441/1659/22
1-кп/441/49/2024
12.12.2024 колегія суддів Городоцького районного суду Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілих ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
експерта ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження про обвинувачення
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 - п.п. 1, 5, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України, -
в провадженні Городоцького районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 5, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України, внесених 27.05.2022 в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022141440000077.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні та у письмовому клопотанні просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави. Клопотання мотивує тим, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлені слідчим суддею при обранні запобіжного заходу на досудовому розслідуванні та при продовженні судом такого, не зменшились та продовжують існувати, останній обгрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, кримінальне правопорушення вчинене із застосуванням вибухового предмету до потерпілих, докази, які дають підстави обвинувачувати ОСОБА_8 у вчиненні особливо тяжкого та двох тяжких злочинів є вагомими, допустимими та отриманими у встановленому КПК порядку. Вказує, що у разі застосування іншого запобіжного заходу не пов?язаного з позбавленням волі, ОСОБА_8 може вжити заходи, спрямовані на доведення свого злочинного умислу до кінця, що ставить під загрозу життя потерпілих, які вижили лише завдяки наданій кваліфікованій медичній допомозі. Зазначає, що обмеження конституційних прав ОСОБА_8 є виправданим, оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Представник ОСОБА_6 підтримав позицію прокурора.
Захисник ОСОБА_7 в суді клопотання прокурора заперечив, мотивуючи тим, що ризиків перелічені ним прокурором не існувало й не існує, а наявні в матеріалах справи та дослідженні судом докази не дають обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_8 причетний до вчинення злочину. Обвинувачений має міцні соціальні зв?язки, працевлаштований, позитивно характеризується. Просить про визначення обвинуваченому розміру застави або зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.
ОСОБА_8 висловився на підтримку позиції захисника.
Заслухавши прокурора, представника потерпілих, захисника, обвинуваченого, вивчивши клопотання, матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 176-178 КПК України, запобіжний захід тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Так, ухвалою слідчого судді Городоцького районного суду Львівської області від 29.05.2022 обвинуваченому ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Ухвалою колегії суддів Городоцького районного суду Львівської області від 16.09.2024 строк запобіжного заходу обвинуваченому продовжено до 14.11.2024, без визначення розміру застави.
Стаття 2 Закону України «Про попереднє ув'язнення» вказує, що метою попереднього ув'язнення є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від органів досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Не вдаючись до детального аналізу оцінки дій винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, суд повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.
При цьому, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, ці докази не повинні бути до такої міри переконливими та очевидними, щоб свідчити про винуватість особи, однак створювати у суду реальне бачення причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, яке їй інкримінується.
За положеннями ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити документи, інше.
Обов'язок доведення цих обставин лежить на прокуророві.
Наведені прокурором у клопотанні доводи свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 5, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України, а також про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого кримінальних правопорушень із застосуванням вибухових предметів, використання яких створило небезпеку для життя не тільки потерпілих, а і невизначеного кола осіб, зокрема, у вчиненні замаху на умисне вбивство двох або більше осіб вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, у разі визнання його винуватим йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, вік і стан здоров'я ОСОБА_8 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов'язаного із позбавленням волі, таке обмеження конституційних прав, з огляду на наведені прокурором обставини, є виправданим, наведене свідчить про відсутність в обвинуваченого соціально-стримуючих факторів, які б давали підстави вважати, що він не буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, не буде незаконно впливати на потерпілих, з метою зміни наданих ними показань, експертів у цьому кримінальному провадженні та не вчинить іншого кримінального правопорушення, чи продовжить кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
ЄСПЛ зазначив, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Враховуючи вагомість наявних доказів, характер та тяжкість інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, його вік і стан здоров'я, а також те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду провадження, останньому слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення застави з огляду на положення ч. 4 ст. 183 КПК України.
Підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід або визначення обвинуваченим розміру застави, з мотивів наведених захисником, колегія суддів не убачає.
Керуючись ст. 177, 182, 183, 193, 194, 196 КПК України, колегія суддів, -
клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою задовольнити.
Обвинуваченому ОСОБА_8 продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою - до 07 лютого 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Копію ухвали для відома та виконання направити начальнику Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№ 19)».
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів.
Повний текст ухвали складено 16.12.2024.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3