Справа № 177/1617/24
Провадження № 2/210/1551/24
іменем України
17 грудня 2024 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого Сільченко В. Є., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувсядо суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 22.05.2015 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета Кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 75000,00 грн. Процентна ставка 24% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.
АТ «Альфа банк» прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа банк».
Тобто відповідач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодився з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання.
20.12.2021 року між АТ «АЛЬА-БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 22.05.2015 року, укладеним між АТ «АЛЬА-БАНК» та відповідачем.
Станом на 20.12.2021 року за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 25782,73 грн..
Тому, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 25782,73 грн., сплачений судовий збір, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7100,00 грн..
Ухвалою суду від 09.08.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу надано строк для надання відзиву.
26.08.2024 року представником відповідача Власкіною Т.Я. подано відзив. Відзив мотивовано тим, що відповідач безпосередньо з ТОВ «Еліт Фінанас» не укладав договорів, за якими могла б виникнути кредиторська заборгованість, грошові кошти від позивача не отримував.
Позовні вимоги гуртуються на стягненні коштів за кредитним договором, укладеним відповідачем з АТ «Альфа Банк». Вважають за необхідне пояснити, що в матеріалах справи містяться копії документів, які в своїй сукупності не підтверджують передачу права вимоги від АТ «Альфа-Банк» до ТОВ «Еліт Фінанс». Як стверджує позивач умови уступки права вимоги визначені Договором факторингу №4 від 20.12.2021 р., копія якого додана до матеріалів позову. Але виходячи зі змісту даного договору, АТ «Альфа-Банк» відступає, а ТОВ «Еліт Фінанс» набуває належне банку право вимоги за кредитними договорами, перелік яких наведено у додатку 1-1 до Договору (п.2.1. Договору).
Загальна сума заборгованостей, право вимоги за якими відступаються за цим Договором, складає 234 963 295,06 грн. (п.2.2. Договору). Для підтвердження факту передачі права вимоги до відповідача позивач надає додаток 1-1 до Договору факторингу №4 від 20.12.2021, який начебто містить перелік кредитних договорів, право вимоги за якими передаються фактору. До позову додана копія документу з назвою «Додаток 1-1 до Договору факторингу №4 від 20.12.2021». Ця копія складається з декількох аркушів, які не мають ознак єдності документу. Так, копія першого аркушу додатку має ознаки «спотворення» оригіналу документу (частина змісту документу скрита), інший аркуш містить виключно інформацію, що стосується відповідача, яка по-перше, наведена без прив'язки до Додатку 1-1 та по-друге, не засвідчена підписами сторін, які підписали Додаток 1-1. Наступний третій аркуш начебто цього Додатку 1-1 містить виключно печатки та підписи сторін без будь-якого іншого тексту (відсутні будь-які посилання на те, що даними підписами підписано саме цей додаток). Згідно п. 5.22. ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» підпис розміщують під текстом документа або під відміткою про наявність додатків. Звертають увагу, що надана копія Додатку 1-1 до Договору факторингу свідчить, що оригінал цього додатку складається з декількох аркушів, який має становити цілісній документ, але докази цьому не надані. Як і не надані докази того, що договір, укладений відповідачем, міститься у даному додатку.
Отже надана позивачем копія Додатку 1-1 до Договору факторингу №4 від 20.12.2021 не доводить, що: цей додаток підписаний сторонами Договору факторингу №4 від 20.12.2021; право вимоги за кредитним договором, укладеним відповідачем з АТ «АЛЬФА- БАНК», передано фактору згідно цього додатку.
У позовній заяві позивач посилається на отримання відповідачем кредиту на певних умовах: щодо мети кредиту, ліміту кредитної лінії, процентної ставки, розміру обов'язкового платежу тощо. Але з наданих копій документів, таких як анкета-заявка, кредитний договір, додаток до кредитного договору не можливо встановити їх зміст, оскільки копії є неякісними, а текст виконаний дрібним шрифтом, непридатним до сприйняття органами зору людини - частково літери у словах взагалі відсутні або є лише частина літер.
