вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
12 грудня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/758/24
Суддя господарського суду - Худенко А.А.
за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.,
За позовом Фізичної особи - підприємця Деяк Наталії Володимирівни, м. Хуст Закарпатської області
до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», м. Київ в особі філії “Міжгірське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», смт. Міжгір'я Хустського району Закарпатської області
про стягнення 2 148 067,15 грн, у тому числі 1 627 782,75 грн суму основного боргу, 381 478,19 грн пені, 86 656,09 інфляційних втрат та 52 150,12 трьох процентів річних,
представники:
Позивача - не з'явився
Відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ.
Фізична особа - підприємець Деяк Наталія Володимирівна, м. Хуст Закарпатської області звернулась з позовом до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», м. Київ в особі філії “Міжгірське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», смт. Міжгір'я Хустського району Закарпатської області про стягнення 2 148 067,15 грн, у тому числі 1 627 782,75 грн суму основного боргу, 381 478,19 грн пені, 86 656,09 інфляційних втрат та 52 150,12 трьох процентів річних.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.09.2024 відкрито провадження у справі №907/758/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.10.2024.
Ухвалами Господарського суду Закарпатської області від 02.10.2024 та 14.02.2024 підготовче засідання у справі 907/758/24 відкладалось з підстав наведених в ухвалах суду.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.11.2024 закрито підготовче провадження у справі №907/758/24 та призначено до судового розгляду по суті на 12.12.2024. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання визнана на власний розсуд.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.
Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.
За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позиція позивача
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з своєчасної оплати вартості розроблених позивачем технічних документацій з землеустрою за Договором про надання послуг по виготовленню технічної документації із землеустрою №131 від 12.12.2022 (з урахуванням змін, внесених Додатковими угодами №1 від 19.01.2023, №2 від 09.05.2024, №3 від 11.12.2023), внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед ФОП Деяк Н.В. у розмірі 1 627 782,75 грн. Крім того, у зв'язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем заявлено до стягнення з останнього суму 381 478,19 грн пені, 86 656,09 інфляційних втрат та 52 150,12 трьох процентів річних.
Позиція відповідача
Відповідач згідно з відзивом на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про відсутність факту прострочення зобов'язання з оплати за укладеним між сторонами Договором з підстав ненадіслання йому позивачем передбачених Договором обов'язкових рахунків-фактур.
Крім того, за твердженням представника відповідача, станом на сьогодні ДСГП “Ліси України» в особі філії “Міжгірське лісове господарство» перебуває у складному фінансовому становищі, що значно ускладнює повну та своєчасну виплату належних платежів за Договором про надання послуг по виготовленню технічної документації із землеустрою №131 від 12.12.2022 (з урахуванням змін, внесених Додатковими угодами №1 від 19.01.2023, №2 від 09.05.2024, №3 від 11.12.2023).
Покликаючись на існування налагоджених комунікацій із місцевою територіальною обороною та Збройними Силами України в частині надання ресурсної допомоги, паливно - мастильних матеріалів, запчастин, деревини, пило- та лісопродукції, представник відповідача вказує на те, що стягнення одноразовим платежем суми заборгованості може призупинити процес допомоги армії в умовах воєнного стану.
Крім того, представник відповідача звертає увагу, що Державне підприємство “Міжгірське лісове господарство» на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України перебувало у процесі реорганізації шляхом приєднання до правонаступника, а саме, відокремленого підрозділу (філії) “Міжгірське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», і даний фактор також впливає на фінансове становище підприємства у зв'язку з відсутністю в певний період реалізації лісопродукції ДП “Міжгірське ЛГ» та оформленням необхідної документації, передавального акту правонаступнику та інших складних процесів підприємства.
За твердженням представника відповідача, запроваджений на території України із 24.02.2022 воєнний стан зумовив виникнення проблем у частині реалізації продукції, мобілізації до ЗСУ частини працівників, а також проблем із паливом та транспортом, що, у свою чергу, призвело до нестабільного фінансового потоку коштів на підприємство.
Представник відповідача наголошує, що враховуючи загальну ціну Договору, несправедливим є нарахування пені в розмірі 381 478,19 грн, оскільки сплата вказаної штрафної санкції негативно вплине на господарську діяльність боржника та на можливість виконання зобов'язань перед контрагентами і бюджетними платежами усіх рівнів, виплату заробітної плати працівникам тощо.
Відтак, представник відповідача вказує на неспівмірний розмір нарахованої позивачем пені, у зв'язку з чим просить зменшити її розмір на 95% до суми 26 014,22 грн.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
12.12.2022 між Фізичною особою - підприємцем Деяк Наталією Володимирівною (виконавцем, позивачем у справі) та Державним підприємством “Міжгірське лісове господарство» (замовником) було укладено Договір про надання послуг по виготовленню технічної документації із землеустрою №131 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується виготовити з дотриманням вимог законодавства технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною орієнтовною площею 9596 га для ведення лісового господарства та пов'язаних з ним послуг, які знаходяться на території: Міжгірського, Ізьківського, Майданського та В.Бистрянського лісництв, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи.
Згідно із п. 1.2., 1.3. Договору, технічні, економічні та інші вимоги до матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) викладені у завданні на складання технічної документації із землеустрою, що є невід'ємною частиною договору (Додаток 1). Етапи та строки виконання робіт визначаються погодженим сторонами календарним планом виконання робіт (Додаток 2).
Вартість робіт визначається згідно з протоколом погодження договірної ціни на виконання робіт (Додаток 3). Загальна вартість робіт за цим Договором становить 1 775 250 грн з розрахунку 185 грн за 1 гектар площі (п. 2.1., 2.2. Договору).
Порядок передачі робіт сторонами визначено в розділі 3 Договору, за змістом п. 3.1. якого приймання виконаних робіт за цим договором проводиться шляхом укладання та підписання про це відповідного акту приймання-передачі робіт обома сторонами.
