Справа № 428/4830/21
№ 1-в/183/415/24
10 грудня 2024 року м. Самар
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання начальника відділу № 20 філії Державної установи «Центр пробації» в миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях, щодо звільнення від покарання, призначеного вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.06.2021 року відповідно до Закону України від 18.07.2024 року № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» з усуненням караності діяння відносно засудженого:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєродонецьк Луганської області, громадянина України, маючого повну загальну середню освіту, не одруженого, не працюючого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
До Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло подання начальника відділу № 20 філії Державної установи «Центр пробації» в миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях, щодо усуненням караності діяння, призначеного вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.06.2021 року відповідно до Закону України від 18.07.2024 року № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» з усуненням караності діяння відносно засудженого ОСОБА_3 , мотивуючи тим, що Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-ІХ (далі - Закон № 3886-ІХ від 18.07.2024 року), який набрав чинності 09.08.2024 року, підвищено поріг кримінальної відповідальності за крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрату чужого майна, чим скасовано кримінальну відповідальність за вчинення таких діянь, якщо вартість викраденого майна складає менше двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Зазначені дії, відповідно до Закону № 3886-ІХ від 18.07.2024 року, є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність відповідно до ст. 51 КУпАП.
За злочини чи правопорушення в частині адміністративного та кримінального законодавства, сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п. 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України для відповідного року, та дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
При цьому, визначаючи розмір двох неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, слід виходити із розміру, який діяв на момент вчинення діяння (тобто 3028 гривень, якщо крадіжку скоєно - у 2024 році; 2684 гривень - у 2023 році і так далі). З 09.08.2024 року змінився розмір вартості викраденого майна, який і визначає кримінальну відповідальність за такі дії.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність що, діяв на час вчинення цього діяння. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові № 0306/7567/12 вказала, що за загальним правилом, закріпленим, у ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної, сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.
Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовуєтеся принцип ретроактивності.
Зазначений підхід закріплено у ч. 1 ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Зміст цієї норми деталізовано у статті 5 КК України, Згідно із ч. 1 цієї статті 5 КК України, Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили, відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість, тобто застосовується принцип, ретроактивності.
Таким чином, внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року №3886-ІХ, який набрав чинності 09.08.2024 року має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом № 3886-ІХ, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Такого висновку дійшла об'єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 278/1566/21.
За обставинами кримінального провадження засуджений вчинив декілька епізодів таємного викрадення чужого майна, зокрема 16 квітня 2021 року на суму 406,58 гривень, 31 травня 2021 року - на суму 424, 33 гривень, 16 червня 2021 року - на суму 7.090,33 гривень і 7 листопада 2022 року - на суму 6.871,67 гривень.
Місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, особу визнав винуватою та засудив за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України.
Змінюючи вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, об'єднана палата закрила кримінальне провадження за ч. 2 ст. 185 КК України на підставі п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння; перекваліфікувала дії засудженого за епізодом від 16 квітня 2021 року із ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України.
У відповідності з вимогами ч. 2 ст.74 КК України особа, засуджений за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст.537 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) під час виконання вироків суд, визначених ч. 2 ст. 539 КПК України, має право вирішувати питання про звільнення від покарання у випадку, передбаченому ч.2 ст.74 КК України.
Згідно вимог п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного з виконанням вироку, передбаченого п.13 ч. 1 ст. 537 КПК України, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.
Відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об'єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами, може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя.
Відповідно розпорядження Верховного суду України від 06.03.2022 року №1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», територіальна підсудність Сєвєродонецького міського суду Луганської області змінена на Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Згідно вироку Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.06.2021 року, сума заподіяних збитків, завданих ОСОБА_3 , під час скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України становить 1.414,50 гривень, кримінальне правопорушення вчинене 22.04.2021 року.
Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 січня 2021 року складав 1.135 гривень (2.270 гривень - розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 рік х на 50 %). Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1.135 х 2=2270 гривень.
Таким чином, розмір заподіяної засудженим шкоди 1.414,50 гривень становить менше двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а отже, на засудженого ОСОБА_3 , розповсюджується дія Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024 року.
Ураховуючи викладене, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 537, п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, ст.ст. 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. 58 Конституції України, керуючись Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 року надсилає матеріал стосовно засудженого ОСОБА_3 для вирішення питання про усунення караності діяння вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.06.2021 року у зв'язку з набранням чинності законом №3886-ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
В судове засідання прокурор не з'явилась надавши суду заяву про слухання подання без її участі, подання підтримала, вважає його вмотивованим та підлягає задоволенню.
Представник Новомосковського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області та засуджений в судове засідання не з'явились.
Суд, дослідивши подання та додані до нього письмові докази приходить до таких висновків.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11,13,13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
09.08.2024 року набув чинності Закон України 18.07.2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Судом встановлено, що згідно вироку Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.06.2021 року ОСОБА_3 визнано винуватим за ч. 1 ст. 190 КК України, та призначено йому покарання у виді 200 годин громадський робіт. Загальна сума завданої матеріальної шкоди за даним вироком становить 1.414,50 гривень.
Зі змісту вироку вбачається, що кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, ОСОБА_3 вчинив 22.04.2021 року.
Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2270 гривень, а 50 відсотків від його розміру становили 1135,00 гривні.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 190 КК України, становив 2270 гривні.
Ураховуючи те, що вартість викраденого ОСОБА_3 майна на час вчинення правопорушення становила 1.414,50 гривень, тобто ця сума була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, то суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення клопотання.
На підставі викладеного та керуючись ст. 74 КК України, ст. 537, 539 КПК України, ст. 165 КВК України суд,-
Подання начальника відділу № 20 філії Державної установи «Центр пробації» в миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях про звільнення від покарання, призначеного вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.06.2021 року, відносно ОСОБА_3 , відповідно до Закону України від 18 липня 2024 року №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» з усуненням караності діяння, - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєродонецьк Луганської області, громадянина України, від призначеного вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.06.2021 року покарання, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1