12 грудня 2024 року
м. Рівне
Справа № 569/6213/24
Провадження № 22-ц/4815/1150/24
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В.
учасники справи:
позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку письмового позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АРТЕМІДА-Ф" на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 липня 2024 року, ухвалене в складі судді Галінської В.В., дата складання повного тексту рішення відсутня, у справі № 569/6213/24.
В квітні 2024 року представник ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 липня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 17235 гривень 16 копійок, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 гривень.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, ТОВ «Артеміда-Ф» подало апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду, збільшивши витрати на правничу допомогу з 2000 гривень до 7000 гривень.
Крім того, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Артеміда-Ф» витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 гривень за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом необ'єктивно оцінено розмір правничої допомоги по відношенню до виконаних робіт.
Не погоджується з висновком суду про те, що відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 гривень відповідатиме принципу розумності та реальності витрат.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга не містить доводів, щодо неправильності висновків суду в частині задоволених позовних вимог, а тому, у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам.
Встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, що понесена позивачем надано: копію Договору про надання правової допомоги №20240325.8 від 25 березня 2024 року, що укладений між ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф» та адвокатом Бачинським О.М., розділом 4 якого передбачено порядок розрахунків між сторонами, а саме: відповідно до п. 4.2 у разі ухвалення судом рішення на користь клієнта (задоволення судом позовних вимог в повному обсязі) Клієнт зобов'язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 7000 гривень.
Окрім цього, було долучено орієнтовний розрахунок суми судових витрат та ордер на надання правничої (правової) допомоги.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
Посилання в апеляційній скарзі позивача на те, що судом було необ'єктивно оцінено розмір правничої допомоги по відношенню до виконаних робіт та зменшення понесених витрат на професійну правничу допомогу з 7 000 грн. до 2 000 грн. не заслуговують на увагу з таких підстав.
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції підставно вважав за доцільне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» залишити без задоволення.
Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 12.12.2024 року.
Головуючий суддя: Гордійчук С.О.
Судді: Боймиструк С.В.
Хилевич С.В.