Роботи вважаються виконаними (на кожному етапі окремо аж до укладання остаточного акту) та прийнятими належним чином лише у випадку підписання про це відповідного акту обома сторонами. У випадку виникнення будь-яких розбіжностей та не погодження Акту, сторони складають акт про розбіжності.
При остаточному прийнятті виконаних робіт (останній етап виконання робіт) замовник зобов'язаний підписати відповідний акт протягом 10 календарних днів з дня отримання такого акту від виконавця, або надіслати акт розбіжностей чи іншим чином оформлені претензії виконавцю у разі виникнення таких. У випадку порушення умов п. 3.3. Договору роботи за цим договором вважаються виконаними належним чином та підлягають повній оплаті згідно умов цього Договору (п.п. 3.2.-3.4. Договору).
Відповідно до п.п. 2.3.-2.6. Договору розрахунки за надані послуги здійснюються в кілька етапів на підставі виставленого рахунку-фактури та актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), що підписуються сторонами:
- протягом 10-ти робочих днів після укладення договору замовник сплачує виконавцю 40% (відсотків) від вартості робіт визначеної протоколом погодження договірної ціни (п. 2.4. Договору);
- протягом 10-ти робочих днів після виготовлення та представлення замовнику розробленої технічної документації із землеустрою замовник сплачує виконавцю 40% (відсотків) від вартості робіт визначеної протоколом погодження договірної ціни (п. 2.5. Договору);
- протягом 10-робочих днів з після оформлення та надання замовнику витягів з Державного земельного кадастру замовник сплачує виконавцю 20 % (відсотків) від вартості робіт визначеної протоколом погодження договірної ціни (п. 2.6. Договору).
Згідно з п. 2.7. Договору Замовник вносить грошові кошти в порядку, розмірах та у строк, передбачені п.п. 2.2-2.6. Договору, шляхом їх перерахування на поточний рахунок виконавця та на підставі виставлення рахунку-фактури виконавцем замовнику.
Згідно з Календарним планом виконання робіт (Додаток 2 до Договору) сторонами визначено строк виконання робіт з 12.12.2022 по 12.06.2023 року.
Згідно із підп. 4.2.2. п. 4.2., підп. 4.3.1. п. 4.3. Договору, замовник зобов'язаний своєчасно та належним чином здійснювати оплату, а виконавець, у свою чергу, має право отримати оплату за виконані роботи в порядку та на умовах, визначених цим Договором та приступити до виконання робіт до моменту проведення замовником авансового платежу згідно пункту 2.4. Договору.
Пунктами 5.1. - 5.3. Договору визначено, що виконавець приступає до виконання робіт за Договором не пізніше 5-ти календарних днів з моменту отримання від замовника технічного завдання щодо об'єкта, визначеного п. 1.1 Договору. Термін виконання робіт за Договором не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладання Договору (в умовах мирного часу). Граничний термін виконання робіт за Договором, встановлений у п 4.1. розділу 4 цього Договору, не застосовується в умовах воєнного стану згідно Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану» №2247-ІХ від 12.05.2022.
За порушення замовником строків оплати вартості робіт, встановлених умовами Договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБ України від суми прострочення за кожен день прострочення платежу (п. 6.6. Договору).
Відповідно до п. 8.1. Договору, цей Договір набуває чинності після підписання його сторонами.
Додатковою угодою №1 від 12.12.2022 до Договору, укладеною між Державним спеціалізованим господарським підприємством “Ліси України», як замовником та Фізичною особою-підприємцем Деяк Наталією Володимирівною, як виконавцем, сторони внесли зміни в преамбулу Договору, змінивши замовника за Договором з Державного підприємства “Міжгірське лісове господарство» на Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України» в особі філії “ Міжгірське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України».
Додатковою угодою №2 від 09.05.2023 до Договору, укладеною між Державним спеціалізованим господарським підприємством “Ліси України», як замовником та Фізичною особою-підприємцем Деяк Наталією Володимирівною, як виконавцем, сторони внесли зміни в частину Додатку 2 до Договору “Календарсний план виконання робіт», а саме в “Строк виконання робіт», визначивши строк виконання робіт по 12.12.2023.
Додатковою угодою №3 від 11.12.2023 до Договору, укладеною між Державним спеціалізованим господарським підприємством “Ліси України», як замовником та Фізичною особою-підприємцем Деяк Наталією Володимирівною, як виконавцем, сторони внесли зміни в частину Додатку 2 до Договору “Календарсний план виконання робіт», а саме в “Строк виконання робіт», визначивши строк виконання робіт по 12.06.2024.
На виконання умов Договору №131 від 12.12.2022 (з урахуванням змін, внесених Додатковими угодами №1 від 19.01.2023, №2 від 09.05.2024, №3 від 11.12.2023) позивачем було виконано та передано замовнику роботи, пов'язані з виготовленням технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), загальною вартістю 1 627 782,75 грн свідченням чого є наявні у матеріалах справи акти приймання- передачі виконаних робіт б/н від 24.07.2023 на суму 170 845,91 грн, б/н від 24.07.2023 на суму 579 200,76 грн, б/н від 23.08.2023 на суму 132 538,42 грн, б/н від 20.10.2023 на суму 316 826,39 грн, б/н від 30.10.2023 на суму 230 101,28 грн, б/н від 28.12.2023 на суму 64 566,61 грн, б/н від 04.03.2024 на суму 133 703,38 грн, що підписані та скріплені печатками замовника і виконавця без будь-яких зауважень.
Водночас замовник взяті на себе зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт за Договором не виконав, що зумовило виникнення в останнього заборгованості перед позивачем на суму 1 627 782,75 грн, стягнення якої у примусовому порядку і виступає предметом заявленого позову в даній справі. Крім того, у зв'язку із простроченням виконання замовником зобов'язань зі здійснення повної оплати вартості виконаних робіт, позивачем заявлено до стягнення з останнього 381 478,19 грн пені, 86 656,09 інфляційних втрат та 52 150,12 трьох процентів річних.
ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Укладений між сторонами Договір №115/386/1 від 25.10.2022 (із змінами до нього) за своєю правовою природою є договором підряду, а тому, виниклі між сторонами спірні правовідносини підпадають під регулювання Цивільного кодексу України.
Таким чином, станом на день розгляду спору в суді його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У свою чергу, відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 та 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі ст. 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Приписами ст. 888 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.
Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).
З аналізу вищенаведених норм чинного цивільного законодавства випливає, що договір підряду складається із двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Закріплене у Цивільному кодексі України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №523/6003/14-ц).
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України).
Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою (ч. 6 ст. 882 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається із матеріалів справи, Договір про надання послуг по виготовленню технічної документації із землеустрою №131 від 12.12.2022 укладений між позивачем та Державним підприємством “Міжгірське лісове господарство».
Водночас постановою Кабінету Міністрів України №1003 від 07.09.2022 “Деякі питання реформування управління лісової галузі» утворено Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України» та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.
Пунктом 5 вказаної постанови визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України» є правонаступником майна, прав та обов'язків спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються, дозвільних документів на спеціальне використання лісових ресурсів та інших документів дозвільного характеру, ліцензій на провадження господарської діяльності та отриманих висновків з оцінки впливу на довкілля до закінчення строку їх дії.
Згідно з пунктом 1 наказу Державного агентства лісових ресурсів України №848 від 28.10.2022 “Про припинення Державного підприємства “Міжгірське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення», припинено Державне підприємство “Міжгірське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме, приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України».
Пунктом 8 наведеного наказу визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України» є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства “Міжгірське лісове господарство».
Водночас відповідно до п. 1.1., 3.1. Положення про філію “Міжгірське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», затвердженого наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» №121 від 28.12.2022, філія “Міжгірське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (далі - філія) є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (далі - підприємство); філія є відокремленим підрозділом підприємства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності підприємства.
За приписами ч. 1 та 5 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання (ст. 106 Цивільного кодексу України).
Положеннями ч. 1, 2, 3, 4 ст. 107 Цивільного кодексу України регламентовано порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, та визначено, що кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.
З наведеного випливає, що законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи: 1) в результаті реорганізації або 2) в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема, у переході майна, прав і обов'язків до правонаступників. Отже у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов'язаний з моментом передання прав та обов'язків від правопопередника до правонаступника.
Водночас при відповідній реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов'язків. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №922/347/21, від 16.03.2023 у справі №922/3979/21.
Отже лише при припиненні суб'єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при таких видах реорганізації неможливий. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17.
Поряд із цим, чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, внаслідок приєднання.
Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов'язків, а всієї їх сукупності. Тобто при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов'язаннями. При цьому Велика Палати Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх судових інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася.
Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що положеннями ст. 104, 107 Цивільного кодексу України не визначений момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється у зв'язку з реорганізацією, суд вважає, що такий момент не може пов'язуватися із внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи. Зазначене кореспондується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц та постанові від 04.11.2020 у справі №922/817/18.
За встановленими судом обставинами, ДП “Міжгірське лісове господарство» приєднано до правонаступника - Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» шляхом його фактичної реорганізації у відокремлений підрозділ (філію) “Міжгірське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», а відтак, саме останнє є правонаступником Державного підприємства “Міжгірське лісове господарство» у спірних правовідносинах.
Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру (ст. 95 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
На підставі ч. 1 ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону (ч. 4 ст. 64 Господарського кодексу України).
З аналізу наведених вище положень законодавства, юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.
Діяльність філій та представництв, як відокремлених структурних підрозділів не є самостійною та ініціативною, оскільки здійснюється від імені юридичної особи та на визначених нею умовах, при цьому всі ризики як майнового, так і немайнового характеру покладено на юридичну особу, що створила філію (відокремлений структурний підрозділ).
Відповідальність за виконання філією функцій юридичної особи несуть юридичні особи, які створили відповідну філію (відокремлений підрозділ).
З наведеного випливає, що стороною у справі має бути юридична особа, від імені якої діє філія (відокремлений підрозділ), і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу (аналогічної позиції притримується і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 21.07.2020 у справі №916/1288/19).
Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням філією відповідача своїх зобов'язань у частині повної та своєчасної оплати за виконані позивачем роботи, пов'язані із виготовленням технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що мало наслідком виникнення заборгованості перед позивачем у розмірі 1 627 782,75 грн.
Водночас, відповідачем через підсистему “Електронний суд» подано клопотання б/н від 12.12.2024 (вх. №02.3.1-02/9741/24 від 12.12.2024) про долучення доказів. Зі змісту вказаного клопотання вбачається, що відповідачем сплачена сума основного боргу в розмірі 1 627 782,75 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією №2926 від 24.10.2024 на вказану суму.
Крім того, від представника позивача через підсистему “Електронний суд» подано клопотання б/н від 12.12.2024 (вх. № 02.3.1-02/9752/24 від 12.12.2024) в якому серед іншого, останній зазначає що відповідачем сплачено суму основного боргу.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі у разі відсутності предмету спору.
Суд розглянувши подані клопотання та враховуючи те, що сума основного боргу в розмірі 1 627 782,75 грн погашена відповідачем, провадження у справі щодо стягнення суми 1 627 782,75 грн основного боргу підлягає закриттю в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Крім того, на підставі п. 6.6. Договору позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 136 140,90 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.6. Договору сторони погодили, що за порушення Замовником строків оплати вартості робіт, встановлених умовами Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день простроченого платежу.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку суми пені, відповідачем заявляється до стягнення з відповідача суму 381 478,19 грн пені.
Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України).
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20).
При вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду також належить брати до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним усіх можливих заходів до виконання зобов'язання (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №910/11733/18, від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).
Також суду необхідно зважати на співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 року у справі №904/2847/19).
