Справа № 759/26630/24
іменем України
"16" грудня 2024 р.
Слідчий суддя Святошинського районного суду м .Києва ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділу Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100080003901 від 13.12.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 29.09.2022 р. Святошинським районним судом м.Києва за ч. 4 ст. 185 КК України, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15,
ч. 4 ст. 185 КК України, -
16.12.2024 до слідчого судді надійшло клопотання слідчого слідчого відділу Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100080003901 від 13.12.2024, яке погоджено прокурором Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що 13.12.2024 приблизно о 21 годині 38 хвилин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в приміщенні торгівельного залу гіпермаркету «Епіцентр» ТОВ «Епіцентр К», розташованого за адресою:
м. Київ, вул. Берковецька, 6-В, в умовах воєнного стану намагався таємно викрасти чуже майно, яке належить ТОВ «Епіцентр К», на суму 4583 грн. 83 коп. (без урахування ПДВ), однак не довів злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі.
Так, 13.12.2024 приблизно о 21 годині 38 хвилин, усвідомлюючи, що в країні введено воєнний стан, ОСОБА_4 вирішив таємно викрасти чуже майно, яке належить
ТОВ «Епіцентр К», з метою обернення його на свою користь та особистого збагачення.
13.12.2024 приблизно о 20 годині 20 хвилин ОСОБА_4 зайшов до торгівельного залу гіпермаркету «Епіцентр», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6-В.
З метою виконання свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном, ОСОБА_4 , продовжуючи знаходитись в приміщенні торгівельного залу вказаного магазину, переконавшись, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, взяв з торгівельної полиці товар, а саме:
- Ліхтар портативний світлодіодний VIDEX VLF- A400L», арт. 30737356, вартістю 1610 грн. 83 коп. (без урахування ПДВ);
- Cerruti 1881 Фемме жін. 50 ml», арт. 51317331, вартістю 2975 грн. 00 коп. (без урахування ПДВ), а всього майна на суму 4585 грн. 83 коп., яке заховав під куртку, в яку був одягнений.
В подальшому, маючи намір таємно викрасти взятий ним товар, ОСОБА_4 , приблизно о 21 годині 38 хвилин, пройшов через антикрадіжні рамки, не оплативши при цьому взятий ним товар, що знаходився під курткою, вийшов за межі торгівельного залу, однак був зупинений працівниками охорони гіпермаркету «Епіцентр».
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 , інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами в їх сукупності.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування на момент обрання запобіжного заходу встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1, 5
ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме про те, що ОСОБА_4 у випадку незастосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або застосування більш м'якого запобіжного заходу, може вчинити спроби: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вважати так дають наступні обставини: ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину та за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Тобто тяжкість покарання, яка загрожує підозрюваному у разі визнання судом його винуватим, вже обґрунтовує ризик того, що з метою уникнення покарання він може вчинити спробу переховування, що в свою чергу, буде негативно впливати на хід досудового розслідування та судового розгляду. Крім того, згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», від 24.02.2022, на всій території України введений воєнний стан який діє й по сьогодні. Тобто ОСОБА_4 ,користуючись ситуацією в країні, має змогу переховуватися від органів досудового розслідування, зокрема, в місцях постійного проведення бойових дій або місцях непідконтрольних органам державної влади України.
Також є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення. Оскільки останній раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, належних висновків для себе не зробив та вчинив нове кримінальне правопорушення у період дії іспитового строку.
З метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, приймаючи до уваги що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, беручи до уваги особу підозрюваного, обставини вчинення кримінального правопорушення, слідчий вважає доцільним застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, строком на 60 днів.
Прокурор та слідчий у судовому засіданні клопотання підтримали, посилаючись на викладені у ньому обставини та просили слідчого суддю застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб .
Підозрюваний ОСОБА_4 заперечував проти застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив застосувати відносно нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_5 заперечував проти застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Вислухавши думку прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів клопотання 13.12.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.
Згідно зі ст. 177 ч. 1 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.177 ч. 2 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно зі ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що зібрані у кримінальному провадженні докази, які додані до клопотання, у їх сукупності, дають підстави вважати, що підозра про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15,ч. 4 ст. 185 КК України, за викладених у клопотанні обставин, є обґрунтованою.
Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Надаючи оцінку можливості підозрюваним вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 утриманців не має, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, раніше судимий, підозрюється у вчиненні злочину під час іспитового строку.
З огляду на зазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що існує ризик того, що ОСОБА_4 з метою уникнення покарання, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки у останнього відсутні достатні стримуючі фактори, а також існує ризик того, що підозрюваний, будучи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст.183КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно зі сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (рішення у справі «Летельє проти Франції»).
Враховуючи сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам, а тому клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( ч.5 ст. 182 КПК України).
Враховуючи обставини кримінального правопорушення та особу підозрюваного, його вік, майновий стан та процесуальну поведінку, слідчий суддя вважає за доцільне визначити заставу у межах десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн. та покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 309,395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого - задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 10 лютого 2025 року включно. Строк тримання під вартою обраховувати з 13 грудня 2024 р. 22 год. 13 хв.
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави у межах двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Святошинського районного суду м.Києва, після внесення якої ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.
Підозрюваний або заставодавець має право в будь-який момент внести заставу в розмірі, зазначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом терміну дії ухвали.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_4 у разі внесення застави строком до 10 лютого 2025 року наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за викликом; не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави, і з моменту звільнення підозрюваного з-під варти у зв'язку з внесенням застави, встановленої в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави, а до нього, для забезпечення виконання визначених КПК України обов'язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.
Строк дії ухвали встановити до 10 лютого 2025 року включно.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Cлідчий суддя ОСОБА_1