставини справи. Оцінювання доказів.
01.10.2018 ПрАТ "Лінде Газ Україна" та ТОВ "Карпатнафтохім" уклали Договір оренди тари № 33047А, відповідно до пп. 1.1. якого орендодавець надає орендарю у тимчасове платне користування Тару для промислових газів згідно специфікації. Право власності на орендовану Тару до орендаря не переходить.
В розділі 3 договору сторони погодили права та обов"язки, зокрема орендодавець зобов"язується надати в оренду за актом прийому передачі технічно справну і атестовану Тару, а орендар - прийняти в користування Тару, використовувати її включно для зберігання продукції, що постачається орендодавцем за договором поставки газів, укладених орендарем та орендодавцем та своєчасно сплачувати орендну плату за використання Тари.
Орендодавець передає Тару орендарю за Актом прийому-передачі, з дати підписання
якого нараховується орендна плата (п. 4.1. Договору).
Повернення Тари орендодавцю має бути проведене за місцезнаходженням орендодавця (п. 4.3. Договору).
Відповідно до пункту 1.2. Договору, що містить специфікацію Договору, Орендар
отримав в користування бандли для азоту 12х50л. (код 6900503) в кількості 1шт. та для аргону 12х50л. (код 6900504) в кількості 1 шт. Розмір місячної орендної плати за користування тарою було визначено в загальному розмірі 1 200, 00 грн - по 600, 00 грн за шт. тари.
Відповідно до п. 2.1. Договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 25-го числа місяця, наступного за обліковим. Оплата за цим Договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця (п.2.3. Договору).
Відповідно до пункту 2.2. Договору, розмір орендної плати може бути переглянутий
орендодавцем, про що орендодавець зобов'язаний повідомити орендаря не пізніше ніж за 10 календарних днів до такої зміни. Оплата орендарем орендної плати за зміненою ставкою є однозначним і достатнім доказом згоди орендатора на зміну умов цього Договору в частині розміру орендної плати.
У разі прострочення платежів згідно з умовами цього договору, орендар зобов"язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату прострочення, від простроченої суми за кожний день прострочення. Строк позовної давності щодо нарахування пені не обмежений (п.5.4. Договору).
Відповідно до п.6.1. Договору, цей договір набуває чинності з дати його двохстороннього підписання на термін до 31.12.2018 і автоматично продовжується на кожні наступні 12 місяців в тому разі, якщо жодна із сторін не направить іншій стороні письмове повідомлення про розірвання договору за 3 місяці до закінчення строку дії договору.
На виконання умов договору позивач в період вересень 2023 року - квітень 2024 року, направляв на адресу відповідача Акти здачі-приймання наданих послуг. Однак відповідач вказані акти не підписав, на адресу позивача не повернув, орендні платежі не сплачував. Внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 23 040 грн 00 коп.
10.04.2024 відповідач повернув тару - бандл для азоту 12х50л. (код 6900503) в кількості 1 шт. та бандл для аргону 12х50л. (код 6900504) в кількості 1 шт. з користування, що підтверджується підписаним обома сторонами Актом прийому - передачі № А063000039, копія якого приєднана до матеріалів справи.
Станом на 04.10.2024 заборгованість залишилась непогашеною, у зв"язку з чим позивач, керуючись ст.625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов"язання, нарахував відповідачу пеню в сумі 3128 грн 54 коп. (за період 26.11.2023- 25.05.2024; 26.12.2023 -24.06.2024; 26.01.2024 -25.07.2024; 26.02.2024 -23.08.2024; 26.03.2024-23.09.2024; 26.04.2024 - 02.10.2024);3% річних в сумі 446 грн 91 коп. (за період 26.11.2023- 02.10.2024; 26.12.2023 -02.10.2024; 26.01.2024 -02.10.2024; 26.02.2024 -02.10.2024; 26.03.2024-02.10.2024; 26.04.2024 - 02.10.2024) та інфляційні втрати в сумі 991 грн 11 коп. ( за період грудень 2023 року - серпень 2024 року та звернувся до суду за захистом порушеного права.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 6 ст. 283 ГК України).
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) - ст.759 ЦК України.
Як передбачено в ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов'язаннями.
За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - ч. 1 ст. 610 ЦК України.
За приписами ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2).
За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
В ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
Висновок суду.
