Справа № 442/10080/24
Провадження №3/442/2849/2024
Іменем України
11 грудня 2024 року
Суддя Дрогобицького мiськрайонного суду Львiвської областi Гарасимків Л.І., розглянувши матерiали, якi надiйшли з Дрогобицького відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого АДРЕСА_1 , не працюючого,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Відносно ОСОБА_1 складено Протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП України, серії ЕПР1 №174763 від 16.11.2024р., оскільки "16.11.2024р., о 00.10 год., в м.Дрогобичі, по вул.Сагайдачного,36, Львівської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Рено Лагуна» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер 6820, результат тесту 1,83% проміле, чим порушив п.2.9.а. ПДР - керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що знажують їх увагу та швидкість реакції, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, відносно ОСОБА_1 складено Протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП України, серії ЕПР1 №174809 від 16.11.2024р., оскільки «16.11.2024р., о 01.37 год., в с.Лішня, по вул.Самбірська,70, Львівської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Рено Лагуна» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер 6820, чим порушив п.2.9.а. ПДР - керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що знажують їх увагу та швидкість реакції, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Вина правопорушника доводиться матеріалами адміністративної справи, зокрема Протоколами серії ЕПР1 №174763 від 16.11.2024р. та серії ЕПР1 №174809 від 16.11.2024р.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
В судове засідання правопорушник ОСОБА_1 не з'явився, однак від нього поступили письмові клопотання, в яких він просить проводити розгляд справи у його відсутності, а провадження у справах закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
Оглянувши подані письмові пояснення про справі, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що провадження по адміністративних справах відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України слід закрити виходячи з наступного.
Згідно зі ст.251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, па основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного.
Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об'єднаються у чотири групи (елементні: об'єкт адміністративного правопорушення, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб'єкт адміністративного правопорушення та суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення.
Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов'язковими. Суб'єктивна сторона - відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи - є необхідним елементом суб'єктивної сторони.
Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється наявними у справі доказами.
По факту складання Протоколу серії ЕПР1 №174763 від 16.11.2024р. суд прийшов до наситупних висновків.
Судом взято до уваги той факт, що, відповідно до змісту ст.266 КУпАП та Інструкції якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння, та відповідно за ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків, однак в Протоколі не вказано ознак алкогольного сп'яніння ( нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, тощо).
Крім того, поліцейські не забезпечили проведення огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, позаяк правопорушник ОСОБА_1 не був згідний із результатами Тесту, згідний був їхати в медичний заклад, що знову підтверджує порушення процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та виключає притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.І ст. 130 КУпАП ( при сумнівній ситуації, огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків, свідки повинні давати пояснення стосовно вказаного факту, тобто вчинення водієм адміністративного правопорушення (перебування його в стані сп'яніння у конкретний період часу, тощо), однак даного факту не зафіксовано працівниками поліції.
Судом враховано, що Огляд на стан Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер 6820 (результат тесту 1,83% проміле був проведений «16.11.2024р. о 00.28 год.», Направлення на Огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння було оформлено «16.11.2024р. о 00.20 год.», Протокол про адміністративне правопорушення складено «16.11.2024р. о 00.55 год.», з чого випливає, що порушено процедуру складання вищевказаного Протоколу, що свідчить про суттєві розбіжності при складанні процесуальних документів.
Відповідно до п.5 Розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають фінкції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо); у процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу, тобто поліцейський повинен був переконатися у точності встановленого на пристрої часу, позяк мав можливість самостійно усунути виявлений недолік, а відтак з огляду на встановлені розбіжності вважаю, відеозапис та всі додані до нього письмові докази являються недопустимими, а тому судом до уваги не беруться.
