Справа № 184/2285/24
Номер провадження 3-в/184/2/24
10 грудня 2024 рокум. Покров
Суддя Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області Томаш В.І., розглянувши подання начальника ВП №2 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про застосування строків давності виконання постанови судді Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 23.09.2022 року про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту та припинення виконання вказаної постанови у справі №184/1364/22, -
До Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області надійшло подання начальника ВП №2 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про застосування строків давності виконання постанови судді Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 23.09.2022 року про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 5 діб за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.187 КУпАП.
Постанова судді Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 23.09.2022 року передана на виконання до органу поліції 06.10.2022 року . Вказана постанова набрала законної сили 04.10.2022 року. Але станом на день звернення до суду не виконана, оскільки ОСОБА_1 вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 27.12.2022 року засуджений за ч.2 ст.289, ч.1 ст.263, ч.4 ст.185 КК ч.4 ст.70 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі.
В обґрунтування свого подання начальник ВП№2 посилається на те, що відповідно до принципу верховенства права давність виконання постанови судді про накладення стягнення у виді адміністративного арешту в адміністративному праві не може тривати довше, ніж давність виконання обвинувального вироку суду у кримінальному праві, у якому особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано: 2 роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі. У зв'язку з чим, просить звільнити ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді 5 (п'яти) діб адміністративного арешту, накладеного постановою судді Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 23.09.2022 року за ч.2 ст. 187 КУпАП у зв'язку із закінченням строку давності виконання цього судового рішення.
В судове засідання представник ВП№2 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області не з'явився, про причини своєї не явки в суд не повідомив.
Відповідно до положень ст. 107 КПК України фіксування судового процесу за допомогою звуко та відеозаписувальних технічних засобів не здійснювалось.
Дослідивши подання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами ч. 1 і ч. 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. При цьому порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України (ч. 2 ст. 246 КУпАП).
Так, постановою судді Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області (справа №184/1364/22) від 23.09.2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КУпАП, і на нього накладено стягнення у вигляді адміністративного арешту на строк 5 (п'ять ) діб. Стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Вказана постанова набрала законної сили 04.10.2022 року. З матеріалів справи вбачається, що постанова судді передана на виконання органу поліції 06.10.2022 року.
Стадія виконання постанови про накладення адміністративних стягнень є заключною і зазвичай проходить у два етапи: 1) звернення постанови до виконання і 2) безпосереднє виконання постанови про накладення адміністративних стягнень.
Під зверненням постанови до виконання у ст. 303 КУпАП необхідно розуміти своєчасне (не більш ніж через три місяці з дня її винесення) направлення постанови до органу, який відповідно до законодавства уповноважений її безпосередньо виконувати, в даному випадку до органу НП, і визнається єдиним юридичним фактом, який має значення для встановлення, чи підлягає вона виконанню, незалежно від того, чи розпочато безпосереднє (реальне) виконання цієї постанови, що дотримано судом.
Безпосереднє виконання постанов про накладення стягнення у виді адміністративного арешту також забезпечує орган НП у порядку, встановленому законами України (ч. 2 ст. 300 КУпАП), однак системний аналіз основних положень цього Кодексу, в тому числі і розділу V, дає підстави для висновку, що незважаючи на власну назву ст. 303 законодавством України не передбачена давність виконання постанови судді про накладене стягнення, яка вже прийнята відповідним органом до виконання, що в свою чергу надає надзвичайно широкі можливості для зловживань у процесі виконання цих судових рішень, необґрунтовано обмежує права, свободи і законні інтереси осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності та взагалі нівелює завдання КУпАП .
Таким чином, законодавець залишив поза сферою свого регулювання питання щодо строків виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді арешту, залишивши цим самим за відповідними органами (посадовими особами), уповноваженими забезпечувати виконання таких рішень, право на власний розсуд визначати ці строки, чим створив підґрунтя для можливих зловживань з боку останніх, тому чинна редакція ст. 303 КУпАП підлягає коригуванню.
Фактична «безстроковість» виконання таких постанов суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується ЄСПЛ при оцінці порушень державами-членами Конвенції, а «необмежений строк виконання» своєчасно надісланої постанови суперечить принципу 4 Рекомендації № R (91) 1 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, згідно якого, якщо адміністративний орган влади розпочав адміністративне провадження із застосування санкції, він зобов'язаний діяти залежно від обставин справи з розумною швидкістю.
Крім того, КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, виходячи із системного аналізу вказаного законодавства України, правової позиції ЄСПЛ, який за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 року у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 року у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 року у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03), враховуючи принцип правової визначеності, який є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права (ст. 3 Основного Закону) та який знайшов своє закріплення у судовій практиці КСУ, ВСУ, ВС і прецедентних рішеннях ЄСПЛ, суд приходить до переконання, що зазначена справа про адміністративне правопорушення щодо накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді арешту, для цілей ст. 6 Конвенції, належить до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на цю категорію справ поширюється гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону при розгляді даної справи, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП іншої норми закону, зокрема КК, яка регламентує подібні відносини, заповнивши тим самим прогалину у законодавстві України про адміністративні правопорушення, в тому числі і щодо можливості перегляду оскарженого судового рішення в апеляційній інстанції, що є невід'ємним правом (правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції), а для суддів усіх інстанцій важливим елементом законного і справедливого правосуддя, оскільки мова не йде про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання.
Такою нормою у КК України є ст. 80, яка розташована у розділі ХІІ «Звільнення від покарання та його відбування» і регламентує звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Згідно з частиною першою цієї статті особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: 1) 2 роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі; 2) 3 роки у разі засудження до покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості; 3) 5 років у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше 5 років за тяжкий злочин; 4) 10 років у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше 10 років за особливо тяжкий злочин; 5) 15 років у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше 10 років за особливо тяжкий злочин. Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання, і відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені п. 1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у ч. 1 та 3 цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину (ч. 3 і 4 ст. 80 КК).
Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідно до принципу верховенства права давність виконання постанови судді про накладення стягнення у виді адміністративного арешту в адміністративному праві не може тривати довше, ніж давність виконання обвинувального вироку суду у кримінальному праві, у якому особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано: 2 роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі (яким і є арешт згідно п. 8 і 9 ст. 51, 60 КК; п. 7 ч.1 ст. 24, 32 КУпАП); 3 роки у разі засудження до покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості.
Таким чином, системний аналіз положень КУпАП у поєднанні з вказаним законодавством і судовою практикою, дають підстави вважати, що строк давності виконання постанови судді про накладення стягнення у виді адміністративного арешту у цій справі повинен розпочинатися з дня винесення постанови 23.09.2022 р і в усякому разі не перевищувати 2-х років.
Тому вважаю за необхідне задовольнити дане подання про застосування давності виконання постанови Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 23.09.2022 року про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту та припинення виконання вказаної постанови у справі №184/1364/22.
На підставі викладеного, керуючись cт. ст. 283-285, 294 КУпАП,
Заяву начальника ВП№2 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 , 04.04.1987 року від відбування адміністративного стягнення у виді 5 діб адміністративного арешту, накладеного постановою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 23.09.2022 року за ч.2 ст.187 КУпАП, у зв'язку із закінченням строку давності виконання цього судового рішення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником.
Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш