11.12.2024
ЄУН 337/7553/23
Провадження № 2/337/498/2024
11 грудня 2024 року місто Запоріжжя
Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді Котляр А.М.
за участю секретаря Огурцової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
27.12.2023 року концерн «МТМ» в особі представника за довіреністю Прокоп'євої Т.О. звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь концерну заборгованість з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 34348 грн., а також - судовий збір у розмірі 2147,20 грн.
В обґрунтування позову вказує, що позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг, зокрема з централізованого опалення та гарячого водопостачання, що надаються на підставі договору про надання комунальних послуг. Згідно з умовами договору та вимогами чинного законодавства, Відповідач, як споживач, зобов'язаний здійснювати оплату за отримані послуги в установлені строки. Послуги надавалися за адресою об'єкта нерухомості: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідач користувався комунальними послугами, однак свої обов'язки зі сплати боргу належним чином не виконав.
У період з 01.03.2017 по 10.01.2022 ОСОБА_1 був власником 1/2 частини квартири та спадкоємцем іншої 1/2 частини, що належала його брату - ОСОБА_2 . Після прийняття спадщини 11.01.2022 року відповідач ОСОБА_1 став єдиним власником об'єкта нерухомості. Спадкоємець, який прийняв спадщину, успадковує як права, так і обов'язки спадкодавця, включаючи борги за житлово-комунальні послуги. Незалежно від наявності свідоцтва про право на спадщину, обов'язок зі сплати заборгованості настає з моменту відкриття спадщини.
Позивач просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за комунальні послуги у розмірі 34 348,00 грн. за період з 01.03.2017 по 31.10.2023 року. Та судовий збір в сумі 2 147,20 грн.
22.04.2024 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову Концерну «Міські теплові мережі» про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та просить суд відмовити у його задоволенні з наступних підстав.
Позивач звернувся до суду 27.12.2023 року з вимогою стягнення заборгованості за період з 01.03.2017 по 31.10.2023 року, що явно виходить за межі загального строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України, а саме три роки. Позивач не обґрунтував причин пропуску позовної давності та не надав доказів її переривання.
ОСОБА_1 зазначає, що з серпня 2012 року постійно мешкає та зареєстрований у АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідною довідкою. У період, зазначений у позові, Відповідач не проживав та не користувався житлом за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, вказана квартира тривалий час була непридатною для проживання через технічний стан та відсутність належного опалення. У будинку відсутні загальні прилади обліку теплової енергії, а в квартирі встановлено індивідуальний лічильник гарячого водопостачання. Позивач не надав доказів фактичного споживання комунальних послуг саме Відповідачем, а також належного розрахунку вартості послуг відповідно до встановлених тарифів.
Позивач помилково вважає Відповідача єдиним власником об'єкта нерухомості. У період з 01.03.2017 по 10.01.2022 ОСОБА_1 був власником лише 1/2 частки квартири, а інша 1/2 належала його брату - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому право власності на всю квартиру після його смерті Відповідач не отримував, що підтверджується відсутністю свідоцтва про право на спадщину.
Позивачем не надано належного розрахунку заборгованості, який би відповідав вимогам нормативно-правових актів. Вказаний у позові розрахунок містить численні помилки, зокрема:
- неправомірне об'єднання заборгованості за гаряче водопостачання та теплову енергію;
- відсутність належних обґрунтувань нарахувань за відсутності облікових приладів;
- безпідставне завищення сум абонентської плати.
Також Позивач не врахував, що Відповідач періодично здійснював платежі на рахунок концерну, а переплата за попередні періоди не була зарахована належним чином.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022, під час дії воєнного стану забороняється нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних за житлово-комунальні послуги. Позивач не навів обґрунтувань щодо відсутності порушення цієї заборони.
ОСОБА_1 зазначає, що раніше судовий наказ про стягнення заборгованості було скасовано, а недоліки, на які вказував суд, Позивачем не усунуто. Це підтверджує повторність вимог і їх безпідставність.
З огляду на вищевикладене, Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки Позивач не довів належність спірного майна Відповідачу, наявність права вимоги щодо сплати заборгованості, а також не надав належних доказів фактичного споживання послуг та правомірності розрахунків.
В судове засідання сторони та їх представники не з'явились, подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
12.02.2024 року суд відкрив у справі спрощене позовне провадження в частині позовних вимог до ОСОБА_1 та відмовив у відкритті провадження в частині позовних вимог до ОСОБА_3 у зв'язку із фактом його смерті.
18.03.2024 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про відкладення розгляду справи та продовження строку на подання відзиву на позов.
22.04.2024 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на позов.
07.08.2024 року суд за клопотанням представника позивача витребував спадкову справу після смерті ОСОБА_3
28.10.2024 року суд отримав спадкову справу після смерті ОСОБА_3
26.11.2024 року представник позивача подала заяву про зміну підстав позову.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем регулюються Цивільним кодексом України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ України від 21.07.2005 № 630.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 06.11.2018 року.
ОСОБА_3 був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_3 з 31.07.1997 до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_3 була відкрита спадкова справа. Із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк звернувся рідний брат померлого відповідач ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 . Свідоцтво про право на спадщину відповідач не отримав.
Відповідач ОСОБА_1 з 03.12.2019 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач працює на посаді майстра водопровідно-каналізаційного господарства військового містечка № НОМЕР_2 у Військовій академії МОУ, має інвалідність третьої групи.
З 01.11.2021 року між Позивачем та Відповідачем укладений ТИПОВИЙ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ДОГОВІР № 602801319 про надання послуги з теплової енергії, послуги гарячої води.