Крім того враховано і підтверджується відеозаписами, долученими до матеріалів справи, відео фіксація проводилася епізодично, відсутній повний запис, та з огляду на це неможливо перевірити дії працівників поліції та неможливо встановити, чи здійснювалася взагалі фіксація вчиненого правопорушення водієм ОСОБА_1 , оскільки з метою забезпечення повноти та об'єктивності провадження у справі про адміністративне правопорушення, тобто через неповноту вчинення органом поліції процесуальних дій, правопорушник позбавлений можливості довести всі обставини справи, а суд перевірити обставини, викладені в Протоколі, а також його твердження, які мають доказове забезпечення, та не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності чи недоведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчинені правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення, тобто це питання повинно бути вирішено на підставі безсторонього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Крім того, судом враховано те, що суд не повинен залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у Протоколі про адміністративне правопорушення.
Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у Протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Обов'язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ.
Судом враховано той факт, що не можливо відстежити правильність всіх процесуальних дій працівників поліції, відсутність відеозаписів не дає можливості відтворити події, які передували складенню Протоколу, відсутні відеозаписи про складення Протоколу про адміністративне правопорушення, коли було оформлено Направлення, що свідчить про суттєві порушення з боку працівників поліції, позаяк Відеозапис є одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення, а належних та допустимих доказів, які б спростовували ці ствердження, суду не надано і про їх наявність невідомо.
Відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими та наведеними доказами, а у разі його відсутності суд не вправі надати правової оцінки щодо дій працівників поліції.
Крім того, судом враховано, що у разі відсутності відеозаписів ставить під сумнів допустимість таких відеозаписів в якості доказів, а оскільки відповідно п. 3.5 розділу III Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 р. №100, встановлює, що після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно та відеозйомка (фіксація) повинна бути безперервною, який і може бути визнаний належним і допустимим доказом з врахуванням положень статті 266 КУпАП, що також свідчить про суттєві порушення з боку працівників поліції.
Крім того, судом враховано, що поліцейські не забезпечили проведення огляду на стан сп'яніння правопорушника у медичному закладі, оскільки правопорушник ОСОБА_1 заперечував результати освідчення на газоаналізаторі, стверджував факт того, що він не вживав спиртні напої, їхав з роботи, що свідчить про порушення процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та виключає притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.І ст. 130 КУпАП.
Згідно з п.п.2 п.1 Розділу VII вказаної інструкції, під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб, тобто здійснюючи фіксацію вчиненого правопорушення, з метою забезпечення повноти та об'єктивності провадження у справі про адміністративне правопорушення, поліцейський повинен не лише формально зазначити ці ознаки у протоколі про адміністративне правопорушення, але і надати докази, які підтверджують наявність цих ознак, зокрема, вказати на наявність цих ознак свідкам та відібрати у них пояснення з цього приводу або зафіксувати їх за допомогою відеозапису, а з матеріалів справи вбачається, що відеозйомка ведеться поліцейськими з постійними перервами.
Крім того, судом взято до уваги той факт, що відповідно до вимог п.3.5 розділу III Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 р. №100, встановлює, що після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно, а нагрудний відеореєстратор включався і виключався, а відсутність повного відеозапису свідчить про порушення з боку працівників поліції, відтак його слід вважати недопустимим доказом, із врахуванням положень статті 266 КУпАП.
Пункт 1 розділу II цієї Інструкції (Оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) передбачає, що Протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності; Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання; Акт огляду на стан сп'яніння у разі проведення огляду на стан сп'яніння; інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення, однак в матеріалах справи відсутній Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання, що також свідчить про порушення вимог Закону.
Крім того, Пункт 4 розділу X Інструкції-1 (в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 808 від 05.11.2021) передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису та наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Результати огляду зазначаються в Акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, щодо якої проводився цей огляд. У разі виявлення стану алкогольного сп'яніння в результаті проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів складається протокол про адміністративне правопорушення, до якого долучаються акт огляду на стан сп'яніння та роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (у разі наявності).
Однак, згідно поданих суду доказів, зокрема Акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, останній складений без дати його проведення, а відсутність свідків при складанні останнього ( у разі незгоди водія із Результатами Тесту) також є підставою вважати проведення такого огляду, недійсним.