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 року у справі №911/2269/22 звертав увагу, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2021 року у справі №916/878/20).
Законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд із цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
У питаннях визначення підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 року у справі №902/919/22).
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 року у справі №911/2269/22).
Як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 95% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 05.04.2023 у справі №910/18718/21, від 19.01.2024 у справі №911/2269/22).
Відтак, якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, установлений договором.
У разі відсутності подібних умов у договорі (використання/зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені “за кожен день прострочення») нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Аналогічну позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №911/952/22 від 16.10.2024.
Здійснивши власний арифметичний розрахунок заявлених вимог в частині нарахованої пені, судом встановлені наступні розрахунки.
Розрахунок суми пені здійснюється за формулою:
Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де
С - сума заборгованості за період,
2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,
Д - кількість днів прострочення.
Щодо обраховуваної позивачем пені щодо п. 2.4. Договору протягом 10-ти робочих днів після укладення договору замовник сплачує виконавцю 40% (відсотків) від вартості робіт визначеної протоколом погодження договірної ціни.
Згідно розрахунку позивача, заявлено до стягнення пені за п. 2.4. Договору суму 162 332,31 грн, в той же час, здійснивши власний арифметичний розрахунок заявлених вимог в частині нарахованої пені, з урахуванням встановленого в п. 2.4. Договору строку сплати та за обчислюваний позивачем період, судом встановлено, що розмір пені становить 163 218,72 грн.
Разом з тим, враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог при ухваленні рішення, а відтак підлягають до задоволення судом вимоги про стягнення з відповідача нарахованої позивачем по кожному акту окремо за означені позивачем періоди пені в сумі 162 332,31 грн.
Щодо обраховуваної позивачем пені за п. 2.5. Договору - протягом 10-ти робочих днів після виготовлення та представлення замовнику розробленої технічної документації із землеустрою замовник сплачує виконавцю 40% (відсотків) від вартості робіт визначеної протоколом погодження договірної ціни.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача за п. 2.5. Договору, відповідно до долучених розрахунків суму 178 082,08 грн. Водночас, судом здійснивши власний арифметичний розрахунок заявлених вимог в частині нарахованої пені, з урахуванням встановлених в п. 2.4. Договору умов, встановлені наступні розрахунки.
Згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт б/н від 24.07.2023 на суму 170 845,91 грн:
170 845,91 грн х 40% = 68 338,36 грн.
Період розрахункуКількість днів у періодіСума
04.08.2023 - 14.09.2023 : 22,00 (облікова ставка НБУ) 68 338,36 (Сума боргу) x (2 x 22,00 : 365) x 42 днів (прострочення) : 100423 459,98 грн
15.09.2023 - 26.10.2023 : 20,00 (облікова ставка НБУ) 68 338,36 (Сума боргу) x (2 x 20,00 : 365) x 42 днів (прострочення) : 100423 145,44 грн
27.10.2023 - 14.12.2023 : 16,00 (облікова ставка НБУ) 68 338,36 (Сума боргу) x (2 x 16,00 : 365) x 49 днів (прострочення) : 100492 935,74 грн
15.12.2023 - 31.12.2023 : 15,00 (облікова ставка НБУ) 68 338,36 (Сума боргу) x (2 x 15,00 : 365) x 17 днів (прострочення) : 10017954,86 грн
01.01.2024 - 04.02.2024 : 15,00 (облікова ставка НБУ) 68 338,36 (Сума боргу) x (2 x 15,00 : 366 ) x 35 днів (прострочення) : 100351 960,53 грн
Всього штрафних санкцій за період: 12 456,55 грн
Згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт б/н від 24.07.2023 на суму 579 200,76 грн:
579 200,76 грн х 40% = 231 680,30 грн.
Період розрахункуКількість днів у періодіСума
04.08.2023 - 14.09.2023 : 22,00 (облікова ставка НБУ) 231 680,30 (Сума боргу) x (2 x 22,00 : 365) x 42 днів (прострочення) : 1004211 730,01 грн
15.09.2023 - 26.10.2023 : 20,00 (облікова ставка НБУ) 231 680,30 (Сума боргу) x (2 x 20,00 : 365) x 42 днів (прострочення) : 1004210 663,64 грн
27.10.2023 - 14.12.2023 : 16,00 (облікова ставка НБУ) 231 680,30 (Сума боргу) x (2 x 16,00 : 365) x 49 днів (прострочення) : 100499 952,73 грн
15.12.2023 - 31.12.2023 : 15,00 (облікова ставка НБУ) 231 680,30 (Сума боргу) x (2 x 15,00 : 365) x 17 днів (прострочення) : 100173 237,18 грн
01.01.2024 - 04.02.2024 : 15,00 (облікова ставка НБУ) 231 680,30 (Сума боргу) x (2 x 15,00 : 366 ) x 35 днів (прострочення) : 100356 646,57 грн
Всього штрафних санкцій за період: 42 230,12 грн
Згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт б/н від 23.08.2023 на суму 132 538,42 грн:
132 538,42 грн х 40% = 53 015,37 грн.
Період розрахункуКількість днів у періодіСума
05.09.2023 - 14.09.2023 : 22,00 (облікова ставка НБУ) 53 015,37 (Сума боргу) x (2 x 22,00 : 365) x 10 днів (прострочення) : 10010639,09 грн
15.09.2023 - 26.10.2023 : 20,00 (облікова ставка НБУ) 53 015,37 (Сума боргу) x (2 x 20,00 : 365) x 42 днів (прострочення) : 100422 440,16 грн
27.10.2023 - 14.12.2023 : 16,00 (облікова ставка НБУ) 53 015,37 (Сума боргу) x (2 x 16,00 : 365) x 49 днів (прострочення) : 100492 277,48 грн
15.12.2023 - 31.12.2023 : 15,00 (облікова ставка НБУ) 53 015,37 (Сума боргу) x (2 x 15,00 : 365) x 17 днів (прострочення) : 10017740,76 грн
01.01.2024 - 05.03.2024 : 15,00 (облікова ставка НБУ) 53 015,37 (Сума боргу) x (2 x 15,00 : 366 ) x 65 днів (прострочення) : 100652 824,59 грн
Всього штрафних санкцій за період: 8 922,08 грн
Згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт б/н від 20.10.2023 на суму 316 826,39 грн:
316 826,39 грн х 40% = 126 730,56 грн.
