Справа № 199/4933/24
(2/199/2534/24)
Іменем України
29 листопада 2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Богун О.О.
при секретареві Дубовик А.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування своїх вимог посилається на ті обставини, 29.01.2024 р. відповідач керуючи автомобілем «MERCEDES-BENZ Е200»р/н НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не переконався у безпеці скоїв зіткнення з припаркованим автомобілем «Ford Mondeo» р/н НОМЕР_2 , який належить позивачці ОСОБА_1 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Вина відповідача ОСОБА_2 підтверджується Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 15.02.2024 року (справа № 199/1038/24) за адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 (відповідач), який керував автомобілем «Ford Mondeo» р/н НОМЕР_2 не була застрахована.
У зв'язку із цим, Позивач звернувся до МТСБУ з метою отримання відшкодування завданої шкоди в порядку передбаченому даним Законом України.
МТСБУ частково виплатив позивачці завдані збитки у розмірі 21 121, 46 грн., з врахуванням суми зносу деталей.
Відповідно до звіту №290124 з оцінки вартості матеріальних збитків завданих внаслідок нанесених пошкоджень автомобілю «Ford Mondeo» р/н НОМЕР_3 дорожньо-транспортній пригоді, складеного на вимогу МТСБУ вартість відновлюваного ремонту складає - 46 663,02 грн.
Фактичний розмір завданих збитків складає 46080,00 грн. відповідно до акту виконання робіт від 26 квітня 2024 року №226. Тобто залишок не відшкодованої вартості відновлюваного ремонту залишається в розмірі 24958, 54 грн.(вартість відновлюваного ремонту згідно акту виконаних робіт - 46080,00 грн. , розмір відшкодування МТСБУ - 21 121,46 грн.)
Також позивачка просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. , та судові витрати по справі.
Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська суду Скрипник О.Г. від 26 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (викликом) сторін.
Позивачу надіслано ухвалу про відкриття провадження по справі, іншим учасникам справи надіслано копії позовної заяви та додані до неї документи.
Відповідачу визначено строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивачеві роз'яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.
Поштовий конверт, в якому відповідачу направлялась копія ухвали про відкриття провадження у справі разом з копіює позову та доданих до нього документів повернуто відділом поштового зв'язку на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Конверт направлений відповідачеві на адресу АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи які беруть участь у справі, не викликались.
За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.
Частиною 1 ст. 2ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 29.01.2024 року у м. Дніпрі відбулася дорожньо-транспортна пригода, за участю за участю транспортних засобів «MERCEDES-BENZ Е200»р/н НОМЕР_1 яким керував відповідач ОСОБА_2 та припаркованого автомобіля «Ford Mondeo» р/н НОМЕР_2 , який належить позивачці ОСОБА_1 .
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 15.02.2024 року (справа № 199/1038/24) ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та встановлено, що дорожньо-транспортна пригода 29.01.2024 року сталася з вини ОСОБА_2 внаслідок порушення останньою ПДР (а.с.35).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що вина відповідача ОСОБА_2 у вказаній вище дорожньо-транспортної пригоди є встановленою.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Ford Mondeo» р/н НОМЕР_2 , власником вказаного транспортного засобу є ОСОБА_1 (а.с.14, 15).
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 (відповідача), який керував автомобілем «Ford Mondeo» р/н НОМЕР_2 , не була застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Позивач, звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) з метою отримання відшкодування завданої шкоди в порядку передбаченому даним Законом України.
З метою визначення розміру завданого матеріального збитку внаслідок даного ДТП Позивач звернувся до незалежного суб'єкта оціночної діяльності фізичної особи підприємця « ОСОБА_3 » (діє на підставі договору №20/016 від 01.01.2020 року) для проведення оцінки вартості матеріальних збитків завданих внаслідок нанесених пошкоджень легковому автомобілю «Ford Mondeo» р/н НОМЕР_2 . Згідно із складеним суб'єкта оціночної діяльності Звітом № 190124 затвердженого директором суб'єкта оціночної діяльності оцінювачем-товарознавцем ОСОБА_4 по визначенню вартості матеріального внаслідок нанесених пошкоджень легковому автомобілю «Ford Mondeo» р/н НОМЕР_2 , то вартість матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля «Ford Mondeo» р/н НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП становить 22 934 грн. 04 коп.(а.с.19-32)
Звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування є позасудовою процедурою здійснення такого страхового відшкодування, яка не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к).
У постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) Велика Палата Верховного Суду фактично визначила два окремих (відмінних один від одного) випадки, за яких є можливим відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності: 1) пропуск строків, передбачених статтею 37 Закону 2) ситуація, коли розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика (стаття 1194 ЦК України).
Відповідно до статті 33 Закону №1961-IV страхувальник, у разі настання ДТП, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово має надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально. Тобто страхувальник має вчинити дії для повідомлення страховика про настання ДТП.
У свою чергу, страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (стаття 34 Закону №1961-IV). Тобто страховик після повідомлення страхувальником про ДТП має здійснити всі дії для встановлення та виплати страхового відшкодування.
У страховика (МТСБУ) обов'язок здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату) не виникає у разі навмисних дій страхувальника, спрямованих на настання страхового випадку (підпункт 37.1.1 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), або у разі вчинення ним умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку (підпункт 37.1.2 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV).
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.
Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування" (далі - Закон №85/96-ВР)).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Питання страхування відповідальності власників транспортних засобів регулюється не тільки національним законодавством, а й міжнародними нормами, і Україна як держава, яка прагне вступу в Європейський союз, в Угоді про асоціацію України з ЄС зобов'язалась здійснити заходи до підвищення гарантій забезпечення прав потерпілих від ДТП відповідно до Директиви 2009/103/ЄС щодо страхування цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів та забезпечення виконання зобов'язань щодо страхування такої відповідальності.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон № 1961-IV.
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов'язань було ухвалено Закон № 1961-IV.
Законом № 1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно з статтею 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV).
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до акту виконаних робіт №ЧП00000226 від 26 квітня 2024 року вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Ford Mondeo» р/н НОМЕР_2 становить 46080,00 грн. (а.с.16)
Позивачкою було повністю сплачену суму відновлюваного ремонту, що підтверджується копіє квитанції від 26.04.2024 року (а.с.17).
26.04.2024 року МТСБУ листом повідомила позивачку, що в найближчий час здійснить страхову виплату на користь позивача у розмірі 21 121, 46 грн. (а.с.18).
При цьому дана сума страхового відшкодування яку виплатило МТСБУ не покриває у повному розмірі фактичний розмір матеріального збитку завданого позивачу.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Оскільки вартість матеріального збитку (46080,00 грн.) перевищує ліміт суми страхового відшкодування, то частина суми матеріального збитку, що залишилася повністю стягується з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню - 24 958,54 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі - 50 000 грн.
Підлягають частковому задоволенню вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із нищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд враховує вимоги розумності і справедливості, характер та тривалість заподіяння позивачу душевних страждань та вважає, що достатнім розміром для компенсації такої шкоди буде сума 3000 (три тисячі гривень) грн. 00 коп., яка підлягає стягненню.
Щодо витрат на правову допомогу.
Позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 16352,00 грн.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 4-6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано суду договір про надання правової допомоги від 23 травня 2024 року, додаткову угоду №1 акт приймання-передачі правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 23 травня 2024 року.
Крім того, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
П. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що пропорційною даній категорії справи та обсягу здійсненої адвокатом роботи, буде відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 гривень.
Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що доводи позивача в обґрунтування позову є частково доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку із частковим задоволення позову, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211,20 грн. відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 24 958,54 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім гривень 54 копійки).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 3000,00 грн.(три тисячі гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.(три тисячі гривень 00 копійок)
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,00 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
В іншій частині позову відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач - ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_4 , місце знаходження АДРЕСА_2 )
Відповідачк - ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 )
Суддя О.О.Богун