Крім того, в матеріалах справи відсутні копії сертифікату відповідності та Свідоцтва про повірку технічного приладу, хоча відповідно до ч.3 Порядку при проведенні огляду використовуються Виключно ті спеціальні технічні засоби, що прямо передбачені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.03.2010 р. та застосовуються лише посадовою особою Національної поліції та слід також врахувати, що перед застосуванням алкотестеру, особу щодо якої проводиться огляд мають проінформувати про порядок застосування алкотестеру, та на вимогу цієї особи - пред'явити сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, однак цього працівниками поліції зроблено не було.
Працівниками поліції не було роз'яснено правопорушнику ОСОБА_1 його права та які дії будуть вчинятись відносно нього, особливості їхнього проведення, правові наслідки відмови від проходження перевірки та огляду тощо. Не було роз"яснено право на адвоката, відповідно до ч.1 ст.59 Конституції України, де кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.
Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав, однак відповідно за оглянутих відеозаписів, правопорушнику не було відомо факту, що останній мав право на правову допомогу та скористатися нею.
По факту складання Протоколу відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №174809 від 16.11.2024р. суд прийшов до наступних висновків:
Для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, які зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, але і дії, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне, однак як вбачається із відеозаписів, оглянутих в судовому засіданні, в Протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що «водій керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, однак знову не вказано ознак алкогольного сп'яніння ( нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, тощо), що свідчить, що ці ознаки не були виявлені особою, яка складала Протокол і в чому вони полягають.
Крім того, враховано і те, що якщо би правопорушник ОСОБА_1 перебував би в стані алкогольного сп'яніння, даний факт був би зафіксований працівниками поліції на відеозаписі, однак даний факт на відеозаписі відсутній.
Як вбачається із відеозапису, оглянутого в судовому засіданні правопорушник ОСОБА_1 пояснював, що не вживав спиртні напої ( даний факт є зафіксований ) і був згідний пройти медичне обстеження в медичному закладі, з метою виявлення ознак алкогольного сп'яніння, оскільки дані ознаки можливо виявити тільки в медичному закладі, працівником медичного закладу повинно було зазначено: зовнішній вигляд обстежуваної особи: стан одягу, шкіри, наявність пошкоджень (поранення, забиті місця, точна локалізація, характер пошкодження тощо), поведінка обстежуваної особи: адекватна, напружена, замкнута, роздратована, збуджена, агресивна; ейфорична, балакуча, метушлива; настрій нестійкий, млявий, загальмований, скарги на свій стан (на що саме), стан свідомості, орієнтування на місці, у часі та власній особистості, мовна здатність: не порушена, зв'язаність висловлення, порушення артикуляції, змазаність мови, тощо, вегетативно-судинні реакції (стан шкірних покривів, слизових оболонок очей, язика, спітніння, слинотеча), дихання: не змінене, прискорене, уповільнене, кількість подихів на хвилину, пульс, артеріальний тиск, рухова сфера, хода (хитка, розкидування ніг під час ходи), хода зі швидкими поворотами (без хитань, хитання при поворотах), поза Ромберга, відомості про останнє вживання алкоголю або наркотичних речовин чи лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: суб'єктивні та об'єктивні (згідно з документами, іншими джерелами), однак даний факт було проігноровано працівниками поліції, хоча для суду повинна бути представлена об'єктивна інформація яка є істотною для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення, оскільки у разі незгоди правопорушника із результатами Тесту, поліцейській повинні були забезпечити проведення Огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, що також підтверджує про порушення процедури проведення Огляду на стан алкогольного сп'яніння та виключає притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.І ст.130 КУпАП, оскільки Огляд на стан алкогольного сп'яніння передбачає кілька послідовних етапів та кожен з таких етапів залежить від конкретних дій особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Крім того, враховано той факт, що в Протоколі серії ЕПР1 №174809 від 16.11.2024р., в описі встановлених даних зазначено, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Рено Лагуна» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння та Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер 6820, однак в Протоколі не зазначено кількість проміле, яке було виявлене при отриманні результату з газоаналізатора, що є суттєвим порушенням, оскільки В протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються всі необхідні дані, які мають суттєве значення при вирішенні справи.
