Єдиний унікальний номер судової справи 462/7796/24
Номер провадження 2/462/2147/24
17 грудня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Галайко Н. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» про повернення грошових коштів, стягнутих за виконавчим написом, який визнано таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
І. Короткий виклад обставин справи та правова позиція позивача.
Уповноважений представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Вовчак А. В., 07.10.2024 року (вх. № 22706) звернувся у Залізничний районний суд м. Львова із позовною заявою (документ сформований в системі «Електронний суд» 07.10.2024 року) до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» про повернення грошових коштів, стягнутих за виконавчим написом, який визнано таким, що не підлягає виконанню, у якій просить суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті коштів у розмірі 33 880 грн. 19 коп.;
- судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані зокрема тим, що 05.06.2024 року Залізничним районним судом м. Львова ухвалено рішення в судовій справі № 464/2679/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», третя особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Так, рішенням суду ухвалено: визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 20.11.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С., зареєстрований у реєстрі за № 97048 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості за договором № 123020409 від 10.08.2019 року у розмірі 56 092 грн. 66 коп. У зв'язку з ухваленням Залізничним районним судом м. Львова рішення про скасування виконавчого напису та набранням цим судовим рішенням законної сили, 23.07.2024 року приватним виконавцем Пиць А. А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2. 24.07.2024 року представником ОСОБА_1 наслано на електронну адресу приватного виконавця Пиць А. А. адвокатський запит вих. № 24/07-2 з проханням надати інформацію та копії підтверджуючих документів щодо суми грошових коштів стягнутих з ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2. 13.08.2024 року приватним виконавцем Пиць А. А. надіслано стороні позивача лист-відповідь № 613016 із зазначенням, що станом на 23.07.2024 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 03.02.2021 року на рахунок приватного виконавця надійшло 38 908 грн. 01 коп. та надано копії відповідних платіжних інструкцій про списання коштів. 16.08.2024 року представником ОСОБА_1 наслано на електронну адресу приватного виконавця Пиць А. А. адвокатський запит вих. № 16/08 з проханням надати інформацію та копії підтверджуючих документів щодо суми грошових коштів перерахованих приватним виконавцем Пиць А. А. на рахунок стягувача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 03.02.2021 року. 19.08.2024 року Приватним виконавцем Пиць А. А. надіслано стороні позивача Лист-відповідь № 632559 із зазначенням, що станом на 23.07.2024 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 03.02.2021 року приватним виконавцем перераховано на рахунок стягувача (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») суму грошових коштів у розмірі 33 880 грн. 19 коп. та надано копії відповідних платіжних інструкцій про перерахування коштів.
Оскільки стороною відповідача безпідставно набуто грошові кошти в розмірі 33 880 грн. 19 коп., сторона позивача звертається до суду з позовною заявою про стягнення (повернення) таких грошових коштів, та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 1-4).
ІІ. Рух справи в суді.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М. (а.с. 31).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 10.10.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 32-33).
ІІІ. Щодо правової позиції відповідача.
У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.
Так, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Однак суд приймає до уваги, що представник відповідача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» - Тимошенко О. О. на підставі п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України, 13.11.2024 року (вх. № 25452) подала до суду письмові пояснення (документ сформований в системі «Електронний суд» 12.11.2024 року), у яких просить суд врахувати такі при розгляді справи та у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Так, із змісту вказаних пояснень вбачається, що сторона відповідача не згідна з доводами позивача в частині стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів на користь ОСОБА_1 у розмірі 33 880 грн. 19 коп.
Щодо факту існування безспірності заборгованості зазначено, зокрема, що з наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Отже, заповненням анкети-заяви позивач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Позивач підписавши кредитний договір взяв на себе зобов'язання повернути кредитні кошти. Тобто, поняття безпідставності недоречно використовувати до відповідача, оскільки останній мав підстави для стягнення боргу за кредитним договором. Таким чином, боржник належним чином був проінформований про наявність заборгованості та отриманих йому коштів за кредитним договором № 123020409 від 10.08.2019 року. Позивачем у своїй позовній заяві не оспорюється факт укладання кредитного договору № 123020409 від 10.08.2019 року та зазначено, що розрахувався з кредитом. В той же час Позивачем не надано будь-яких належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти, дійсно сплачені. Оскільки позивач, підтверджує, що 11.11.2019 року між ним та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», укладено кредитний договір, то відповідно підстав для повернення коштів немає.