Період розрахункуКількість днів у періодіСума
31.10.2023 - 14.12.2023 : 16,00 (облікова ставка НБУ) 126 730,56 (Сума боргу) x (2 x 16,00 : 365) x 45 днів (прострочення) : 100454 999,78 грн
15.12.2023 - 31.12.2023 : 15,00 (облікова ставка НБУ) 126 730,56 (Сума боргу) x (2 x 15,00 : 365) x 17 днів (прострочення) : 100171 770,76 грн
01.01.2024 - 14.03.2024 : 15,00 (облікова ставка НБУ) 126 730,56 (Сума боргу) x (2 x 15,00 : 366 ) x 74 днів (прострочення) : 100747 686,94 грн
15.03.2024 - 25.04.2024 : 14,50 (облікова ставка НБУ) 126 730,56 (Сума боргу) x (2 x 14,50 : 366 ) x 42 днів (прострочення) : 100424 217,43 грн
26.04.2024 - 01.05.2024 : 13,50 (облікова ставка НБУ) 126 730,56 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 366 ) x 6 днів (прострочення) : 1006560,94 грн
Всього штрафних санкцій за період: 19 235,84 грн
Згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт б/н від 30.10.2023 на суму 230 101,28 грн:
230 101,28 грн х 40% = 92 040,51 грн.
Період розрахункуКількість днів у періодіСума
12.12.2023 - 14.12.2023 : 16,00 (облікова ставка НБУ) 92 040,51 (Сума боргу) x (2 x 16,00 : 365) x 3 днів (прострочення) : 1003242,08 грн
15.12.2023 - 31.12.2023 : 15,00 (облікова ставка НБУ) 92 040,51 (Сума боргу) x (2 x 15,00 : 365) x 17 днів (прострочення) : 100171 286,05 грн
01.01.2024 - 14.03.2024 : 15,00 (облікова ставка НБУ) 92 040,51 (Сума боргу) x (2 x 15,00 : 366 ) x 74 днів (прострочення) : 100745 582,79 грн
15.03.2024 - 25.04.2024 : 14,50 (облікова ставка НБУ) 92 040,51 (Сума боргу) x (2 x 14,50 : 366 ) x 42 днів (прострочення) : 100423 062,99 грн
26.04.2024 - 12.06.2024 : 13,50 (облікова ставка НБУ) 92 040,51 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 366 ) x 48 днів (прострочення) : 100483 259,14 грн
Всього штрафних санкцій за період: 13 433,04 грн
Згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт б/н від 28.12.2023 на суму 64 566,61 грн:
64 566,61 грн х 40% = 25 826,64 грн.
Період розрахункуКількість днів у періодіСума
09.01.2024 - 14.03.2024 : 15,00 (облікова ставка НБУ) 25 826,60 (Сума боргу) x (2 x 15,00 : 366 ) x 66 днів (прострочення) : 100661 397,18 грн
15.03.2024 - 25.04.2024 : 14,50 (облікова ставка НБУ) 25 826,60 (Сума боргу) x (2 x 14,50 : 366 ) x 42 днів (прострочення) : 10042859,48 грн
26.04.2024 - 13.06.2024 : 13,50 (облікова ставка НБУ) 25 826,60 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 366 ) x 49 днів (прострочення) : 10049933,57 грн
14.06.2024 - 09.07.2024 : 13,00 (облікова ставка НБУ) 25 826,60 (Сума боргу) x (2 x 13,00 : 366 ) x 26 днів (прострочення) : 10026477,02 грн
Всього штрафних санкцій за період: 3 667,24 грн
Згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт б/н від 04.03.2024 на суму 133 703,38 грн:
133 703,38 грн х 40% = 53 481,35 грн.
Період розрахункуКількість днів у періодіСума
15.03.2024 - 25.04.2024 : 14,50 (облікова ставка НБУ) 53 481,35 (Сума боргу) x (2 x 14,50 : 366 ) x 42 днів (прострочення) : 100421 779,79 грн.
26.04.2024 - 13.06.2024 : 13,50 (облікова ставка НБУ) 53 481,35 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 366 ) x 49 днів (прострочення) : 100491 933,22 грн.
14.06.2024 - 26.08.2024 : 13,00 (облікова ставка НБУ) 53 481,35 (Сума боргу) x (2 x 13,00 : 366 ) x 74 днів (прострочення) : 100742 811,42 грн.
Всього штрафних санкцій за період: 6 524,43 грн.
Відтак, загальна сума пені згідно здійснених судом розрахунків за п. 2.5. Договору становить 106 469,30 грн.
Водночас, беручи до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені на 95%, суд враховує наступне.
Як на підставу поданого суду клопотання відповідач посилається на ту обставину, що нарахування пені є таким, що порушує принцип пропорційності, балансу та справедливості, а сам відповідач на даний час перебуває у складному фінансовому становищі, що значно ускладнювало виплату належних платежів.
Зазначає, що згідно з Статутом серед основною метою діяльності підприємства є ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів, а з перших днів повномасштабної війни на Україні ДП “Міжгірське ЛГ» та ДСГП “Ліси України» в особі філії “Міжгірське ЛМГ» має налагоджену комунікацію з місцевою теробороною та ЗСУ в частині надання ресурсної допомоги паливно-мастильних матеріалів, запчастин, дров паливних, пилопродукції та лісоматеріалів круглих, що є на даний час одним з важливих напрямків роботи підприємства і стягнення одноразовим платежем зазначеної суми може призупинити надання допомоги ЗСУ та армії.
