Справа № 461/8448/24
Провадження № 2/461/3407/24
Іменем України
17.12.2024 року м. Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючої судді Мисько Х.М.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка В.Ю.,
предсатвника позивача Карук Н.М.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -
Львівська міська рада звернулася до Галицького районного суду м. Львова з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про відшкодування втрат від недоотримання коштів Львівської міською радою за фактичне землекористування № НОМЕР_1 від 20.07.2023 року в розмірі 348 330,04 грн.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заявила клопотання про скерування справи до Франківського районного суду м. Львова за підсудністю. Клопотання вмотивоване тим, що предметом спору є зобов'язання, які випливають з Договору №20946 від 20.07.2023 року про відшкодування втрат від неотримання Львівською міською радою коштів за фактичне землекористування відповідачем земельною ділянкою площею 0,1328 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , відтак відповідач вважає, що позов повинен пред'являтись за правилами виключної підсудності.
Представник відповідача Львівської міської ради Карук Н.М. у судовому засіданні проти клопотання заперечила. Зазначила, що вказаний спір належить розглядати за правилами загальної підсудності.
Заслухавши клопотання позивача, думку представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Разом з цим, ч. 1 ст. 30 ЦПК України передбачає, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частина перша статті 181 ЦК України).
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом розгляду у даній справі є зобов'язання, які випливають з договору №20946 від 20.07.2023 року про відшкодування втрат від недоотримання Львівської міською радою коштів за фактичне землекористування ОСОБА_1 земельною ділянкою, площею 0,1328 м.кв., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відтак позов повинен пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Слід зауважити, що земельна ділянка, площею 0,1328 м кв., знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Франківського району м. Львова.
Таким чином, розгляд даної справи територіально не підсудний Галицькому районному суду м. Львова, отже справа підлягає до передачі за підсудністю до компетентного та належного суду. Компетентним та належним судом для розгляду даної справи є Франківський районний суд м. Львова, за правилами виключної підсудності.
Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 16 травня 2018 року у справі № 640/16548/16-ц.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 16 травня 2018 року у справі № 640/16548/16-ц, вказав на те, що до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про: право власності на таке майно; право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України); поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 цього Кодексу); поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 цього Кодексу); право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди, тощо; визнання правочину з нерухомістю недійсним; звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Слід зазначити, що виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності.
Окрім того, у постанові ВП ВС від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 зазначено, що виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. До спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.
З досліджених у справі матеріалів, суд дійшов висновку що справа не підлягає розгляду в Галицькому районному суді м. Львова, а тому справу слід передати за підсудністю до Франківського районного суду м. Львова за місцем знаходження нерухомого майна.
Таке в свою чергу не позбавить позивача права доступу до правосуддя в розумінні сталої практики Європейського суду з прав людини таст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов"язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Крім того, недотримання правил юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Згідно з нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, Закону України "Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини" інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається "належний суд", тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 30, 31, 187, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд-
цивільну справу №461/8448/24 за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передати за підсудністю до Франківського районного суду м.Львова.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Мисько Х.М.