Щодо підстав набуття коштів, вказано зокрема, що виконавчий напис № 97048 вчинений 20.11.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С. таким, що не підлягає виконанню не визнавався. Кредитний договір № 123020409 від 10.08.2019 нечинним не визнавався, тобто підстави для стягнення безпідставно набутих коштів - відсутні. Таким чином, сторона відповідача вважає позовні вимоги в частині стягнення безпідставно набутих коштів з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» необґрунтованими, не підтвердженими належним чином та завищеними відносно складності справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Так, суд вважає необхідним зазначити, що згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Разом з цим, згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Суд зазначає, що згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, зокрема те, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
IV. Встановлені судом фактичні обставини справи.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 05.06.2024 року у справі № 464/2679/24 ухвалено:
«Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», третя особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 20.11.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С., зареєстрований у реєстрі за № 97048, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості за договором № 123020409 від 10.08.2019 року у розмірі 56 092 грн. 66 коп.
Стягнуто з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 1 453 грн. 44 коп. судового збору» (а.с. 13 зворот - 17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/119538670).
Вказане рішення набрало законної сили 08.07.2024 року.
Матеріали справи міститься копію виконавчого напису № 97048 від 20.11.2020 року вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. (а.с. 8).
Так, 03.02.2021 року приватним виконавцем Пиць А. А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 (а.с. 8 зворот - 9), 18.03.2021 року приватним виконавцем Пиць А. А. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 9 зворот - 10), 19.12.2023 року приватним виконавцем Пиць А. А. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 11-12), 27.05.2024 року приватним виконавцем Пиць А. А. винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій (а.с. 12 зворот - 13), 23.07.2024 року приватним виконавцем Пиць А. А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 18 зворот - 19).
Матеріали справи містять, також копію адвокатського запиту уповноваженого представника ОСОБА_1 - адвоката Вовчака А. В. від 24.07.2024 року за вих. № 24/07-2 насланого на електронну пошту приватного виконавця Пиць А. А. з проханням надати інформацію та копії підтверджуючих документів щодо суми грошових коштів стягнутих з ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 (а.с. 19 зворот - 20).
Копією листа-відповіді приватного виконавця Пиць А. А. від 13.08.2024 року № 613016 стверджується, у тому числі, що станом на 23.07.2024 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 03.02.2021 року на рахунок приватного виконавця надійшло 38 908 грн. 01 коп. (долучено копії відповідних платіжних інструкцій про списання коштів) (а.с. 20 зворот - 21, 22, 23, 24).
Копією адвокатського запиту уповноваженого представника ОСОБА_1 - адвоката Вовчака А. В. від 16.08.2024 року за вих. № 16/08 насланого на електронну пошту приватного виконавця Пиць А. А., стверджується, що такий звертався з проханням надати інформацію та копії підтверджуючих документів щодо суми грошових коштів перерахованих приватним виконавцем Пиць А. А. на рахунок стягувача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 03.02.2021 року (а.с. 25).
Копією листа-відповіді приватного виконавця Пиць А. А. від 19.08.2024 року № 632559 стверджується, у тому числі, що станом на 23.07.2024 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 03.02.2021 року приватним виконавцем перераховано на рахунок стягувача (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») суму грошових коштів у розмірі 33 880 грн. 19 коп. (долучено копії відповідних платіжних інструкцій про перерахування коштів) (а.с. 26, 27, 28).
Згідно долучених копій платіжних інструкцій, стверджується перерахунок приватним виконавцем Пиць А. А. стягувачу ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» грошових коштів за виконавчим провадженням № НОМЕР_2, зокрема:
- № 2117 від 24.05.2024 року на суму 14 904 грн. 99 коп.;
- № 1472 від 20.05.2024 року на суму 4 194 грн. 55 коп.;
- № 7425 від 18.04.2024 року на суму 346 грн. 63 коп.;
- № 7084 від 15.04.2024 року на суму 4 225 грн. 01 коп.;
- № 3094 від 14.03.2024 року на суму 4 194 грн. 55 коп.;
- № 46320 від 15.02.2024 року на суму 4 194 грн. 55 коп.;
- № 43061 від 23.01.2024 року на суму 1 488 грн. 40 коп.;
- № 25608 від 27.07.2023 року на суму 331 грн. 51 коп.