Окремо наголошує, що державне підприємство “Міжгірське лісове господарство», відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України, перебувало в процесі реорганізації шляхом приєднання до правонаступника, а саме відокремленого підрозділу (філії) «Міжгірське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» та даний фактор також впливає на фінансове становище підприємства у зв'язку з відсутності певний період реалізації лісопродукції ДП “Міжгірське ЛГ» та оформлення необхідної документації, передавального акту правонаступнику та інших складних процесів підприємства.
Доводить, що з огляду на те, що 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 було запроваджено по всій території України воєнний стан, це призвело до проблем щодо реалізації продукції, мобілізацією до ЗСУ частини працівників, а також проблем з паливом та транспортом, що призвела до не стабільного фінансового потоку коштів на підприємство.
Вважає, при цьому, що враховуючи загальну ціну Договору та зобов'язань у розмірі 1 627 782,75 грн, несправедливим є додаткова сплата 381 478,19 грн штрафних санкцій, які становлять приблизно 1/4 (приблизно додаткових 30%) загальної ціни договору та сплата даних значних штрафних санкцій негативно вплине на господарську діяльність боржника та на можливість виконання зобов'язань перед контрагентами і бюджетними платежами усіх рівнів, виплату заробітної платні працівникам тощо.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Так, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас, норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено пеню, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та з дотриманням принципів розумності, справедливості та пропорційності.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної суми таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми неустойки пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, які регулюють можливість зменшення судом нарахованих штрафних санкцій, а саме: статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.
Позивач і відповідач у спірних правовідносинах беруть участь як господарюючі суб'єкти (постачальник та споживач природного газу) та, відповідно, несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань передбачених ст. 230 ЦК України санкцій за порушення грошового зобов'язання є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань.
При цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як штрафної санкції за неналежне виконання грошового зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Таким чином, суд зауважує, що можливість реалізації судом дискреційних повноважень на зменшення нарахованих штрафних санкцій за клопотанням відповідача в будь-якому разі пов'язується з обов'язком останнього (відповідача) подати суду докази на підтвердження тих обставин, які учасник справи вважає винятковими та такими, що дають право розраховувати на відповідне зменшення штрафних санкцій.
Позатим, розглядаючи відповідне клопотання відповідача про зменшення на 95% розміру нарахованої позивачем пені, суд констатує, що наведені в клопотанні обставини, як-то: складний фінансовий стан відповідача; налагоджена комунікація з місцевою теробороною та ЗСУ в частині надання ресурсної допомоги паливно-мастильних матеріалів, запчастин, дров паливних, пилопродукції та лісоматеріалів круглих; вплив реорганізації структурних підрозділів відповідача на виконання зобов'язань, - жодним чином документально Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» не підтверджено.
З врахуванням викладеного, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, на підставі яких можливо встановити наявність підстав для зменшення нарахованої позивачем пені, а посилання відповідача на часткове виконання ним умов Договору спростовується встановленими вище у справі обставинами, відповідно до яких будь-які оплати Замовником виконаних Виконавцем робіт в спірних правовідносинах відсутні.
При цьому, аргументи відповідача щодо неспівмірності пені з розміром простроченого зобов'язання також критично оцінюються судом, позаяк розмір підтверджених судом вимог про стягнення пені у спірних правовідносинах не перевищує розміру порушеного зобов'язання та є загалом співставним з сумою простроченого зобов'язання, яке тривалий час (більше календарного року) не виконується боржником, що безумовно впливає також на фінансовий стан позивача як кредитора в зобов'язанні.
Крім того, суд зазначає, що воєнний стан на території України сам по собі та з огляду на специфіку діяльності відповідача не означає, що він не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти чи, що така обставина на відповідача має більший вплив ніж на позивача, який також як суб'єкт господарювання за всіма обставинами несе негативні наслідки для своєї діяльності у зв'язку з введенням воєнного стану. Відповідач, при цьому, не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану, у зв'язку з чим відповідні посилання відповідача відхиляються судом, а клопотання про зменшення суми нарахованої пені до задоволення не підлягає.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про задоволення пені в розмірі 268 801,61 грн за п. 2.4. та 2.5. Договору.
Щодо заявленої до стягнення суми 86 626,09 грн інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).За змістом ч. 3 ст. 11 вбачається, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Отже, цивільне зобов'язання передбачає наявність обов'язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов'язку, і таке зобов'язання в силу частини третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі акта цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.
Такі ж висновки викладені у Постанові ОП КГС ВС від 26 червня 2020 року у справі №905/21/19
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, ч. 1 статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.
Частиною 5 ст. 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Дослідивши розрахунок позивача інфляційних втрат за п. 2.4. Договору та провівши власний арифметичний розрахунок, суд встановив що розмір інфляційних втрат заявлених до стягнення річних обраховані вірно та підлягають стягненню з відповідача.
Щодо п. 2.5. Договором судом здійсненні наступні розрахунки.
Розрахунок здійснюється за формулою
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт б/н від 24.07.2023 на суму 170 845,91 грн:
170 845,91 грн х 40% = 68 338,36 грн.
Останній період (04/08/2023 - 26/08/2024)Індекс інфляції
серпень 202398,60
вересень 2023100,50
жовтень 2023100,80
листопад 2023100,50
грудень 2023100,70
січень 2024100,40
лютий 2024100,30
березень 2024100,50
квітень 2024100,20
травень 2024100,60
червень 2024102,20
липень 2024100,00
серпень 2024100,60
Останній період
IIc (98,60 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (100,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,40 : 100) x (100,30 : 100) x (100,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,60 : 100) x (102,20 : 100) x (100,00 : 100) x (100,60 : 100) = 1.06026476
Інфляційне збільшення:
68 338,36 x 1.06026476 - 68 338,36 = 4118,39 грн.
Згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт б/н від 24.07.2023 на суму 579 200,76 грн:
579 200,76 грн х 40% = 231 680,30 грн.
Останній період (04/08/2023 - 26/08/2024)Індекс інфляції
серпень 202398,60
вересень 2023100,50
жовтень 2023100,80
листопад 2023100,50
грудень 2023100,70
січень 2024100,40
лютий 2024100,30
березень 2024100,50
квітень 2024100,20
травень 2024100,60
червень 2024102,20
липень 2024100,00
серпень 2024100,60
Останній період
IIc (98,60 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (100,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,40 : 100) x (100,30 : 100) x (100,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,60 : 100) x (102,20 : 100) x (100,00 : 100) x (100,60 : 100) = 1.06026476
Інфляційне збільшення:
231 680,30 x 1.06026476 - 231 680,30 = 13962,16 грн.
Згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт б/н від 23.08.2023 на суму 132 538,42 грн:
132 538,42 грн х 40% = 53 015,37 грн.
Останній період (05/09/2023 - 26/08/2024)Індекс інфляції
вересень 2023100,50
жовтень 2023100,80
листопад 2023100,50
грудень 2023100,70
січень 2024100,40
лютий 2024100,30
березень 2024100,50
квітень 2024100,20
травень 2024100,60
червень 2024102,20
липень 2024100,00
серпень 2024100,60
Останній період
IIc (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (100,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,40 : 100) x (100,30 : 100) x (100,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,60 : 100) x (102,20 : 100) x (100,00 : 100) x (100,60 : 100) = 1.07531923
Інфляційне збільшення:
53 015,37 x 1.07531923 - 53 015,37 = 3993,08 грн.
Згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт б/н від 20.10.2023 на суму 316 826,39 грн:
316 826,39 грн х 40% = 126 730,56 грн.
Останній період (31/10/2023 - 26/08/2024)Індекс інфляції
листопад 2023100,50
грудень 2023100,70
січень 2024100,40
лютий 2024100,30
березень 2024100,50
квітень 2024100,20
травень 2024100,60
червень 2024102,20
липень 2024100,00
серпень 2024100,60
Останній період
IIc (100,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,40 : 100) x (100,30 : 100) x (100,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,60 : 100) x (102,20 : 100) x (100,00 : 100) x (100,60 : 100) = 1.06147756
Інфляційне збільшення:
126 730,56 x 1.06147756 - 126 730,56 = 7791,09 грн.
Згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт б/н від 30.10.2023 на суму 230 101,28 грн:
230 101,28 грн х 40% = 92 040,51 грн.
Останній період (12/12/2023 - 26/08/2024)Індекс інфляції
грудень 2023100,70
січень 2024100,40
лютий 2024100,30
березень 2024100,50
квітень 2024100,20
травень 2024100,60
червень 2024102,20
липень 2024100,00
серпень 2024100,60
Останній період
IIc (100,70 : 100) x (100,40 : 100) x (100,30 : 100) x (100,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,60 : 100) x (102,20 : 100) x (100,00 : 100) x (100,60 : 100) = 1.05619658
Інфляційне збільшення:
92 040,51 x 1.05619658 - 92 040,51 = 5172,36 грн.
Згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт б/н від 28.12.2023 на суму 64 566,61 грн:
64 566,61 грн х 40% = 25 826,64 грн.
Останній період (09/01/2024 - 26/08/2024)Індекс інфляції
січень 2024100,40
лютий 2024100,30
березень 2024100,50
квітень 2024100,20
травень 2024100,60
червень 2024102,20
липень 2024100,00
серпень 2024100,60
Останній період
IIc (100,40 : 100) x (100,30 : 100) x (100,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,60 : 100) x (102,20 : 100) x (100,00 : 100) x (100,60 : 100) = 1.04885460
Інфляційне збільшення:
25 826,64 x 1.04885460 - 25 826,64 = 1261,75 грн.
Згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт б/н від 04.03.2024 на суму 133 703,38 грн:
133 703,38 грн х 40% = 53 481,35 грн.
Останній період (15/03/2024 - 31/07/2024)Індекс інфляції
березень 2024100,50
квітень 2024100,20
травень 2024100,60
червень 2024102,20
липень 2024100,00
Останній період
IIc (100,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,60 : 100) x (102,20 : 100) x (100,00 : 100) = 1.03533921
Інфляційне збільшення:
53 481,35 x 1.03533921 - 53 481,35 = 1889,99 грн.
Відтак, загальна сума інфляційних втрат згідно здійснених судом розрахунків за п.2.5. Договору становить 38 188,82 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить до висновку про задоволення до стягнення з відповідача на користь позивача суму 85 413,10 грн інфляційних втрат за п. 2.4. та 2.5. Договору.
Крім того позивач просить задовольнити вимогу про стягнення з відповідача суму 52 150,12 трьох процентів річних.
Дослідивши розрахунок трьох процентів річних позивача за п. 2.4. Договору та провівши власний арифметичний розрахунок, суд встановив що розмір інфляційних втрат є більшим та становить 51 140,48 грн
Разом з тим, враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог при ухваленні рішення, підлягають до задоволення судом вимоги про стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми 46 892,05 грн інфляційних втрат за п. 2.4. Договору.
Щодо п. 2.5. Договором судом здійсненні наступні розрахунки.
Розрахунок здійснюється за формулою:
Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100,
де:
С - сума заборгованості,
Д - кількість днів прострочення.
Згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт б/н від 24.07.2023 на суму 170 845,91 грн:
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 04/08/2023 до 31/12/2023 68 338,36 x 3 % x 150 : 365 : 100150842,53 грн
з 01/01/2024 до 26/08/2024 68 338,36 x 3 % x 239 : 366 : 1002391 338,76 грн
Всього: 2181,29 грн.
Згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт б/н від 24.07.2023 на суму 579 200,76 грн:
579 200,76 грн х 40% = 231 680,30 грн
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 04/08/2023 до 31/12/2023 231 680,30 x 3 % x 150 : 365 : 1001502 856,33 грн
з 01/01/2024 до 26/08/2024 231 680,30 x 3 % x 239 : 366 : 1002394 538,66 грн
Всього: 7394,99 грн.
Згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт б/н від 23.08.2023 на суму 132 538,42 грн:
132 538,42 грн х 40% = 53 015,37 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 05/09/2023 до 31/12/2023 53 015,37 x 3 % x 118 : 365 : 100118514,18 грн
з 01/01/2024 до 26/08/2024 53 015,37 x 3 % x 239 : 366 : 1002391 038,58 грн
Всього: 1552,76 грн.
Згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт б/н від 20.10.2023 на суму 316 826,39 грн:
316 826,39 грн х 40% = 126 730,56 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 31/10/2023 до 31/12/2023 126 730,56 x 3 % x 62 : 365 : 10062645,81 грн
з 01/01/2024 до 26/08/2024 126 730,56 x 3 % x 239 : 366 : 1002392 482,67 грн
Всього: 3128,48 грн.
Згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт б/н від 30.10.2023 на суму 230 101,28 грн:
230 101,28 грн х 40% = 92 040,51 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 12/12/2023 до 31/12/2023 92 040,51 x 3 % x 20 : 365 : 10020151,30 грн
з 01/01/2024 до 26/08/2024 92 040,51 x 3 % x 239 : 366 : 1002391 803,09 грн
Всього: 1954,39 грн.
Згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт б/н від 28.12.2023 на суму 64 566,61 грн:
64 566,61 грн х 40% = 25 826,64 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 09/01/2024 до 26/08/2024 25 826,64 x 3 % x 231 : 366 : 100231489,01 грн
Всього: 489,01 грн.
Згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт б/н від 04.03.2024 на суму 133 703,38 грн:
133 703,38 грн х 40% = 53 481,35 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 15/03/2024 до 26/08/2024 53 481,35 x 3 % x 165 : 366 : 100165723,31 грн.
Всього: 723,31 грн.
Відтак, загальна сума трьох процентів річних згідно здійснених судом розрахунків за п. 2.5. Договору становить 17 424,23 грн.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 41 063,80 грн пені, 10 718,40 грн інфляційних втрат та 4576,94 грн трьох процентів річних, суд здійснивши власні арифметичні розрахунки встановив наступне.
Щодо обрахунку пені:
Розрахунок суми пені здійснюється за формулою:
Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де
С - сума заборгованості за період,
2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,
Д - кількість днів прострочення.
1 627 782,75 грн х 20% = 325 556,55 грн
Період розрахункуКількість днів у періодіСума
23.03.2024 - 25.04.2024 : 14,50 (облікова ставка НБУ) 325 556,55 (Сума боргу) x (2 x 14,50 : 366 ) x 34 днів (прострочення) : 100348 770,46 грн
26.04.2024 - 13.06.2024 : 13,50 (облікова ставка НБУ) 325 556,55 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 366 ) x 49 днів (прострочення) : 1004911 768,07 грн
14.06.2024 - 26.08.2024 : 13,00 (облікова ставка НБУ) 325 556,55 (Сума боргу) x (2 x 13,00 : 366 ) x 74 днів (прострочення) : 1007417 113,96 грн
Всього штрафних санкцій за період: 37 652,48 грн
Всього: 37 652,48 грн.
Щодо обрахунку інфляційних втрат:
Розрахунок здійснюється за формулою
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
1 627 782,75 грн х 20% = 325 556,55 грн
Останній період (01/04/2024 - 31/07/2024)Індекс інфляції
квітень 2024100,20
травень 2024100,60
червень 2024102,20
липень 2024100,00
Останній період
IIc (100,20 : 100) x (100,60 : 100) x (102,20 : 100) x (100,00 : 100) = 1.03018826
Інфляційне збільшення:
325 556,55 x 1.03018826 - 325 556,55 = 9 827,99 грн.
Щодо обрахунку трьох процентів річних:
Розрахунок здійснюється за формулою:
Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де
С - сума заборгованості,
Д - кількість днів прострочення.
1 627 782,75 грн х 20% = 325 556,55 грн
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 01/04/2024 до 26/08/2024 325 556,55 x 3 % x 148 : 366 : 1001483 949,37 грн
Всього: 3 949,37 грн.
Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 306 454,09 грн пені, 94 908,86 грн інфляційних втрат та 51 262,08 грн трьох процентів річних є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позов підлягає задоволенню частково. В решті позовних вимог належить відмовити.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав, а його аргументи не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та положеннях законодавства.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до статті 129 ГПК України та ураховуючи пропорційність стягнення судових витрат у зв'язку із частковим задоволенням вимог позивача, з відповідача на користь позивача слід стягнути 7804,24 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Водночас відповідно до п. 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а також закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Роз'яснити позивачу, що оскільки провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми 1 627 782,75 грн заборгованості закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору судовий збір в сумі 24 416,74 грн може бути повернутий позивачу за його заявою.
Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», вул. Руставелі Шота, будинок 9А, м. Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії “Міжгірське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», вул. Незалежності, будинок 64, смт. Міжгір'я, Хустський район, Закарпатська область, 90000 (код ЄДРПОУ 44967584) на користь Фізичної особи - підприємця Деяк Наталії Володимирівни, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму 306 454,09 грн (Триста шість тисяч чотириста п'ятдесят чотири гривні 09 коп) пені, 94 908,86 грн (Дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот вісім гривень 86 коп) інфляційних втрат, 51 242,08 грн (П'ятдесят одна тисяча двісті сорок дві гривні 08 коп) трьох процентів річних, а також 7804,27 грн (Сім тисяч вісімсот чотири гривні 27 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми боргу в розмірі 1 627 782,75 грн (Один мільйон шістсот двадцять сім тисяч сімсот вісімдесят дві гривні 75 коп) закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
6. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 17.12.2024.
Суддя А.А. Худенко