Таким чином з наданих копій документів неможливо встановити їх зміст. З наведеного можна зробити висновок, що додані позивачем до позовної заяви копії документів не відповідають вимогам належності та допустимості доказів, які закріплені в ст. ст. 76-81 Цивільно-процесуального кодексу України.
До додатків до позову на підтвердження факту передачі грошових коштів у кредит міститься виписка з клієнтського рахунку, яка начебто повинна слугувати первинним документом, що підтверджує факт видачі та повернення коштів. Відповідно до п.63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою НБУ від 04.07.2018 № 75 (в редакції станом на 28.09.2022) виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: назву документа (форми); дату складання; найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку. Як вбачається з доданої виписки по рахунку вона складена АТ «Сенс Банк».
Зміна найменування з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК» на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК» відбулась 01.12.2022. Саме 01.12.2022 була видана банківська ліцензія АТ «СЕНС БАНК» на підставі зміни назви. Тобто додана виписка по рахунку складена після 01.12.2022, а тому за своїм змістом вона має відповідати вимогам, які містяться в п.63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою НБУ від 04.07.2018 № 75 (в редакції станом на 28.09.2022).
У той же час виписка по рахунку з кредитною карткою Mastrcard World за період з 22.05.2015 по 20.12.2021, копія якої додана до позову не містить дати її складання, а також особистого підпису або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта та печатку банку. Відтак, виписка по рахунку з кредитною карткою Mastrcard World за період з 22.05.2015 по 20.12.2021, не може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта. Крім цього, виписка надана за декількома платіжними картками.
Проте жодні документи, додані до позову, не підтверджують, що зазначені платіжні картки були видані банком відповідачу в межах виконання кредитного договору №592009588 від 22.05.2015 та були видані відповідачу в порядку акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладення угоди про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
До того ж звертають увагу суду на додану банківську виписку, в якій зазначено про згортання активу в сумі 22 102,28 грн у зв'язку з продажем згідно договору факторингу №3 ФК «Еліт Фінанс» від 20.12.2021. Тобто отримання кредиту, право вимоги за яким було передану позивачу за договором факторингу № 4 від 20.12.2021, не підтверджується первинними документами, оскільки в них мова йде про інший договір. До позову доданий загальний розрахунок заборгованості за кредитом. Як вбачається з даного документу цей розрахунок здійснений за період з 22.05.2015 по 20.12.2021, тобто за періоди, які охоплюються вищенаведеною випискою по рахунку, яка не може вважатися належним доказом у зв'язку з відсутністю в ній обов'язкових реквізитів та посиланням на зовсім інший договір факторингу.
До того ж у розрахунку наведені періоди часу, за які нарахована кредитна заборгованість, - до моменту передачі права вимоги, тобто до 20.12.2021 (якщо така передача права вимоги взагалі була). А тому така заборгованість може бути підтверджена або банком, оскільки це заборгованість може бути лише перед банком, або одночасно банком і фактором, якщо така заборгованість була передана останньому. З огляду на це даний документ також не може бути належним доказом як самого факту існування заборгованості відповідача, так і її розміру, а також періодів виникнення.
Тому, представник відповідача просила відмовити в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.
09.10.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої директор ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» Наваренко В.Г. просить позовні вимоги задовольнити. У відповіді на відзив зазначено, що щодо тверджень відповідача про неправомірність доказів укладення кредитного договору, позивач звертає увагу суду, що виписка по рахунку клієнта є тим самим документом, який підтверджує факт видачі коштів клієнта, так як є тим документом, який відповідає законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність. А тому може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує наявну заборгованість позичальника.