Факт порушення відповідачем зобов"язання щодо сплати орендних платежів за користування тарою за період жовтень 2023 року - березень 2024 року в сумі 23 040 грн 00 коп. підтверджується матеріалами справи є обґрунтованими та належать до задоволення.
Суд, враховуючи положення ч.6 ст.232 ГК України, суму заборгованості, умови договору, настання строку оплати та межі позовних вимог, перевірив правильність нарахування позивачем суми пені та 3 % річних, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом менші за суми заявлені позивачем до стягнення, оскільки позивач при розрахунку не врахував положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені в сумі 3107 грн 19 коп. та 3% річних в сумі 442 грн 90 коп. В решті суми нарахованих пені та 3% річних належить відмовити, оскільки 25.11.2023 та 25.02.2024 - вихідні дні.
Також суд перевірив правильність нарахування позивачем інфляційних втрат за період грудень 2023 року - серпень 2024 року, сума яких згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом більша за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 991 грн 11 коп., тобто в межах заявлених позовних вимог ( розрахунок додається).
За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 23 040 грн 00 коп. - основної заборгованості, 3107 грн 19 коп. - пені, 442 грн 90 коп. - 3 % річних та 991 грн 11 коп. - інфляційних втрат.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 3028 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №6226 від 05 червня 2024.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову судовий збір в сумі 3025 грн 21 коп. суд покладає на відповідача. Судовий збір в сумі 02 грн 79 коп. - на позивача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
При поданні позовної заяви позивач вказав, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн 00 коп. На підтвердження яких надав: договір про надання правової допомоги №020424-1 від 02.04.2024, укладений ПрАТ "Лінде Газ України" - Замовником та адвокатом Дорошенком Сергієм Олександровичем, який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ДП №3296 від 27.02.2017, ордер серія АЕ №1322324 від 04.10.2024, акт приймання -передачі наданих послуг №5 від 05.10.2024, рахунок на оплату №7-ЛГ від 05.10.2024 та платіжну інструкцію №219364-00000/67f8 від 09 жовтня 2024 року.
Відповідно до п.1.1.договору, замовник доручає, а адвокат бере на себе зобов"язання в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, надати замовнику правову допомогу у вигляді представництва в усіх судах при здісненні розгляду цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, справ про адміністративні провопорушення, у справах про банкрутство та будь -яких інших без винятку справ, в якості позивача, відповідача, третьої особи.
Згідно з п.4.1. договору, сума договору (гонорару) складає: у випадку складання тексту будь -яких документів- 800 грн за кожну повну та неповну сторінку документа.
Замовник оплачує суми винагород і фактично понесених витрат адвоката на підставі наданого рахунку на оплату наданих послуг, виставленого адвокатом. Факт надання послуг підтверджується відповідними актами прийому-передачі наданих послуг, що складаються адвокатом у довільній формі і надсилаються на підпис замовникові (п.4.3.).
Цей договір укладений на строк до 31 грудня 2024 року та набирає чинності з моменту його підписання двома сторонами (п.5.1.).
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України ).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір таких витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
З огляду на вищевикладене, при розгляді вимог позивача про відшкодування з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходив з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, взяв до уваги ту обставину, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які належать дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що критеріям співмірності, пропорційності до предмета спору та розумності їх розміру, відповідають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5600 грн 00 коп., які відповідно до приписів п.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України належить покласти на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 5 594 грн 86 коп. на відповідача, 05грн 14 коп. на позивача.
Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 126, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Приватного акціонерного товариства "Лінде Газ Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім про стягнення заборгованості в сумі 27 606 грн 56 грн. задовльнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім", вул. Промислова, буд.4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77306 (код 33129683) на користь Приватного акціонерного товариства "Лінде Газ Україна", вул. Киснева, буд.1, м. Дніпро, 49074 (код 05761850) 23 040 грн 00коп. основної заборгованості, 3107 грн 19 коп. пені, 442 грн 90 коп. 3% річних та 991 грн 11 коп. інфляційних втрат, а також 3025 грн 21 коп. судового збору та 5 594 грн 86 коп. витрат на професійну правову допомогу.
В частині позовних вимог про стягнення 21 грн 35 коп. пені та 04 грн 01 коп. 3% річних відмовити.
Судовий збір в сумі 2 грн 79 коп. та витрати на професійну правову допомогу в сумі 5 605 грн 14 коп. покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 17.12.2024
Суддя Т. В. Максимів