За адресою надання послуг відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно наданого суду розрахунку заборгованості, загальна сума боргу за житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.03.2017 р. по 31.10.2023 р. становить 34 348,00 грн.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно ч.4 ст. 319 власність зобов'язує.
Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлені строки відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статей 67, 68 ЖК УРСР наймачі (власники) квартир зобов'язані своєчасно, не пізніше за 10 число наступного місяця вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.
Відповідно до статей 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Відповідно до вимог ч. 6 статті 21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-УІІІ, послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджується Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 12 цього Закону передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових.
Згідно з ч. 4 статті 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-УІІІ, з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутись будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
За змістом ч. 5 статті 13 цього Закону, неукладення договору з виконавцем послуг не звільняє споживача від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої виконавцем.
Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов'язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим відмова від оплати таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору є безпідставною та не береться до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 267 ч. ч. 3,4 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», в Україні встановлено карантин з 12 березня 2020 року. Карантин закінчився 30.06.2023 року.
30 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла закон № 540-IX (набрав чинності 02.04.2020), який продовжив низку процесуальних та інших строків (зокрема, позовну давність) на строк дії карантину.
Зокрема, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу було визначено, що під час дії карантину, строки, встановлені низкою статей цього Кодексу (зокрема, позовна давність), продовжуються на строк дії карантину.
За загальним правилом, визначеним у статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і не мають зворотної дії у часі.
За правилами частини першої статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Мотиви суду.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши аргументи сторін по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги законні та обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив, що відповідач є споживачем послуг з постачання централізованого опалення та постачання гарячої води, які надавались позивачем у спірний період за вказаною адресою, відповідач неналежним чином виконував обов'язок зі сплати отриманих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 34 348 грн.
Суд погоджується з доводами позивача та розрахунком, який був наданий до позовної заяви позивачем.
Доводи відповідача про те, що квартира була непридатною для проживання через технічний стан та відсутність належного опалення, наявність у квартирі індивідуального лічильника гарячого водопостачання є безпідставними, оскільки не підтверджуються належними доказами.
Щодо тверджень ОСОБА_1 про неправильність розрахунку заборгованості, слід зазначити, що позивачем цей розрахунок складений із посилання на нормативно-правові акти, натомість відповідач не надав суду свого розрахунку, який він вважає правильним та обґрунтованим.
Також відповідач посилався на те, що йому належить лише 1/2 частина квартири, іншу половину квартири він не успадкував після смерті ОСОБА_3 , оскільки свідоцтво про право на спадщину він не отримував. Крім того, він у квартирі не проживає, оскільки фактично зареєстрований та проживає в м. Одесі.
Покладаючи на відповідача обов'язок по сплаті заборгованості на надані позивачем послуги, суд виходить із того, що ОСОБА_1 , хоча і не зареєстрований в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , він є співвласником цієї квартири, а відповідно до положень статей 319, 322 ЦК України зобов'язаний утримувати належне йому майно пропорційно до його частки у майні.
Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що він не отримував свідоцтво про право на спадщину після смерті брата ОСОБА_3 , то суд зазначає про те, що обов'язок власника квартири, набутої як спадщина, оплачувати житлово-комунальні послуги виникає з моменту прийняття спадщини, а не з моменту отримання свідоцтва про право на спадщину та реєстрації права власності.
Відповідно до частини першої статті 1297, статті 1299 ЦК України отримання свідоцтва про право на спадщину та проведення його державної реєстрації спадкоємцем, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, є обов'язком спадкоємця. Право власності у спадкоємця на успадковане нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації майна.
Відповідно до частини п'ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Отже, суд дійшов висновку про те, що відповідач ОСОБА_1 , прийнявши спадщину, набув право на квартиру, успадкувавши також права та обов'язки спадкодавця. Тому незалежно від того, чи отримав відповідач свідоцтво про право на спадщину, чи здійснив реєстрацію права власника на успадковане нерухоме майно, він має належним чином утримувати майно, що належить йому.
Посилання ОСОБА_1 на неправомірність нарахування позивачем під час дії воєнного стану штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних за житлово-комунальні послуги є безпідставним, оскільки позивач їх не нараховував та до розрахунку заборгованості не включав.
Щодо пропуску позивачем на думку відповідача трирічного строку позовної давності, то слід зазначити наступне.
Позивач звернувся до суду 27.12.2023 року з вимогою стягнення заборгованості за період з 01.03.2017 по 31.10.2023 року.
Суд вважає, що строк позовної давності не пропущений, оскільки оплати, здійснені відповідачем переривають строк позовної давності та розпочинають перебіг спочатку. Так, з розрахунку видно часткову сплату заборгованості у 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роках.
Крім того, Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався Постановами Кабінету Міністрів України та діяв на час звернення Концерном «МТМ» до суду з цим позовом.
Отже, з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в межах позовної давності позивач Концерн «МТМ» має право на стягнення заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення, обов'язок сплати якої настав з 12 березня 2017 року.
Таким чином, позивач не пропустив строк позовної давності за заявленими вимогами, а тому суд задовольняє позов у повному обсязі.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2147,20 гривень
Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд,
Позов концерну «Міські теплові мережі» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь концерну «Міські теплові мережі» заборгованість з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.03.2017 по 31.10.2023 року в розмірі 34 348 гривень та судовий збір у розмірі 2147 гривень 20 копійок, а всього 36 495 гривень 20 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Повне найменування або ім'я сторін та інших учасників справи:
Позивач: концерн «Міські теплові мережі», адреса: 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137, ЄДРПОУ 32121458.
Відповідач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя: А.М. Котляр