До позовної заяви було долучено виписку по рахунку відповідача, що являється належним доказом факту видачі коштів та заборгованості відповідача. Щодо незгоди відповідачів із сумою заборгованості, звертає увагу, що власного розрахунку заборгованості відповідач не надає. Так, Верховний Суд у постановах: від 19.10.2022 №501/19/17, від 22.06.2022 №296/7213/15, від 19.01.2022 №199/5072/19, від 19.01.2022 №204/3530/17 зазначає, що якщо суди не погоджуються з боргом заявленим банком до стягнення, як таким, що не відповідає правильному розрахунку, то суди повинні самі навести розрахунок боргу та описати з правової точки зору чому саме в такому розмірі повинен борг та чому платежі заявлені банком не можуть бути стягнуті.
На спростування сумнівів відповідача щодо передачі прав вимоги, позивач зазначає, що до суду були надані копії документів, що підтверджують перехід прав вимоги, щодо посилань відповідача на пункт «згортання кредиту» повідомляє, що виписка по рахунку була надана банком, та при її формуванні банк допустив описку, при цьому дати договору співпадають.
Щодо ненадання позивачем копії Додатку 1-1 до Договору Факторингу №4 зазначає, що передача повної копії Додатку №1-1 спричинить порушення прав інших боржників, що становлять банківську таємницю.
Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Вирішуючи надану справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 22.05.2015 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
На підтвердження вказаного позивачем до позовної заяви додано копію Анкети-заяви на отримання кредиту, кредитного договору №592009588, довідки про умови кредитування, додаток №1 до Кредитного договору №592009588.
Однак, зазначені вище документи є нечитабельними з яких неможливо встановити будь-яку інформацію.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно ч.1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно ч.1, 2, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
В ході розгляду справи позивач не повідомляв суд про неможливість самостійно отримати копії Анкети-заяви на отримання кредиту, кредитного договору №592009588, довідки про умови кредитування, додаток №1 до Кредитного договору №592009588 належної якості, з клопотанням про витребування вказаних документів не звертався.
Відтак, позивачем не підтверджено належними доказами факт укладання 22.05.2015 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 кредитного договору №592009588.
Крім того, судом встановлено, що 20.12.2021 року між АТ «АЛЬА-БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором до відповідача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Разом з цим, згідно п.п.2.3 та 2.3.1 Договору факторингу №4 від 20 грудня 2021 року право вимоги вважається відступленим Фактору з дати оплати Фактором ціни права вимоги відповідно до п.4.2 цього договору. В дату здійснення оплати Фактором ціни права вимоги відповідно до п.4.2 цього договору сторони підписують Акт приймання - передачі реєстру Боржників, за формою встановленою в Додатку №2 до цього Договору. Клієнт забов'язаний в день здійснення оплати Фактором ціни прав вимоги відповідно до п.4.2 цього договору додатково підготувати і передати Фактору в електронній формі, електронною поштою або кур'єрською доставкою на електронному носієві Реєстр боржників за формою, встановленою в Додатку №1-2.
Проте, в матеріалах справи відсутні документи передбачені п.п.2.3 та 2.3.1 Договору факторингу №4 від 20 грудня 2021 року, а тому позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт набуття права вимоги за офертою від 22.05.2015 року, у зв'язку з чим у позивача відсутнє право вимоги за вказаним правочином.
Судом встановлено, що належних та достовірних доказів ані видачі кредитних коштів у спосіб встановлення кредитного ліміту на рахунок позичальника, а ні укладення кредитного договору 22.05.2015 між ОСОБА_1 та AT «Альфа Банк», а ні відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» суду не надано.
Частиною 1 ст. 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
З урахуванням наведеного, оскільки факт укладення кредитного договору, належне виконання зобов'язань первісним кредитором, а також відступлення прав вимоги на користь ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» у цій справі не доведено, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
За приписами ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За змістом ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Тому, враховуючи висновки суду, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за пред'явлення позовної заяви до суду у сумі 3 028,00 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7100,00 гривень залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 512, 514, 1070, 1052 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду складено та підписано 17 грудня 2024 року.
Суддя: В. Є. Сільченко