V. Застосоване судом законодавство.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
При цьому, суд враховує, позицію викладену у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 756/3115/17 (провадження № 61-18653св20) від 16.06.2021 року, згідно якої реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 201/6498/20 (провадження № 61-88св21) за правовою природою конструкція зобов'язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов'язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов'язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов'язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.
Із змісту ст. 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Про виникнення зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов'язань з повернення безпідставного збагачення.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Так, аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов'язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі ст. 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до ст. 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Відповідні правові висновки також викладено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 910/1531/18, від 28.01.2020 року у справі № 910/16664/18.
Окремо суд приймає до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 року № 910/3831/22, провадження № 12-45гс23, згідно якої: «зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми ст. 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно».
Інший підхід суперечив би засадам добросовісності, розумності та справедливості зобов'язання.
VІ. Висновки суду.
Так, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів у сумі 33 880 грн. 19 коп., що стягнуті з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, суд констатує, що отримані відповідачем кошти у визначеній сумі підлягають поверненню позивачу відповідно до ст. 1212 ЦК України.
Задовольняючі позовні вимоги у цій частині суд виходить з того, що відповідачем доказів повернення безпідставно набутих коштів, суду не надано.
Враховуючи наведене, суд вбачає наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
VII. Судові витрати по справі.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
7.1. Щодо судового збору.
За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно квитанції ID: 0264-9179-3032-6300 від 07.10.2024 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968 грн. 96 коп.
Суд враховує, що ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на зазначене, а також те, що позовна заява була подана до суду у електронному вигляді з використанням системи «Електронний суд», з урахування ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з відповідача понесені позивачем витрати по оплаті судового збору із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0, 8 у розмірі 968 грн. 96 коп.
7.2. Щодо витрат на правничу допомогу.
Згідно положень ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві сторона позивача вказувала на орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу (6 000 грн. 00 коп.), які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи та на підтвердження чого належним чином оформлені докази будуть надані в порядку ст. 141 ЦПК України.
Так, у постанові Верховного Суду від 26.07.2023 року у справі № 160/16902/20 (провадження № К/9901/24445/21) вказано, що зазначення у прохальній частині позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір
Суд враховує, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Суд зазначає, що ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14- 382цс19) зробила висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 23.06.2022 року у справі № 607/4341/20 (провадження №61-18451св20) вказано, що обов'язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).
Такі ж висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 15.04.2020 року у справі № 199/3939/18-ц та від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 5019/1274/11 з огляду на те, що склад і розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, підлягають доведенню, то у разі ненадсилання копій відповідних доказів іншій стороні фактично матиме наслідком порушення принципу змагальності та неможливості іншим учасникам судового розгляду бути ознайомленим із їхнім змістом. Вказані обставини, у свою чергу, позбавляють можливості іншу сторону надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 02.02.2023 року у справі № 915/606/21, суд порушує принцип змагальності сторін, якщо самостійно з власної ініціативи здійснює за сторону доведення обставин, що мають значення для вирішення питання розподілу судових витрат.
Враховуючи, що наразі матеріали справи не містять визначення конкретного розміру та документів на підтвердження витрат на правничу допомогу, які позивач сплатив або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, тому суд вважає передчасним вирішення питання щодо відшкодування позивачу таких судових витрат (на правничу допомогу).
На підставі наведеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» про повернення грошових коштів, стягнутих за виконавчим написом, який визнано таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 - 33 880 (тридцять три тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 19 коп. безпідставно набутих коштів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі - 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Порядок оскарження рішення суду та набрання ним законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (ЄДРПОУ: 42254696, місцезнаходження: 02094, м. Київ, б-р Верховної Ради, 34, оф. 511, електронна пошта: online.finance.ceo@gmail.com).
Текст судового рішення складено 17.12.2024 року.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: Н. М. Галайко