ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
12.12.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1051/24
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Кредит-Капітал",
до відповідача: Фізичної особи підприємця Питюк Наталії Романівни,
про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 37 180,00 грн.
представники сторін в судове засідання не з'явились
установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Кредит-Капітал" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Питюк Наталії Романівни (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 37 180,00 грн, з них: 22 000,00 грн - заборгованість за сумою позики та 15180,00 грн - заборгованість за відсотками.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» стверджує про невиконання Фізичною особою-підприємцем Питюк Наталіїєю Романівною своїх зобов'язань за Договором позики №20699 від 13.06.2024, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 37 180,00 грн, з них: 22000,00 грн - заборгованість за сумою позики та 15180,00 грн - заборгованість за відсотками, право вимоги яких набуте позивачем у справі за укладеним із ТОВ "Фінансова компанія " 24/7" Договору факторингу №25-09/2024 від 25.09.2024.
02.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Кредит-Капітал" подало до суду заяву про уточнення позовної заяви (вх.№18862/24 від 02.12.2024) ,у якій просить вважати відповідачем у справі не Фізичну особу-підприємця Питюк Наталію Романівну, а Фізичну особу Питюк Наталію Романівну, мотивуючи тим, що 08.08.2024 статус фізичної особи-підприємця у Питюк Наталії Романівни припинено, в підтвердження чого позивач надав Витяг з ЄДРЮОФОПтаГФ із сайту Опендатабот . Вказана обставина підтверджується Відповіддю з ЄДРЮОФОПтаГФ №965060 від 12.12.2024
06.12.2024 позивач через систему "Електронний суд" направив клопотання (вх.№19189/24 від 06.12.2024), відповідно до якого позовні вимоги підтримав та просив суд справу розглянути без участі його повноважного представника. Про розгляд справи позивач повідомлений належним чином, про що свідчить Довідка про доставку електронного листа від 12.11.2024.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Про дату судового засідання 12.12.2024, з урахуванням приписів ст. 242 ГПК, вважається повідомлений належним чином.Копія ухвали суду від 07.11.2024 направлена на адресу відповідача, яка зазначена у ЄДРЮОФО, однак вказана ухвала повернулась на адресу суду з відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання". Відзив на позов та будь-яких клопотань по справі не подав.
Відповідно до ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За наведеного та беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а їх явка не визнавалась судом обов'язковою; -те, що позивач подав клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника, - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представника позивача та відповідача за наявними матеріалами у справі.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку позовні вимоги задовольнити.
Фактичні обставини справи вказують на те, що 13.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "24/7" (по договору - позикодавець) та Фізичною особою-підприємцем Питюк Наталією Романівною (по договору - позичальник) укладено Договір позики №20699 (далі - Договір/Договір позики) відповідно до умов якого позикодавець надав позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 22000,00 грн на умовах повернення, строковості та оплачуваності, а останній зобов'язався повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти за користування позикою та всі інші платежі відповідно до умов цього договору. Вказаний договір укладений в електронному вигляді з накладанням електронного підпису.
Відповідно до п.2.2.2 Договору позики метою отримання позики є придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької та/або незалежної діяльності. Ця позика не є споживчим кредитом.
Згідно п. 2.2.4. Договору строк позики до 12.08.2024.
Відповідно до п.3 Додатку №1 до Договору позики №20699 від 13.06.2024, сторонами погоджено графік повернення позики та сплати процентів за її користування.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "24/7" надало ФОП Питюк Наталії Романівні позику в сумі 22000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №453 від 13.06.2024.
В порушення умов Договору відповідач не вносив платежі на повернення отриманих коштів, та сплату процентів за користування позикою, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 37 180,00 грн, з них: 22000,00 грн -заборгованість за сумою позики та 15180,00 грн- заборгованість за відсотками.
25.09.2024 між ТОВ "Фінансова компанія "24/7" (по договору - клієнт) та ТОВ "Фінансова компанія Кредит-Капітал" (по договору - фактор) укладено Договір факторингу №25-09/2024 (далі - Договір/Договір факторингу), відповідно до умов якого відбулось відступлення ТОВ "Фінансова компанія "24/7" права вимоги ТОВ "Фінансова компанія Кредит-Капітал" за договором позики №20699 від 13.06.2024, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "24/7" (по договору - позикодавець) та Фізичною особою-підприємцем Питюк Наталією Романівною.
На виконання умов Договору факторингу між ТОВ "Фінансова компанія "24/7" та ТОВ "Фінансова компанія Кредит-Капітал" складено та підписано Реєстр боржників, який є невід'ємною частиною договору та 25.09.2024 підписано Акт прийому-передачі Реєстру боржників №1.
Відповідно до платіжної інструкції № 5914 від 25.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (новий кредитор) сплатив на користь ТОВ "Фінансова компанія "24/7" (первісний кредитор) 131 028,70 грн за придбання права вимоги згідно Договору факторингу №25-09/2024 від 25.09.2024.
Досудовою вимогою вих. №Х4985 від 18.10.2024 позивач звернувся до Питюк Наталії Романівни, в якій повідомив про виникнення у нього , на підставі Договору факторингу, права вимоги зі сплати заборгованості, яка виникла за Договором позики №20699 від 13.06.2024 в сумі 37 180,00 грн. Вимагав погасити її протягом 7 днів з моменту отримання вимоги.
Відповідач вимоги не виконав, у зв'язку із чим позивач звернувся із позовом до суду.
Приписами статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Як зазначено в абзаці 4статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і частина 1 статті 173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
Згідно із частиною 2 статті 345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, Питюк Наталія Романівна не виконала взяті на себе зобов'язання за Договором позики перед ТОВ "Фінансова компанія "24/7" із повернення коштів та сплати процентів за користування позикою.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на наведені правила цивільного законодавства Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло від ТОВ "Фінансова компанія "24/7" право вимоги до Фізичної особи-підприємця Питюк Наталії Романівни за Договором позики №20699 від 13.06.2024 зі сплати позики у розмірі 22000,00 грн та зі сплати процентів за користування позикою у розмірі 15180,00 грн.
Разом з тим, із відповіді з ЄДРЮОФОПтаГФ №965060 від 12.12.2024 вбачається, що 08.08.2024 відповідач по справі припинив свою підприємницьку діяльність.
Згідно зі статтею 51 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина сьома статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Згідно з приписами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП (навіть ліквідований, як у даному випадку) відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Отже, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов'язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Згідно із частинами 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В спірному випадку, відповідач по справі доводи позивача не спростував, доказів погашення заборгованості до суду не подав.
З аналізу наведеного вище, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
З урахуванням приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст. 13, 74, 77, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Кредит-Капітал" до Фізичної особи Питюк Наталії Романівни про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 37 180,00 грн - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи Питюк Наталії Романівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортні дані: НОМЕР_2 виданий Івано-Франківським РВ УМВС 31.03.2015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Кредит-Капітал" (вул. Смаль-Стоцького, буд 1, корп. 28, м. Львів, Львівська область, 79018, код 35234236) 37180,00 грн заборгованості, 2 422,40 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 16.12.2024
Суддя С. М. Кобецька