Справа № 462/9440/24
провадження 1-кс/462/2187/24
16 грудня 2024 року слідчий суддя Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого ВРЗ СТ СВ ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 , за погодженням із прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12024141390001185 від 12.12.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України про арешт майна,
встановив:
слідчий ВРЗ СТ СВ ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 , за погодженням із прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_4 , на автомобіль марки «Opel Meriva» р.н. НОМЕР_1 в цілому (на його комплектуючі деталі, вузли, агрегати та інше обладнання) шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування (ремонт, експлуатація), який на праві власності ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання посилається на те, що існує реальна загроза приховування, пошкодження та знищення автомобіля, зазначеного у клопотанні. З метою збереження речових доказів та подальшого проведення експертиз та слідчих експериментів, просить клопотання задовольнити.
Слідчий суддя вважав за можливе розглядати клопотання за відсутності слідчого та прокурора, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 172 КПК України і приймаючи до уваги підставне прохання слідчого з цього приводу, викладене у клопотанні, а також власника майна, який не з'явився в судове засідання, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду клопотання.
Дослідивши клопотання і додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12024141390001185 від 12.12.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення, кваліфікований за ч. 1 ст. 286 КК України.
Відповідно до матеріалів клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що 12.12.2024 року близько 17.15 год. по вул. Городоцькій, 174 у м. Львові відбулось ДТП (наїзд на пішохода) за участі автомобіля марки «Opel Meriva» р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та пішохода ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку доставлено в медичну установу.
Постановою слідчого ВРЗ СТ ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області від 12.12.2024 року транспортний засіб визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, та визначено місцем зберігання майданчик тимчасового утримання, що за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 7.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 25.03.2024 року, транспортний засіб марки «Opel Meriva» р.н. НОМЕР_1 належить ОСОБА_5 .
Частиною 2 ст. 168 КПК України визначено, що під час обшуку, огляду може здійснюватися тимчасове вилучення майна.
Відповідно до вимог ч. 5, 7 ст. 237 КПК України при огляді слідчий, прокурор має право вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Згідно з ч. 1 ст. 167, ч. 5 ст. 171 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій статті 167 КПК України майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Дослідженням матеріалів клопотання встановлено, що таке подано в строк, визначений ч. 5 ст. 171 КПК України.
Стаття 167 КПК України дає визначення критеріїв, яким повинно відповідати тимчасово вилучене майно. Так, згідно ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей, щодо яких є достатні підстав вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Зазначений перелік критеріїв є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Тому, зважаючи на положення ст. 167, 237 КПК України, тимчасово вилучатися можуть лише речі та документи, які відповідають критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України. Інші речі під час огляду не можуть бути тимчасово вилучені. А отже у випадку тимчасового вилучення під час огляду речей, слідчий повинен при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна навести переконливі мотиви, що зазначені речі відповідають критеріям ч. 2 ст. 167 КПК України та може ставити питання про їх арешт лише з правових підстав, що визначені у ч. 2 ст. 170 КПК України. Посилатися на інші правові підстави слідчий не може, оскільки, якщо речі не відповідатимуть критеріям ч. 2 ст. 167 КПК України, вони будуть вважатися такими, що вилучені та зберігаються органом досудового розслідування поза дозволеним законом порядком. Відповідно слідчий суддя не може розглядати таке майно як предмет арешту і накладати на нього арешт.
Положенням ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. ст. 170-174 КПК України, та згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 2 ст. 167 КПК України.
Таким чином, з огляду на положення ч. 2 ст. 167, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Отже, слідчий у клопотанні мав право ставити питання про накладення арешту на вказаний автомобіль, з тих підстав, що це майно відповідає критеріям, вказаним у ч. 2 ст. 167, 98 КПК України, тобто з підстав передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України.
Слідчий суддя не знаходить у клопотанні про накладення арешту на автомобіль порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.
Надані слідчим матеріали містять достатньо підстав та підозр вважати, що вилучені в ході огляду речі можуть бути використано, як доказ у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що транспортний засіб марки «Opel Meriva» р.н. НОМЕР_1 , має статус тимчасово вилученого майна та відповідає критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, слідчим доведено, що у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що зазначені речі є речовим доказом, можуть бути приховуваними, пошкодженими, зіпсованими, втраченими, знищеними, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про арешт є обґрунтованим і підлягає задоволенню, оскільки встановлено наявність для цього правових підстав.
Керуючись ст. 131, 132, 167, 170-173, 237, 309 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
клопотання задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль марки «Opel Meriva» р.н. НОМЕР_1 в цілому (на його комплектуючі деталі, вузли, агрегати та інше обладнання) шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування (ремонт, експлуатація), який на праві власності належить ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосереднього до Львівського апеляційного суду.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Оригінал ухвали.