Крім того, до матеріалів справи повинен був бути долучений Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, щодо якої проводився цей огляд.
У разі виявлення стану алкогольного сп'яніння в результаті проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів складається Протокол про адміністративне правопорушення, до якого долучаються акт огляду на стан сп'яніння та роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (у разі наявності).
Крім того, при огляді відео файлів, судом враховано те, що відео зйомка проводилася епізодично, на відео зовсім не відображено всі процесуальні дії, тощо (відсутні відеофайли про складання Протоколу про адміністративне правопорушення, а є тільки зображення, з якого вбачається, що працівники поліції спілкуються з якоюсь особою, проводять Огляд на стан сп'яніння, не відомо кому надають процесуальні документи, коли і де було складено Акт Огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Крім того, не виникає можливості з'ясувати та дослідити, в якій саме годині та в якій послідовності було складено Направлення на огляд водія в КНП «Дрогобицьку міську лікарню», тощо. Крім того, судом взято до уваги фрагментарність здійснення відеозаписів, запис повинен бути включений і бути безперервний, працівники поліції повинні фіксуватися весь період (з моменту вчинення правопорушником правопорушення і до закінчення складання документів), що ставить під сумнів допустимість таких відеозаписів в якості доказів, а оскільки відповідно п. 3.5 розділу III Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 р. №100, встановлює, що після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно та відеозйомка (фіксація) повинна бути безперервною, який і може бути визнаний належним і допустимим доказом з врахуванням положень статті 266 КУпАП, що також свідчить про суттєві порушення з боку працівників поліції, тобто в матеріалах справи повинен бути повний фрагмент відеозапису події, а не окремі його фрагменти, відтак тільки так даний доказ може бути визнаний належним і допустимим доказом з врахуванням положень статті 266 КУпАП, зупинка відеозапису для складання процесуальних документів не припустима, оскільки відеозапис є беззаперечною основою для притягнення водія до адміністративної відповідальності.
Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, складений працівниками поліції, також не відповідає вимогам, оскільки інспектором навіть не зазначено який саме огляд необхідно провести правопорушнику ( огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, чи наркотичного чи іншого сп'яніння) в закладі охорони здоров'я, коли і яким чином, не вказано дії щодо ухилення від огляду. В Направленні повинні бути зазначені виявлені поліцейським, у результаті огляду ознаки сп'яніння, тощо, що наводить на сумніви щодо правильності складення адміністративних матеріалів, що в повній мірі є недопустимим.
Належний доказ це доказ, зміст якого відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи, а допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також коли законодавець допускає його використання, тобто притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
В Акті на стан алкогольного сп'яніння також не були вписані ознаки алкогольного сп'яніння, відтак вищевказане вище свідчить про те, що у правопорушника їх не було виявлено, оскільки із відеозапису взагалі не вбачається не лише будь - яке тремтіння рук, так і почервоніння обличчя, останній поводив себе адекватно, поведінка відповідала обстановці, мова була чітка.
Жоден з наявних у справі доказів (зокрема, наявні у справі відеозаписи, інші докази) не підтверджують керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тобто Протокол про адміністративне правопорушення не є належним, допустимим і достовірним доказом керування особою транспортним засобом і не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", а якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Крім того враховано те, що для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП, повині бути належні письмові докази вчинення правопорушником адміністративного правопорушення, позаяк при вирішенні справи, позаяк суд повинен з'ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, таким чином суду не представлена достовірна інформація.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності, однак представленні суду письмові докази не відтворюють всіх фактичних обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи із врахуванням положень статті 266 КУпАП, а тому суд вважає, що у по даному Протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції також не представлено жодних належних доказів, які свідчать про факт керування правопорушником ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, які відтворюють зміст та фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи, позаяк допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також коли законодавець допускає його використання, тобто притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
У постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №204/8036/16-а вказано, що колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо невстановлення працівником поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суб'єкта відповідальності за вказане правопорушення, тобто особи, яка безпосередньо несе адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, оскільки адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності.
Сам по собі Протокол про адміністративне правопорушення не є належним, допустимим і достовірним доказом керування особою транспортним засобом і не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", а якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
Все це свідчить про те, що представленні суду письмові докази не відтворюють всіх фактичних обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, до Протоколу складеного за ч.1 ст.130 КУпАП додано кілька дисків з відеозаписами, де зокрема зафіксовано відео складення протоколу серії ЕПР1 №174809 від 16.11.2024р. однак в Протоколі відсутні відомості (назва, модель, серія і номер) засобу відео фіксації, а суд вважає відеозаписи, долучені до матеріалів справи неналежним та недопустимими.
Крім того, ці відеозаписи є електронними доказами, а тому їх копія надана суду має бути обов'язково засвідчена електронним цифровим підписом автора або особи уповноваженої на виготовлення наданої копії. Водночас ці відеозаписи не засвідчено електронним цифровим підписом будь-якої особи, що є додатковою підставою для визнання їх неналежним та недопустимим доказом.
За змістом частини 7 статті 266 КУпАП у разі відсторонення особи від керування транспортним засобом можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, що повинно також бути зафіксовано працівником поліції.
Пункт 1 розділу II цієї Інструкції (Оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) передбачає, що Протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності; акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання; акт огляду на стан сп'яніння у разі проведення огляду на стан сп'яніння; інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Однак, в матеріалах справи відсутній акт тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання, що також свідчить про порушення вимог Закону, а факт того, що правопорушник ОСОБА_1 і надані продовжував рух в потрібному йому напрямку свідчить про те, що останній не перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, Пункт 4 розділу X Інструкції-1 (в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 808 від 05.11.2021) передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Крім того, і при складанні вищевказаного Протоколу про адміністративне правопорушення, долучено Акт огляду на стані алкогольного сп'янінння з використанням спеціальних технічних засобів, і знову без дати його проведення, відтак є недійсним.
Відповідно до вимог п.2 ст.278 КУпАП та п. 24 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суд під час підготовки справи до розгляду повинен виявити недоліки наданих матеріалів та протоколу, з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз, зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що всі додані до Протоколів про адміністративне правопорушення докази, які представлені правопорушником в порядку захисту, та надавши їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеня підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення, та враховано, що для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був належним і допустимим, оскільки, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки всі розбіжності та сумніви тлумачаться на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тобто притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Таким чином, через неповноту вчинення органом поліції процесуальних дій, водій ОСОБА_1 був позбавлений можливості довести всі обставини справи, а суд перевірити обставини, викладені в Протоколі, і встановити істину у справі, тобто наведене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчинені правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення, тобто це питання повинно бути вирішено на підставі безсторонньго та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у Протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Отже, враховуючи, що згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Беручи до уваги, що у матеріалах справи відсутні жодні зібрані у встановленому законом порядку докази, які підтверджують керування правопорушником ОСОБА_1 автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, а тому вважаю, що в даних матеріалах відсутні події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст.130 КУпАП, у зв'язку з чим вказана справа про адмінправопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1ч.1ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.
Зважаючи на викладене, оцінивши надані особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, аргументи на підтвердження відсутності складу адміністративного праавопорушення, дослідивши усі наявні у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про недоведеність у даному випадку вини у вчиненні адміністративного правопорушення за стандартом доведення «поза розумним сумнівом» і наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Суд будучи органом що здійснює правосуддя, не може брати на себе функцію збирання доказів та документальну законну фіксацію правопорушення, котра в даному випадку не була виконана належним чином. Також суд не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.І ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Крім того, у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Враховуючи усе вище викладене та аналізуючи докази в їх сукупності, вважаю, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі у відповідності до п.1 ч.1ст.247 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.130, 245, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Справа, зареєстровані за №442/10080/24 (3/442/2849/2024) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, об'єднати в одне провадження зі справою про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, зареєстрованої за №442/10082/24 ( 3/442/2850/2024) та присвоїти об'єднаному провадженню номер №442/10080 (провадження №3/442/2849/2024).
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя